08 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/3130/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Головуючого - Огородніка К.М., Жукова С.В., Пєскова В.Г.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
у справі №916/3130/21
за заявою Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета»
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 в задоволення заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника, відмовлено. Скасовано заходи забезпечення заяви про покладання субсидіарної відповідальності введені ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2023, якою накладено арешт та заборону відчуження часток ОСОБА_2 , у статутних капіталах юридичних осіб, а саме: частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сван" (відсоток частки статутного капіталу: 50); частки в статутному капіталі Приватного підприємства "АКАДЕМІЯ КРАСИ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД КРЮІНГ КОМПАНІ" (відсоток частки статутного капіталу: 50); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС-ФЛЕШ" (відсоток частки статутного капіталу: 25); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДІ ПАРК-ДНІПРО" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДІ ПАРК-ЛЬВІВ" (відсоток частки статутного капіталу: 25); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА ЩАСТЯ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА РОЗВАГ" (відсоток частки статутного капіталу: 90); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ РОЗВАГ" (відсоток частки статутного капіталу: 90); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК РОЗВАГ ПЛАНЕТА-ХАРКІВ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК РОЗВАГ ПЛАНЕТА-ЧЕРНІГІВ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК РОЗВАГ ПЛАНЕТА-УКРАЇНА" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ХВИЛЯ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТА ХАРКІВ" (відсоток частки статутного капіталу: 100); частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК РОЗВАГ ПЛАНЕТА-ДНІПРО" (відсоток частки статутного капіталу: 100); накладено арешт та заборони відчуження майнових прав на торговельні марки ОСОБА_2 , а саме: торговельної марки (порядковий номер реєстрації 272436), дата реєстрації 10.03.2020; торговельної марки (порядковий номер реєстрації 292711), дата реєстрації 24.02.2021; торговельної марки (порядковий номер реєстрації 272437), дата реєстрації 10.03.2020; торговельної марки (порядковий номер реєстрації 272435), дата реєстрації 10.03.2020; торговельної марки (порядковий номер реєстрації 313445), дата реєстрації 02.02.2022; торговельної марки (порядковий номер реєстрації 313446), дата реєстрації 02.02.2022.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна», задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/3130/21, скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 27.07.2023 (вх. № 3-433/23) про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 19 558 339,63 грн. за зобов'язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника, задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн. за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» грошові кошти в сумі 19 558 339,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_3 на Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
24.04.2024 до Верховного Суду було надіслано касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21, в якій просив суд скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 залишити в силі.
Касаційна скарга була подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, без урахування висновків щодо застосування зазначеної норм права у подібних відносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 05.07.2022у справі № 916/1272/18, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2024 касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21 залишено без змін.
12.09.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду було надіслано касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2024 у справі №916/3130/21, подану в порядку ст. 305 ГПК України, в якій просив суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024; скасувати оскаржувані судові рішення; справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Як підставу для касаційного оскарження скаржником було зазначено пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України, а саме справу розглянуто судами за відсутності ОСОБА_2 як учасника справи, що належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/3130/21 залишено без змін. Поновлено дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 916/3130/21.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (надіслана 24.02.2026 що підтверджується конвертом Укрпошта) за підписом адвоката Скічко І.В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21 подана в порядку ст. 305 ГПК України, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції; зупинити дію (виконання) постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2024, 22.01.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024; ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 залишити в силі.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 скаржник виходячи з положень частини 3 ст. 288 ГПК України в якості поважних причин зазначає про розгляд судами попередніх інстанцій заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника, за відсутності ОСОБА_1 . Крім того, з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 02.02.2025 ОСОБА_1 мобілізований та наразі перебуває у складі Збройних Сил України. Також скаржник зазначає, що про наявність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції дізнався випадково з Веб-сайту судової влади та ознайомився з повним текстом судового рішення 23.02.2026 в ЄДРСР. Скаржник вважає, що пропуск строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 є наслідком виникнення обставин непереборної сили, що виключає можливість застосування приписів частини 4 ст. 293 ГПК України.
03.03.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, оскільки скарга подана до суду зі спливом більше ніж 1 року з моменту постановлення та опублікування повного тексту оскаржуваного судового рішення. Доводів та доказів існування виключних випадків пропуску строку на звернення з касаційною скаргою зазначених в частині 4 ст. 293 ГПУ України, скаржником не надано.
04.03.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за скаргою, оскільки остання надіслана поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, а саме після спливу 1 року. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не містить випадків, передбачених ч.4 ст. 293 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2026 витребувано з Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/3130/21. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 до надходження до матеріалів справи №916/3130/21 до Верховного Суду.
16.03.2026 через систему «Електронний Суд» від Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» надійшли доповнення до заперечення проти відкриття касаційного провадження за скаргою.
До Верховного Суду з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/3130/21.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 ГПК України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 287 ГПК України визначає коло осіб, які можуть звернутися до касаційного суду з касаційною скаргою, встановлює перелік судових рішень, що можуть або не можуть бути оскаржені у касаційному порядку, а також закріплює підстави касаційного оскарження.
Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи, встановлено положеннями статті 305 ГПК України.
У частині 1 цієї статті передбачено, що якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
При цьому стаття 305 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи (висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в ухвалах від 23.06.2021 у справі № 922/1716/20, від 09.11.2022 у справі № 910/11827/21, від 18.12.2023 у справі № 910/15043/21).
Відповідно до частини четвертої статті 305 ГПК України суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Отже, для розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи, суд має встановити наявність таких умов для відкриття касаційного провадження за цією скаргою: 1) особа, яка подала скаргу не була присутня під час касаційного розгляду справи; 2) доводи, що покладені в основу касаційної скарги, не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 909/548/16).
У поданій касаційній скарзі на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України ОСОБА_1 зазначає, що підставою, на якій ним подається касаційна скарга, є пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував перший та другий абзац частини 2 ст. 61 КУзПБ без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо.
Надавши правову оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 та наведеній в ній судовій практиці, Верховний Суд дійшов висновку, що останні не можуть бути підставою для відкриття касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, оскільки детальний аналіз та співставлення доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідчить, що ці доводи скаржника є аналогічними, а наведена на їх підтвердження судова практика Верховного Суду є тотожною судовій практиці, на яку міститься посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 .
Відповідно до частини п'ятої статті 305 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21 на підставі частини п'ятої статті 305 ГПК України, оскільки наведені в ній доводи вже були розглянуті під час касаційного розгляду справи за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21 колегією суддів не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 305 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Пєсков В.Г.