29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
про забезпечення позову
"09" квітня 2026 р. Справа № 924/353/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк"
до фізичної особи-підприємця Кондратюка Костянтина Олександровича
про стягнення 811 408,70 грн.
02.04.2026 до Господарського суду Хмельницької області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця Кондратюка Костянтина Олександровича про стягнення 811 408,70 грн. заборгованості за кредитом, з яких: 796 454,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 14 954,54 грн. - заборгованість за процентами.
Ухвалою суду від 07.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті та призначено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 29.04.2026.
08.04.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк", заявник) про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову на майно, яке належить на праві власності Кондратюку Костянтину Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER 213 CDI об'ємом двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Заявник стверджує, що 12.06.2024 між ним та фізичною особою-підприємцем Кондратюком Костянтином Олександровичем укладено кредитний договір №3090218017-КД-1, за умовами якого останньому надано кредит з відновлювальною кредитною лінією з лімітом 1 430 000 грн. з призначенням - поповнення обігових коштів та терміном повернення кредиту до 01.06.2027.Також, 12.06.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за змісторм якої протягом строку кредиту за умови належного виконання позичальником умов договору позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки; кредитні кошти позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. На виконання умов договору 14.06.2024 фізичній особі-підприємцю Кондратюку К.О. в межах кредитного ліміту заявником надано кошти на рахунок в сумі 1 430 000 грн. Фізичною особою-підприємцем Кондратюком К.О. не виконано своїх зобов'язань за кредитним договором з погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 30.03.2026 його заборгованість перед банком становить 811 408,70 грн., з яких 796 454,16 грн. - заборгованість за тiлом кредиту та 14954,54 грн. - заборгованість за процентами.
З урахуванням наведеного, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову на майно, яке належить на праві власності Кондратюку Костянтину Олександровичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER 213 CDI об'ємом двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Зауважує, що з огляду на відсутність заборон та обтяжень у державних реєстрах щодо цього майна, існує очевидна небезпека його відчуження іншим особам та заподіяння шкоди правам та інтересам заявника. Позаяк власник може безперешкодно відчужувати належне йому майно, наявні підстави для забезпечення позову з метою не допущення його подальшого відчуження та забезпечення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на майно (транспортний засіб) ОСОБА_1 обмежує його виключно у можливості відчуження такого майна з метою уникнення виконання судового рішення. При цьому майно знаходитиметься у вільному володінні та користуванні власника та не обмежене у цільовому використанні. Таким чином, накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
До заяви про забезпечення позову додано повідомлення Головного сервісного центру МВС за №31/664А3-4463-2026 від 02.03.2026 (268766) про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 .
Розглянувши заяву АТ "КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову з доданими документами, суд зазначає та враховує таке.
За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст.13) кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказав, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Пунктом 3 ч.1 ст.138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Положення статей 136, 137 ГПК України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №914/649/20, від 16.05.2023 у справі №910/2281/22).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому, законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).
Як зазначає заявник, саме такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно - транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 , що належить Кондратюку Костянтину Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову, у даному випадку буде найбільш повно забезпечувати охорону інтересів позивача та є цілком виправданим обмеженням майнових прав відповідача.
Суд враховує, що предметом позову АТ "КБ "ПриватБанк" Ізяславської міської ради до фізичної особи-підприємця Кондратюка Костянтина Олександровича є майнова вимога про стягнення 811408,70 грн. заборгованості за кредитом, з яких: 796 454,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 14 954,54 грн. - заборгованість за процентами.
Заявник обґрунтовує подану до суду заяву про забезпечення позову тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі для погашення заборгованості, що свідчить про його недобросовісність як сторони договору та вказує на факт умисного ухилення від виконання своїх зобов'язань. Наведене, на думку заявника, свідчить про існування обґрунтованої ймовірності можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у справі №924/353/26.
До заяви про забезпечення позову додано повідомлення Головного сервісного центру МВС за №31/664А3-4463-2026 від 02.03.2026 (268766) про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 .
Відтак, на переконання заявника, матеріалами справи підтверджується наявність прямого зв'язку між запропонованими товариством заходами забезпечення позову і предметом позову, а також те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в користуванні майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків боржнику.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Крім того, Верховний Суд в постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 08.07.2024 у справі №916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд враховує, що існує спір щодо необхідності сплати відповідачем 811 408,70 грн. позивачу, а викладена заявником сукупність обставин дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 08.07.2024 у справі №916/143/24, суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Суд враховує, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно - транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах ціни позову 811 408,70 грн., є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).
З огляду на наведене, заява АТ "КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах ціни позову 811 408,70 грн., підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.144 ГПК України).
Згідно із п.5 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
З огляду на вищенаведене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності його вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
У заяві про забезпечення позову заявник зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Оскільки на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 77, 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" від 08.04.2026 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на майно - транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, об'єм двигуна 2143 м куб., 2016 року випуску, номер куз. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах ціни позову 811 408 (вісімсот одинадцять тисяч чотириста вісім) гривень 70 копійок.
Стягувач: Акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570).
Боржник: фізична особа - підприємець Кондратюк Костянтин Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 255-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 09.04.2026.
Суддя О.І. Шевчук