вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа № 911/408/17
За заявою Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича
про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення
у справі № 911/408/17
за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»
про банкрутство
Суддя Лутак Т.В.
Секретар судового засідання Дідик Є.С.
Представники: згідно протоколу судового засідання
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/408/17 за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 24.03.2017, номер публікації якого 41448.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, зобов'язано арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича закінчити виконання ліквідаційної процедури банкрута та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута.
На даний час щодо боржника - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» триває ліквідаційна процедура.
16.03.2026 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, у якій заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17, а саме: покласти витрати Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича у сумі 2 422, 40 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції на банкрута Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» шляхом включення до першої черги вимог кредиторів боржника, як вимоги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2026 розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення призначено на 06.04.2026 та зобов'язано ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надати суду письмові пояснення по суті поданої Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем заяви вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
До Господарського суду Київської області від ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшли письмові пояснення вих. № 02-146/140 від 27.03.2026 (вх. № 5311/26 від 30.03.2026) по суті поданої Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем заяви вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, у яких він заперечує проти задоволення даної заяви, посилаючи на те, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, для зміни способу та порядку виконання судового рішення.
06.04.2026 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 06.04.2026 (вх. № 5827/26 від 06.04.2026) про розгляд справи за його відсутності.
До Господарського суду Київської області від ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшло клопотання вих. № 02-146/147 від 06.04.2026 (вх. № 5842/26 від 06.04.2026) про проведення судового засідання 06.04.2026 без його участі.
У судове засідання 06.04.2026 учасники провадження у даній справі не з'явилися.
Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення за відсутності учасників провадження у даній справі за наявними в справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали заяви вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026), вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частинами 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення та означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зміна способу виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).
З приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд має право змінити спосіб виконання рішення суду лише в тому випадку, коли виконання рішення у порядку і способом, раніше встановленими, є ускладненим або неможливим. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду, суд має з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду, у спосіб, встановлений раніше. Тобто, зміна способу виконання судового рішення можлива у випадку, якщо початковий спосіб виявився неможливим для виконання або якщо виникли обставини, які ускладнюють або унеможливлюють його виконання. При цьому, при зміні способу та порядку виконання рішення суду, суд не може змінювати зміст та суть самого рішення.
Отже, законодавець передбачив право суду за заявою відповідної особи змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлений судовим рішенням. Метою такої зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів заяви, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17 стягнуто з Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» на користь Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 2 422, 40 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, доручено Господарському суду Київської області видати наказ.
31.03.2025 на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17 Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо боржника визнано банкрутом.
Як вже зазначалося вище, постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 у справі № 911/408/17 Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Отже, примусове виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17 на підставі наказу Господарського суду Київської області від 31.03.2025 про стягнення з банкрута 2 422, 40 грн судового збору в межах виконавчого провадження унеможливлюється в силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, суд звертає увагу, що у процедурі банкрутства процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства.
У ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено черговість задоволення вимог кредиторів боржника, у п. 1 ч. 1 якої передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом, при цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
Разом з тим, аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Отже, з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Системний аналіз норм ст. 123 Господарського процесуального кодексу України та ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду заяв, клопотань у справі про банкрутство, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21, від 02.07.2024 у справі № 910/14892/22, від 20.02.2024 у справі № 910/14892/22.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, що свідчать про неможливість виконання судового рішення - додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17, у спосіб, встановлений раніше, зважаючи на неможливість стягнення з банкрута судового збору у межах виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання зазначеної додаткової постанови шляхом включення витрат на судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн до першої черги вимог кредиторів банкрута - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», як вимог Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича.
Отже, заява Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України та статтями 2, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича вих. № б/н від 16.03.2026 (вх. № 2189 від 16.03.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.
2. Змінити спосіб та порядок виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17, а саме: покласти витрати Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича у сумі 2 422, 40 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції на банкрута - Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» шляхом включення до першої черги вимог кредиторів боржника, як вимоги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича.
3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 10.04.2026.
Суддя Т.В. Лутак