08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 161/6330/24
провадження № 61-6811св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Синельникова Є. В., Червинської М. Є., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Терлецький Олександр Миколайович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року у складі судді Ковтуненка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області (далі - Чорноморська міська рада) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що 10 грудня 2013 року між Іллічівською міською радою Одеського району Одеської області (на даний час - Чорноморська міська рада), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські напівфабрикати» (далі - ТОВ «Українські напівфабрикати»), як орендарем, було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею 9,8998 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002. Строк дії договору - 49 років.
Враховуючи систематичну несплату орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, Чорноморською міською радою до суду була подана позовна заява до ТОВ «Українські напівфабрикати» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року по справі № 916/2107/19 за позовом Чорноморської міської ради було розірвано договір оренди та стягнуто з орендаря на користь орендодавця заборгованість, яка виникла за цим договором.
На підставі вказаного судового рішення міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження та реалізовано майно боржника ТОВ «Українські напівфабрикати» на публічних електронних торгах.
05 травня 2020 року ОСОБА_1 придбала на електронних торгах майно, яке належало на праві власності ТОВ «Українські напівфабрикати», а саме: будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., паркан із залізобетонних плит (495 штук), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить Чорноморській міській раді.
Проте, право власності на вищевказане придбане нерухоме майно ОСОБА_1 не зареєструвала та не уклала договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, хоча їй неодноразово надсилались відповідні пропозиції щодо укладення даного договору.
З метою захисту своїх прав у 2021 році Чорноморська міська рада звернулася до суду з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за період з 05 травня 2020 року до 31 грудня 2020 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, в цивільній справі № 501/1422/21 було задоволено позов Чорноморської міської ради та стягнуто з ОСОБА_1 1 448 752,22 грн безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:002, з 05 травня до 31 грудня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 03 червня 2024 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року та постановуВолинського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року залишено без змін.
Станом на 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 придбане 05 травня 2020 року на електронних торгах нерухоме майно не зареєструвала, договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, не уклала.
Згідно копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 листопада 2020 року, відомості з якого є обов'язковими при визначенні орендної плати, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, площею 9,8998 га,становить 73 138 968,83 грн.
Враховуючи наведене, Чорноморська міська рада просила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 7 869 575,68 грн.
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до Чорноморської міської ради, в якому просила:
визнати за нею право власності на будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 193605451108), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за нею право оренди на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, площею 0,6264 га, з моменту набуття права власності на будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 193605451108) на підставі рішення суду, строком дії права оренди до 10 грудня 2062 року та орендною платою у трикратному розмірі земельного податку від нормативно-грошової оцінки цієї частини земельної ділянки за відповідний календарний рік;
зобов'язати Чорноморську міську раду поділити земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, виділивши ОСОБА_1 в оренду частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, площею 0,6264 га, для обслуговування будівлі контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона на електронних торгах, які відбулися 05 травня 2020 року, придбала нерухоме майно, а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею - 67,4 кв. м, та паркан із 495 залізобетонних плит, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
06 жовтня 2023 року вона надіслала до Чорноморської міської ради вимогу про передачу вищевказаного майна, придбаного на публічних електронних торгах.
Листом від 30 жовтня 2023 року Чорноморська міська рада повідомила її, що відповідальним зберігачем описаного майна призначена Баришева Т. В. та додала два примірники акту приймання-передачі майна від 27 жовтня 2023 року для підписання .
Таким чином, Чорноморська міська рада фактично визнала, що вона ( ОСОБА_1 ) до жовтня 2023 року не користувалася придбаним нерухомим майном, оскільки воно не було їй передано, та ніяку діяльність вона не могла там здійснювати.
Позивачка за зустрічним позовом зауважила, що лише на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27 жовтня 2023 року, підписаного нею та Зберігачем - представником Чорноморської міської ради Баришевою Т. В., вона прийняла нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, паркан із 495 залізобетонних плит.
Після цього вона намагалася зареєструвати своє право власності на фактично отримане майно.
Однак, постановою приватного нотаріуса Одеського районного територіального округу Одеської області Перчеклій І. М. від 04 грудня 2023 року їй у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на будівлю контрольно-пропускного пункту № 1 та паркан із залізобетонних плит було відмовлено через помилки у складанні акту державного виконавця про проведенні електронні торги від 16 червня 2020 року.
Тому її право власності на вказане нерухоме майно підлягає судовому захисту шляхом його визнання.
Вважає, що відсутність у неї права власності на будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, зокрема права володіння і користування ним, свідчить про те, що вона не має ні фактичної, ні юридичної можливості використовувати придбане нерухоме майно, а отже у неї не виникає правових наслідків щодо використання земельної ділянки, де міститься це майно.
При цьому, на думку ОСОБА_1 , розмір площі земельної ділянки, право на користування якої вона набуває, має становити не 9,8998 га, а 0,6264 га, оскільки такий розмір має обраховуватися з огляду на площу набутого нею нерухомого майна - будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м.
Зазначила, що виділення у користування земельної ділянки саме такої площі є можливим.
Проте, Чорноморська міська рада відмовляє їй у поділі земельної ділянки.
При таких обставинах ОСОБА_1 вважає за необхідне заявити позовні вимоги про визнання за нею права оренди на відповідну частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га з моменту набуття права власності на будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 193605451108) на підставі рішення суду, строком дії права оренди до 10 грудня 2062 року та орендною платою у трикратному розмірі земельного податку від нормативно-грошової оцінки цієї частини земельної ділянки за відповідний календарний рік та зобов'язання Чорноморської міської ради поділити земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, виділивши їй в оренду частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га для обслуговування будівлі контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67.4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради про визнання права власності, визнання права на оренду та зобов'язання вчинити дії було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Чорноморської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
24 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Терлецький О. М., подала до суду першої інстанції контррозрахунок її заборгованості безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, зазначивши, що згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 27 жовтня 2023 року, підписаного нею та Зберігачем - представником Чорноморської міської ради Баришевою Т. В., вона прийняла нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, та паркан із 495 залізобетонних плит.
Тому вважає, що заборгованість за користування земельною ділянкою слід розраховувати саме з 27 жовтня 2023 року, тобто з моменту передачі їй спірного нерухомого майна. При цьому площа земельної ділянки, за яку вона має обов'язок оплачувати користування, становить не 9,8998 га, а 0,6264 га.
Сума орендної плати у 2023 році за місяць становить 13 878, 11 грн (231301, 99 грн х 6 %), у 2024 році - 14 585, 90 грн ( 243098, 39 грн х 6 %).
Урахувавши викладене, зазначає, що її заборгованість за користування вказаною земельною ділянкою за період з 27 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року становить 29 546, 94 грн, за період з 01 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року - 29 171,80 грн, а всього - 58 718,74 грн (29 546,94 + 29 171,80).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року первісний позов Чорноморської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 7 869 575,68 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 січня 2021 року до 29 лютого 2024 року та по даний час ОСОБА_1 користується земельною ділянкою 5110800000:02:034:0002. Водночас, нею не були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно. Як наслідок, оплату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі відповідачка не вносила.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будівлю контрольно-перепускного пункту №1 загальною площею 67,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 193605451108), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 січня 2024 року у справі №522/3999/23, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відповідно до статті 72 Закону України «Про нотаріат» придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Порядок переходу права власності арештованого майна визначається Наказом Міністерства юстиції від29 вересня 2016 року № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна», відповідно до пункту 8 Розділу Xякогоакт про проведенийелектронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведений електронний аукціон.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, взагалі відсутні підстави стверджувати, що наявне порушене або оспорюване право власності ОСОБА_1 як позивача за зустрічнимпозовом.
Щодо позовних вимог про визнання права оренди ОСОБА_1 на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, площею 0,6264 га, з моменту набуття права власності на будівлю контрольно-перепускного пункту № 1 та зобов'язання Чорноморської міської ради поділити земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, виділивши в оренду ОСОБА_1 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, площею 0,6264 га,суд першої інстанції зазначив, що станом на день звернення до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 не є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, у встановленому законом порядку не зверталась до Чорноморської міської ради з питань щодо укладення договору оренди земельної ділянки.
При цьому судом першої інстанції враховано, що саме Чорноморська міська рада листами від 29 грудня 2020 року № 1-19-730, від 15 лютого 2021 року № Д-323-395-2021, від 16 березня 2021 року № Д-507-699-2021 неодноразово зверталась до ОСОБА_1 з вимогою оформити договір оренди земельної ділянки, але остання фактично відмовляється укласти договір оренди.
При таких обставинах суд вважав заявлені ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги в частині визнання права оренди та зобов'язання поділити земельну ділянку передчасними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Терлецький О. М. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Терлецького О. М. залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 травня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Терлецького О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково на суму 58 718,74 грн за період з 27 жовтня 2023 року по 29 лютого 2024 року, а зустрічний позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з неправильним застосуваннямсудами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2025 року на підставі пунктів 2.3.30, 2.3.21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М. Склад колегії суддів: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 липня 2025 року на підставі пункту 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М. Склад колегії суддів: Сакара Н. Ю., Ступак О. В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2026 року на підставі службової записки судді Осіяна О. М. справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М. Склад колегії суддів: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13 березня 2026 року на підставі пункту 2.3.21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначено склад суду: суддя-доповідач Осіян О. М., судді: Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Ступак О. В., Шипович В. В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2026 року у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. на підставі службової записки судді Осіяна О. М. визначено склад суду: суддя-доповідач Осіян О. М., судді: Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., Синельников Є. В., Шипович В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Осіяна О. М. та Сакари Н. Ю. задоволено. Відведено суддів Осіяна О. М. та Сакару Н. Ю. від участі у розгляді справи № 161/6330/24.
Справу № 161/6330/24 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року у зв'язку з постановленням Верховним Судом 18 березня 2026 року ухвали про самовідвід суддів Осіяна О. М. та Сакари Н. Ю. у справі № 161/6330/24 визначено склад суду: Коротенко Є. В. (суддя-доповідач), Сердюк В. В., Синельников Є. В., Червинська М. Є., Шипович В. В.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 10 грудня 2013 року між Іллічівською міською радою Одеського району Одеської області (на даний час - Чорноморська міська рада), як орендодавцем, та ТОВ «Українські напівфабрикати», як орендарем,було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Іллічівської міської ради від 29 листопада 2013 року № 422/28-VI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої у довгострокову оренду, терміном на 49 років, ТОВ «Українські напівфабрикати» для розміщення заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Перемоги, 35-д» надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Перемоги, 35-д.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5115555142020 від 26 листопада 2020 року, земельна ділянка площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Перемоги, 35-д, форма власності - комунальна, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для розміщення заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року у справі № 916/2107/19 за позовом Чорноморської міської ради до ТОВ «Українські напівфабрикати» розірвано договір оренди від 10 грудня 2013 року та стягнуто з ТОВ «Українські напівфабрикати» (орендаря) на користь Чорноморської міської ради (орендодавця) заборгованість, яка виникла за цим договором, у розмірі 1 351 744, 17 грн.
На виконання вказаного судового рішення 07 жовтня 2019 року Господарським судом Одеської області 07 жовтня 2019 року видано наказ № 916/2107/19, який було направлено до примусового виконання.
На підставі наказу № 916/2107/19, виданого 07 жовтня 2019 року Господарським судом Одеської області, Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №60870475 та реалізовано майно боржника ТОВ «Українські напівфабрикати», в результаті чого 05 травня 2020 року ОСОБА_1 на публічних електронних торгах, організованих Державним підприємством «Сетам», придбала будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 481235 від 05 травня 2020 року. Реєстраційний номер лота: 417154, найменування майна: будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи наявний відповідний акт державного виконавця про проведені електронні торги від 16 червня 2020 року з реалізації майна боржника ТОВ «Українські напівфабрикати», а саме: будівлі контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркану із залізобетонних плит в кількості 495 штук, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке було реалізовано 05 травня 2020 року Державним підприємством «Сетам» за допомогою системи електронних торгів.
З наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 грудня 2020 року № 237056099, вбачається, що ОСОБА_1 не зареєструвала своє право власності на придбане нею на електронних торгах зазначене вище нерухоме майно.
Листом від 29 грудня 2020 року Чорноморська міська рада, посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України, повідомила ОСОБА_1 про необхідність переоформлення договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002для проведення плати за землю та зазначила про значні втрати міського бюджету через не переоформлення такого договору.
Листами від 15 лютого 2021 року та від 16 березня 2021 року Чорноморська міська рада пропонувала ОСОБА_1 вирішити питання про укладення договору оренди землі на вищевказану земельну ділянку та добровільно відшкодувати збитки міському бюджету.
Також встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, в цивільній справі № 501/1422/21 було задоволено позов Чорноморської міської ради та стягнуто з ОСОБА_1 1 448 752,22 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:002, з 05 травня до 31 грудня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 03 червня 2024 року вказані судові рішення залишено без змін.
Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 листопада 2020 року, відомості з якого є обов'язковими при визначенні орендної плати, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 9,8998 га становить 73 138 968,83 грн.
Відповідно до приєднаної до матеріалів справи копії розрахунку, Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області розмір орендної плати за період користування відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 вищезазначеною земельною ділянкою з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року становить 7 869 575,68 грн.
24 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг у м. Чорноморську із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою ділянки орієнтовною площею 0,6264 га, для надання в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в АДРЕСА_1 , на території Чорноморської міської ради Одеської області.
Листом від 16 березня 2023 року Чорноморська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що земельна ділянка площею 0,6264 га, яка зазначена у графічних матеріалах, наданих останньою до заяви від 24 лютого 2023 року є складовою частиною сформованої земельної ділянки 9,8998 га з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, яка перебуває у комунальній власності Чорноморської територіальної громади Одеського району Одеської області. Крім того зазначила, що земельна ділянка 9,8998 га з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 або її частина (у разі її поділу) вільна від забудови, тому може бути передана в оренду тільки за нормами статті 134 Земельного Кодексу України, а саме на конкурсних засадах (земельних торгах).
06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зверталась до Чорноморської міської ради із письмовою вимогою про передачу майна, придбаного на публічних електронних торгах, а саме: будівлі контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркану із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 30 жовтня 2023 року Чорноморська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 березня 2020 року відповідальним зберігачем описаного майна призначена Баришева Тетяна Володимирівна , яка має підписати Акт приймання-передачі описаного майна. Враховуючи наведене, Чорноморська міська рада долучила до вказаного листа, направленого на адресу ОСОБА_1 , Акт приймання-передачі описаного майна від 27 жовтня 2023 року, переданого Баришевій Т. В. на зберігання (будівлі контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркану із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).
Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 27 жовтня 2023 року, відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 березня 2020 року, протоколу електронних торгів від 05 травня 2020 року № 481235 та звернення переможця електронного аукціону ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 06 жовтня 2023 року, Зберігач - представник Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Баришева Т. В. передала, а переможець електронних торгів ОСОБА_1 прийняла будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний акт був підписаний ОСОБА_1 при отриманні.
01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного територіального округу Одеської області Перчеклій І. М. з заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на будівлю контрольно-пропускного пункту № 1 та паркан із залізобетонних плит, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Одеського районного територіального округу Одеської області Перчеклій І. М. від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на будівлю контрольно-пропускного пункту № 1 та паркан із залізобетонних плит було відмовлено у зв'язку із тим, що Акт державного виконавця про проведені електронні торги від 16 червня 2020 року, затверджений 16 червня 2020 року Начальником Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Протокол № 481235 проведення електронних торгів не містять всіх необхідних відомостей, зокрема щодо земельної ділянки, на якій розташоване реалізоване нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Водночас для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17 (провадження
№ 12-188гс18).
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Водночас, відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доособи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові
від 15 грудня 2021 року в справі № 924/856/20.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що після набуття права власності на нежитлове приміщення у відповідача могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2020 року ОСОБА_1 на публічних електронних торгах, організованих ДП «Сетам», придбала будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що вказане нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, форма власності - комунальна, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для розміщення заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки. Зазначена земельна ділянка знаходилась в оренді ТОВ «Українські напівфабрикати» на підставі договору оренди землі, укладеного 10 грудня 2013 року з Іллічівською міською радою Одеського району Одеської області (на даний час - Чорноморська міська рада), який було розірвано рішенням Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року у справі №916/2107/19 за позовом Чорноморської міської ради.
Таким чином, об'єктом нерухомого майна, для розміщення якого надавалась в орендуТОВ «Українські напівфабрикати» земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, є завод по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки.
Разом із тим, ОСОБА_1 придбала на електронних торгах не завод по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки в цілому, а лише контрольно-перепускний пункт № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції питання щодо пропорційного визначення розміру земельної ділянки, права користування на яку набула ОСОБА_1 , не дослідив, співвідношення частки набутого з електронних торгів нерухомого майна до загального розміру цілого об'єкту - заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки, для розміщення якого надавалась в орендуземельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, не встановив.
При цьому апеляційний суд не прийняв до уваги, що лот з реєстраційним номером 417154 (найменування майна: будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук) не містив даних щодо земельної ділянки, на яких знаходиться вказане нерухоме майно, як не містили цієї інформації й акт державного виконавця про проведені електронні торги від 16 червня 2020 року, та Протокол № 481235 проведення електронних торгів.
Також судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 у 2023 році, тобто після звернення Чорноморської міської ради до суду з попереднім позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 05 травня до 31 грудня 2020 року та розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області цивільної справи №501/1422/21, зверталась до відповідних нотаріальних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування з метою отримання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, реєстрації права власності на придбане нерухоме майно та укладення договору оренди земельної ділянки, однак їй в цьому було відмовлено з незалежних від неї підстав.
Так, постановою приватного нотаріуса Одеського районного територіального округу Одеської області Перчеклій І. М. від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на будівлю контрольно-пропускного пункту № 1 та паркан із залізобетонних плит було відмовлено у зв'язку із тим, що Акт державного виконавця про проведені електронні торги від 16 червня 2020 року, затверджений 16 червня 2020 року Начальником Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Протокол № 481235 проведення електронних торгів не містять всіх необхідних відомостей, зокрема щодо земельної ділянки, на якій розташоване реалізоване нерухоме майно.
Відповідно до пункту 8 Розділу X «Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, акт про проведенийелектронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведений електронний аукціон.
Апеляційний суд не надав належної оцінки відсутності у ОСОБА_1 свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та не встановив, чи було наявне у неї в період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року право власності на придбане нерухоме майно та, відповідно, чи виник у неї у вказаний період часу обов'язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщено це майно.
Також слід приймати до уваги, що листом від 16 березня 2023 року Чорноморська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, яка перебуває у комунальній власності, може бути передана в оренду тільки за нормами статті 134 ЗК України, а саме, на конкурсних засадах (земельних торгах). Докази призначення таких земельних торгів матеріали справи не містять.
Крім того, судом апеляційної інстанції не надана оцінка тому факту, що будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м, та паркан із залізобетонних плит в кількості 495 штук, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті переможцем електронних торгів ОСОБА_1 від Зберігача - представника Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Баришевої Т. В лише 27 жовтня 2023 року, на що вказує Акт приймання-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 27 жовтня 2023 року, складений на вимогу ОСОБА_1 , письмово заявлену 06 жовтня 2023 року.
Разом із тим, Чорноморська міська рада просила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року, тобто частково й за період, що передував підписанню вказаному вище Акту приймання-передачі.
Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишився наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Терлецьким О. М. контррозрахунок розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, який містить відповідні доводи та обґрунтування.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув, обставини справи в достатній мірі не встановив, наявним доказам належної оцінки не надав, що свідчить про передчасність висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 7 869 575,68 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року.
Встановлення вказаних вище обставин має значення й для належного вирішення зустрічних позовних вимог, що свідчить про передчасність висновків про відсутність підстав для їх задоволення.
З огляду на викладене наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду з метою відступу від правового висновку щодо застосування норми права у подібних (ідентичних) правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 03 червня 2024 року у справі № 501/1422/21.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Терлецького О. М., зокрема, просила суд справу передати на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду з метою відступу від правового висновку щодо застосування норми права у подібних (ідентичних) правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 03 червня 2024 року у справі № 501/1422/21.
Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
Верховний Суд, дослідивши доводи заявленого клопотання, з огляду на склад суду, визначений протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року, не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Терлецький Олександр Миколайович, про передачу справи на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Терлецький Олександр Миколайович, задовольнити частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2025 рокускасувати.
Справу за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності, визнання права на оренду та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. В. Сердюк
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
В. В. Шипович