06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 759/21593/24
провадження № 61-2223ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року,
яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня
2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про зміну місця проживання дитини,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив змінити визначене рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року місце проживання дитини
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2
за адресою: АДРЕСА_1 , а саме визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 07 липня 2025 року,
яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня
2025 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу
у розмірі 20 000,00 грн.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 29 січня 2026 року задовольнив заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 07 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 грудня 2025 рокуу зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
24 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у цій справі.
30 березня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, до закінчення касаційного провадження.
Клопотання обґрунтоване тим, що приватним виконавцем виконавчого округу
м. Києва Варавою Р. С. 20 березня 2026 року відкрито два виконавчі провадження, а саме ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та ВП № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу
у розмірі 5 000,00 грн. Також постановами приватного виконавця із заявника стягуються основна винагорода приватного виконавця.
Таким чином примусове виконання оскаржених судових рішень уже фактично розпочато, що створює реальну та безпосередню загрозу подальшого застосування заходів примусового виконання, у тому числі накладення арешту на рахунки заявника та списання коштів, що може призвести до ускладнення відновлення порушених прав у разі скасування судових рішень у касаційному порядку.
До клопотання заявник додав постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_3 від 20 березня 2026 року.
Дослідивши матеріали клопотання та зміст оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання
про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення
або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення
або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить
з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення
є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення
у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові
для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за
її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях, кожна сторона повинна довести і обставини, на які посилається
як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судового рішення та незгода сторони із цим рішенням не є підставою для зупинення його виконання.
Зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом і має застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно необхідно для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
Отже, враховуючи обов'язковість судового рішення, клопотання про зупинення його виконання або зупинення його дії має бути достатньо обґрунтованим та відповідати законодавчо закріпленим гарантіям врахування прав та інтересів усіх учасників справи, забезпечувати збалансованість їх інтересів.
Враховуючи викладені у клопотанні доводи, які підтверджені відповідними доказами, а також те, що заявником доведено, що на момент звернення до суду
з касаційною скаргою вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання оскаржених судових рішень, а тому з метою усунення необхідності вирішення
у майбутньому процесуального питання повороту виконання судового рішення
в разі можливого його скасування, задля забезпечення дотримання балансу інтересів сторін та запобігання порушенню конституційних прав та свобод, зокрема, заявника, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання
та зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 07 липня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат
на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Що стосується зупинення виконання рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 07 липня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, в частині зміни місця проживання дитини, Верховний Суд зазначає, що оскарженими рішеннями відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , що не передбачає примусового виконання та не тягне
за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин, які існували
між сторонами на час розгляду справи.
Керуючись статтями 260, 436 ЦПК України
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зупинити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду
від 24 грудня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про зміну місця проживання дитини, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров