вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/135/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» (вул. Дегтярівська, 53, Київ, 03113; код ЄДРПОУ 21673832)
до Приватного підприємства «УКР-КОМ» (вул. Київська, 10-Б, офіс 1, м. Рівне, 33027; код ЄДРПОУ 34488279)
про стягнення 1 690 665 грн 18 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Пшевлоцький Юрій Миколайович (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: Ляшук Максим Валерійович
03 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного підприємства «УКР-КОМ» про стягнення 1 690 665 грн 18 коп. неустойки за прострочення виконання робіт по шестидесяти шести Додаткових угодах до Договору підряду з будівництва та модернізації об'єктів телекомунікаційної мережі ПрАТ «Київстар» від 30.08.2023 №469769.
Ухвалою від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/135/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
24 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив.
27 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича.
Ухвалою від 02.03.2026 заяву представника Приватного акціонерного товариства «Київстар» про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено провести судове засідання 03.03.2026 та усі подальші судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/135/26 із представником позивача адвокатом Пшевлоцьким Юрієм Миколайовичем в режимі відеоконференції.
03 березня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 03.03.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву до 19.03.2026 у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення.
09 березня 2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/135/26. Призначено справу № 918/135/26 до судового розгляду по суті на 02.04.2026.
У судовому засіданні 02.04.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 07.04.2026.
07 квітня 2026 року у судове засідання з'явилися представники сторін, котрі підтримали правові позиції, викладені в заявах по суті спору.
Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ «Київстар» (позивач, замовник) та ПП «УКРКОМ» (підрядник, відповідач) укладено договір підряду від 30.08.2023 №469769, за яким відповідач зобов'язався виконувати будівельно-монтажні та інші роботи у визначені договором, додатковими угодами та/або WO строки, а позивач - приймати і оплачувати належно виконані роботи.
У межах договору сторони уклали додаткові угоди, якими погоджували конкретні обсяги, вартість і строки виконання робіт. Відповідно до умов договору, відповідач був зобов'язаний виконати роботи у визначені строки, а факт їх виконання та дата завершення підтверджуються актами приймання-передачі.
Водночас відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по Договору, а саме за 66 додатковими угодами роботи виконані з істотним простроченням (від 5 до 340 днів понад погоджені строки) або не були виконані взагалі у зв'язку з чим замовник від них відмовився.
Факт прострочення та невиконання підтверджується підписаними сторонами актами, додатковими угодами та претензійними матеріалами.
Позивач звертає увагу, що п. 7.5. Договору передбачена відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт у вигляді неустойки, а саме: пеня 0,2% та штраф 10%.
Оскільки відповідач не сплатив нараховану неустойку у добровільному порядку, незважаючи на пред'явлені претензійні вимоги, позивач змушений був звернутися до суді із даним позовом про її стягнення.
Правова позиція відповідача викладена у відзиві
Відповідач визнає факт порушення строків виконання робіт за додатковими угодами. Водночас зазначає, що таке прострочення було зумовлене об'єктивними та незалежними від його волі обставинами, які мають надзвичайний характер, зокрема: дією воєнного стану в Україні, знеструмленням електромереж, систематичними повітряними тривогами, ускладненням логістики та забезпечення матеріалами, нестачею трудових ресурсів (бригад). Відповідач наголошує, що зазначені обставини істотно впливали на можливість належного та своєчасного виконання договірних зобов'язань, а отже свідчать про відсутність його вини та узагалі про винятковість ситуації.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що акти приймання-передачі виконаних робіт були підписані позивачем без будь-яких зауважень та застережень щодо порушення строків; позивач прийняв та оплатив виконані роботи, що свідчить про те, що Приватне акціонерне товариство «Київстар» фактично погодилося зі строками виконання робіт, а отже втратило право посилатися на відповідні порушення.
Також відповідач акцентує увагу, що частина робіт не була виконана внаслідок реалізації позивачем свого права на одностороннє розірвання додаткових угод, а не через бездіяльність відповідача. Хоча відповідач мав намір виконати ці роботи.
Приватне підприємство «УКР-КОМ» доводить свою добросовісну поведінку, посилаючись на те, що повідомляв позивача про наявність перешкод у виконанні зобов'язань, звертався з проханнями про продовження строків, надавав відповіді на претензії з поясненням причин прострочення, фактично виконував значну частину робіт.
Із урахуванням викладеного, відповідч просить суд про зменшення розміру неустойки до 10 %.
Правова позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач спростовує доводи відповідача та заявляє про наявність підстав для стягнення неустойки у повному обсязі. Так, Приватне акціонерне товариство «Київстар» заявляє, що обставини, на які посилається відповідач (воєнний стан, повітряні тривоги, знеструмлення), існували задовго до укладення договору, а договір та додаткові угоди були укладені вже в умовах повномасштабної війни, а отже такі обставини не є непередбачуваними.
Звертає увагу, що відповідач не надав жодних конкретних доказів впливу непередбачуваних обставин на виконання конкретних зобов'язань, не довів причинно-наслідковий зв'язок між цими обставинами та простроченням і найголовніше - не отримав належного підтвердження форс-мажору (сертифікат ТПП). Посилання на загальний лист ТПП України є неналежним доказом, оскільки він має інформаційний характер та жодним чином не підтверджує форс-мажор у конкретних правовідносинах.
Позивач наголошує, що навіть у разі існування форс-мажору відповідач не виконав передбачений договором обов'язок своєчасно повідомити про такі обставини, надати їх опис та вплив, підтвердити їх належними документами. У зв'язку з цим відповідач втратив право посилатися на форс-мажор як підставу звільнення від відповідальності.
Окремо позивач заперечує проти доводів відповідача щодо підписаних актів приймання-передачі та вказує, що підписання актів підтверджує лише обсяг і якість робіт, але не підтверджує їх своєчасність. Позивач був зобов'язаний прийняти роботи, якщо вони виконані належним чином, і не мав права відмовитися лише через прострочення. Факт прострочення у даному спорі є об'єктивним і не залежить від підписання актів.
Приватне акціонерне товариство «Київстар» вказує, що розірвання додаткових угод є реакцією на порушення зі сторони Приватного підприємства «УКР-КОМ», а не його причиною, і така відмова - навпаки, обмежила подальше зростання відповідальності відповідача.
Посилається на презумпцію вини у зобов'язальних правовідносинах, згідно з якою факт порушення (прострочення) визнається самим відповідачем - тому вина відповідача презюмується. І саме відповідач має довести, що вжив усіх заходів для належного виконання.
Оскільки прострочення є масовими (66 додаткових угод), порушення мають системний характер, а не поодинокий, строки перевищені у кілька разів (в окремих випадках - у 10- 20 разів) - усе це свідчить про істотність порушення, відсутність належної організації виконання договору і недобросовісність відповідача в межах критичної інфраструктури (телекомунікацій). Тому жодних підстав для зменшення неустойки немає.
Правова позиція відповідача викладена у запереченнях на відповідь на відзив
Відповідач акцентує увагу, що жодного разу не покликався на форс-мажор як підставу для звільнення від відповідальності. Означені обставини війни, повітряні тривоги та відключення електроенергії використовуються виключно як підстава для зменшення неустойки, а не як звільнення від відповідальності.
Щодо попередніх доводів про акти вказує, що не заперечує право позивача на стягнення неустойки, однак вважає підставою для пом'якшення своєї відповідальності поведінку самого позивача - позивач усвідомлював факт прострочення і фактично погодився з ним, підписавши акти, при цьому тривалий час (понад рік) не заявляв вимог.
Наголошує, що роботи виконані за переважною більшістю додаткових угод і навіть розірвані угоди, могли б бути виконані, що свідчить про те, що порушення не призвело до невиконання договору в цілому.
Відповідач не заперечує свою вину, але наполягає, що прострочення спричинене об'єктивними обставинами і не залежало повністю від його волі, що є підставою для зменшення неустойки. Просить суд врахувати відсутність доказів погіршення стану позивача і відсутність збитків та реальних втрат, а також те, що роботи переважно всі виконані. При умовах складності виконання договору (воєнний стан, енергетичні обмеження, безпекові фактори) розмір неустойки, заявлений до стягнення 1 690 665 грн 18 коп. є надмірним.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
30 серпня 2023 року між ПрАТ «Київстар» (замовник) та ПП «УКРКОМ» (підрядник) було укладено Договір підряду з будівництва та модернізації об'єктів телекомунікаційної мережі ПрАТ «Київстар» №469769 (далі - Договір).
За умовами цього правочину сторони дійшли згоди співпрацювати щодо надання послуг та здійснення проведення будівельно-монтажних робіт, робіт в сфері модернізації, а саме: технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту об'єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, робіт на вимогу орендодавця, встановлення (монтаж) систем сигналізації, протипожежного захисту, де позивач виступає замовником, а відповідач - підрядником (виконавцем робіт).
Пунктом 1.28 Договору підряду визначено, що «Роботи» - це будівельно-монтажні роботи, роботи в сфері модернізації, а саме: технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту Об'єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, робіт на вимогу Орендодавця, встановлення (монтаж) систем сигналізації, протипожежного захисту. Роботи виконуються Підрядником згідно з умовами цього Договору та у відповідності до діючих на території України законних та підзаконних актів у сфері зв'язку та телекомунікації, а також діючих Керівних документів Замовника, та інші, що включені в розділ 2 Договору та Додаток №1 цього Договору.
Як установлено п. 2.1 Договору підряду Підрядник зобов'язується від імені та за дорученням Замовника, на свій ризик, виконати Роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.
Пунктами 2.2, 2.3 Договору підряду визначено, що до складу Робіт входять: повний комплекс робіт з будівництва (монтажу), реконструкції, технічного переоснащення Об'єктів в т.ч.: проектні роботи та роботи з легалізації (повний комплекс перед проектних робіт, розробки та погодження в установленому порядку проектної документації яка відповідає положенням законодавства в сфері електронних комунікаційних послуг, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил для об'єктів електронної комунікаційної системи. Отримання всієї необхідної дозвільної документації на виконання Робіт та введення в Об'єктів експлуатацію); укладання необхідних нових та переоформлення існуючих договорів оренди (інших договорів), поновлення супроводжувальної документації з метою розміщення Об'єкту Замовника (внесення змін та доповнень до договорів), необхідних договорів, згідно з Правилами користування електричною енергією та діючим законодавством України для забезпечення електропостачання Об'єкту; роботи енергозабезпечення Об'єктів; роботи з оснащення системами протипожежного захисту та охоронною сигналізацією; роботи з демонтажу споруд, технологічного та інженерного обладнання Об'єктів Замовника; роботи з поточного та капітального ремонтів Об'єктів; роботи на вимогу орендодавців.
Роботи по Договору, як і Додаткові роботи, які не передбачені Додатком №1 до цього Договору, виконуються Підрядником за окремими Додатковими угодами з наступною можливість оформлення WO на додаткові роботи, відповідно до такої Додаткової угоди у разі виникнення такої необхідності. Роботи в сфері модернізації (щодо технічного переоснащення, поточного ремонту існуючих Об'єктів, оперативного та технічного обслуговування електроустановок, демонтажу, аварійного відновлення працездатності телекомунікаційної мережі Замовника на суму замовлення до 150 тис. грн (сто п'ятдесят тисяч гривень) без ПДВ, можуть здійснюватися шляхом оформлення WO через систему TTWOS. Таке електронне замовлення WO із зазначенням Об'єкту, строків, обсягу відповідних робіт і ціни є юридично значущим для сторін і не може заперечуватися Сторонами в силу електронної форми, адже такий порядок оформлення прийнятий сторонами в силу підпису Договору.
У відповідності до п. 3.3.1 Договору підряду Підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати Замовнику всі Роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього Договору, тощо. Для Робіт із розділу 1.15. Додатку №1 до Договору (термінові роботи) строк виконання робіт - 48 годин із моменту прийняття замовлення в роботу.
Як установлено п. 5.3 Роботи виконуються Підрядником за отриманим замовленням (WO та/або з укладанням Додаткових угод до цього Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору підряду Підрядник зобов'язаний приступити до виконання Робіт та завершити їх не пізніше дат, вказаних у відповідних Додаткових угодах та/або WO.
Згідно з п. 5.7 Договору підряду приймання-передача виконаних Робіт відбувається після отримання Замовником від Підрядника повідомлення про завершення їх виконання, наявності сканованої копії підписаної Сторонами Відомості (Ф.2) та Відомості Демонтованих ТМЦ (Ф.5 наведена в Додатку №4 до цього Договору), належним чином оформленого Акту, запропонованої дати візиту Замовника для перевірки якості та повноти виконаних Робіт.
Відтак судом встановлено, що дата фактичного виконання обумовлених сторонами робіт фіксується ними у відповідних актах, які відповідно до положень договору є документом, що підтверджує цю обставину.
Пунктом 7.1 Договору підряду передбачено, що за порушення взятих за Договором зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та відповідно до положень цього Договору.
У відповідності до п. 7.5 Договору підряду, у разі порушення строку виконання Робіт (окрім зазначених в п. 7.5.1 Договору), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 10% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч. з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.
Згідно з п. 7.5.1 Договору підряду, у разі порушення строку виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку №1 до Договору (термінові роботи), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 2% від вартості таких Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку №1 до Договору (термінові роботи) більше, ніж на два дні, Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 20% від вартості таких Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт із розділу 1.15. Додатку №1 до Договору (термінові роботи) більше, ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 50% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч. з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO щодо виконання таких Робіт, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 5 (п'ять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.
Відтак із Договору вбачається, що за порушення його умов в частині строків виконання робіт сторони погодили застосування до Підрядника неустойки (у виді пені та штрафу), розмір якої залежить від тривалості прострочення та від вартості прострочених Робіт. Тобто договірна неустойка складається з наступних складових: пеня за ставкою 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних Робіт за кожний день прострочення плюс додаткова сплата штрафу в розмірі 10% від їх вартості (за епізоди з простроченням більше 30 календарних днів).
Невід'ємною частиною договору є його 13 додатків, серед яких прейскурант цін на роботи, прейскурант на матеріали/обладнання, закупівля яких покладається на підрядника за власний рахунок, перелік обладнання/матеріалів, які надає замовник, форми документів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладені Додаткові угоди до Договору, котрими було погоджено перелік робіт і їх вартість.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем (підрядником) було виконано частину робіт за Додатковими угодами (далі - ДУ) за Договором, в той же час із простроченням, а частину не виконано узагалі, а саме ДУ:
- від 22.09.2023 року №469769-2 Роботи на суму 29 012,40 грн замість виконання 10.10.2023 року були виконані 01.11.2023 року;
- від 29.09.2023 року №469769-15 Роботи на суму 17 203,20 грн замість виконання 26.10.2023 року були виконані 01.11.2023 року;
- від 29.09.2023 року №469769-17 Роботи на суму 24 576,00 грн замість виконання 20.10.2023 року були виконані 26.10.2023 року;
- від 06.10.2023 року №469769-24 Роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 23.09.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-25 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 12.12.2023 року були виконані 03.06.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-26 Роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 28.10.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-27 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 11.09.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-28 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 01.05.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-41 Роботи на суму 11 995,20 грн не виконані;
- від 06.10.2023 року №469769-42 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 08.07.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-43 Роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 08.04.2024 року;
- від 06.10.2023 року №469769-44 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 26.06.2024 року;
- від 09.10.2023 року №469769-45 Роботи на суму 162 242,08 грн не виконані;
- від 09.10.2023 року №469769-47 Роботи на суму 162 242,08 грн не виконані;
- від 09.10.2023 року №469769-48 Роботи на суму 219 266,08 грн замість виконання 12.12.2023 року були виконані 01.02.2024 року;
- від 09.10.2023 року №469769-49 Роботи на суму 162 242,08 грн не виконані;
- від 13.10.2023 року №469769-52 Роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 01.02.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-53 Роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 01.02.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-55 Роботи на суму 359 364,88 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 01.04.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-57 Роботи на суму 19 772,40 грн замість виконання 23.02.2024 року були виконані 27.05.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-59 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 року були виконані 16.01.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-60 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 року були виконані16.01.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-61 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 року були виконані 16.01.2024 року;
- від 13.10.2023 року №469769-62 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 08.12.2023 року були виконані 16.01.2024 року;
- від 16.10.2023 року №469769-63 Роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 03.01.2024 року були виконані 01.02.2024 року;
- від 23.10.2023 року №469769-72 Роботи на суму 35 508,00 грн не виконані;
- від 23.10.2023 року №469769-73 Роботи на суму 35 508,00 грн не виконані;
- від 23.10.2023 року №469769- 74 Роботи на суму 35 508,00 грн не виконані;
- від 26.10.2023 року №469769-76 Роботи на суму 66 225,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 08.04.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-79 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 року були виконані 10.09.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-83 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 року були виконані 10.09.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-84 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-86 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 10.09.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-87 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 року були виконані 10.09.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-88 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-89 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 24.11.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-90 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-91 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 30.10.2023 року №469769-93 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 31.10.2023 року №469769-94 Роботи на суму 339 089,68 грн замість виконання 21.12.2023 року були виконані 11.03.2024 року;
- від 02.11.2023 року №469769-95 Роботи на суму 35 508,00 грн не виконані;
- від 03.11.2023 року №469769-96 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 20.06.2024 року;
- від 06.11.2023 року №469769-97 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 06.11.2023 року №469769-98 Роботи на суму 6 477,60 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 01.10.2024 року;
- від 10.11.2023 року №469769-99 Роботи на суму 162 242,08 грн замість виконання 20.12.2023 року були виконані 20.03.2024 року;
- від 10.11.2023 року №469769-100 Роботи на суму 391 664,08 грн замість виконання 23.02.2024 року були виконані 17.06.2024 року;
- від 10.11.2023 року №469769-101 Роботи на суму 421 259,68 грн замість виконання 23.02.2024 року були виконані 18.06.2024 року;
- від 13.11.2023 року №469769-107 Роботи на суму 38 865,60 грн замість виконання 20.12.2023 року були виконані 01.01.2024 року;
- від 13.11.2023 року №469769-108 Роботи на суму 51 820,80 грн замість виконання 20.12.2023 року були виконані 01.01.2024 року;
- від 14.11.2023 року №469769-109 Роботи на суму 66 225,60 грн не виконані;
- від 14.11.2023 року №469769-110 Роботи на суму 66 225,60 грн не виконані;
- від 14.11.2023 року №469769-111 Роботи на суму 66 225,60 грн не виконані;
- від 14.11.2023 року №469769-112 Роботи на суму 5 990,40 грн не виконані;
- від 14.11.2023 року №469769-113 Роботи на суму 30 528,00 грн не виконані;
від 14.11.2023 року №469769-114 Роботи на суму 26 239,20 грн не виконані;
- від 14.11.2023 року №469769-115 Роботи на суму 26 239,20 грн не виконані;
- від 27.11.2023 року №469769-476390 Роботи на суму 34 616,40 грн замість виконання 11.12.2023 року були виконані 16.02.2024 року;
- від 06.12.2023 року №469769_1-6 Роботи на суму 28 572,00 грн замість виконання 22.12.2023 року були виконані 27.11.2024 року;
- від 06.12.2023 року №469769-75 Роботи на суму 55 519,20 грн не виконані;
- від 11.12.2023 року №469769-138 Роботи на суму 28 586,40 грн замість виконання 20.12.2023 року були виконані 16.01.2024 року;
- від 11.12.2023 року №469769-140 Роботи на суму 16 267,20 грн замість виконання 20.12.2023 року були виконані 16.02.2024 року;
- від 10.01.2024 року №469769-146 Роботи на суму 48 801,60 грн замість виконання 23.02.2024 року були виконані 06.05.2024 року;
- від 26.01.2024 року №469769_1-7 Роботи на суму 2 209,20 грн замість виконання 16.02.2024 року були виконані 06.05.2024 року;
- від 29.01.2024 року №469769-148 Роботи на суму 574 687,20 грн не виконані;
- від 19.02.2024 року №469769-149 Роботи на суму 30 468,00 грн замість виконання 25.03.2024 року були виконані 13.05.2024 року;
- від 19.02.2024 року №469769-150 Роботи на суму 65 568,00 грн замість виконання 25.03.2024 року були виконані 08.04.2024 року.
Як вбачається, відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт прострочення строків виконання окремих робіт згідно додаткових угод. Поряд з цим, відповідачем не заперечується, що він як підрядник виконав свої зобов'язання за Договором з порушенням визначених строків, за винятком додаткових угод, щодо яких позивач реалізував право їх одностороннього розірвання.
Позивач неодноразово направляв претензії відповідачу з вимогами сплати штрафних санкцій у відповідності пункту 7.5 Договору, а також повідомляв, що оскільки по деяким ДУ строки виконання зобов'язання порушені більш ніж на 30 днів, то у відповідності пункту 7.5 Договору користується правом відмовитися від виконання робіт і розриває в односторонньому порядку додаткові угоди до Договору.
Не дочекавшись оплати зі сторони підрядника неустойки, ПрАТ "Київстар" посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань в строки, визначені Договором, звернувся до господарського суду за захистом порушеного, на його думку права, із даним позовом про стягнення з відповідача 1 690 665 грн 18 коп. неустойки (пені та штрафу).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором підряду, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного Договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини у виконанні робіт.
Статтею 875 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України унормовано, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з частин 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Суд зазначає, що станом на вказані дати в додаткових угодах до Договору, узгоджені сторонами, в межах яких за вимогами ч. 1 ст. 631 ЦК України сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до Договору, підрядник роботи не виконав в повному обсязі, що відповідачем не заперечено та визнано.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ч.ч. 1-3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність та арифметичну правильність розрахунків (том 1, а.с 14-15) а саме обґрунтованим є розмір пені 1 135 348 грн 39 коп. та розмір штрафу - 555 316 грн 86 коп (разом 1 690 665 грн 25 коп).
В той же час, як вбачається, позивачем заявлено до стягнення 1 690 665 грн 18 коп. неустойки.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 690 665 грн 18 коп. неустойки.
Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом враховуються наступні обставини.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України (у разі їх нарахування у іншому розмірі ніж визначено Законом), оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Дані висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України від 18.03.2020 в справі №902/417/18.
Такими чином вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В силу дії ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №917/612/23.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено також і у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №910/8698/19, від 08 жовтня 2020 року у справі №904/5645/19, від 14 квітня 2021 року у справі №922/1716/20, від 05 березня 2019 року у справі №923/536/18, від 10 квітня 2019 року у справі №905/1005/18).
Суд також констатує, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В той же час суд враховує, що у правовідносинах позивача та відповідача в односторонньому порядку частина Додаткових угод розірвана позивачем, що вказує на те, що рішення у цій справі щодо стягнення пені та штрафу не може стимулювати відповідача до належного виконання Договору саме з огляду на їх розірвання, а отже стягнення вказаних сум (у тому числі й у повному обсязі) не призведе до будь-якого стимулювання відповідача, що в свою чергу вказує про неможливість застосування правового висновку, наведеного в справі №922/2141/21 саме в цій справі № 918/135/26.
У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Суд відзначає, що приписи ст. 225 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом.
Оцінюючи підстави щодо зменшення пені та штрафу, виходячи з інтересів сторін, суд враховує обставини, які заслуговують на увагу та надає оцінку таким критеріям:
1) майнового стану (суд враховує, що матеріалами справи не підтверджено погіршення фінансового стану ПрАТ "Київстар" у зв'язку з можливим зменшенням неустойки);
2) співвідношенню розміру штрафних санкцій із можливими збитками кредитора (в матеріалах справи відсутні докази понесення реальних збитків у ПрАТ "Київстар" чи виникнення у нього додаткових обов'язків перед іншими особами);
3) характеру прострочення (судом враховано, що пеня нарахована без ознак зловживання правами з боку ПП "УКР-КОМ" чи навмисного затягування виконання за договором підряду; відповідач здійснював виконання робіт в об'ємних умовах діяльності, хоч із простроченням, - в той же час в умовах воєнного стану, енергетичної нестабільності та безпекових ризиків; відповідач комунікував із позивачем, реагував на претензії;
4) балансу інтересів сторін (суд виходить з того, що відповідачем виконано зобов'язання за договором (хоча поза межами обумовлених строків), за винятком додаткових угод, щодо яких позивач реалізував своє право їх одностороннього розірвання.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що саме істотне (значне) зменшення неустойки до 90 % є виправданим та необхідним, з огляду на компенсаційний, а не каральний характер неустойки. Так, суд виходить з того, що неустойка не є засобом отримання кредитором додаткового прибутку, а має компенсаторну та стимулюючу функцію.
У даному випадку заявлений до стягнення розмір неустойки (1,69 млн грн) фактично набуває карального характеру, оскільки реально не пов'язаний із доведеними збитками, заявлений через доволі тривалий час - позивач понад рік не звертався з вимогами про стягнення санкцій і, як видно із матеріалів справи, їх розмір значно перевищує можливі негативні наслідки порушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що прострочення призвело до зупинки мережі, чи спричинило втрату клієнтів позивача або потягло штрафні санкції для самого ПрАТ "Київстар". Тобто порушення не мало критичних наслідків, що додатково свідчить про невідповідність заявленої неустойки реальним наслідкам.
Той факт що позивач приймав виконані роботи, оплачував їх і тривалий час не заявляв вимог щодо санкцій свідчить про те, що прострочення не було для позивача надмірно істотним.
З урахуванням: відсутності збитків, значного ступеня виконання умов договору, об'єктивних умов діяльності, поведінки обох сторін, непропорційності суми наслідкам порушення, суд доходить висновку, що заявлений розмір неустойки є явно надмірним, неспівмірним наслідкам порушення та таким, що порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на викладене суд виснує, що розмір договірних санкцій понад 1,69 млн грн по суті створює майновий тягар для відповідача, в той час коли є наявним факт недоведеності негативних наслідків для кредитора.
Застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може призвести до зриву виконання інших державних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, що може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що укладення договору в умовах воєнного стану виключає врахування відповідних обставин для зменшення неустойки. При цьому суд підкреслює, що на момент укладення договору у серпні 2023 безумовно неможливо було перебачити ситуації які сталися взимку 2023- 2024 (в цей період були масштабні атаки на енергосистему і діяли графіки відключень). Сам факт дії воєнного стану не означає передбачуваності конкретних умов виконання зобов'язань. Воєнний стан є динамічним і супроводжується змінюваними факторами, зокрема перебоями в енергопостачанні, ускладненням логістики, інтенсивність яких не могла бути точно передбачена сторонами на момент укладення договору.
Прийняття позиції позивача про те, що факт укладення Договору під час дії воєнного стану свідчить про передбачуваність усіх його наслідків, - фактично унеможливило б для суб'єктів господарювання посилання на об'єктивне ускладнення умов виконання зобов'язань. За такого підходу інститут зменшення неустойки втратив би своє практичне значення у період воєнного стану, що суперечить його правовій природі як механізму забезпечення балансу інтересів сторін та принципам справедливості, розумності і добросовісності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум з урахуванням ступеня виконання зобов'язання, відсутність доведення позивачем збитків (у розумінні ст. 233 Господарського кодексу України), як і не доведення, що розмір пред'явлених вимог щодо стягнення штрафу та пені не перевищує (значно перевищує) розмір збитків позивача, що в свою чергу (з призми дії ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України) і надає право суду на відповідне зменшення.
У розрізі зазначеного суд виснує, що зменшення пені та штрафу у даній справі на 90 % є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, що узгоджується з нормами Закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 Господарського кодексу України і частині третій ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (та за наявності підстав, обумовлених цими статтями, і описаних вище у даній постанові).
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути однакових умов, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій: Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним. Подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №910/6471/20.
Висновки суду.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задовольнити частково.
За таких обставин, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та стягнення з відповідача 113 534 грн 83 коп пені і 55 531 грн 69 коп. штрафу.
У решті позовних вимог про стягнення 1 021 813 грн 49 коп. пені та 499 785 грн 17 коп. штрафу суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору згідно з платіжною інструкцією № 87748 від 03.02.2026 на суму 20 287 грн 98 коп.. (із урахуванням коефіцієнта 0,8) повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного підприємства «УКР-КОМ» про стягнення 1 690 665 грн 18 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути із Приватного підприємства «УКР-КОМ» (вул. Київська, 10-Б, офіс 1, м. Рівне, 33027; код ЄДРПОУ 34488279) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (вул. Дегтярівська, 53, Київ, 03113; код ЄДРПОУ 21673832) 113 534 (сто тринадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн 83 коп пені, 55 531 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн 69 коп. штрафу та 20 287 (двадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 98 коп судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позовних вимог про стягнення 1 021 813 грн 49 коп. пені та 499 785 грн 17 коп. штрафу - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане суддею "10" квітня 2026 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич