65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 491/1007/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.,
за участі представників сторін:
прокурор - Ленченко О.О.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (вул. Володимира Князя, 107, смт. Любашівка, Одеська обл., 66502) в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради (вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеська обл., 66401; код ЄДРПОУ 04056807);
до відповідачів 1.Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Космонавтів, 34, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 39765871),
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки,
1. Суть спору.
Позивач - керівник Любашівської окружної прокуратури звернувся до Любашівського районного суду Одеської області в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області, усупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) видано наказ від 20.09.2017 за №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», яким незаконно, з порушенням порядку набуття у користування земель фермерським господарством передано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 78,3966 га.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Любашівський районний суд Одеської області рішенням від 27 лютого 2023 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру від 20 вересня 2017 року №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення». Визнав недійсним договір оренди від 25 червня 2019 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення: для ведення фермерського господарства площею 78,3966 га, кадастровий номер 5120284600:01:001:0730, розташованої на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області за межами населеного пункту, строком на 7 років. Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 25 червня 2019 року № 32168995 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 534919651202) за ОСОБА_1 . Зобов'язав ОСОБА_1 повернути Ананьївській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730, площею 78,3966 га, що розташована на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту). Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 20 серпня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року скасував. Провадження у справі закрив. Повідомив позивача про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
06.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшов лист КГС ВС (вх.№4182/25) разом з матеріалами справи №491/1007/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 справу №491/1007/21 передано на розгляд судді Невінгловської Ю.М.
Ухвалою суду від 13.10.2025, суддею Невінгловською Ю.М. було прийнято до свого провадження справу №491/1007/21 та призначено підготовче засідання на 06.11.2025 о 14:30.
20.10.2025 до суду від Ананьівскьої міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№33049/25).
06.11.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив (вх.№35218/25).
У судовому засіданні 06.11.2025, за участі прокурора та представника відповідача-1, суд встановив строки на подання відповіді на відзив до 14.11.2025 та для заперечень на відповідь на відзив до 24.11.2025, а також без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.11.2025 о 14:00.
13.11.2025 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№36174/25).
27.11.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№37796/25), в якій просив суд відкласти підготовче засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні 27.11.2025, за участі прокурора, суд, без оформлення окремого документа, задовольнив заяву представника відповідача-2 та відклав підготовче засідання на 15.12.2025 о 12:30.
03.12.2025 до суду від Ананьївської міської ради надійшли пояснення (вх.№38612/25, вх.№38632/25).
У судовому засіданні 15.12.2025, за участі прокурора та представника відповідача-2, судом були встановлені строки на подання відзиву до 22.12.2025, відповіді на відзив до 09.01.2026 та для заперечень до 16.01.2026, а також без оформлення окремого процесуального документа суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.01.2026 о 15:00.
22.12.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив (вх.№40888/25).
09.01.2026 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№662/26).
28.01.2026 до суду від Ананьївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№3247/26).
У судовому засіданні 16.02.2026, за участі прокурора, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 19.03.2026 о 14:00.
У судовому засіданні 19.03.2026, за участі прокурора та представників відповідачів, суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні, що відбудеться 30.03.2026 о 13:45.
У судовому засіданні 30.03.2026, за участі прокурора, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 09.04.2026.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області.
В якості обґрунтування своїх вимог у позовній заяві прокурор зазначає, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки і надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області.
На виконання даного наказу між ГУ Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 25.06.2019 укладено договір оренди земельної ділянки за № 341/57-19-Д.
За твердженнями прокурора, згідно з положеннями даного Договору, ОСОБА_1 передано в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 78,3966 га для ведення фермерського господарства строком на 7 років.
На думку прокурора, наказ Головного управління Держгеокадастру у Одеській області підлягає скасуванню, зазначений договір оренди підлягає визнанню недійсним та земельна ділянка підлягає поверненню, оскільки при вирішенні питання про надання земельної ділянки ОСОБА_1 , Головне управлінням Держгеокадастру у Одеській області повинно було пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Прокурор вважає, що у протилежному випадку, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Як вказує прокурор, ОСОБА_1 засновником будь-яких фермерських господарств не являється, також сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми на праві власності за ОСОБА_1 не обліковуються.
Щодо підстав для представництва інтересів держави прокурор зазначає, що територіальна громада міста Ананьєв, як власник спірної земельної ділянки делегує Ананьївській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень передбачених законом. Натомість Ананьївська міська рада, враховуючи неналежний спосіб захисту інтересів територіальної громади міста Ананьєва, а саме усвідомлюючи незаконність наказу та недійсність договору оренди земельної ділянки від 25.06.2019, звернулася з позовом про розірвання договору та стягнення заборгованості.
Таким чином прокурор вважає, що Ананьївською міською радою протягом розумного строку належних заходів щодо усунення виявлених порушень вжито не було.
З огляду на викладене, задля того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, а земельна ділянка була повернута у комунальну власність, Любашівська окружна прокуратура була вимушена звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави саме в особі територіальної громади м. Ананьєва в особі Ананьївської міської ради відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином прокурор стверджує, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання нею в користування вищевказаної земельної ділянки площею 78,3966 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час), всупереч вимог чинного законодавства.
У зв'язку з вищевикладеним прокурор вважає, що Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області, усупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) видано наказ від 20.09.2017 за №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», яким незаконно, з порушенням порядку набуття у користування земель фермерським господарством передано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 78,3966 га.
У відповіді на відзив ГУ Держгеодастру в Одеській області, прокурор стверджує, що передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення цього господарства, як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку.
Також прокурор зазначає, що у позаконкурентний спосіб можуть набувати право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» лише громадяни України, для створення фермерського господарства.
При цьому, саме фермерське господарство, у разі його створення може набувати такі землі виключно за наслідками проведення земельних торгів, відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України.
З огляду на викладене, а також враховуючи необґрунтованість заяви та те, що фермерське господарство не створено, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 за №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», яким затверджено документацію із землеустрою земельної ділянки площею 78,3966 га та передано її в оренду строком на 7 років гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства є незаконним.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , прокурор щодо доводів відповідача стосовно відсутності у прокуратури повноважень на звернення до суду з позовною заявою, зазначає що, позов у даній справі та позов Ананьївської міської ради у справі №491/497/21 не можуть вважатися тотожними, оскільки в них різний предмет та Ананьївською міською радою обрано неефективний спосіб захисту який не призведе до поновлення права територіальної громади на спірну земельну ділянку. Тому в Любашівської окружної прокуратури існує необхідність представництва інтересів держави та звернення з позовною заявою до суду.
3.2. Аргументи Ананьївської міської ради.
Як наслідок, передача громадянину земельної ділянки для ведення Фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення цього господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку.
Ананьївська міська рада вважає, що Наказ ГУ Держгеокадастру підлягає скасуванню, а договір оренди - визнанню недійсним, земельна ділянка підлягає поверненню, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачається відсутність намірів створити фермерське господарство та здійснювати його ведення - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданої для ведення фермерського господарства. Отже, було створено передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Отже, дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання нею в користування вказаної земельної ділянки площею 78,3966 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені статями 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), що суперечить вимогам законодавства. Ананьївська міська рада позовні вимоги про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги.
3.3. Аргументи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (відповідач 1).
12 червня 2014 року наказом № 15-436/14-14-СГ Головного управління Держземагентства в Одеській області Науменко Надії Петрівні надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства площею 78,3966 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту).
До вказаної заяви Науменко Надією Петрівною було додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, погоджений відповідно до вимог чинного законодавства; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку; проект договору оренди.
Також ГУ Держгеокадастру в Одеській області вказує, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 815/1753/15 зобов'язано Головне управління Держземагентства в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років для ведення фермерського господарства на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області «за межами населеного пункту» площею 78,3966 га, з прийняттям рішення відповідно до законодавства.
За твердженнями ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до якої було додано погоджений у встановленому законодавством порядку згідно вимог статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), у складі якого містилися документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, а також рішення судів першої, апеляційної, та касаційної інстанції у справі 815/1753/15 якими і зобов'язано Головне управління розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження вказаного проекту з прийняттям рішення відповідно до законодавства
Відповідач 1 зазначає, що, з огляду на той факт, що проект землеустрою ОСОБА_1 був погоджений в порядку встановленому статтею 186-1 ЗК України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду у Головного управління були відсутні.
Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру в Одеській області вважає, що наказ від 20.09.2017 №15-10472/13-17 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» видано з дотриманням чинного на момент видання наказу законодавства, в межах повноважень Головного управління та у спосіб, передбачений законодавством.
Враховуючи зазначене відповідач 1 вважає, що правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління від 20.09.2017 №15-10472/13-17-СГ, визнання недійсним договору оренди землі від 25.06.2019 №341/57-19-ДО та повернення земельної ділянки відсутні.
3.4. Аргументи ОСОБА_1 (відповідач 2).
В якості заперечень проти заявлених позовних вимог відповідач 2 зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором Любашівської окружної прокуратури інтересів держави в особі Ананьївської міської ради, оскільки, Ананьївська міська рада, як власник земельної ділянки, звернулась з позовом до суду. У такому випадку, якщо прокурор вважає, що дані позовні вимоги Ананьївської міської ради у справі №491/497/21 є неналежними, він може вступити за своєю ініціативою у таку справу на стороні позивача (ч.3 ст. 57 ГПК України) і відповідно скористатись правами позивача на збільшення, зменшення позовних вимог, зміну предмету або підстав позову. В іншому випадку, прокурор самостійно звертаючись до суду при наявності спору за участю Ананьївської міської ради, створює для ОСОБА_1 несприятливі наслідки у вигляді понесення додаткових витрат та зусиль на участь у двох судових процесах але по одній ситуації.
З огляду на вищезазначене відповідач 2 вважає, що позов керівника Любашівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, має бути залишено без розгляду в порядку п.2 ч.1 ст. 226 ГПУ України.
ОСОБА_1 вказує, що категорично не погоджується з вищевказаними позовними вимогами, вважає їх не тільки неефективним способом захисту, а й неналежним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог, навіть без урахування інших обставин у справі.
Так відповідач 2 вказує на неефективність способу захисту, що полягає в тому, що при зверненні з позовними вимогами про скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 № 15-10472/13-17-СГ позивач не врахував, що такий наказ втратив свою дію його виконанням його не можливо визнати незаконним та скасувати. Більш того такий наказ виданий в тому числі за наслідком винесеного рішення суду у справі №815/1753/15, яким зобов'язано ГУ Держгеокадастр в Одеській області здійснити певну дію, що само по собі виключає визнання його незаконним.
Також ОСОБА_1 вказує, що обсяг долучених до заяви на погодження проекту землеустрою документів прокурором не оспорюється та не оспорювався під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Окрім іншого відповідач 2 звертає увагу суду, що ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю протягом всього часу дії договору оренди землі, здійснює обробіток земельної ділянки, сплачує орендну плату в розмірі та строки визначені в договорі оренди землі. Жодних порушень умов договору за весь час його дії не було.
Враховуючи викладене ОСОБА_1 просить суд позовну заяву керівника Любашівської окружної прокуратури, залишити без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а у випадку незадоволення вищезазначеної вимоги та продовження розгляду справи - відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Відповідно до копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №815/1753/15, ОСОБА_1 зверталася до ГУ Держегеокадастру в Одеській області із заявами про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду на підставі погодженого відповідно чинного законодавства проекту відведення земельної ділянки.
Даною постановою позов ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, зобов'язано ГУ Держземагентства в Одеській області розглянути її заяву від 10.11.2014 №19-13891/0/1-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років для ведення фермерського господарства на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області «за межами населеного пункту» площею 78.3966 га., з прийняттям рішення відповідно до законодавства.
Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017.
05.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до начальника ГУ Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 78,3966 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки і надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району.
Встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки.
Даним наказом доручено громадянці ОСОБА_1 забезпечити розроблення технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та після її затвердження звернутись до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо укладення договору оренди землі. Також визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
25.06.2019 на підставі зазначеного наказу, між ГУ Держгеокадастру у Одеській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди за №341/57-19-Д, за яким передано в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), що розташована на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Пунктом 2.1 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), загальною площею 78,3966 га, в тому числі 78,3966 га ріллі.
Відповідно до п. 2.2 Договору, кадастровий номер земельної ділянки 5120284600:01:001:0730. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.02 - для ведення фермерського господарства.
Згідно з п. 2.3 Договору, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01.01.2019 року становить 2 211 995,81 грн. згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Відділом в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.06.2019 та підлягає щорічній індексації.
Згідно з п. 3.1 - 3.2 Договору, його укладено строком на 7 років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що після закінчення строку його дії орендар, за умови належного виконання обов'язків, відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний письмово (листом- повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжувати його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Відповідно до п. 5.1 - 5.2 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства.
Згідно з п. 5.3 Договору, Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну Ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її з оренду.
Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.
Відповідно до п. 8.4 Договору, до обов'язків Орендаря, зокрема, відноситься:
8.4.2. дотримуватися встановлених щодо об'єкта оренди обмежень в обсязі передбаченому договором та законодавством;
8.4.3. використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності, забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, залишаючи її від водної та вітрової ерозії;
8.4.6. своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату;
Пунктом 11.2 Договору визначено, що його дія припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- смерті фізичної особи-орендаря та відмови або відсутності і спадкоємців орендаря, а також осіб які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем від виконання укладеного договору;
- засудження фізичної-особи орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду та відмови або відсутності членів його сім'ї, а також осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем від виконання укладеного договору.
Згідно з п. 11.3 Договору, його дія також припиняється шляхом розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №72-ОТГ від 11.12.2020 передано Ананьївській міській раді Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5823,7122 га, які розташовані на території Подільського (Ананьївського) району Одеської області, згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. До переліку зазначених земельних ділянок, зокрема було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730.
Відповідно до копії інформаційної довідки №273858510 від 08.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 25.06.2019 здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730, площею 78,3966 га, комунальної власності, Ананьївської міської ради, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 534919651202, за Науменко Надією Петрівною.
Листом за №60-1746ВИХ-21 від 08.09.2021 Любашівська окружна прокуратура зверталася до Голови Ананьївської міської територіальної громади Одеської області, в якому повідомила про обставини передачі Науменко Н.П. в оренду земельної ділянки, та з метою вирішення з метою вирішення питання вжиття заходів представницького характеру, просила в строк до 13.09.2021 надати до Любашівської окружної прокуратури належним чином завірені копії документів, що стали підставою для надання земельної ділянки в користування (з долученням належним чином завірених копій державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, та за наявності договорів оренди земельних ділянок, рішення, розпорядження ОТГ).
Крім того прокуратура просила повідомити чи надходила інформація щодо утворення суб'єкта господарювання територіальної громади (фермерського господарства).
У відповідь на даний лист Ананьївська міська рада листом за №2862 від 13.09.2021 повідомила керівнику Любашівської окружної прокуратури, що, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730 передана Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в комунальну власність Ананьївської міської територіальної громади згідно акту приймання-передані від 11.12.2021. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області передано Ананьївській міській раді договір оренди землі №341/5719-ДО від 25.06.2019 з Науменко Надією Петрівною. Натомість інформація щодо утворення суб'єкта господарювання (фермерського господарства) від зазначених осіб до Ананьївської міської ради не надходила.
Листом за №60-1840ВИХ-21 від 20.09.2021 Любашівська окружна прокуратура направила ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в якому зазначила, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації, яка найближчим часом буде скерована до суду для розгляду по суті.
Листом за №8070/08/24 від 01.10.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області повідомлено Любашівську окружну прокуратуру, що згідно даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи-реєстру Держпродспоживслужби України за Науменко Надією Петрівною, код РНОКПП: НОМЕР_1 , трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо- будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми в Одеській області не зареєстровані.
Листом за №24819/5/15-32-74-05 від 05.10.2021 Головним управлінням ДПС в Одеській області повідомлено Любашівську окружну прокуратуру, що згідно інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України фізичною особою Науменко Надією Петрівною (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) податкові розрахунки з плати за землю та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2019-2021 роки не подавались, заборгованість на 01.10.2021 року відсутня.
Листом за №60-1841ВИХ-21 від 20.09.2021 Любашівська окружна прокуратура направила Голові Ананьївської міської територіальної громаді Одеської області повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в якому зазначила, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації, яка найближчим часом буде скерована до суду для розгляду по суті.
У відповідь на дане повідомлення Ананьївська міська рада повідомила Любашівську окружну прокуратуру, що Ананьївською міською радою підготовлено та направлено до суду позовну заяву про припинення договору оренди землі від 25.06.2019 року №341/57-19-ДО шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730, відповідач Науменко Надія Петрівна. Справа №491/497/21 за позовом Ананьївською міської ради знаходиться на розгляді в Ширяївському районному суді Одеської області.
Також судом встановлено, що в проваджені Ширяївського районного суду Одеської області перебуває справа за позовом Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати, провадження в якій зупинено ухвалою від 17.06.2022 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №491/1007/21.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Так суд вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
Суд зазначає, що спірна земельна ділянка була передана у користування Науменко Н.П. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області із земель державної власності. Згодом на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №72-ОТГ від 11.12.2020 спірну земельну ділянку було передано Ананьївській міській раді Одеської області в комунальну власність.
Таким чином суд зазначає, що станом на момент звернення із позовом до суду спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Ананьївської міської територіальної громади, а уповноваженим органом місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою, а також уповноваженим суб'єктом владних повноважень на виконання завдань із захисту інтересів Ананьївської міської територіальної громади, у тому числі щодо раціонального використання земель комунальної власності, є Ананьївська міська рада Одеської області.
У зв'язку з чим саме на Ананьївську міську раду покладається обов'язок здійснення захисту інтересів територіальної громади, а саме щодо відновлення порушеного права комунальної власності на земельну ділянку.
Однак, як встановлено судом, при зверненні із позовом до суду прокурор на обґрунтування підстав представництва інтересів держави зазначав, що, будучи повідомленою про наявні порушення, Ананьївська міська рада усвідомлюючи незаконність наказу та недійсність договору оренди земельної ділянки від 25.06.2019, обрала неефективний спосіб захисту та звернулася з позовом про стягнення заборгованості за цим договором оренди.
Відтак прокурор вважає, що Ананьївською міською радою протягом розумного строку належних заходів щодо усунення виявлених порушень вжито не було, з огляду що, з метою захисту інтересів держави, Любашівська окружна прокуратура була вимушена звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави саме в особі територіальної громади м. Ананьєва в особі Ананьївської міської ради відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт не звернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Натомість, як встановлено під час розгляду даної справи, Ананьївська міська рада звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати справа №491/497/21.
Разом з тим ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 17.06.2022 провадження у справі №491/497/21 Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №491/1007/21.
Таким чином, враховуючи непогодження прокурора з обраним Ананьївською міською радою способом захисту порушених інтересів держави, прокурор вважає таке звернення неналежним виконанням позивачем своїх повноважень. Враховуючи викладене, з метою уникнення зволікань щодо вжиття заходів судового захисту інтересів держави, суд доходить висновку про наявність підстав у прокурора, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Щодо суті позовних вимог.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Так суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 1 статті 116 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Статтею 123 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
За змістом частини 3 статті 134 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Так частини 2-6 статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначається, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Як було встановлено судом із копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №815/1753/15, ОСОБА_1 зверталася до ГУ Держегеокадастру в Одеській області із заявами про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду на підставі погодженого відповідно чинного законодавства проекту відведення земельної ділянки.
Даною постановою позов ОСОБА_1 було задоволено та, зокрема, зобов'язано ГУ Держземагентства в Одеській області розглянути її заяву від 10.11.2014 №19-13891/0/1-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років для ведення фермерського господарства на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області «за межами населеного пункту» площею 78.3966 га., з прийняттям рішення відповідно до законодавства.
Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017.
Також судом було встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки і надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району. Встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки. Зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити розроблення технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та після її затвердження звернутись до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо укладення договору оренди землі.
25.06.2019 на підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , укладено договір оренди за №341/57-19-Д, за яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), що розташована на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Предметом спору в даній справі є визнання незаконним та скасування вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 за №15-10472/13-17-СГ, визнання недійсним договору оренди від 25.06.2019 земельної ділянки сільськогосподарського призначення: для ведення фермерського господарства площею 78,3966 га, кадастровий номер 5120284600:01:001:0730, розташованої на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області за межами населеного пункту, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 на підставі зазначеного наказу, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов'язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку Ананьївській міській раді.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2017 за №15-10472/13-17-СГ, суд зазначає таке:
Так зазначеним наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району. Встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки.
Крім того визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
25.06.2019 на підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Одеській області та ОСОБА_1 , укладено договір оренди за №341/57-19-Д.
Обґрунтовуючи свою позицію прокурор стверджує, що спірним наказом порушується права та охоронювані законом інтереси територіальної громади, як власника, на земельну ділянку і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду про скасування такого наказу.
Між тим суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05 07.2023 року у справі № 912/2797/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, від 22.01.2025 справі №446/478/19, від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23).
У такому випадку, за встановлених у цій справі обставин, заявлена вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру є неефективною, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке прокурор вважає порушеним.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних в цій частині.
Щодо визнання недійсним Договору оренди від 25.06.2019, суд зазначає таке:
При вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу стосовно надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальний щодо статті 123 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №905/5/21, від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 10.01.2024 у справі №922/1130/23).
За змістом приписів статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.
З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20).
У статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК).
Так суд зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі № 906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі №912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15).
Як встановлено судом, прокурор вважає укладений між відповідачами Договір оренди недійсним, оскільки його було укладено з метою передачі земельною ділянці Науменко Н.П. для створення нею та подальшого користування земельною ділянкою фермерським господарством, але якого ОСОБА_1 , станом на момент звернення із позовом до суду, не створили та не зареєстрували.
Натомість під час розгляду справи прокурором не було доведено, що при наданні в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, було допущено порушення, положень законодавства (чинного станом на такий момент) та що сторонами договору в момент його укладення не було додержано вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
У позовній заяві, а також у наданих під час розгляду справи у господарському суді відповідях на відзиви відповідачів, прокурор посилається на положення Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, яка втратила чинність зі змінами від 01 травня 2016 року, а отже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, щодо порушення порядку розгляду, відсутність належної перевірки та формальний підхід уповноваженим органом до заяви ОСОБА_1 про надання у користування земельної ділянки з метою створення фермерського господарства. Також прокурор посилається на позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 03.02.2016 по справі №6-2902цс15, яка не є релевантною до правовідносин даного спору, оскільки у такій справі суд касаційної інстанції вирішував спори у правовідносинах, які регулювались також Законом України "Про фермерське господарство" у редакції, що втратила чинність 01 травня 2016 року.
Як встановлено судом, в якості підстави визнання недійсним Договору оренди, прокурор зазначає про те, що при отриманні земельної ділянки в користування ОСОБА_1 не мала наміру створювати та реєструвати фермерське господарство, що вказує на порушення чинного станом на той момент законодавства України.
Стосовно чого суд зазначає, що стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Водночас, суд зауважує про відсутність як у діючому, так і чинному на день виникнення спірних правовідносин національному законодавстві, будь-яких вимог щодо строків у які громадянин, який отримав земельну ділянку, у порядку визначеному ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" має зареєструвати фермерське господарство.
Між тим суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, та від 15.01.2020 у справі №627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акту на право власності на земельну ділянку або укладанням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Водночас, господарський суд вказує, що відсутність протягом розумного строку реєстрації фермерського господарства, особою, яка отримала земельну ділянку з метою його створення, свідчить про використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а саме ведення фермерського господарства, оскільки такого фермерського господарства не було створено, та у зв'язку з чим порушення умов укладеного Договору оренди, що відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, та зобов'язання повернути таку земельну ділянку.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "а" частини першої статті 143 ЗК України).
Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 50)).
Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням (пункт "ґ" частини першої статті 141 ЗК України).
Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Обставини використання орендарем земельної ділянки оцінює суд. Дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем цієї ділянки не за цільовим призначенням (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі №916/3679/23, від 15 квітня 2025 року у справі №917/839/22).
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Орендодавець має право, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина перша статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Пунктами 5.1-5.3 Договору оренди визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства. Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Таким чином суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту інтересів Ананьївської територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки, є вимога про дострокове розірвання Договору оренди та зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку власнику, що і є предметом розгляду у справі №491/497/21 що перебуває в провадженні Ширяївського районного суду Одеської області.
Отже відсутність доказів реєстрації фермерського господарства після надання ОСОБА_1 земельної ділянки в користування не свідчить про порушення положень закону на момент укладення спірного Договору, що виключає підстави для визнання недійсним даного правочину.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 25.06.2019, земельної ділянки сільськогосподарського призначення: для ведення фермерського господарства площею 78,3966 га, кадастровий номер 5120284600:01:001:0730, розташованої на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області за межами населеного пункту, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , через її безпідставність та необґрунтованість,
у зв'язку з чим решта позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов'язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку Ананьївській міській раді, як похідні вимоги, також не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.
Тому інші доводи прокурора, судом не беруться до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки, в повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 09 квітня 2026 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська