Іменем України
02 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/698/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (код 25618741) 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп» (код 31187172) 17061, с. Кошани Чернігівського району Чернігівської області
до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 17050, с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, вул. Слов'янська, 51-а
про скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння
за участі представників учасників справи:
від позивача: Кравченко Д.В. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: Волкодав І.Ю. - адвокат (ордер серії АА №1560636 від 02.04.2025)
від третьої особи: Городнича Т.В. - адвокат (ордер серії СВ №1124469 від 08.08.2025)
В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Кошова І.М. (посв. від 01.03.2023 № 073883).
07.07.2025 Чернігівською обласною прокуратурою через систему “Електронний суд» подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в якому прокурор просить:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2717433574220);
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га;
- витребувати з незаконного володіння Кіптівської сільської ради у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку площею 48,3626 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га та має 44 поворотні точки за координатами:
1. координати Х - 5666098.60, Y - 4198406.31;
2. координати Х - 5665794.00, Y - 4198349.00;
3. координати Х - 5665295.07, Y - 4198250.36;
4. координати Х - 5665297.86, Y - 4198144.63;
5. координати Х - 5665421.14, Y - 4197954.74;
6. координати Х - 5665428.94, Y - 4197949.93;
7. координати Х - 5665485.08, Y - 4197958.73;
8. координати Х - 5665508.80, Y - 4197947.77;
9. координати Х - 5665513.14, Y - 4197923.83;
10. координати Х - 5665520.60, Y - 4197909.39;
11. координати Х - 5665542.67, Y - 4197896.56;
12. координати Х - 5665576.83, Y - 4197898.88;
13. координати Х - 5665696.00, Y - 4197957.00;
14. координати Х - 5665803.54, Y - 4197998.68;
15. координати Х - 5665869.00, Y - 4198018.00;
16. координати Х - 5666070.64, Y - 4198044.90;
17. координати Х - 5666155.33, Y - 4198136.76;
18. координати Х - 5666291.41, Y - 4198214.68;
19. координати Х - 5666331.82, Y - 4198231.71;
20. координати Х - 5666337.35, Y - 4198251.71;
21. координати Х - 5666343.52, Y - 4198275.97;
22. координати Х - 5666365.52 Y - 4198299.85;
23. координати Х - 5666411.67, Y - 4198326.67;
24. координати Х - 5666486.40, Y - 4198383.95;
25. координати Х - 5666565.85, Y - 4198455.71;
26. координати Х - 5666401.62, Y - 4198639.87;
27. координати Х - 5666269.19, Y - 4198832.36;
28. координати Х - 5666211.00, Y - 4198941.00;
29. координати Х - 5666192.00, Y - 4198977.00;
30. координати Х - 5666172.64, Y - 4199048.24;
31. координати Х - 5666161.47, Y - 4199079.43;
32. координати Х - 5666156.00, Y - 4199216.00;
33. координати Х - 5666177.44, Y - 4199251.06;
34. координати Х - 5666182.00, Y - 4199272.00;
35. координати Х - 5666159.93, Y - 4199289.22;
36. координати Х - 5666131.92, Y - 4199202.90;
37. координати Х - 5666113.08, Y - 4199134.33;
38. координати Х - 5666068.67, Y - 4199014.64;
39. координати Х - 5665985.96, Y - 4198839.84;
40. координати Х - 5666089.88, Y - 4198804.79;
41. координати Х - 5666116.58, Y - 4198779.22;
42. координати Х - 5666130.92, Y - 4198767.69;
43. координати Х - 5666227.04, Y - 4198673.95;
44. координати Х - 5666259.38, Y - 4198438.57.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 48,3625 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, перебуває у постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп» та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада; реєстрація права комунальної власності на вищезгадану спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення Кіптівською сільською радою відбулась із порушенням ст. 8, 17 Лісового кодексу України, ст. 3, 12, 19, 20, 55, 84, 122 Земельного кодексу України, а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність Чернігівської обласної ради.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Демидову М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2025 (суддя М.О.Демидова) відкрите загальне позовне провадження у справі №927/698/25, підготовче засідання призначено на 12.08.2025, 12:00; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп»; учасникам справи встановлено строки для подання письмових заяв по суті позовних вимог.
24.07.2025 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп», надійшли письмові пояснення №159 від 21.07.2025, у яких третя особа вважає обраний прокуратурою спосіб захисту, а саме віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні третьої особи та у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області, ефективним. Скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням прав, на думку третьої особи, є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Вимога про скасування державної реєстрації права власності за сільською радою є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав вказаного суб'єкта на землю, який не є належним розпорядником та користувачем земельної ділянки, сформованої у її межах. Коли земельна ділянка включає в себе як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, належний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння земельною ділянкою лісового фонду шляхом скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 та припиненням речових прав на неї. Такий підхід дозволить поновити права власників землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. На думку третьої особи, відповідач не мав правових підстав вчиняти дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, тому позов прокурора підлягає задоволенню.
29.07.2025 від відповідача через систему “Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшов відзив на позовну заяву від 28.07.2025, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що обласна рада не є власником спірної земельної ділянки, а, передаючи земельні ділянки в постійне користування, виконувала делеговане державою повноваження, оскільки передавала земельні ділянки в постійне користування як державним, так і комунальним підприємствам, після чого не ставала власником цих ділянок. На думку відповідача, прокурор робить помилковий висновок, що обласна рада стала власником землі в силу розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», оскільки спірні земельні ділянки не є об'єктами спільної власності територіальних громад і у позивача не могло виникнути право власності на них, що свідчить про відсутність порушеного права. Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності Кіптівської територіальної громади і відповідачем правомірно зареєстровано право комунальної власності на неї. За доводами відповідача позовні вимоги прокуратури ґрунтуються виключно на праві постійного користування та матеріалах лісовпорядкування постійного користувача. Крім того, відповідач зауважує, що питання ефективності обраного способу захисту у подібних правовідносинах наразі передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі №911/906/23.
29.07.2025 від відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання від 28.07.2025 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/906/23.
31.07.2025 від прокуратури через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від 30.07.2025, у якій прокурор вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та зазначає, що обласна рада здійснює функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі земельної ділянки. Право власності на спірну земельну ділянку виникло у позивача на підставі ст. 12, 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст.8 Земельного кодексу України від 25.10.2001, розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» і вона ніколи не перебувала у власності чи розпорядженні відповідача, а тому він не мав жодних прав на реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за собою; пп. “а» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України стосується земель виключно державної форми власності, водночас спірна земельна ділянка була і залишається земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, у зв'язку з чим безпідставним є посилання відповідача на вказану норму законодавства. За доводами прокурора відповідач, вказуючи на надання прокурором недостатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не надав жодного доказу на спростування цього, лише висловивши своє припущення про долучені докази. Прокурор зазначає, що належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов; вимога про скасування державної реєстрації права власності за сільською радою є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки спрямована на скасування державної реєстрації прав вказаних суб'єктів на землю, які не є належними розпорядниками та користувачами земельної ділянки, сформованої у її межах.
31.07.2025 від прокуратури через систему “Електронний суд» надійшло заперечення від 30.07.2025 на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому прокурор просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на те, що задоволення позовних вимог у даній справі надасть безперешкодну можливість позивачу оформити витребувану земельну ділянку як об'єкт цивільних прав у спосіб, передбачений ст. 79-1 Земельного кодексу України, так і не завадить відповідачу забезпечити державну реєстрацію та речові права на іншу частину земельної ділянки. За доводами прокурора правовідносини у справі №911/906/23, на яку посилається відповідач у клопотанні про зупинення провадження у справі №927/698/25, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №927/697/25.
Ухвалою суду від 11.08.2025 провадження у справі № 927/698/25 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/906/23.
26.11.2025 від Чернігівської обласної прокуратури через систему “Електронний суд» надійшло клопотання №15/1-1521-25 про поновлення провадження у справі №927/698/25, у якому прокурор зазначив про те, що 03.09.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №911/906/23, яку 11.11.2025 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2025 постановлено провадження у справі № 927/698/25 поновити; підготовче засідання призначити на 09 грудня 2025 року.
08.12.2025 через систему “Електронний суд» прокурором до Господарського суду Чернігівської області подані пояснення від 08.12.2025 № 15/1-1521-2025.
До початку підготовчого засідання 09.12.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 09.12.2025 № 09/12-25 відповідача про залишення позову без розгляду, в якому відповідач з посиланням на п.2 ч.1 ст.226 ГПК України просить залишити позов без розгляду, оскільки відсутні виключні конституційні та законодавчі підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даному спорі, а подання позову прокурором у цій частині суперечить принципу поділу влад, змагальності сторін та рівності учасників процесу. Крім іншого, відповідач обґрунтовуючи подану заяву, посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №3-28/2024(59/24).
В підготовчому засіданні 09.12.2025 оголошено перерву до 06.01.2026.
30.12.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло заперечення від 30.12.2025 №15/1-1521-2025 прокурора на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, в якому він зазначив, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів місцевого самоврядування, зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішення суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власника, оскільки безпідставне набуття земель лісогосподарського призначення органом місцевого самоврядування порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету та правопорядку в суспільстві. Також прокурор зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 ЗУ “Про прокуратуру», визнаних неконституційними та продовжують існувати після втрати ними чинності
Листом від 05.01.2026 № 927/698/25/18/26 Господарського суду Чернігівської області учасники справи були повідомлені про те, що у зв'язку з відрядженням судді Демидової М.О. з 05.01.2026 строком на 1 рік до Господарського суду м. Києва розгляд справи в призначений час не відбудеться; відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 справа буде передана для повторного автоматизованого розподілу між іншими суддями; про дату, час та місце проведення судового засідання сторони будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
На підставі розпорядження від 12.01.2026 № 02-01/24/26 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/698/25» був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/698/25, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2025 постановлено:
прийняти до розгляду справу № 927/698/25 за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння;
підготовче засідання призначити на 03 лютого 2026 року;
повідомити прокурора та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
повідомити третю особу про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21.
Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 03.02.2026 підготовчого засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд».
02.02.2026 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 30.01.2026 №15/1-1521-2025 прокурора.
Разом з тим, у зв'язку з хворобою судді Сидоренка А.С. призначене на 03.02.2025 підготовче засідання не відбулось, про що учасники справи були належним чином повідомлені.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2026 постановлено:
призначити підготовче засідання на 03 березня 2026 року;
повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21.
У підготовчому засіданні 03.03.2026, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а тому за результатами розгляду вищезгаданого клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.03.2026.
В судовому засідання 19.03.2026 суд оголосив перерву до 02.04.2026, про що учасники справи були повідомлені під розписки.
В судовому засіданні 02.04.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 9 “Про дочірнє підприємство “Козелецьрайагролісгосп» створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп».
Як вбачається з п.п. 3.1 та 3.2 п. 3 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп», затвердженого наказом директора Комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 9, зареєстрованого розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 16.01.2001 № 19, метою діяльності Підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих Обласним підприємством обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу. Предметом діяльності Підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства у районі, лісозаготівля, тощо.
Рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам згідно з додатком № 1, для ведення лісового господарства.
Відповідно до вказаного додатку до рішення Чернігівської обласної ради Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Козелецьрайагролісогосп» на території Козелецького району надано в постійне користування 14 333,6 га земель лісового фонду.
Як вказує прокурор у позовній заяві, факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га до земель лісового фонду та факт постійного користування ДП “Козелецьрайагролісгосп» вказаною земельною ділянкою посвідчується матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України.
Так, підтвердження факту права постійного користування землями 48 кварталу ДП “Козелецьрайагролісгосп» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 48 кварталу, планах лісонасаджень, планах обходу № 11, №8.
Відповідно до інформації ВО “Укрдержліспроект» від 07.02.2024 № 02-152 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 48 кварталу ДП “Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок, згідно наданих координат поворотних точок, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 частково накладається на межі 48 кварталу ДП “Козелецьрайагролісгосп».
Вищевказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням “Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО “Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо- геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
ВО “Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Сертифікований інженер-землевпорядник Бойко Д.О. зіставивши матеріали, надані ВО «Укрдержліспроект» щодо межі лісового фонду кварталу 48 ДП «Козелецьрайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, визначив площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться в межах спірної земельної ділянки, та складає 48,3626 га, а також встановив координати окружної межі земельної ділянки лісового фонду ДП «Козелецьрайагролісгосп».
За інформацією Чернігівської обласної ради (лист від 20.02.2024 № 02 03/134) рішення щодо зміни площ, конфігурацій земель лісогосподарського призначення в 48 кварталі згідно матеріалів лісовпорядкування, а також рішень про припинення права постійного користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» обласна рада не приймала.
На замовлення ДП «Козелецьрайагролісгосп» землевпорядною організацією БПП «Позитив» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області.
На підставі вказаної документації земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 16.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка розташована на території Кіптівської сільської ради.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М. на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, відомостей з ДЗК № 62826139 від 04.04.2023 за Кіптівською сільською радою 04.04.2023 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373.
Прокурор у поданій позовній заві зазначає, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 48,3626 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада. Відтак розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України.
Прокурор вказує, що оскільки спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перебувала у спільній власності територіальних громад області, Кіптівська сільська рада не мала правових підстав на вчинення дій щодо проведення реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3 рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес». Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, “інтерес суспільства» та “умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, “справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15.01.2009 у справі “Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народ. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1,2 ЗК України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ст. 1 Лісового кодексу України).
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.
На необхідність належного захисту та відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля звертав увагу Президент України в Указі “Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» від 07.06.2021 № 228/2021.
Реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради.
У даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради, чим грубо порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України, підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.
Вказані порушення інтересів держави та інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області свідчать про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “Суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини представництво інтересів держави прокуратурою є обґрунтованим в разі якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів місцевого самоврядування, зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки безпідставне набуття земель лісогосподарського призначення органом місцевого самоврядування порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету та правопорядку в суспільстві.
Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).
У зв'язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Згідно ч. 2 ст. 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно з п.п. 20, 21 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання: щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 8 Земельного Кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
е) організація землеустрою;
и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють право користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
З огляду на викладене, саме Чернігівська обласна рада від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснює управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, відповідно до п. “а» ст. 8 Земельного кодексу України, розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, належить до повноважень обласних рад, Козелецькою окружною прокуратурою листом від 04.06.2025 в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомлено Чернігівську обласну раду про виявлені порушення та необхідність поновлення порушеного права.
Чернігівською обласною радою листом від 01.07.2025 повідомлено, що через обмежене фінансування не вживалися заходи представницького реагування та не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування окружною прокуратурою.
Вищевказане свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, оскільки ним не було вжито жодних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин та законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, органом не уповноваженим на це.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Кіптівської сільської ради про усунення перешкод у використанні земельної ділянки лісового фонду.
За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, у зв'язку з його безпідставністю. Також суд відхиляє посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №3-28/2024 (59/24) як на підставу залишення позову без розгляду, оскільки Конституційний Суд визначив строки втрати чинності окремими приписами абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України “Про Прокуратуру», які визнано неконституційними з 01.01.2027 та зазначив, що рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру», визнаних неконституційними та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.
До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Отже на момент прийняття рішення “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання у постійне користування земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.
За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Матеріалами справи встановлено, шо Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Козелецьрайагролісгосп» надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування, загальною площею 14333,6 га.
Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).
Факт постійного користування ДП “Козелецьрайагролісгосп» спірною земельною ділянкою посвідчується матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України. Так, підтвердження факту права постійного користування землями 48 кварталу ДП “Козелецьрайагролісгосп» міститься у Проекті організації та розвитку лісового господарства, Плані лісонасаджень.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.
Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної? громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, стверджує про те, що згідно з планом лісонасаджень ДП “Козелецьрайагролісгосп» земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 частково накладається на 48 квартал земель лісового фонду ДП “Козелецьрайагролісгосп», в доказ чого надає Інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання “Укрдержліспроект» (далі - ВО “Укрдержліспроект») від 07.02.2024 з доданим до неї фрагментом накладки, що підтверджує часткове накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду (48 квартал).
Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання (ВО “Укрдержліс-проект») засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО “Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Згідно п. 1.7.1 Інструкції по проведенню лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з лісового господарства від 12.09.1985 № 4, повторність лісовпорядкування приймається, як правило, раз в 10 років.
Таким чином, надана ВО “Укрдержліспроект» інформація щодо факту часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДП “Козелецьрайагролісгосп» з доданим фрагментом накладки на ортофотоплан межі кв. 48 ДП “Козелецьрайагролісгосп» та меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц).
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною другою статті 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
За приписами частин 2, 4 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп» (далі ДП “Козелецьрайагролісгосп») створене наказом КП “Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 №9.
Відповідно до Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп» (нова редакція) підприємство створене за рішенням Засновника наказом від 27.12.2000 № 9 та зареєстровано 16.01.2001 розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації №19 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником Підприємства є комунальне підприємство “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.
Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.
Відповідно до п. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.
Пунктом 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп».
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.
Отже, земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп» належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.
Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. “а» ст. 8 ЗК України).
Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування ДП “Козелецьрайагролісгосп» іншим суб'єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп» (добровільна відмова, вилучення тощо).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за приписами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певної категорії земель, в число яких увійшли землі лісогосподарського призначення (підпункт “в» пункту 24 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула із власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
ЄСПЛ у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.
У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".
Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.
Отже, належним та ефективним способом захисту у зв'язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Враховуючи вищезазначене, витребування спірної земельної ділянки у відповідача Кіптівської сільської ради є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав власника.
У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.
Приватне підприємство “Елітзем» зіставивши матеріали, надані ВО “Укрдержліспроект» щодо межі лісового фонду кварталу 48 ДП “Козелецьрайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 визначило площу земельних ділянок лісового фонду постійного користувача, які знаходяться в межах спірної земельної ділянки, та складають 48,3626 га, а також встановило координати окружної межі земельних ділянок лісового фонду ДП “Козелецьрайагролісгосп».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 виснувала: “витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ “Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16). Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України “Про Державний земельний кадастр»). Належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ “Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1.»
Окрім того, встановлено, що судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
Тому належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 48,3626 га, що належать на праві постійного користування ДП “Козелецьрайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013.
Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 48,3626 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 48,3626 га, зареєстрована в Держаному земельному кадастрі з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.
Відповідно до ч. 13 ст. 79 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Отже, скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.
Внаслідок вчинених дій щодо державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку за відповідачем, порушено майнове право територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради на витребування земельної ділянки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 сформована, у тому числі за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, то скасування державної реєстрації права власності Кіптівської сільської ради на неї, є ефективним способом захисту прав та законних інтересів Чернігівської обласної ради.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).
Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав громади на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час у кадастрі зазначені неправильні відомості щодо її власника.
Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 з одночасним скасуванням державної реєстрації права комунальної власності Кіптівської сільської ради на оспорювану земельну ділянку.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, належний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння земельною ділянкою лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 та припиненням речових прав на неї.
Такий підхід дозволить поновити права власників землі наскільки це можливо, не породжуючи стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, не вимагаючи від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів.
Отже, у даному випадку ефективними способами захисту є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га та витребування з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку площею 48,3626 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим 7422085900:60:067:0013 та має 44 поворотні точки з координатами.
Задоволення таких вимог надасть безперешкодну можливість як позивачу оформити витребувану земельну ділянку, як об'єкт цивільних прав у спосіб, передбачений ст. 79-1 ЗК України, так і не завадить відповідачу забезпечити державну реєстрацію та речові права на іншу частину земельної ділянки.
Заперечення відповідача проти позову в частині обрання неналежного способу захисту спростовуються вищевикладеним та не приймаються судом до уваги.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1. ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням спеціаліста (ч.3. ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 8. ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, прокурором надано: договір №16/25 від 20.06.2025, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП “Елітзем», акт №16/25 від 24.06.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки лісового фонду, яка знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7422085900:60:112:0002, 7422085900:60:067:0013, платіжна інструкція №1785 від 25.06.2025 на суму 10 000,00грн.
Дослідивши надані докази, суд доходить висновку про те, що прокурором у повній мірі обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі у разі задоволення позову - на відповідача.
За таких обставин, судові витрати у сумі 5 000,00 грн, понесені із залученням спеціаліста, покладаються на відповідача.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір в сумі 10 010,50 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради, до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити повністю.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Кіптівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2717433574220).
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га.
Витребувати з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку площею 48,3626 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га та має 44 поворотні точки за наступними координатами:
1. координати Х - 5666098.60, Y - 4198406.31;
2. координати Х - 5665794.00, Y - 4198349.00;
3. координати Х - 5665295.07, Y - 4198250.36;
4. координати Х - 5665297.86, Y - 4198144.63;
5. координати Х - 5665421.14, Y - 4197954.74;
6. координати Х - 5665428.94, Y - 4197949.93;
7. координати Х - 5665485.08, Y - 4197958.73;
8. координати Х - 5665508.80, Y - 4197947.77;
9. координати Х - 5665513.14, Y - 4197923.83;
10. координати Х - 5665520.60, Y - 4197909.39;
11. координати Х - 5665542.67, Y - 4197896.56;
12. координати Х - 5665576.83, Y - 4197898.88;
13. координати Х - 5665696.00, Y - 4197957.00;
14. координати Х - 5665803.54, Y - 4197998.68;
15. координати Х - 5665869.00, Y - 4198018.00;
16. координати Х - 5666070.64, Y - 4198044.90;
17. координати Х - 5666155.33, Y - 4198136.76;
18. координати Х - 5666291.41, Y - 4198214.68;
19. координати Х - 5666331.82, Y - 4198231.71;
20. координати Х - 5666337.35, Y - 4198251.71;
21. координати Х - 5666343.52, Y - 4198275.97;
22. координати Х - 5666365.52 Y - 4198299.85;
23. координати Х - 5666411.67, Y - 4198326.67;
24. координати Х - 5666486.40, Y - 4198383.95;
25. координати Х - 5666565.85, Y - 4198455.71;
26. координати Х - 5666401.62, Y - 4198639.87;
27. координати Х - 5666269.19, Y - 4198832.36;
28. координати Х - 5666211.00, Y - 4198941.00;
29. координати Х - 5666192.00, Y - 4198977.00;
30. координати Х - 5666172.64, Y - 4199048.24;
31. координати Х - 5666161.47, Y - 4199079.43;
32. координати Х - 5666156.00, Y - 4199216.00;
33. координати Х - 5666177.44, Y - 4199251.06;
34. координати Х - 5666182.00, Y - 4199272.00;
35. координати Х - 5666159.93, Y - 4199289.22;
36. координати Х - 5666131.92, Y - 4199202.90;
37. координати Х - 5666113.08, Y - 4199134.33;
38. координати Х - 5666068.67, Y - 4199014.64;
39. координати Х - 5665985.96, Y - 4198839.84;
40. координати Х - 5666089.88, Y - 4198804.79;
41. координати Х - 5666116.58, Y - 4198779.22;
42. координати Х - 5666130.92, Y - 4198767.69;
43. координати Х - 5666227.04, Y - 4198673.95;
44. координати Х - 5666259.38, Y - 4198438.57.
Стягнути з Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04413360, 17050, с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, вул. Слов'янська, 51-а) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) 5 000,00 грн витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста та 10 010,50 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано 10.04.2026.
Суддя А.С.Сидоренко