18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1400/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: Білобров І.О. - за довіреністю, (бере участь в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл»,м. Кременчук, Полтавська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат», м. Черкаси
про стягнення 417 385,29 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Світейл» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості за отриманий товар згідно договору поставки № 21-25 від 01.07.2025 у сумі 350 000,00 грн, пені у сумі 29 527,77 грн, 3% річних у сумі 2857,52 грн та штрафу у сумі 35000,00 грн та відшкодування понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 666, 692, 655, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов'язковість умов укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 17.11.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 27.11.2025 суд забезпечив проведення судового засідання, призначеного на 23.12.2025, для представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.12.2025 представник відповідача через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
- видаткові накладні підписані не уповноваженою на те особою (зі сторони відповідача);
- позивачем не надано допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів;
- позивачем до позовної заяви додано копії товарно-транспортних накладних з підписами, нібито проставленими від імені вантажоотримувача - ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат». Водночас ці підписи не належать уповноваженій особі - директору підприємства Іванченку Олексію Леонідовичу, тому відповідач вважає, що ТТН не можуть вважатися підтвердженням отримання вантажу.
- відсутні підписи водія (експедитора) на ТТН.
За твердженням відповідача до позовної заяви позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича. Тому, додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару (а.с. 44-46).
23.12.2025 представник позивача через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій спростовує заперечення відповідача зазначаючи таке.
Позивачем поставлено відповідачу товар на суму 437 581,12 грн. з ПДВ за видатковою накладною за №ТОВСвт02222 від 28.07.25 та товарно-транспортною накладною за №ТОВ Свт01261 від 28.07.25, які з урахуванням положень договору оформлені в день передачі товару, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою Товариства з обмеженою відповідальності "Черкаський м'ясокомбінат".
Відповідачем здійснювались частково оплати: в розмірі 50 000,00 грн. платіжною інструкцією за № 7180 від 09.09.25 та в розмірі 37 581,12 грн. платіжною інструкцією за № 7770 від 03.10.25.
По видатковій накладній за №ТОВСвт02222 від 28.07.25, позивач також склав, зареєстрував в органах ДПС України податкову накладну та декларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Господарська операція з купівлі-продажу товару за видатковою накладною за №ТОВСвт02222 від 28.07.25 включені до бухгалтерського і податкового обліку Відповідача.
За твердженням позивача, здійснення часткової оплати за договором свідчить про прийняття відповідачем договору до виконання. Посилання відповідача на те, що підпис на видатковій та товарно-транспортній накладних виконаний не уповноваженою особою, не заслуговує на увагу суду з огляду на те, що на всіх вказаних документах є відтиск печатки товариства Відповідача.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1).- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1).
Також позивач зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суд у розгляді справи дослідує, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Тому позивач, додатково до раніше наданих доказів, на підтвердження факту перевезення товару на адресу відповідача надає в матеріали справи належним чином засвідчені копії: договору на організацію перевезення за № 15 від 28.07.2025, договору-заявки за № 28-07 від 28.07.2025, акту виконаних робіт з перевезення за № 22 від 29.07.2025 та платіжної інструкції про оплату транспортних послуг за № 31384 від 01.09.2025.
Господарська операція з поставки товару у липні 2025 року на підставі видаткової накладної за № ТОВСвт02222 від 28.07.25 відображалась в податковому обліку продавця - позивача та покупця відповідача (відмітка про схвалення реєстрації податкової накладної відповідачем).
22.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання підприємством якісної правової допомоги шляхом залучення адвоката.
22.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 23.12.2025 Господарський суд Черкаської області клопотання представника позивача від 22.12.2025 про витребування доказів задовольнив; витребував у Черкаської ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» суми ПДВ по податковій накладній Товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл» № 348 від 28.07.2025 до свого податкового кредиту; відклав розгляд справи по суті на 09 год. 30 хв. 06 лютого 2026 року.
02.02.2026 до суду від ГУ ДПС у Черкаській області надійшла відповідь, яка містить інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» до складу податкового кредиту накладну за липень 2025 року на суму ПДВ 72930,19 грн від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл» у звітну декларацію з податку на додану вартість за липень 2025 року.
06.02.2026 представник позивача через електронний суд подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі. В заяві також зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги.
Призначене на 09 годину 30 хвилин 06.02.2026 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 06.02.2026 судове засідання призначено на 10 год. 00 хв. 12.03.2026.
11.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора товариства.
Відповідно до статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо його було належним чином повідомлено про судове засідання.
Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті) до його електронного кабінету, проте участі свого представника у засіданні суду не забезпечив.
У судовому засіданні представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не добросовісно ставиться до своїх процесуальних прав та затягує розгляд справи.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.
Судом враховано, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, суд, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо заявлених вимог, які просив задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 12.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
В судовому засіданні 17.03.2026 ухвалено судове рішення та в порядку ст. 240 ГПК України підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив такі обставини.
01.07.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Світейл», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат, як покупець, уклали договір поставки № 21-25 (далі - Договір, а.с. 13-14).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Найменування та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору та мають силу специфікації до даного Договору (п.1.4. Договору).
Відповідно до п.2.4 Договору покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару у розмірі: 80 відсотків від вартості поставленого товару протягом 14 календарних днів наступних за днем вивантаження товару у пункті вивантаження.
Кінцева оплата за поставлений товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання постачальником наступних документів:
а) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема із обов'язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України, з дати першої події.
У випадку затримки надання постачальником покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної відповідно до п. 2.4. а), включаючи зупинення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від причин, термін оплати товару в частині відповідної суми ПДВ продовжується до моменту реєстрації та надання такої накладної.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026.
Договір підписаний представниками обох сторін, підписи посвідчені їхніми печатками.
На виконання умов Договору постачальником було здійснено поставку товару, а саме: 28 липня 2025 року на адресу складу покупця постачальником було поставлено кондитерські вироби, на загальну суму 437581,12 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТОВСвт02822 та товарно - транспортною накладною № ТОВСвт 01261 від 28.07.2025 (а.с. 15-16).
Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна підписані представниками товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл», товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський мясокомбінат», їх підписи посвідчені їхніми печатками.
Відповідно до платіжної інструкції № 7180 від 09.09.25 відповідач частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідач платіжною інструкцією за № 7770 від 03.10.25 частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 37 581,12 грн
У позовній заяві позивач зазначив, що у визначений сторонами строк відповідач обов'язок по оплаті отриманого товару не виконав.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.07.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Світейл», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат, як покупець, уклали договір поставки № 21-25 (далі - Договір, а.с. 13-14). Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов Договору постачальником було здійснено поставку товару, а саме: 28 липня 2025 року на адресу складу покупця постачальником було поставлено кондитерські вироби, на загальну суму 437581,12 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТОВСвт02822 та товарно - транспортною накладною № ТОВСвт 01261 від 28.07.2025 (а.с. 15-16).
Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна підписані представниками товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл», товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат, їх підписи посвідчені їхніми печатками.
Відповідно до платіжної інструкції № 7180 від 09.09.25 відповідач частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідач платіжною інструкцією за № 7770 від 03.10.25 частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 37 581,12 грн
Твердження відповідача, що позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича, та, що додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару, суд відхиляє з огляду на таке.
Суд встановив, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна підписані представником відповідача та скріплені печаткою відповідача.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов висновку, що відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Судом встановлено, що відповідно до п.2.4 Договору, відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача 80% від вартості отриманого товару, що становить 350 064,90 грн. ( 437 581,12 грн. х 80% = 350 064,90 грн.) протягом 14 календарних днів наступних за днем вивантаження товару у пункті вивантаження, а саме до 12.08.25.
Таким чином, кінцевий термін розрахунків відповідно до п.2.4 Договору за поставкою товару настав - 11.08.25.
Сума боргу відповідача за поставкою на 12.08.25 становила 350 064,90 грн. Термін прострочення своїх зобов'язань відповідачем з суми 350 064,90 грн. - за період з 12.08.25 по 20.08.25р. становить 9 календарних днів.
Відповідно до п.2.4 Договору, відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача 20% від вартості отриманого товару, що становить 87 516,22 грн. (437 581,12 грн. х 20% = 87 516,22 грн) протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідачем податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу.
З використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу податкову накладну за № 348 від 28.07.25 по вказаній поставці 15.08.2025 о 14:46, що підтверджується інформаційним витягом з програмного забезпечення «M.E.Doc» (My Electronic Document, також Medoc, Медок) для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді (17-19).
Відповідач був повідомлений про реєстрацію цієї податкової накладної 15.08.25 о 14:46 через програмне забезпечення «M.E.Doc», що підтверджується витягом із сторінки електронного кабінету позивача у програмному забезпеченні «M.E.Doc», який підтверджує схвалення відповідачем цієї дії (а.с. 19).
Таким чином, кінцевий термін розрахунків зі сплати відповідачем 20% від вартості отриманого товару, що становить 87 516,22 грн, настав 20.08.25.
Сума боргу відповідача за поставкою на 20.08.25 становила 437 581,12 грн. Розрахунок: 350 064,90 грн. + 87 516,22 грн. = 437 581,12 грн. Термін прострочення своїх зобов'язань відповідачем з суми 437 581,12 грн - за період з 21.08.25 по 08.09.25 становить 19 календарних днів.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач платіжною інструкцією № 7180 від 09.09.25 частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином, сума боргу відповідача за поставкою на 09.09.25 становила 387 581,12 грн (437 581,12 грн - 50 000,00 грн = 387 581,12 грн)
Термін прострочення зобов'язань відповідачем з суми 387 581,12 грн - за період з 09.09.25 по 02.10.25 становить 24 календарних дні.
03.10.25 відповідач платіжною інструкцією № 7770 сплатив частково вартість отриманого товару в розмірі 37 581,12 грн.
Сума боргу відповідача за поставкою на 03.10.25 становила 350 000,00 грн. (387 581,12 грн. - 37 581,12 грн. = 350 000,00 грн).
Термін прострочення зобов'язань відповідачем з суми 350 000,00 грн - за період з 03.10.25 по 11.11.25 становить 40 календарних днів.
Позивач додав до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані у встановленому порядку, які підтверджують факт того, що господарська операція відбулася, та спростовують заперечення відповідача про те, що товар він не отримував.
Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 2.4. договору була умовою кінцевої оплати за поставлений товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а останній прийняв товар, однак оплату не здійснив.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем становить 350 000,00 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов'язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 350 000,00 грн, які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Також позивач заявив до стягнення - 3% річних у сумі 2 857,52 грн, пені в сумі 29 527,77 грн, та штрафу у сумі 35 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно з наведеною вище статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, які можуть застосовуватися одночасно.
У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19 суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до п.5.3. Договору за несвоєчасну оплату за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 10% від суми недоплати.
З огляду на вищевикладені приписи законодавства та п. 5.3. Договору суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення штрафу відповідає приписам Закону та укладеному сторонами договору, є обґрунтованою та підлягає до задоволення в розмірі 35 000,00 грн штрафу.
Дослідивши надані позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних та пені, здійснивши перевірку правильності нарахування за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛігаЗакон» судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам діючого законодавства, є правомірними, обґрунтованими, арифметично правильними, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 29 527,77 грн пені, 2 857,52 грн - 3% річних.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач у позовній заяві заявляв вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 6260,79 грн, витрати на професійну правничу допомогу 6260,79 грн.
При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 6260,79 грн.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 6260,79 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону № 5076-VI)
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав документи які свідчать про такі обставини.
07.11.2025 адвокат, Білобров Ігор Олександрович, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 334, виданого на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 03.07.2001, (надалі - Адвокат), з однієї сторони і ТОВ «Світейл», в особі директора Саркісяна Азата Арамаїсовича, який діє на підставі Статуту, (надалі - Клієнт), з іншої сторони, уклали Договір про надання правової (правничої) допомоги № 07-11/25.
Відповідно до умов Договору адвокат зобов'язується надати клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ «Світейл» до ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення боргу в Господарському суді Черкаської області.
Відповідно до п. 5.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.1.1 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 6 260,79 грн.
Відповідно до п. 5.5. Договору клієнт здійснює оплату адвокату гонорару за цим Договором протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Акту прийнятгя-передачі наданих послуг.
11.11.2025 адвокат Білобров Ігор Олександрович та ТОВ «СВІТЕЙЛ» підписали Акт виконаних робіт № 11-11/2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 334 від 07.11.2025, в справі за позовом ТОВ «СВІТЕЙЛ» до ТОВ “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення боргу в господарському суді Черкаської області, станом на день підписання цього Акту адвокат передав, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу:
Виїзна консультація (07.11.2025) - 2 години х 1000 грн. = 2 000 грн.;
Вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами по справі (10.11.2025) - 2 години х 1000 грн = 2 000 грн;
Складання проекту позовної заяви до ТОВ “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення боргу в Господарському суді Черкаської області (10.11.2024) - 2 години х 1000 грн = 2 000 грн;
Вчинення дій з надсилання позовних матеріалів відповідачу та господарському суду (11.11.2024) - 260,79 грн. Всього - 6 260,79 грн.
11.11.2025 товариство з обмеженою відповідальністю “Світейл» сплатило адвокату Білоброву Ігорю Олександровичу 6 260,79 грн за надані послуги з правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.11.2025 № 4977.
З урахуванням поданих доказів, розмір судових витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, становить 6 260,79 грн.
З аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" випливає, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Верховний Суд у постанові від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Зазначеної позиції дотримується Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.
Відповідач не надав суду заперечень проти розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Разом з позовною заявою позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого, орієнтовний розмір судових витрат становив 6 260,79 грн, отже заявлена до відшкодування сума - 6 260,79 грн не перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на правничу допомогу.
Отже, суд, враховуючи критерії, визначені у ч. 5 ст. 129 ГПК України, встановив, що понесені позивачем витрати відповідають таким критеріям, є підтвердженими та співмірними зі складністю справи і виконаною адвокатом роботою в розмірі 6 260,79 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» (вул. Олексія Панченка, 15, кв. 512, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 44785285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Світейл» (пров. В.Сосюри, буд. 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ЄДРПОУ 35779247 - 350 000,00 грн основного боргу, 35 000,00 грн штрафу, 29527,77 грн пені, 2 857,52 грн - 3% річних, 6260,79 грн судового збору та 6260,79 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 08 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз