Іменем України
02 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/854/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фермерського господарства «САМ» (код ЄДРПОУ 22825267), вул. Набережна, 10, с. Боромики, Чернігівський р-н, 15532
до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881), пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000
до відповідача 2: Березнянської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412366), вул. Свято-Покровська, 2а, с. Березна, Чернігівська обл., 15622
про скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав
за участю представників учасників справи:
від позивача: Чернілевського В.Г.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 27.08.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фермерське господарство “САМ» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Березнянської селищної ради про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведеної Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей ДЗК та меж ділянки Позивача, земельна ділянка 7423086300:11:000:0422 має перетин 0.5676 га площі (що становить 100% площі такої ділянки) з земельною ділянкою площею 38.2 га, що на праві постійного користування належить ФГ “САМ» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, а отже, за твердженням позивача, формування земельної ділянки 7423086300:11:000:0422 було здійснено з порушенням чинного законодавства, адже станом на час проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі в позивача було чинне право постійного користування на земельну ділянку, в межах якої формувалася ця земельна ділянка. Нотаріальної згоди позивача на формування оскаржуваної земельної ділянки проект землеустрою не містить.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також вказує, що проект землеустрою, відповідно до якого Державним кадастровим реєстратором було зареєстровано земельну ділянку, - не відповідав вимогам ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», тому у Державного кадастрового реєстратора не було підстав здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень. Ухвала суду від 01.09.2025 доставлена до Електронних кабінетів сторін 02.09.2025 о 00:51, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
12.09.2025 Березнянською селищною радою подано відзив на позов, відповідно до якого остання проти позовних вимог заперечила, з огляду на таке:
- відповідач 2 (як орган місцевого самоврядування) не є стороною, яка проводить реєстрацію, тому не може бути відповідачем у даному позові, є неналежним відповідачем у даній справі та просить суд розглянути та задовольнити клопотання про зміну процесуального статусу учасника судового процесу з відповідача 2 на третю особу;
- ОСОБА_1 , засновник ФГ “САМ», отримавши акт на право постійного земельного користування на земельну ділянку 38,2 га, зобов'язаний був виготовити технічну документацію, сформувати земельну ділянку та оформити право постійного користування нею. Натомість, зволікаючи з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, надану в постійне користування за актом на право постійного користування Самоненко П.І. ухилявся від сплати земельного податку. Земельна ділянка 38,2 га на території Локнистенського старостату на протязі більше 20 років ФГ «САМ» не використовувалась за цільовим призначенням, була забур'янена та поросла деревами.
Також відповідач 2, користуючись своїм правом, визначеним ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якій підлягає розподілу між сторонами.
Відзив на позов Березнянської селищної ради прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов відповідача 2.
15.09.2025 Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив. Так, відповідач 1 зазначає таке:
- на час звернення Позивача з цим позовом до суду відомості про земельну ділянку, площею 38,2 га до Державного земельного кадастру не внесені, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не затверджувалася;
- в результаті проведеної інвентаризації на території Локнистенської сільської ради була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0414 з цільовим призначенням 16.00 землі запасу та 27.07.2019 відомості про неї було внесено до Державного земельного кадастру. На час здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0414 в Державному земельному кадастрі земельна ділянка Позивача площею 38,2 га не була зареєстрована в ДЗК, а тому державному кадастровому реєстратору не могло бути відомо про знаходження в межах земельної ділянки, реєстрацію якої він здійснював, іншої земельної ділянки, тобто земельної ділянки Позивача;
- в подальшому за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0414 були сформовані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7423086300:11:000:0422 площею 0,5676 га та 7423086300:11:000:0423 площею 31,6808 га;
- координати поворотних точок меж земельної ділянки Позивача були визначені в ході проведення експертизи, призначеної у справі №927/959/22 у листопаді 2024 року, а тому встановити факт знаходження в межах земельної ділянки Позивача інших земельних ділянок об'єктивної можливості не було.
На думку Головного управління зазначений позивачем попередній розмір витрат у розмірі 55000 грн на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, оскільки справа не складна, містить одну вимогу немайнового характеру. Докази додані до матеріалів цього позову були зібрані під час розгляду судових справ №927/135/22, №927/959/22, №927/243/25, у яких підставами були одні і ті ж фактичні обставини. Правова позиція ФГ «САМ» не змінилася, а адвокат Чернілевський В.Г. надавав правову допомогу ФГ «САМ» в усіх судових справах в різних інстанціях, а тому обізнаний у цій справі з усіма деталями.
Відзив на позов відповідача 1 прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов відповідача 1.
У зв'язку із знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та враховуючи інші обставини, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, судове засідання, призначене на 02 жовтня 2025 року на 09 год. 30 хв., не відбулось, про що складено акт №242-25.
Ухвалою суду від 03.10.2025 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 22.10.2025.
22.10.2025 позивачем подана відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якої останній заперечив проти доводів останнього, зазначивши таке:
- доводи відповідача 2 про те, що вона є неналежним відповідачем, оскільки не здійснювала реєстрації, є невірними. Борзнянська селищна рада є набувачем та власником/розпорядником спірної земельної ділянки. Заявлена позивачем вимога про скасування державної реєстрації ділянки та припинення усіх речових прав (відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр») безпосередньо зачіпає права відповідача 2. Таким чином, відповідач 2 є належним відповідачем, права якого будуть припинені внаслідок задоволення позову;
- обраний позивачем спосіб захисту є належним та самостійним способом захисту, що встановлено Постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 904/6886/23 (п. 29), яка чітко вказує, що скасування судом державної реєстрації земельної ділянки та всіх прав є окремим, належним та ефективним способом захисту;
- формування та реєстрація спірної ділянки відбулася за рахунок землі ФГ «САМ», що перебуває у постійному користуванні, що прямо суперечить статтям 116, 118 Земельного кодексу України. Незаконність дій реєстратора підтверджується тим, що реєстрація була здійснена за рахунок земель, які вже перебувають у постійному користуванні іншого суб'єкта (постанова Верховного Суду у справі № 904/6886/23);
- у справах № 927/243/25 та № 927/959/22 судами вже встановлено місце знаходження земельної ділянки ФГ «САМ» та факт накладання на неї спірних ділянок. Ці факти є преюдиціальними (ст. 75 Господасрького процесуального кодексу України) і не потребують повторного доказування;
- прохання відповідача 2 не стягувати з неї судові витрати є необґрунтованим. Стягнення витрат, включаючи витрати на правничу допомогу, відбувається відповідно до статті 129 ГПК України пропорційно до задоволених вимог. Якщо позов буде задоволено, Березнянська селищна рада, як сторона, чиї права припиняються внаслідок незаконного формування ділянки, зобов'язана відшкодувати витрати.
Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
22.10.2025 (зареєстрована після проведення судового засідання) позивачем подана відповідь на відзив відповідача 1, відповідно до якої останній заперечив проти доводів останнього, зазначивши таке:
- право постійного користування ФГ «САМ» виникло у 1997 році та посвідчується Державним актом;
- відповідно до пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера;
- на момент реєстрації спірної ділянки у 2016 році ділянка позивача вже існувала як сформований об'єкт права, що має пріоритет над пізнішим наданням та реєстрацією;
- обраний позивачем спосіб захисту є належним та самостійним способом захисту, що встановлено постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 904/6886/23 (п. 29), яка чітко вказує, що скасування судом державної реєстрації земельної ділянки та всіх прав є окремим, належним та ефективним способом захисту;
- посилання відповідача 1 на наявність наказу про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не легалізує дій щодо формування земельної ділянки за рахунок ділянки позивача, оскільки кінцевий результат - формування ділянки, яка накладається на ділянку з пріоритетним правом користування - є протиправним;
- аргумент відповідача 1 про те, що вимога про скасування реєстрації є похідною, є прямим порушенням висновків Верховного Суду. Обраний Позивачем спосіб захисту є належним та самостійним способом захисту, що підтверджено постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 904/6886/23 (п. 29). ВС наголошує, що скасування судом державної реєстрації земельної ділянки та всіх прав є окремим, належним та ефективним способом захисту.
Позивач також вказав, що розмір витрат на правничу допомогу обґрунтований відповідно до укладеного договору, та повідомив про те, що детальний опис робіт буде наданий суду згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 22.10.2025 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.10.2025.
Разом з тим, запропоновано сторонам у строк до 28.10.2025 надати пояснення з приводу призначення земельно-технічної експертизи земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 з визначенням кола питань, які піддягають з'ясуванню під час проведення експертизи та визначенням експертної установи, якій буде доручено проведення земельно-технічної експертизи.
28.10.2025 відповідачем 1 подані пояснення щодо призначення земельно-технічної експертизи, в яких останні повідомив, що ним не буде заявлятись клопотання про призначення земельно-технічної експертизи. Разом з тим, відповідач 1 заперечив проти доручення проведення експертизи Чернігівському НДЕКЦ МВС України.
28.10.2025 позивачем подані пояснення щодо призначення земельно-технічної експертизи.
Позивач просить призначити судову земельно-технічну експертизу, доручити проведення експертизи Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, на вирішення експертів поставити питання:
Чи є порушення меж (або накладання) земельної ділянки площею 0,5676 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, державна реєстрація якої проведена Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019 року, на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111 від 15.05.1997, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21.04.1997, передана у постійне користування ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства «САМ», межі якої були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, за результатами якої було складено Висновок від 19.11.2024 № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ у справі № 927/959/22? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?
Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування у ГУ ДГК в Чернігівській області проектів землеустрою (технічних документацій) (належним чином завірені копії чи оригінали) з формування земельних ділянок: 7423086300:11:000:0414, 7423086300:11:000:0422, 7423086300:11:000:0423.
30.10.2025 відповідач 2 подав клопотання про розгляд справи без участі представника. Суд клопотання задовольнив.
У підготовчому засіданні 30.10.2025 суд оголосив перерву до 03.11.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025 призначено у справі № 927/854/25 судову земельно-технічну експертизу; проведення судової експертизи постановлено доручити експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення експерта суд постановив поставити наступні питання: - чи є порушення меж (або накладання) земельної ділянки площею 0,5676 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність» на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111 від 15.05.1997, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21.04.1997, передана у постійне користування ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства «САМ», відповідно до документації із землеустрою та правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?
Зупинено провадження у справі № 927/854/25 до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та отримання судом висновку експерта. 23.01.2026 від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1013/25-24 від 16.01.2026.
Ухвалою суду від 02.02.2026 провадження у справі №927/854/25 поновлено. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №927/854/25 на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 10 лютого 2026 р. о 10:00 год.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом у підготовчому засіданні, суд у підготовчому засіданні 10.02.2025 постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 25.02.2026.
У судовому засіданні 25.02.2026 судом оголошено перерву до 24.03.2026.
У судовому засіданні 24.03.2026 суд після переходу до ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України відклав його проголошення до 02.04.2026, про що учасники повідомлені ухвалою суду від 25.03.2026.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
02.04.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
26.04.1996 зареєстроване Селянське (фермерське) господарство “САМ», код ЄДРПОУ 22825267, номер запису: 10601200000000430.
Відповідно до розпорядження районної державної адміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21.04.1997 № 149 ОСОБА_1 , засновнику ФГ “САМ», на праві постійного користування для розширення селянського/фермерського господарства виділено земельну ділянку площею 38,2 га (з яких 37,4 га землі сіножаті) в межах згідно з планом, розташовані на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15.05.1997 виданий державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111. Державний акт включає план зовнішніх меж землекористування.
На замовлення Чернігівського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських/фермерських господарств у 1997 році Чернігівським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, виготовлений технічний звіт по перенесенню в натурі меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області.
Позивач у справі посилається на обставини справи, пов'язані з правом постійного користування ним земельною ділянкою площею 38,2 га, встановлені судовими рішеннями у справах №927/135/22, 927/959/22, 927/243/25, які є преюдиційними щодо даного судового спору.
Матеріалами справи та судовими рішеннями у справах №927/135/22, №927/959/22, №927/243/25 підтверджено, що належним користувачем земельної ділянки, загальною площею 38,2 га, що надана громадянину ОСОБА_1 в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства, за державним актом серії ЧН №00111, виданим 15.05.1997, є ФГ “САМ» (позивач), з моменту державної реєстрації юридичної особи. Земельна ділянка площею 38,2 га, отримана позивачем на титулі права постійного користування за актом серії ЧН-00111 від 15.05.1997, у Державному земельному кадастрі не зареєстрована.
У 2020 році інженером-землевпорядником ФОП Максимчуком О.В. (кваліфікаційний сертифікат від 31.03.2015 № 012801) виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, площею 38,2 га (державний акт на право постійного користування землею серії ЧН-00111 від 15.05.1997), що у встановленому законом порядку не затверджена.
10.10.2019 відділом у Менському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 31,6808 га, за кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (витяг з ДЗК НВ-7414851452019). Цільове призначення - землі загального користування (18.00.); категорія - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для громадських пасовищ.
Як зазначає позивач, крім земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, що була сформована та внесена у Державний земельний кадастр за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, яка була надана Позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, було сформовано ще 18 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422.
Відповідно до витягу з ДЗК № НВ-9974950212025 від 20.08.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 загальною площею 0,5676 га, вид цільового призначення 16.00, розташована: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, внесена до Державного земельного кадастру Відділом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у Менському районі 10.10.2019 року, відомості про право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема й за відповідачем-2, не зареєстровані.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» визначено адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Чернігівської області; Локнистенська територіальна громада увійшла до складу Березнянської селищної ради.
Позивач стверджує, що факт накладання земельної ділянки 7423086300:11:000:0422 на земельну ділянку площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, яка була надана позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, посвідчується відомостями: з Державного земельного кадастру, Технічного звіту по перенесенню в натуру меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 для розширення селянського/фермерського господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району, складеного Чернігівською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук в 1997 році, розпорядженням Менської районної державної адміністрації від 21.04.1997 № 149 «Про відведення земельних ділянок для розширення селянських/фермерських господарств із земель районного запасу», Висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 № СЕ-19/125-24/6462-ЗТ (що досліджувалися в ході справ № 927/959/22, №927/234/25, на підставі яких було прийняті рішення судів про скасування державної реєстрації земельної ділянки), Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 року № 2614-2633/20-24, відображеними у Технічному звіті щодо виконання топографо-геодезичних робіт та дослідження земельних ділянок, які розташовані в Березнянській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області від 20.08.2025 року.
У висновку експерта від 16.01.2026 № 1013/25-24 зазначено, що в результаті опрацювання та порівняння координат земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:00:000:0422 з координатами земельної ділянки ОСОБА_1 площею 38,2 га, які були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, що містяться в копії висновку експерта від 19.11.2024 № СЕ - 19/125-24/6462-3Т, сторінка - 24 (а.с.93), встановлено накладення земельної ділянки кадастровий номер 7423086300:00:000:0422 площею 0,4699 га на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, виданого 15.05.1997 Менською райдержадміністацією на підставі розпорядження № 149 від 21.04.1997, передана в постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства. Конфігурацію накладення наведено в додатку 1 до висновку, де межі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні у ОСОБА_1 позначені чорним кольором, межі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:00:000:0422, що накладаються - червоним, площа накладення заштрихована зеленим кольором.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16.01.2026 № 1013/25-24, яка була призначена за клопотанням позивача, межі земельної ділянки площею 0,5676 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 порушені внаслідок накладання на земельну ділянку площею 38.2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997, передана в постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що право користування позивача на земельну ділянку, що перебуває у спірних просторових межах, було зареєстровано у встановленому законом порядку, право користування позивача на земельну ділянку виникло раніше за формування та реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:00:000:0422. Позивача не було позбавлено права користування на спірну земельну ділянку, земельна ділянка не вилучалась у нього у встановленому діючим законодавством порядку, а тому, позивач і звернувся з позовом до суду про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведеної Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Правовідносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств, регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 та 2001 років), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно - правовими актами України.
Статтею 51 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на час отримання ФГ «САМ» земельної ділянки площею 38,2 га у постійне користування) визначався порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Як встановлено судом, відповідно до розпорядження районної державної адміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21.04.1997 № 149, ОСОБА_1 , засновнику ФГ “САМ», на праві постійного користування для розширення селянського/фермерського господарства виділено земельну ділянку площею 38,2 га (з яких 37,4 га землі сіножаті) в межах згідно з планом, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15.05.1997 виданий державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частиною 2 цієї статті Кодексу права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
- підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (а);
- громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (б);
- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (в);
- публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (г);
- заклади освіти незалежно від форми власності (ґ);
- співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (д);
- оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі (е);
- господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (є).
Пунктом 6 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції Закону від 25.10.2001, що діяв з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України Рішенням N5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).
Частиною 3 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею, виданий 15.05.1997, серії ЧН №00111, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 111, про що свідчить відмітка в цьому акті. Відтак, він є дійсним відповідно до частини 3 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 141 ЗК України від 25.10.2001 передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 38,2 га на підставі ст. 141 ЗК України.
Крім того рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі № 927/135/22, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 30.05.2023, задоволено позов Фермерського господарства «САМ» до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування рішення; визнано недійсним та скасовано рішення десятої сесії Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області восьмого скликання від 30.07.2021 № 386/10-VIII «Про припинення права постійного користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області».
Задовольняючи позовні вимоги суд встановив, що 26.04.1996 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «САМ» (код ЄДРПОУ 22825267) згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 687695 (номер запису: 1 060 120 0000 000430).
Відповідно до розпорядження районної державної адміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21.04.1997 № 149 ОСОБА_1 (засновнику ФГ «САМ») на праві постійного користування для розширення селянського/фермерського господарства виділено земельну ділянку площею 38,2 га в межах згідно з планом, що розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15.05.1997 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 111. Цей акт включає план зовнішніх меж землекористування.
За приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вищевказані обставини, встановлені стосовно ФГ «САМ» рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі № 927/135/22, не були у загальному порядку спростовані Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області під час розгляду даної справи.
Отже, у правовідносинах користування земельною ділянкою загальною площею 38,2 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 постійним користувачем цієї ділянки на сьогодні є Фермерське господарство «САМ».
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 38,2 га, отримана позивачем на титулі права постійного користування за актом серії ЧН-00111 від 15.05.1997, у Державному земельному кадастрі не зареєстрована.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 16.00.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16.01.2026 № 1013/25-24 межі земельної ділянки площею 0,5676 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 порушені внаслідок накладання на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 передана в постійне користування Самоненку П.І. для ведення селянського (фермерського) господарства.
При цьому, судовим експертом також зроблено висновок про накладення земельної ділянки кадастровий номер 7423086300:11:000:0422 площею 0,4699 га на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 00111, виданим 15.05.1997 Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21.04.1997, передана у постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства.
Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 908/807/18.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Зокрема, частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
Отже законодавець визначає, що обов'язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.
Зазначення експертом при складанні висновку, що він попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України є його обов'язком.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 904/684/18.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, а також те, що складений Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1013/25-24 від 16.01.2026 містить відмітку про те, що експерт обізнаний (попереджений) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, такий висновок є висновком експерта в розумінні ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.
Як наслідок, зважаючи що відповідачами не спростовані висновки експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1013/25-24 від 16.01.2026, останній є належним та допустимим доказом у справі, у розумінні статей 76, 77 ГПК України.
За твердженням позивача, наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 виключає можливість внесення в ДЗК відомостей про земельну ділянку позивача, що створює перешкоди у здійсненні позивачем його права користування, у зв'язку з чим просить скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України є відновлення становища, що існувало до порушення, що узгоджується з приписами частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється з-поміж іншого шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За частиною 2 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Частинами 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України “Про Державний земельний кадастр».
Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відповідно до положень статті 16 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відповідно до ст. 24 Закон України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Підставою для відмови в здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина 6 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, враховуючи накладення спірної земельної ділянки площею 0,4699 га на земельну ділянку площею 38,2 га, яка належить на праві постійного користування Фермерському господарству «САМ», державна реєстрація земельної ділянки площею 0,5676 га з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 за висновком суду є неправомірною, і подальша наявність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо неї як об'єкта цивільних прав порушуватиме основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, а також унеможливлюватиме вчинення позивачем дій з реєстрації земельної ділянки площею 38,2 га, наданої йому у постійне користування за державним актом серії ЧН № 00111 від 15.05.1997.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7423086300:11:000:0422.
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 вказаного Закону).
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (інших речових прав) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість.
Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.
Відповідно до частини 10 статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об'єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором для проведення реєстраційних дій щодо цього об'єкту за умови наявності таких відомостей у ньому.
Натомість, наявність державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (відомостей про неї) порушує права позивача, оскільки унеможливлює реалізацію ним правомочностей постійного користувача земельною ділянкою, як об'єктом цивільних прав, наданою у постійне користування, зокрема позбавляє позивача офіційного визнання державою його статусу постійного користувача земельної ділянки площею 38,2 га, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та припинення існування такого об'єкту цивільних прав створить передумови позивачу для формування нового об'єкту цивільних прав з відображенням достовірних відомостей про розподіл земель між власниками і користувачами.
Як встановлено судом вище, в силу норм Закону скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відбувається з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно з пунктом 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
Згідно підпунктом 3 пункту 114 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Також за змістом пункту 114 Порядку № 1051 у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.
Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Пунктами 60-61 Порядку № 1051 визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що внаслідок скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК ця земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, її державна реєстрація та кадастрові номери скасовуються, Поземельні книги закриваються, відомості про такі ділянки набувають статусу архівних. Положень про відновлення цих земельних ділянок (з тим же кадастровим номером) законодавство не містить.
Позивачем при зверненні до суду позовні вимоги сформульовані такого змісту: «про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведеної Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».
Тобто, фактично, таке лінгвістичне викладення позовних вимог зводиться до конкретизації дій державного реєстратора, які прямо випливають із положень Закону.
Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням господарського судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №372/2583/18).
Водночас суд зауважує, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які права, їх обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422 не зареєстровані.
Докази проведення реєстрації будь-якого іншого речового права, як от власності, користування тощо за Березнянською селищною радою чи іншим суб'єктом, як у реєстрі, так і у матеріалах справи відсутні.
Окремої вимоги про скасування речових прав позивачем не заявлено.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, господарський суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем доведено, а матеріалами справи встановлено порушення права позивача як постійного землекористувача внаслідок формування та незаконної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а відтак державна реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська області, Менський р-н, Локнистенська сільська рада, проведена Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019 підлягає скасуванню.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, суд відзначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі основні питання, винесені на його розгляд, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що зверненню до суду передували неправомірні дії саме відповідача 1, а також задоволення позову, судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Разом з тим, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до приписів ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду, зокрема, позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру.
Отже, судовий збір за подання цього позову становить 3028 грн.
У той же час, положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи, що позивачем подано позов в електронній формі через підсистему «Електронний суд», судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору за подання цієї позовної заяви є 2422,40 грн.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної квитанції № 4330-9860-5476-9085 від 26.08.2025 позивачем сплачено 2454,40 грн судового збору.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 32,00 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0422, площею 0,5676 га, видом цільового призначення 16.00, що розміщується: Чернігівська області, Менський р-н, Локнистенська сільська рада, проведена Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.10.2019.
3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881, пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000) на користь Фермерського господарства «САМ» (код ЄДРПОУ 22825267, вул. Набережна, 10, с. Боромики, Чернігівський р-н, 15532) 2422,40 грн судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 10.04.2026.
Суддя Т.О.Кузьменко