08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 754/5347/24
провадження № 61-14300св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т.О., Журби С. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про визнання відсутнім права іпотеки.
В обґрунтування позову посилалась на те, що між нею та Акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», існували кредитні правовідносини, забезпечені іпотекою (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ).
Зазначила, що улистопаді 2015 року АТ «Альфа Банк» зверталось до суду з позовом до неї про стягнення боргу за кредитним договором, але рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі №754/15825/15-ц у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
У вказаному рішенні суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу з ОСОБА_2 .
Однак, незважаючи на наявність цього судового рішення та відсутність у банку права на стягнення з неї грошових коштів, АТ «Альфа Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у позасудовому порядку.
У зв'язку із цим, у вересні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду позов до АТ «Альфа Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності та відновлення запису про державну реєстрацію права власності.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі № 754/11622/20визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. щодо проведення 19 серпня 2020 року державної реєстрації права власності на квартиру, загальною площею 28,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк»; скасовано реєстрацію речового права, а саме права власності на квартиру загальною площею 28,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк» на підставі іпотечного договору №2627/0608/48-018-Z-1 від 06 червня 2008 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 53742666 від 19 серпня 2020 року, номер запису про право власності: 37885269; поновлено відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 28,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Після набрання цим рішенням законної сили позивачка звернулась до Центру надання адміністративних послуг з метою поновлення запису (відомостей) про право власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ), однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П. П. від 22 лютого 2024 року їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження. Так, державний реєстратор посилався на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк» на підставі іпотечного договору № 2627/0608/48-018-Z-1 від 06 червня 2028 року.
Позивачка вважає, що оскільки рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц у задоволенні позову банку до неї відмовлено, то відсутні й правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказує, що право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов'язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Тому, в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв'язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, банк всупереч вказаному вище рішенню Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, користуючись формальною можливістю, проводить спроби стягнення на предмет іпотеки (квартиру).
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд визнати відсутнім право іпотеки у АТ «Сенс Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано відсутнім правоіпотеки у АТ «Сенс Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції урахував висновки, викладені у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц, у якому вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» боргу за кредитним договором № 2627/0608/45-018від 06 червня 2008 року.
Суд також виходив з того, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі№ 754/11622/20 скасовано реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та поновлено відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_2 , однак позивачка не може виконати рішення суду, оскільки згідно з рішенням державного реєстратораправ на нерухоме майно Баліна П. Пвід 22 лютого 2022 року про відмову в проведенні реєстраційної дії наявні суперечливості між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у ОСОБА_2 існують боргові зобов'язання перед АТ «Сенс Банк».
Не погоджуючись із цим рішенням суду, АТ «Сенс Банк»звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14 листопада 2025 року АТ «Сенс Банк» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
28 січня 2026 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 06 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
06 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2627/0608/45-018, відповідно до умов якого банк надав останній кредит у розмірі 90 000,00 доларів США на строк до 06 червня 2038 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,4 % річних.
З метою забезпечення виконання умов за кредитним № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 рокуміж ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній як поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_2 у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором.
Крім того, 06 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №2627/0608/48-018-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуСкляром О. Л., за реєстровим № 1723, за умовами якого забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту в розмірі 90 000,00 доларів США в строк до 06 червня 2038 року та сплати процентів за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 11,4 % у порядку та строки, визначені кредитним договором.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором№ 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року.
15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого банк відступив фактору (ПАТ «Альфа Банк») права вимоги, зокрема, за кредитним договором№ 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року.
12 серпня 2022 року АТ «Альфа Банк» змінило найменування з АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», відповідно до протоколу № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк».
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ«Альфа Банк», треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Сведбанк»,про визнання кредитного договору недійсним (справа № 761/34300/14-ц).
Рішенням Шевченківського районногосуду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі 761/34300/14-цу задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
У листопаді 2015 року АТ «Альфа Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (справа №754/15825/15-ц).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Встановивши, що в порушення умов кредитногодоговору № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року ОСОБА_6 свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 82 258, 01 доларів США, Деснянський районний суд м.Києва відмовив в задоволенні позову АТ «Альфа Банк» до ОСОБА_6 , зазначивши, що позивачем не було надано належних доказів, які підтверджують його права кредитора за кредитним договором №2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року та, відповідно, набуття ним права вимоги до боржника.
При цьому суд надав правову оцінку Договору відступлення права вимоги, укладеному 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк», зазначивши, що він був вчинений без відповідного дозволу (ліцензії). Також суд дійшов висновку, що при укладенні вказаного договору були порушені права і особисті інтереси відповідачки ОСОБА_2 , як споживача банківських послуг.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу з відповідачки ОСОБА_2 немає.
Також суд відмовив у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_4 , зазначивши, що договір поруки, укладений 06 червня 2008 року, є припиненим.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 рокурішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі №754/15825/15-ц змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновки суду першої інстанції щодо правової оцінки укладених у справі правочинів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не спростовано факт переходу до ПАТ «Альфа Банк» права вимоги за кредитним договором №2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року внаслідок укладення 15 червня 2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги з ПАТ «Дельта Банк», оскільки відповідно до пункту 2.3 цього договору права вимоги переходять від продавця (ПАТ «Дельта Банк») до покупця (ПАТ «Альфа Банк») та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.
Апеляційний суд також вважав, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_2 щодо підстав визнання недійсним кредитного договору, а також рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі № 761/34300/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа Банк», треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Сведбанк», про визнання кредитного договору недійсним.
Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків щодо правової оцінки укладених у справі правочинів (договорів факторингу), оскільки зазначені договори факторингу недійсними за рішенням суду не визнавались та є чинними.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 серпня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. право власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку» зареєстровано за АТ «Альфа Банк», підстава реєстрації: іпотечний договір № 2627/0608/48-018-Z-1 від 06 червня 2008 року.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «Альфа Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності (справа № 754/11622/20).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі № 754/11622/20 визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. щодо проведення 19 серпня 2020 року державної реєстрації права власності на квартиру, загальною площею 28,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк»; скасовано реєстрацію речового права, а саме: права власності на квартиру загальною площею 28,2кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» на підставі іпотечного договору№ 2627/0608/48-018-Z-1 від 06 червня 2008 року, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 53742666 від 19 серпня2020 року, номер запису про право власності: 37885269; поновлено відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 28,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення у справі№ 754/11622/20, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 28,2 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачкою, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк», як забезпечення виконання позивачкою умов кредитного договору від 06 червня 2008 року № 2627/0608/45-018, укладеного в іноземній валюті. Банком не надано суду доказів на підтвердження того, що позивачці направлялося повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а також доказів його отримання. Також суд виходив з того, що стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки та не надано заяви позивачки про згоду на реєстрацію права власності за банком, а відтак приватним нотаріусом не були дотримані положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» та положення пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі № 754/11622/20 в апеляційному порядку не оскаржувалось та є чинним.
Після набрання цим рішенням законної сили позивачка звернулась до Центру надання адміністративних послуг для виконання рішення суду від 11 серпня 2021 року у справі № 754/11622/20.
22 лютого 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П. П. було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме відповідно до інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк» на підставі іпотечного договору№ 2627/0608/48-018-Z-1, серія 1726 від 06 червня 2028 року, індексний номер рішення (про виправлення права власності) 53942829 від 08 вересня 2020 року.
Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 11 листопада 2024 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за іпотекодержателем АТ «Альфа Банк», іпотекодавець - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, урахував висновки, викладені у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц, у якому вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» боргу за кредитним договором № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року, оскільки позивачем не було надано належних доказів, які підтверджують його права кредитора за кредитним договором № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року та, відповідно, набуття ним права вимоги до боржника.
При цьому суди зазначили, що указане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Разом із цим, встановлено, що у травні 2017 року АТ «Альфа Банк» було подано апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі № 754/15825/15-ц.
За результатами апеляційного перегляду справи Апеляційний судм. Києва своєю постановою від 18 січня 2018 рокурішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року змінив, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду першої інстанції щодо правової оцінки укладених у справі правочинів щодо відчуження права вимоги за кредитним договором № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у справі № 754/15825/15-ц, апеляційний суд виходив з того, що Деснянськимрайонним судом м. Києва не спростовано факт переходу до ПАТ «Альфа Банк» права вимоги за кредитним договором № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року внаслідок укладення 15 червня 2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги з ПАТ «Дельта Банк», оскільки відповідно до пункту 2.3 цього договору права вимоги переходять від продавця (ПАТ «Дельта Банк») до покупця (ПАТ «Альфа Банк») та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги недійсним за рішенням суду не визнавався та є чинним.
Таким чином, вирішуючи спір у справі, що є предметом касаційного перегляду, суд першої інстанції, прийнявши до уваги висновки, викладені у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у справі №754/15825/15-ц, не урахував, що зазначене судове рішення було оскаржене в апеляційному порядку, та не звернув увагу на те, що за наслідком апеляційного перегляду справи мотивувальна частина зазначеного судового рішення була змінена, а Апеляційний суд м. Києва у своїй постанові від 18 січня 2018 року дійшов висновку про чинність укладених договорів купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року.
При таких обставинах, у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 рокуу справі № 754/15825/15-ц (з урахуванням змін, внесених постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року) відсутні висновки про відсутність права вимоги у ПАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», щодо повернення кредиту за кредитним договором №2627/0608/45-018від 06 червня 2008 року, укладенимміж ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 .
Разом із тим, слід приймати до уваги, що у вказаному судовому рішенні суд зробив висновки, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 умов кредитногодоговору № 2627/0608/45-018 від 06 червня 2008 року, у неї виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 82 258, 01 доларів США.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій також прийняли до уваги, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року у справі№ 754/11622/20 на підставі позову ОСОБА_2 скасовано реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та поновлено відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за позивачкою.
Однак, вказане судове рішення не містить жодних висновків про відсутність невиконаних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №2627/0608/45-018від 06 червня 2008 року, оскільки позов задоволено з огляду на приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та з урахуванням недотримання нотаріусом положень статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, повного та всебічного дослідження обставин справи та перевірку їх доказами не здійснив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов