8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3160/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ
про стягнення 2 202 274,77 грн
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е. (самопредставництво);
відповідача - Зотов Т.В. (адвокат, довіреність №01/01/07-698 від 27.11.2025).
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2 202 274,77 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача; у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, в результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею; ці кошти на підставі частини першої 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути позивачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
17.09.2025 позивачем поданою до суду заявою (вх.№ 21383) усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 08.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 (суддя Жельне С.Ч.) відкрито провадження у справі № 922/3160/25; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
24.09.2025 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№22118).
26.09.2025 року представник відповідача надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№22401).
Ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
06.10.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№23161), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилався на підпункт "ї" пункту 31 Договору, яким прямо передбачено, що неповернення земельної ділянки у встановлений строк не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування. У такому разі орендна плата продовжує нараховуватись у розмірах, визначених Договором. Відповідач після закінчення строку договору фактично продовжував користуватись земельною ділянкою, що відповідає змісту підпункту "ї" пункту 31 Договору.
Таким чином, за твердженнями відповідача, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, враховуючи умови підпункту "ї" пункту 31 Договору, обов'язок орендаря здійснювати плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим Договором, продовжує діяти та не припинений. Понад 10 років (з 01.12.2010, строк дії відповідно до пункту 8 Договору до моменту фактичного подання позовної заяви) позивач продовжував приймати від відповідача орендну плату та не висловлював жодних заперечень. Отже відповідач вважає, що факт декларування та внесення орендної плати відповідачем і прийняття її позивачем на умовах Договору свідчить про виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань.
Згідно з Актом документальної позапланової виїзної перевірки від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03-20/00135390, проведеної Державною податковою службою України з питань дотримання АТ "Укрнафта" податкового законодавства у частині нарахування та сплати податків і зборів за період з 2017 року по вересень 2022 року, у тому числі щодо плати за землю, порушень щодо спірної земельної ділянки не встановлено.
Крім того, відповідач вважає необґрунтованим розрахунок позовних вимог, оскільки у якості підстави для визначення розміру орендної плати позивач посилається на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.09.2020 №5292, згідно з яким нормативна оцінка спірної ділянки становить 10 969 761 грн.
Так, у витягу № 5292 від 20.08.2020, виданому на замовлення Позивача, зазначено: «У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель». Через це до розрахунку було застосовано коефіцієнт функціонального використання (Кф) у розмірі 3, що істотно підвищило розмір нормативної грошової оцінки.
Водночас інший офіційний витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0001594322018 від 22.05.2018 підтверджує, що земельна ділянка мала визначене цільове призначення - код 12.08 (Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій). Для такого коду застосовується інший, значно нижчий коефіцієнт, ніж 3.
Отже, за твердженнями відповідача, це свідчить, що інформація про «відсутність цільового призначення» була помилковою, а сам розрахунок базувався на неправомірно завищеному показнику.
Відповідачем також до матеріалів справи додано інший витяг з технічної документації - від 04.03.2020 № 2313/0/45-20, виданий на замовлення ПАТ «Укрнафта». У ньому нормативна грошова оцінка цієї ж самої земельної ділянки становить 3 656 587 грн.
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) відкладено підготовче засідання на 19.11.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 19.11.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.12.2025 року.
28.11.2025 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№27732), в яких зазначає, що відповідач як покупець нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, після закінчення 01.12.2010 договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007, зокрема, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав. Наведеним підтверджується правомірність звернення Харківської міської ради з позовом про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, без правових підстав такого використання земельної ділянки, зокрема у період з 01.01.2020 по 28.02.2022. При цьому, оскільки у відповідача відсутня правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки, тому у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів в порядку ст.1212 ЦК України.
Щодо відсутності в матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки Харківська міська рада зазначає, що відсутність такого акта не спростовує дані щодо припинення 01.12.2010 речового права оренди. При цьому, Харківська міська рада просить врахувати, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення.
Щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, відповідач посилається на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2020 № 2313/0/45-20. При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, Харківською міською радою надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 №5292.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву з урахуванням наданого доказу відповідачем не надано відповідний контррозрахунок.
Харківська міська рада з власної ініціативи здійснила контррозрахунок, з урахуванням витягу з нормативної грошової оцінки, наданого представником відповідача.
Позивач зазначає, що враховуючи відомості, які містяться у витязі від 04.03.2020 № 2312/0/45-20, а також фактичні платежі, які здійснені відповідачем, розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 367 399 грн. 41 коп.
02.12.2025 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення (вх.№28050), в яких заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на договірний характер спірних правовідносин та застосування підпункту "ї" пункту 31 договору оренди землі від 20.08.2007, що виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, а обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неправомірним. Акт від 28.06.2023 № 1357/Ж5/31-00-07-01-03-20/00135390 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Укрнафта" в сукупності з фактом декларування та сплати є належним доказом підтвердження виконання обов'язку щодо внесення орендної плати на умовах договору.
Протокольною ухвалою суду від 10.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.25 року.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №298/2025 від 23.12.2025, у зв'язку із призначенням судді Жельне С.Ч. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/3160/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 справу №922/3160/25 прийнято до розгляду, постановлено розпочати розгляд справи спочатку, підготовче засідання призначено на 27.01.2026 року.
31.12.2025 року представник відповідача надав до суду заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№30608).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026 року.
17.02.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.33931).
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.02.2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 25.03.2026 року.
24.03.2026 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення (вх.№7007), в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Вважає що витяг з нормативно грошової оцінки, наданий позивачем до позовної заяви, є належним доказом для здійснення розрахунків щодо розміру орендної плати.
25.03.2026 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення (вх.№7075), в яких наполягає на тому, що між сторонами наявні договірні відносини, а тому відсутні підстави для застосування ст.1212-1214 ЦК України, вважає що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Також зауважує, що розрахунки позивача є неправильними.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2026 року позовні вимоги підтримував, з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 25.03.2026 року судом було зазначено, що проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини) відбудеться 31.03.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.08.2025 №440329293 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 51,3 кв.м по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові зареєстровано з 16.12.2014 по теперішній час за АТ «УКРНАФТА» на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2004 № 4633, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В. (інформаційна довідка додається).
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.05.2018 № НВ-001594322018 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, складає 0,2352 га, сформована земельна ділянка - 07.11.2007. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС.
На підставі рішень Харківської міської ради ІV скликання від 23.12.2005 №257/05 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» та від 27.10.2006 № 122/06 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» між Харківською міською радою та ВАТ «УКРНАФТА» 20.08.2007 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 07.11.2007 за № 740767100084.
Відповідно до умов вищевказаного договору ВАТ «УКРНАФТА» передано в оренду земельну ділянку по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові загальною площею 0,2352 га (кадастровий номер 6310138200:02:007:0009), несільськогосподарського призначення - землі транспорту для обслуговування стаціонарної АЗС, строком до 01.12.2010.
Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" було змінено організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1058807,00 грн (п. 5 договору).
Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць згідно з довідкою № 1080/07 від 16.06.2007 року становить 8823,39 грн.
Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно з пунктом 8 Договору оренди договір укладено строком до 01.12.2010. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з підп. а п. 36 договору оренди землі від 20.08.2007 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; а пунктом 8 спірного договору визначено, що його укладено строком: до 01.12.2010 року.
Докази продовження строку дії договору оренди землі від 20.08.2007 в матеріалах справи відсутні, а тому наявні у справі документи підтверджують, що договір припинив свою дію зі спливом строку, на який його було укладено.
В позовній заяві Харківська міська рада зазначає, що АТ «УКРНАФТА» з дня припинення дії договору оренди землі від 20.08.2007 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 загальною площею 0,2352 га по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові - 01.12.2010 та по теперішній час, використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 № 13391/5/20-40-04-07-12 АТ «УКРНАФТА» обліковується платником податку за земельну ділянку площею 0,2352 га по просп.Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові.
За даними податкових декларацій з плати за землю АТ «УКРНАФТА» задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку загальною площею 0,2352га: за 2020 рік - 251 925,92 грн, за 2021 рік - 251 925,92 грн, за 2022 рік - 277118,51 грн орендної плати.
Позивач зазначає, що розрахунок розміру безпідставно збережених АТ «УКРНАФТА» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 20.08.2020 № 5292 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 загальною площею 0,2352 га по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
За розрахунком позивача, розмір орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 загальною площею 0,2352 га по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 109 697,61 грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 1 206 673,71 грн;
- у 2021 році - 109 697,61 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 1 316 371,32 грн;
- у 2022 році - 114 634,00 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 229 268,00 грн.
Таким чином, оскільки відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 № 133991/5/20-40-04-07-12 АТ «УКРНАФТА» сплачено: за 2020 рік - 251 925,92 грн, за 2021 рік - 251 925,92 грн, за 2022 рік - 277 118,51 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 2202274,77 грн.
Отже, як стверджує позивач, оскільки АТ «УКРНАФТА» у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2202 274,77 грн.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, обґрунтовуючи позовні вимоги наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212-1214 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом позову у справі № 922/3160/25 є вимога Харківської міської ради про стягнення з АТ «УКРНАФТА» як власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно з ст.1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Згідно з ч.1 ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частини перша, третя, четверта, дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Як вже зазначалось, обґрунтовуючи свої вимоги Харківська міська рада посилається на ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки вважає договірні відносини між Харківською міською радою та АТ "Укрнафта" припиненими, у зв'язку з чим просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності.
Водночас, відповідач вважає, що укладений між сторонами Договір оренди землі від 20.08.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 07.11.2007 за № 740767100084, наразі не припинено, а його виконання здійснюється відповідно до закону і досягнутих домовленостей, викладених у підпункті "ї" пункту 31 договору.
Згідно з пунктом 8 вищевказаного Договору оренди землі цей договір укладено строком до 01.12.2010 року.
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що сторони дійшли згоди про поновлення чи продовження строку дії договору оренди землі від 20.08.2007 у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, відповідач як покупець нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, після закінчення 01.12.2010 дії Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007, зокрема, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022, фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, що свідчить про правомірність звернення Харківської міської ради з позовом про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, без правових підстав такого використання земельної ділянки, зокрема у період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата.
Суд погоджується з позицією Харківської міської ради щодо наявності підстав для застосування статей 1212-1214 ЦК України, оскільки означене підтверджується практикою Верховного Суду, відображеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.
У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти.
Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до АТ "Укрнафта" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, загальною площею 0,2352 га, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 297-Б.
Правова позиція Харківської міської ради також узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
При цьому, оскільки у відповідача відсутня правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки, тому у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.
Суд зауважує, що відсутність у матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує дані щодо припинення 01.12.2010 речового права оренди.
При цьому, слід звернути увагу, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скасовуючи судові рішення у справі № 922/247/21, яка є подібною справі №922/3160/25, що розглядається, Верховний суд виходив з наступного:
"53. Так, переглядаючи цю справу в апеляційному порядку господарський суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи той факт, що після закінчення строку дії укладеного у 2003 році між сторонами договору оренди спірної земельної ділянки, таку ділянку Харківській міській раді орендарем повернуто не було, то фактичне користування нею відповідачем (якщо таке має місце) не може вважатися безпідставним та не врегульованим сторонами в цивільно-правовому договорі, що унеможливлює застосування до вказаних правовідносин положень глави 83 ЦК України.
54. Але Верховний Суд з вказаним не погоджується і зазначає, що за змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
55. Відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
56. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
57. При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору (див. подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19).
58. Відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. За відсутності доказів поновлення такого договору в порядку, що визначений статтею 33 цього Закону або ж укладення нового договору оренди, відсутні й підстави для висновку про те, що орендар, який не повернув земельну ділянку за актом прийому-передачі, користується нею на відповідній правовій підставі, а тому стягнення з такого орендаря безпідставно збереженої орендної плати в порядку приписів статті 1212 ЦК України є цілком правомірним.".
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 16.12.2014 по теперішній час АТ "Укрнафта" є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 51,3 кв.м по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові.
З огляду викладене, судом встановлено, що відповідач як власник нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці комунальної власності, після закінчення 01.12.2010 дії договору оренди земельної ділянки, зокрема, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що після закінчення 01.12.2010 строку дії договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007 між сторонами були відсутні чинні договірні правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, а доказів поновлення (продовження) договору у встановленому законом та його умовами порядку матеріали справи не містять.
Оскільки відповідач, будучи власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення права користування та без державної реєстрації такого права, у нього виник обов'язок компенсувати власнику земельної ділянки кошти, які він мав би сплатити за звичайних умов платного землекористування.
Таким чином, спірні правовідносини у зазначений період не є договірними, а за своєю правовою природою є кондиційними, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах щодо фактичного користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що обраний Харківською міською радою спосіб захисту є належним та ефективним, враховуючи припинення строку дії договору оренди землі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.08.2025 №440329293 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 51,3 кв.м по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові зареєстровано з 16.12.2014 по теперішній час за АТ «УКРНАФТА» на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2004 № 4633, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В.
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.05.2018 № НВ-001594322018 площа земельної ділянки з кадастровим 6310138200:02:007:0009, складає 0,2352 га, сформована земельна ділянка - 07.11.2007.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що до 01.01.2013 діяла норма про обов'язкову державну реєстрацію договорів оренди землі та про набрання чинності такими договорами після їх державної реєстрації. Таким чином, відлік строку дії договорів, підписаних до 01.01.2013, розпочинався саме від дати їх державної реєстрації.
З 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦКУ).
Доказів укладення між сторонами нового договору щодо оренди спірної земельної ділянки чи доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного Договору щодо продовження строку його дії шляхом укладення письмових додаткових угод сторонами до матеріалів справи не надано.
Таким чином, з огляду на положення статей 93, 125 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону "Про оренду землі", поза межами строку дії договору відповідач користується зазначеною земельною ділянкою без укладення відповідного договору. Оскільки договір припинив свою дію, тому встановлені цим Договором умови не можуть бути застосовані до спірного періоду.
У справі № 804/4362/18 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.02.2021 дійшла висновку, що оскільки договір оренди землі припинився у зв'язку з настанням певного факту, визначеного законом - закінченням строку, на який його було укладено, нарахування до сплати орендної плати після закінчення строку дії договору є безпідставним.
Близькі за змістом висновки щодо відсутності підстав для плати за користування майном після закінчення строку, на який його було укладено, містяться в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, а саме:
"9.8. Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
9.9. За змістом наведених норм, з урахуванням висновку, викладеного в пункті 9.7, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
9.10. Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
9.11. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
9.12. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
9.13. Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).".
Крім того, суд враховує, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інше речове право щодо орендного користування відповідачем спірною земельною ділянкою не зареєстроване.
Відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на Акт від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03-20/00135390, який складено Державною податковою службою України, "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Укрнафта".
З цього приводу суд зазначає, що сам по собі факт проведення податковим органом перевірки та встановлення відсутності порушень податкового законодавства свідчить лише про виконання платником обов'язків у сфері податкових правовідносин, зокрема щодо декларування та сплати відповідних платежів. Водночас, такий акт не встановлює і не може встановлювати наявність чи відсутність цивільно-правових підстав користування земельною ділянкою після припинення строку дії договору оренди.
При цьому, наданий відповідачем акт перевірки контролюючого органу не має для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки складання такого акту не підтверджує наявність правових підстав використання земельної ділянки після припинення строку дії договору оренди (01.12.2010) та у заявлений позивачем період стягнення безпідставно збережених коштів, а тому не може бути врахований під час розгляду справи як документ, яким спростовуються позовні вимоги Харківської міської ради.
Що стосується доводів відповідача з приводу того, що відповідно до умов договору оренди землі від 20.08.2007 розмір орендної плати погоджено сторонами у фіксованому розмірі (8823,39 грн на місяць), а також умовами договору не передбачено можливість визначення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та можливості автоматичного перегляду розміру орендної плати у зв'язку зі зміною НГО, суд зазначає наступне.
Як вже вказувалося раніше, оскільки у суду відсутні підстави вважати продовженими договірні відносини між сторонами після 01.12.2010, тому спірні правовідносини регулюються саме нормами чинного законодавства.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо здійсненого Харківською міською радою розрахунку, відповідач посилається на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ6304871392017 від 06.09.2017, згідно з яким цільове призначення земельної ділянки - 12.08, у зв'язку з чим вважає, що на момент здійснення нормативної грошової оцінки та формування витягу № 5431 від 04.09.2020 вказана земельна ділянка мала цільове призначення та відповідно у витязі міститься недостовірна інформація.
Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок є базою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку земель" об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 вказаного Закону встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, рішенням Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018" затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018; встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку землі" за результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація із нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ст.23 Закону України "Про оцінку земель").
Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Суд звертає увагу, що таке рішення міської ради оприлюднене на офіційному сайті Харківської міської ради та наразі міститься у відкритому доступі, в тому числі, у Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради.
Положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
За правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Таким чином, витяг з технічної документації про НГО земельної ділянки є належним та допустимим документом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація, визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку орендної плати.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.05.2018 № НВ-001594322018, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Вид використання земельної ділянки для обслуговування стаціонарної АЗС.
Натомість з відкритих джерел земельного кадастру України вбачається, що земельна ділянка 6310138200:02:007:0009 віднесена до категорії: Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: 1.11.3; площа: 0.2351 га; адреса: Харківська область, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 297-Б
Листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 затверджено Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ). Відповідно до вказаного класифікатора, код 1.11.3. відповідає цільовому призначенню - Роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).
Відповідно до п. 1.2 вказаної КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.
КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.
Згідно з п. 118 цього Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в)місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ)цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
Пунктом 3 Розділу І вказаного Порядку інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів здійснюється за формулою:
Цн = В * Нп / Нк * Кф * Км
де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);
В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях);
Нп - норма прибутку (6%);
Нк - норма капіталізації (3%);
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Пунктом 23 розділу 10 Земельного кодексу України передбачено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо:
земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву АТ «Укрнафта» не надано доказів, що з моменту формування земельної ділянки та до 28.02.2022 було отримано рішення про зміну цільового призначення та розроблявся відповідний проект землеустрою, у зв'язку з чим необхідно враховувати саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 №5292.
Оскільки при формуванні витягу з нормативної грошової оцінки був наявний лише код УКЦВЗ, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області обґрунтовано застосувало коефіцієнт Кф зі значенням 3.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).
Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (пункт 5 розділу ІІ) визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).
У п. 2 примітків до даного додатку зазначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
Як вбачається із наданого позивачем до матеріалів справи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 №5292, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, розташована по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; в графі "Цільове призначення земельної ділянки" значиться про те, що у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Отже, оскільки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м.Харкові станом на формування витягу був відсутній код КВЦПЗ, у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 №5292 вірно зазначено про відсутність коду КВЦПЗ.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано будь-які докази, підтверджуючі зміну цільового призначення земельної ділянки. Харківська міська рада зазначила, що до 28.02.2022 рішення щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 не приймалось.
Відповідачем не надано доказів того, що у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 наявний код Класифікації видів цільового призначення земель, або встановлений для спірної земельної ділянки код згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, був приведений у відповідність до Класифікації видів цільового призначення з присвоєнням відповідного коду.
Разом з цим, чинним законодавством не передбачено автоматичної зміни коду УКЦВЗ на код КВЦПЗ у відомостях Державного земельного кадастру.
Що стосується наданого відповідачем до матеріалів справи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 04.03.2020 № 2313/0/45-20, виданий на замовлення ПАТ «Укрнафта». У ньому нормативна грошова оцінка цієї ж самої земельної ділянки становить 3 656 587 грн.
Із змісту умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 20.08.2007 вбачається, що первісно земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 була надана в користування відповідачу для обслуговування стаціонарної АЗС, цільове призначенням - землі транспорту.
Пунктом 18 договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.
При цьому, у пункті 19 договору сторони погодили інші умови передачі земельної ділянки в оренду, а саме, заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти України, які є загальнодоступними, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 має цільове призначення: 1.11.3; категорія: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Як зазначає позивач, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 формувалась у 2007 році з цільовим призначенням 1.11.3 (для роздрібної торгівлі та комерційних послуг).
При цьому, Харківська міська рада акцентує увагу на тому, що вона не надавала будь-яких дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009. Крім того, станом на момент формування наданого відповідачем витягу з НГО - 20.08.2020 позивач не надав також дозволів на зміну цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, відповідач відповідно до витягу №2313/0/45-20 не здійснював розрахунок плати за користування земельною ділянкою, а достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст. 20 ЗК України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось, не міг розраховувати на відомості, які містяться у витязі № 2313/0/45-20.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 ЗК України, в редакції на час видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Частинами 1-2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій", в редакції на час видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
З урахуванням наведених норм законодавства та умов договору вбачається, що цільове призначення земельної ділянки визначається її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням документації із землеустрою.
Доказів того, що Харківська міська рада надавала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки та відповідний проект розроблявся, до суду відповідачем не надано.
Як було встановлено судом, первісно земельна ділянка надавалася в користування відповідачу без розроблення проекту відведення, а після припинення укладеного між сторонами договору оренди 01.12.2010 такий проект землеустрою також не розроблявся та цільове призначення земельної ділянки не визначалося у встановленому законом порядку.
Отже єдиним належним та допустимим доказом встановлення або зміни цільового призначення земельної ділянки, починаючи з 01.12.2010 мав би бути виключно погоджений (затверджений) Харківською міською радою проєкт документації із землеустрою, якого сторонами до суду не надано.
Як вже зазначалось, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що Харківська міська рада надавала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки та що відповідний проєкт розроблявся та затверджувався органом місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.
Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати.
Одночасно суд зазначає, що в обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідачем не надано відповідний контррозрахунок сум безпідставно збережених коштів та неправомірності дій визначеного Держгеокадастром розміру нормативної грошової оцінки у витязі від 04.09.2020 № 5292 як бази для обрахунку розміру орендної плати.
Таким чином, надавши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку, що Харківською міською радою надано більш вірогідні докази, які підтверджують, що в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у відомостях Державного земельного кадастру був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Отже, за розрахунком позивача, розмір орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 загальною площею 0,2352 га по вул. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 109 697,61 грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 1 206 673,71 грн;
- у 2021 році - 109 697,61 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 1 316 371,32 грн;
- у 2022 році - 114 634,00 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 229 268,00 грн.
Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 № 133991/5/20-40-04-07-12 АТ «УКРНАФТА» сплачено: за 2020 рік - 251 925,92 грн, за 2021 рік - 251 925,92 грн, за 2022 рік - 277 118,51 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009, по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 2202274,77 грн.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,2352 га, з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові, дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, що складає 2 202 274,77 грн за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, оскільки такий розрахунок здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 № 5292, який містить дані про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати, із застосуванням відповідних коефіцієнтів та ставки річної орендної плати, які документально обґрунтовані.
При цьому, як вже зазначалось судом, відповідачем не надано до суду будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно з ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства “УКРНАФТА» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2202274,77 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “УКРНАФТА» (адреса: пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243; платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2202274,77 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 297-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0009 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Стягнути з Акціонерного товариства “УКРНАФТА» (адреса: пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243; платіжні реквізити: рахунок (ІВАХІ) UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) 33034,12 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" квітня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт