08 квітня 2026року
м. Київ
справа № 686/26508/22
провадження № 61-2665св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Денис Олександрович,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 (боржник), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької від 21 серпня 2025 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
Описова частина
Історія справи
У липні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Д. О. звернувся до суду з поданням, у якому просив надати дозвіл на примусову реалізацію в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_5 частки у праві власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , який успадкувала від померлого боржника ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 та у якому зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 686/26508/22, виданого 13 червня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15000 дол. США та 5000 євро, 3 % річних у розмірі 161,51 дол. США та 53,84 євро, судового збору у розмірі 7 982,91 грн.
Виконавче провадження № НОМЕР_5 було відкритопостановоюприватного виконавця від 26 червня 2023 року
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року замінено боржника у виконавчому провадженні на правонаступника - дружину ОСОБА_2 .
В ході примусового виконання вказаного више виконавчого документа було виявлено майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 ; причеп, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , які зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 після смерті чоловіка прийняла спадщину, але не оформила право на спадкове майно.
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 не виявлено достатньо коштів на рахунках боржника, а також іншого рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за ним на праві приватної власності.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року, подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О. про надання дозволу на звернення стягнення на незареєстроване майно задоволено.
Надано дозвіл на звернення стягнення на спадкове майно, яке не зареєстровано у встановленому порядку, а саме частку у праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності від 22 липня 1997 року; житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 323446868250, свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 1162 (бланк серії ВТТ № 219472), видане 26 березня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М.О; причіпа державний номерний знак НОМЕР_3 , пл. 01 (2004 року) синій, шасі № НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 26 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 686/26508/22, виданого 13 червня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
Згідно довідки № 687/03-10 від 18 березня 2025 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 березня 2025 року приватний виконавець Джубаба Д. О. звернувся із запитом до Служби у справах дітей про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна.
Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення № 578 від 24 квітня 2025 року про відмову приватному виконавцю Джубабі Д. О. в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: частки у праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право користування яким належить малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки реалізація майна призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини і порушення охоронюваних законом інтересів.
Посилаючись на викладене, приватний виконавець Джубаба Д. О. зазначив, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію належного боржнику нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина, він вимушений звернутися до суду із цим поданням.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О. про надання дозволу на примусову реалізацію в межах процедури виконавчого провадження частки нерухомого майна задоволено.
Надано дозвіл на примусову реалізацію в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_5 частки у праві власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , який успадкувала від померлого боржника ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 , у якому зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що примусовій реалізації підлягає не весь будинок, а тільки його половина. Внаслідок реалізації належної боржнику частини будинку малолітня дитина не втратить право користування будинком, оскільки інша його частина примусовій реалізації не підлягає. Тобто права малолітньої дитини порушені не будуть.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 лютого 2026 року ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 31 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузина М.-О. С. заперечувала проти її задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 березня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року у справі № 686/26508/22позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15 000дол. США та 5 000 євро, 3 % річних у розмірі 161,51 дол. США та 53,84 євро, судовий збір у розмірі 7 982,91 грн.
13 червня 2023 року року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області на підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист №686/26508/22 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15000 дол. США та 5000 євро, 3% річних у розмірі 161,51 дол. США та 53,84 євро, судового збору у розмірі7982,91 грн.
26 червня 2023 року постановою приватного виконавцявиконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 686/26508/22, виданого 13 червня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 на правонаступника - дружину ОСОБА_2 .
В ході примусового виконання рішення суду було виявлено майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 ; причеп реєстраційний номер НОМЕР_3 2004 року, шасі № НОМЕР_2 , які зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 після смерті чоловіка прийняла спадщину, але не оформила право на спадкове майно.
У боржника відсутні грошові кошти та інше рухоме або нерухоме майно, на які б могло бути звернуто стягнення.
Згідно зі звітами Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр незалежної оцінки «Проскурів-експерт» вартість майна станом на 04 жовтня 2024 року складає: частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - 2 090 040,00 грн; частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 - 104 810,00 грн; частини причепа реєстраційний номер НОМЕР_3 , (2004 року), шасі № НОМЕР_2 - 7 230,00 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., надано дозвіл на звернення стягнення на спадкове майно, яке не зареєстровано у встановленому порядку, а саме: частку у праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності від 22 липня 1997 року; житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 323446868250, свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 1162 (бланк серії ВТТ № 219472), видане 26 березня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О; причіпа державний номерний знак НОМЕР_3 , пл. 01 (2004 року) синій, шасі № НОМЕР_2 , НОМЕР_4 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 26 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 686/26508/22 виданого 13 червня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15 000 дол. США та 5 000 євро та 3 % річних відповідно 161,51 дол. США та 53,84 євро та судові витрати у виді судового збору 7 982,91 грн.
Згідно довідки № 687/03-10 від 18 березня 2025 року, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьками неповнолітного ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується актовим записом про народження № 3148 від 08 грудня 2011 року.
18 березня 2025 року приватний виконавець Джубаба Д. О. звернувся із запитом до Служби у справах дітей про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна.
Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення № 578 від 24 квітня 2025 року про відмову приватному виконавцю Джубабі Д. О. в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме - частки у праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право користування яким належить малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки реалізація майна призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини і порушення охоронюваних законом інтересів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п'ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
У частині другій статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Таким чином, беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (див. постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15ц (провадження № 61-12151св19), від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-7501св18), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23(провадження № 61-3764св25)).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов'язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування».
Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20, від 13 березня 2025 року у справі № 2-2116/11 (провадження № 61-7800св24)).
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 15 травня 2025 року у справі № 158/3041/21 (провадження № 61-12261св24)).
Згідно із статтею 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Згідно з абзацом 5 статті 3 та частинами першою, десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 22 жовтня 2025 року у справі № 448/778/23 (провадження № 61-3764св25)).
Отже, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, приватний виконавець Джубаба Д. О. обґрунтовано звернувся до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким має малолітня особа.
Встановлено, що боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 не виконав рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, ухвалене 28 квітня 2023 року у справі № 686/26508/22, про стягнення на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15000дол. США та 5 000 євро, 3 % річних у розмірі 161,51 дол. США та 53,84 євро.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О. Надано дозвіл на звернення стягнення на спадкове майно, яке не зареєстровано у встановленому порядку, зокрема, на частку у праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності від 22 липня 1997 року, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 26 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 686/26508/22, виданого 13 червня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 24 вересня 2021 року у розмірі 15 000 дол. США та 5 000 євро та 3 % річних відповідно 161,51 дол. США та 53,84 євро та судові витрати у виді судового збору 7 982,91 грн.
Вказаний житловий будинок є двоповерховим, складається із 7-ми житлових кімнат. Його житлова площа складає 145 кв.м.
При таких обставинахмалолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 29 ЦК України, зберігає право користування житлом незалежно від реалізації частки спірного будинку, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушення житлових прав та охоронюваних законом інтересів дитини є правильними.
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано не прийняв до уваги посиланняна те, що в переліку майна, яке підлягає реалізації, визначено інше рухоме та нерухоме майно, яке не пов'язано з інтересами дитини, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, розташованийза адресою: АДРЕСА_2 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3 2004 року, шасі № НОМЕР_2 , оскільки вартість вказаного майна не є достатньою для погашення заборгованості.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року, залишеної без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року,було зупинено ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2026 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької від 21 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.
Поновити дію ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року, залишеної без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов