58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
09 квітня 2026 року Справа № 926/5/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,
секретар судового засідання Голіней Я.І.
за участі представників:
від позивача: Кіореску І.Ю.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши заяву Приватного підприємства «Віп-транс-07» про забезпечення позову
у справі за позовом Приватного підприємства «Віп-транс-07»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна»
2) Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС)
про визнання недійсним договору, стягнення 1 716 705,90 грн та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство “Віп-транс-07» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом, в якому просить:
- визнати недійсним договір оренди транспортного засобу №3 від 25.07.2022, укладений між приватним підприємством “Віп-Транс-07» та ТОВ “Транспортно-туристична компанія “Нова Україна» (відповідач-1), у зв'язку з відсутністю погодженої істотної умови - орендної плати;
- застосувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину - договору оренди транспортного засобу № 3 від 25.07.2022, укладеного між позивачем та відповідачем - 1, та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-туристична компанія “Нова Україна» повернути приватному підприємству “Віп-Транс-07» транспортний засіб - автобус SCANIA K124 ЕB4, 2006 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- стягнути з відповідача - 1 на користь позивача 1 716 705,90 грн, що становить вартість фактичного користування транспортним засобом SCANIA K124 EB4, VIN НОМЕР_3 , д.н.3. НОМЕР_2 , за період з 25.07.2022 по 31.12.2025 як безпідставно набуту майнову вигоду відповідно до статей 1212-1214 ЦК України;
- зобов?язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС) скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів запис про проведення реєстраційної операції № 230 щодо автобуса SCANIA K124 EB4, VIN НОМЕР_4 , д.н.3. НОМЕР_5 .
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Після звернення з позовом до суду позивач 02.01.2026 подав заяву (вх. №18) про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову 1 716 705,90 грн на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-туристична компанія “Нова Україна», що знаходяться чи надходитимуть на розрахункові рахунки, які належать відповідачу у будь-якій банківській установі України, заборони відповідачу 1 відчужувати у будь-який цивільно-правовий спосіб та вчиняти будь-які інші дії з транспортними засобами:
- NEOPLAN 116, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- SCANIA K124 EB4, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;
- IRISBUS VEST CONTRAST, реєстраційний номер НОМЕР_8 та в порядку зустрічного забезпечення, відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК України), накласти арешт на належний Приватному підприємству “ВІП-ТРАНС-07» на праві приватної власності транспортний засіб - автобус SCANIA K124 EB4, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 28.01.2026 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства “Віп-транс-07» про забезпечення позову.
19.03.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову 1 716 705, 90 грн на грошові кошти ТОВ “Транспортно-туристична компанія “Нова Україна», що знаходяться чи надходитимуть на розрахункові рахунки, які належать відповідачу у будь-якій банківській установі України.
Також, в порядку зустрічного забезпечення останній просить накласти арешт на належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб - автобус SCANIA K124 EB4, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 19.03.2026 підготовче судове засідання та розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 03.04.2026.
02.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.
03.04.2026від представника відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання та розгляду заяви про забезпечення позову без його участі.
Крім того, представником відповідача-1 подані заперечення від 03.04.2026 на заяву про забезпечення позову від 10.03.2026.
03.04.2026 від представника відповідача-2 надійшла заява про проведення призначеного судового засідання на 11:00 годину 03.04.2026 без його участі.
03.04.2026 судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову не відбулось, у зв'язку із оголошенням на території Чернівецької області системою цивільної оборони повітряної тривоги, про що складено акт неможливості проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 03.04.2026 розгляд заяви Приватного підприємства “Віп-транс-07» про забезпечення позову про забезпечення позову призначено на 09.04.2026.
03.04.2026 від представника відповідача - 1 надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову від 19.03.2026 в яких він зазначив, що копію вказаної заяви не отримував, що позбавило його можливості дослідити нові аргументи позивача, якими він керувався при підготовці чергової заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд уже надавав оцінку заяві з такими ж вимогами та відхилив клопотання позивача про забезпечення позову як необґрунтоване
Не існує жодної об'єктивної потреби накладення арештів на рахунки, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від участі у судовому процесі чи будь-яким іншим чином створює загрози чи ризики для збереження майнової основи для можливого майбутнього виконання рішення. Арешти рахунків фактично заблокують господарську діяльність товариства, що буде проявом непропорційного обмеження права власності.
Окрім того, щодо зустрічного забезпечення шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб, а саме - автобус SCANIA K124 EB4, то не існує необхідності вжиття таких заходів, адже вказані обмеження уже застосовані на виконання рішення суду по справі № 725/856/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватне підприємство “ВІП-ТРАНС-07». Вказаний транспортний засіб перебуває на стадії передання до майданчика СЕТАМ на виконання необхідних дій відкритого виконавчого провадження і наразі здійснюються дії щодо його транспортування на майданчик.
08.04.2026 від відповідача - 2 надійшла заява про розгляд заяви про забезпечення позову за наявними в справі матеріалами без його участі.
08.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача - 1 на заяву про забезпечення позову, в якій зазначено, що твердження відповідача - 1 про те, що він не отримував заяву про забезпечення позову не має правового значення для вирішення питання про її обґрунтованість. Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо обов'язкового направлення іншим учасникам справи заяви про забезпечення позову та не ставить можливість вжиття заходів забезпечення позову у залежність від факту попереднього отримання відповідної заяви іншою стороною.
Також, з огляду на значний проміжок часу між поданням заяви про забезпечення позову та її розглядом, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи у встановленому законом порядку. Разом з цим, навіть за відсутності обов'язку направлення копії заяви про забезпечення позову, позивачем було вжито додаткових заходів для інформування відповідача. Зокрема, копію заяви направлено відповідачу засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення, а також додатково направлено на електронні адреси відповідача та його керівника, зазначені у підсистемі «Електронний суд».
Після винесення зазначеної ухвали позивачем встановлено та подано до суду докази, які свідчать про факт відсутності у приватного виконавця інформації про місцезнаходження транспортного засобу у межах виконавчого провадження №74105941, факт перебування транспортного засобу в розшуку, додаткові письмові вимоги до відповідача від 27.02.2026р. та 07.03.2026р. про передачу автобуса приватному виконавцю, які залишені без відповіді, висновок судового експерта про вартість транспортного засобу у розмірі понад 2,5 млн грн, дані про наявність у відповідача щонайменше 25 виконавчих проваджень, а також докази попередньої системної поведінки відповідача щодо не сплати за користування майном та неповернення транспортних засобів у інших спорах.
Транспортний засіб, який є ключовим об'єктом спору, фактично утримується відповідачем та не повертається власнику, незважаючи на неодноразові письмові вимоги.
У межах виконавчого провадження місцезнаходження цього транспортного засобу приватному виконавцю невідоме. Транспортний засіб перебуває у розшуку. Така обставина сама по собі свідчить про ризик втрати контролю над майном та унеможливлення його фактичного повернення.
За даними автоматизованої системи виконавчого провадження щодо відповідача відкрито значну кількість виконавчих проваджень, що свідчить про системне невиконання ним своїх зобов'язань та наявність множинності кредиторів. У такій ситуації відсутність забезпечення позову об'єктивно створює ризик неможливості фактичного виконання рішення через недостатність активів.
Судовими рішеннями, що набрали законної сили (справи № 755/5435/23 та № 910/7948/23), встановлено повторювану модель поведінки відповідача, яка полягає у простроченні плати за неповернення транспортних засобів після припинення договорів та ігноруванні вимог власників. Це підтверджує, що ризик невиконання рішення у даній справі є не гіпотетичним, а реальним.
Позивач просить накласти арешт у межах ціни позову, а не на всі активи відповідача. Сам по собі факт обмеження розпорядження частиною коштів не є порушенням права власності, оскільки має тимчасовий характер, є співмірним заявленим вимогам та відповідає меті забезпечення позову.
Позивач не наполягає на обов'язковості застосування зустрічного забезпечення, а лише пропонує його як додатковий інструмент забезпечення балансу інтересів сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що транспортний засіб «готується до примусової реалізації» станом на 03.02.2026. Водночас, сам же відповідач у тих самих процесуальних документах визнавав, що транспортний засіб перебуває під арештом у межах виконавчого провадження ще з 20.08.2024, причому у цьому провадженні саме він виступає стягувачем.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про підготовку до передачі транспортного засобу, не пояснив, у чому саме полягає така «підготовка», які дії здійснюються, ким і в які строки, а також яким чином можливо готувати до реалізації майно, місцезнаходження якого невідоме органу примусового виконання.
Фактично має місце свідоме маніпулювання інформацією: з одного боку відповідач посилається на нібито підготовку до реалізації, а з іншого - об'єктивні дані виконавчого провадження підтверджують повну відсутність контролю над майном та неможливість вчинення будь-яких виконавчих дій щодо нього.
09.04.2026 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, представник відповідача - 1 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Розглянувши у судовому засіданні 09.04.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.
Стаття 138 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок подання заяви про забезпечення позову.
Зокрема, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим кодексом.
Вимоги щодо форми та змісту заяви визначено у статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22.08.2018 у справі №924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до правового висновку, який було викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Слід зазначити, що оцінка судом обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, пов'язана перш за все з чітким визначенням заявником у заяві предмету позову (позовних вимог), з яким він має намір звернутися до суду. У спорах про усунення перешкод у користуванні власністю зазначається власне спірне майно, вказується правовий зв'язок між позивачем та цим майном, а також надаються дані, які дозволять суду встановити наявність або відсутність прав на спірне майно також у інших осіб.
У протилежному випадку, коли з заяви про забезпечення позову не вбачається змісту майбутніх позовних вимог, виникає загроза застосування заходів (обмежень) для відповідача та/або інших осіб, не пов'язаних з предметом спору.
Означені факти свідчать про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно положень статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Проаналізувавши підстави заявлених заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що такі вимоги відповідають вказаним умовам.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правові вимоги про:
- визнання недійсним договору оренди транспортного засобу № 3 від 25.07.2022 року, укладеного між ПП «ВІП-ТРАНС-07» та ТОВ «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна», у зв'язку з відсутністю погодженої істотної умови орендної плати;
- застосування наслідків недійсності (нікчемності) зазначеного правочину шляхом зобов'язання ТОВ «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» повернути ПП «ВІПТРАНС-07» транспортний засіб - автобус SCANIA K124 EB4, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- стягнення з ТОВ «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» на користь ПП «ВІП-ТРАНС-07» 1 716 705,90 грн як вартості фактичного користування транспортним засобом за період з 25.07.2022 по 31.12.2025, що є безпідставно набутим майном (майновою вигодою) у розумінні статей 1212-1214 Цивільного кодексу України;
- зобов'язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС) скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів запис про проведення реєстраційної операції № 230 щодо вказаного транспортного засобу як такої, що вчинена на підставі правочину, який не створює юридичних наслідків.
Вартість вказаного транспортного засобу станом на 18.03.2026 становить 2 503 715, 52 грн, що підтверджується висновком атестованого судового експерта.
Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. від 18.03.2026 на зазначений транспортний засіб у межах виконавчого провадження № 74105941, де стягувачем є керівник відповідача-1, приватним виконавцем накладено арешт. На дату подання цієї заяви фактичне місцезнаходження автобуса приватному виконавцю не відоме, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит.
Письмові вимоги позивача від 14.01.2026, 24.01.2026, 27.02.2026 та 07.03.2026 (які направлені на поштову адресу та на електронну пошту, яка зазначена відповідачем-1 у процесуальних документах) про повернення та негайну передачу йому автобуса, повідомлення про його фактичне місцезнаходження залишені відповідачем-1 без відповіді.
У справі № 754/5683/22 Велика Палата зазначила: «характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Як встановлено вище, предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору, стягнення коштів та зобов'язання повернути транспортний засіб.
Виходячи з предмета позову, кінцевою метою позову у цій справі є поновлення порушених прав та інтересів позивача як власника транспортного засобу.
Водночас, на даний час місцезнаходження транспортного засобу не відомо суду, позивачу та приватному виконавцю, при цьому відповідач-1 в будь-який час може розібрати транспортний засіб, знищити його чи передати у фактичне користування іншій особі, а на його рахунках може не виявитись коштів для відшкодування вартості автобуса, у випадку чого захист порушеного права позивача буде ускладненими, оскільки позивач не зможе захистити свої порушені права в межах даного судового процесу, а вимушений буде ініціювати нові позови, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивача буде неправомірним.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Враховуючи наявність у відповідача-1 можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, суд виснує, що відсутність у відповідача-1 грошових коштів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача-1, адже такий захід має тимчасовий характер та не позбавляє його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд роз'яснює, що накладення арешту має тимчасовий характер та може бути скасовано в порядку, визначеному статтею 145 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (частина перша статті 143 ГПК України).
Зазначене є додатковою гарантією прав особи, яка за умови виникнення певних обставин та/або припинення дії обставин, що існували на момент забезпечення позову, вправі звернутися до суду та ініціювати питання про скасування чи заміну відповідного заходу забезпечення позову.
Згідно положень частини 5, 6, 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Враховуючи обрання позивачем такого виду заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, суд вбачає правові підстави для застосування заходів зустрічного забезпечення для накладення арешту на належний позивачу транспортний засіб до вирішення спору по суті.
За таких обставин справи заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Приватного підприємства “Віп-транс-07» про забезпечення позову від 19.03.2026 задовольнити.
2. Накласти арешт у межах ціни позову 1 716 705,90 грн на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-туристична компанія «Нова Україна» (м. Київ, вул. Будівельників, 34/1, код 43546215), що знаходяться чи надходитимуть на розрахункові рахунки, які належать відповідачу у будь-якій банківській установі України.
3. В порядку зустрічного забезпечення, відповідно до статті 141 ГПК України, накласти арешт на належний Приватному підприємству «ВІП-ТРАНС-07» (м. Чернівці, вул. Головна, 265В, код 35158192) на праві приватної власності транспортний засіб - автобус SCANIA K124 EB4, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до вирішення спору по суті.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2026
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строк, встановлені ст. ст. 255-257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.І. Ніколаєв