ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2026Справа № 910/11995/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11995/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 47676,36 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 47676,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, без належних на те правових підстав здійснив донарахування та списання плати з позивача за використання вагонів відповідача у загальному розмірі 47676,36 грн, а тому позивач просить повернути безпідставно списані кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11995/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.
06.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в матеріалах позову відсутні докази на підтвердження того, що після ініціювання оформлення відомостей в паперовому вигляді представник позивача у встановленому законом та погодженому сторонами порядку з'явився для їх підписання із зауваженнями на станцію Мар'янівка Південно-Західної залізниці, а тому відсутні підстави вважати, що позивач висловив заперечення щодо відомості плати за користування вагонами належним чином.
Разом з тим, відповідач зауважив на тому, що долучений позивачем до позову ордер на надання правової допомоги суперечить Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36.
06.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача заперечив, вказавши, що у листі від 10.09.2024 №НЗ-1-08/2074 відповідач сам визнав той факт, що відомості за якими кошти були списані з особового рахунку позивача в ТехПД були підписані представником позивача з зауваженнями, а тому списання відповідачем коштів здійснено з порушенням порядку списання.
19.02.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких позивач повторно наголосив на підставах позову та основних доводах.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, як то передбачено приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
26.06.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон», в порядку встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України, направлено Акціонерному товариству «Укрзалізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 №14291113/2020-001. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
У той же день, Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (далі - перевізник) направлено Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «Нібулон» (далі - замовник) повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 №40-14291113/2020-0001, яким АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомило про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору, користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).
Пунктом 1.3 договору визначено, що маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за ним може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно з пунктами 1.5, 1.6 договору він є публічним, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
За умовами пункту 2.1.4 договору до обов'язків замовника входить, зокрема, оплата послуг перевізника та інших платежів, належних перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
До обов'язків перевізника входить, зокрема, відкриття для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особового рахунку з наданням коду платника, а також присвоєння замовнику коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору (пункт 2.3.3 договору).
У пункті 2.3.4 договору передбачено, що перевізник зобов'язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Згідно з пунктом 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Розділом 4 договору передбачено наступний порядок проведення розрахунків між замовником та перевізником, а саме: розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника. По мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня. Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. У випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 10.3 договору документи направлені перевізником замовнику для підписання і не підписанні останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розд. 9 договору.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом містить також спеціальні умови, які передбачені додатком №1-4 до вказаного вище правочину (Умови організації накопичення вагонів) (далі - додаток).
Згідно з пунктами 1-10 додатку на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки. На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення. Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2023 року ТОВ СП «Нібулон» було подано заявку №129/134/2-23 начальнику станції Мар'янівка на навантаження 50 вагонів.
25.12.2023 року станція Мар'янівка прийняла до перевезення 50 вагонів власності перевізника за накладною №34113902 (маршрутний поїзд №122532).
Накопичення вагонів виконувалось на коліях станції Мар'янівка згідно додатку 1-4 до договору, навантажені вагони вивозились з під'їзної колії групами:
І група - 8 вагонів (№№ 95330304, 95359006, 95396040, 95446704, 95453874, 95539276, 95619920, 95759411);
ІІ група - 8 вагонів (№№ 53200705, 95387817, 95452579, 95526919, 95691788, 95696175, 95697553, 95980439);
ІІІ група - 8 вагонів (№№ 95453767, 95517066, 95619334, 95646766, 95683884, 95757209, 95759171, 95829776);
ІV група - 8 вагонів (№№ 95321360, 95357133, 95359477, 95372314, 95399945, 95615712, 95693636, 95832481);
V група - 7 вагонів (№№ 95367314, 95372173, 95543807, 95613683, 95635819, 95643524, 95797239);
VІ група - 8 вагонів (№№ 58564766, 95454443, 95529962, 95532917, 95796041, 95800447, 95801981, 95833711);
VІІ група - 3 вагони (№№ 95645305, 95798203, 95829255).
Нарахування та списання з особового рахунку коштів за плати за користування вагонами (ставка плати за аукціоном № RCE001-UA-20231208-48177 - 2870,00 грн).
Згідно відомості плати за користування вагонами № 28120037 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 26690,88 грн з ПДВ.
Вагони І-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 3 год. 05 хв. (з 16 год. 15 хв. 23.12.2023 до 19 год. 20 хв. 23.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони І-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Як зазначає позивач, із загального часу на відповідальності вантажовласника 27 год. 50 хв. (акт загальної форми № 410) не виключений сумарний час на відповідальності залізниці 9 год. 55 хв. (2 год. 00 хв. + 5 год. 40 хв. + 2 год. 15 хв.).
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення має складати: 17 год. 55 хв. (27 год. 50 хв. - 9 год. 55 хв.).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 21 год. 00 хв. (3 год. 05 хв. + 17 год. 55 хв).
По відомості ф. ГУ-46 № 28120037 плата за користування 8-ми вагонами за 21 год. має складати: (2870 грн/24) х 21 год. х 0,75= 1883,40 грн без ПДВ х 8 ваг. = 15067,20 грн без ПДВ (18080,64 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 28120037 становить 8610,24 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 28120038 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 26690,88 грн з ПДВ.
Вагони ІІ-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 3 год. 40 хв. (з 12 год. 10 хв. 24.12.2023 до 15 год. 50 хв. 24.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони ІІ-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Як зазначає позивач, із загального часу на відповідальності вантажовласника 23 год. 50 хв. (акт загальної форми № 411) не виключений сумарний час на відповідальності залізниці 9 год. 55 хв. (2 год. 00 хв. + 5 год. 40 хв. + 2 год. 15 хв.).
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення має складати: 13 год. 55 хв. (23 год. 50 хв. - 9 год. 55 хв.).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 17 год. 35 хв. (3 год. 40 хв. + 13 год. 55 хв).
По відомості ф. ГУ-46 № 28120038 плата за користування 8-ми вагонами за 21 год. має складати: (2870 грн/24) х 18 год. х 0,75= 1614,40 грн без ПДВ х 8 ваг. = 12915,20 грн без ПДВ (15498,24 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 28120038 становить 11192,64 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 27120030 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 24968,64 грн з ПДВ.
Вагони ІІІ-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 3 год. 25 хв. (з 16 год. 45 хв. 24.12.2023 до 20 год. 10 хв. 24.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони ІІІ-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Як зазначає позивач, із загального часу на відповідальності вантажовласника 17 год. 50 хв. (акт загальної форми № 412) не виключений сумарний час на відповідальності залізниці 7 год. 55 хв. (5 год. 40 хв. + 2 год. 15 хв.).
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення має складати: 9 год. 55 хв. (17 год. 50 хв. - 7 год. 55 хв.).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 13 год. 20 хв. (3 год. 25 хв. + 9 год. 55 хв.).
По відомості ф. ГУ-46 № 27120030 плата за користування 8-ми вагонами за 13 год. має складати: (2870 грн/24) х 13 год. х 0,75= 1165,90 грн без ПДВ х 8 ваг. = 9327,20 грн без ПДВ (11192,64 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 27120030 становить 13776,00 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 27120034 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 20664,00 грн з ПДВ.
Вагони ІV-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 2 год. 20 хв. (з 22 год.10 хв. 24.12.2023 до 00 год. 30 хв. 25.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони ІV-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Як зазначає позивач, із загального часу на відповідальності вантажовласника 10 год. 20 хв. (акт загальної форми № 413) не виключений сумарний час на відповідальності залізниці 2 год. 15 хв.
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення має складати: 8 год. 05 хв. (10 год. 20 хв. - 2 год. 15 хв.).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 10 год. 25 хв. (2 год. 20 хв. + 8 год. 05 хв.).
По відомості ф. ГУ-46 № 27120034 плата за користування 8-ми вагонами за 10 год. має складати: (2870 грн/24) х 10 год. х 0,75= 896,90 грн без ПДВ х 8 ваг. = 7175,20 грн без ПДВ (8610,24 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 27120034 становить 12053,76 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 27120031 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 15820,56 грн з ПДВ.
Вагони V-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 3 год. 05 хв. (з 06 год. 10 хв. 25.12.2023 до 09 год. 15 хв. 25.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони V-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення складає 4 год. 50 хв. (акт загальної форми № 414).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 07 год. 55 хв. (3 год. 05 хв. + 4 год. 50 хв.).
По відомості ф. ГУ-46 № 27120031 плата за користування 7-ми вагонами за 8 год. має складати: (2870 грн/24) х 8 год. х 0,75= 717,50 грн без ПДВ х 7 ваг. = 5022,50 грн без ПДВ (6027,00 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 27120031 становить 9793,56 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 27120032 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 18080,64 грн з ПДВ.
Вагони VІ-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 2 год. 10 хв. (з 11 год. 30 хв. 25.12.2023 до 13 год. 40 хв. 25.12.2023).
В очікуванні накопичення навантажені вагони VІ-ї групи маршрутного поїзда віднесені залізницею на відповідальність вантажовласника.
Час на відповідальності вантажовласника в очікуванні накопичення складає 2 год. 00 хв. (акт загальної форми № 415).
В результаті загальний час на відповідальності вантажовласника має складати: 04 год. 10 хв. (2 год. 10 хв. + 2 год. 00 хв.).
По відомості ф. ГУ-46 № 27120032 плата за користування 8-ми вагонами за 4 год. має складати: (2870 грн/24) х 4 год. х 0,75= 358,70 грн без ПДВ х 8 ваг. = 2869,60 грн без ПДВ (3443,52 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 27120032 становить 14637,12 грн з ПДВ.
Згідно відомості плати за користування вагонами № 27120033 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за плату за користування вагонами на суму 4627,80 грн з ПДВ.
Вагони VІІ-ї групи знаходились на під'їзній колії під навантаженням 1 год. 20 хв. (з 14 год. 20 хв. 25.12.2023 до 15 год. 40 хв. 25.12.2023).
По відомості ф. ГУ-46 № 27120033 плата за користування 3-х вагонів за 1 год. має складати: (2870 грн/24) х 1 год. х 0,75= 89,70 грн без ПДВ х 3 ваг. = 269,10 грн без ПДВ (322,92 грн з ПДВ).
Перебір по відомості плати за користування вагонами № 27120033 становить 4304,88 грн з ПДВ.
Нарахування та списання з особового рахунку коштів за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами.
Згідно накопичувальної картка № 27120105 нараховано та списано з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» кошти за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами на суму 18719,42 грн з ПДВ.
Згідно розрахунку позивача, час накопичення має складати: 17 год. 55 хв. - акт загальної форми №410 (8 вагонів); 13 год. 55 хв. - акт загальної форми №411 (8 вагонів); 9 год. 55 хв. - акт загальної форми №412 (8 вагонів).
Плата за інші послуги «Організація перевезень і накопичення рухомого складу» по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 27120105 має складати: по акту загальної форми № 410 - 2599,92 грн без ПДВ (324,99 грн Х 1 добу х 8 ваг.); по акту загальної форми № 411 - 2599,92 грн без ПДВ (324,99 грн Х 1 добу х 8 ваг.); по акту загальної форми № 412 - 2599,92 грн без ПДВ (324,99 грн Х 1 добу х 8 ваг.). Всього: 2599,92 + 2599,92 + 2599,92 = 7799,76 грн без ПДВ (9359,71 грн з ПДВ).
Перебір по накопичувальній картці № 27120105 становить 9 359,71 грн з ПДВ.
27 та 28.12.2023 року станція Мар'янівка направила на узгодження в АС Клієнт відомості плати за користування вагонами №№ 27120030, 27120031, 27120032, 27120033, 27120034, 28120037, 28120038 та накопичувальну картку ф. ФДУ-92 № 27120105.
29.12.2023 року в узгодженні вказаних вище відомостей плати за користування та накопичувальній картці було відмовлено, документи підписано із зауваженням "З нарахуваннями не згодні, з загального часу користування вагонами, що накопичуються, не виключений час на відповідальності залізниці (ЦМ-13/4046 від 27.11.2023). З нарахуваннями платежів за затримку порожніх вагонів перевізника не згодні, ел.заявка на подачу вагонів - 25.12.2023 (ЦМ-13/2155 від 24.04.2020)".
Факт наявності зауважень на зазначених вище відомостях визнається і самим відповідачем, що вбачається з листа від 10.09.2024 №НЗ-1-08/2074.
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2023 року з особового рахунку ТОВ СП «Нібулон» № 8211375 було списано кошти за плату за користування вагонами у розмірі 137543,40 грн з ПДВ по відомостям плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №№ 28120037, 28120038, 27120030, 27120034, 27120031, 27120032, 27120033 та плату за інші послуги організація перевезень і накопичення рухомого складу у розмірі 18 719,42 грн з ПДВ по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 27120105 (перелік 20231230).
З метою врегулювання спору, 12.02.2024 року ТОВ СП «Нібулон» направило відповідачу претензію №1196/3-24/35, у якій просило повернути 83727,91 грн з ПДВ на особовий рахунок № 8211375: по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 28120037 - 8610,24 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 28120038 - 11192,64 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 27120030 - 13776,00 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 27120034 - 12 053,76 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 27120031 - 9793,56 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 27120032 - 14637,12 грн з ПДВ; по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 27120033 - 4304,88 грн з ПДВ; по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 №27120105 - 9359,71 грн з ПДВ.
Згідно листа відповідача від 19.06.2024 №ЦТЛ-19/886 претензія позивача була задоволена частково та повернуто: по відомостях №№28120037, 28120038, 27120030, 27120034 плату за користування вагонами у розмірі 26691,84 грн з ПДВ; по накопичувальній картці №27120105 збір за організацію перевезень і накопичення рухомого складу у розмірі 9359,71 грн з ПДВ., в решті вимог претензії позивача про повернення грошових коштів у розмірі 47676,36 грн відповідачем відмовлено, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 47676,36 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За змістом статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
У пункті 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил №644, згідно з пунктом 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Оформлення перевізних документів для військових вантажів здійснюється за спеціальними інструкціями, а для небезпечних вантажів - згідно з Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за № 180/16196 (далі - Правила перевезення небезпечних вантажів).
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 1.2 Правил №644 накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
До накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України. У разі оформлення перевізного документа в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) супровідні документи додаються в електронному вигляді (виготовлені за допомогою сканера тощо). При цьому оригінали супровідних документів в паперовому вигляді направляються відправником безпосередньо одержувачу.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (пункт 63 Статуту).
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
За змістом пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 вказаних Правил визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів (абзаци 1-4 пункту 4 Правил №113).
Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 4 Правил №113, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласником.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (пункт 2.6 Правил №644).
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 №40-14291113/2020-0001 містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи зі змісту додатку №1-4 до договору та положень спірного договору, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.
Тобто, процес накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Отже, АТ "Укрзалізниця", як перевізник, надала позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами перевезень вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з пунктом 3 зазначених Правил №334 для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Відповідно до пункту 8 Правил №644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Пунктом 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Таким чином, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП «Нібулон».
Суд наголошує, що, у даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку позивача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку №1-4 до нього.
Отже, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 №40-14291113/2020-0001, не можуть бути кваліфіковані як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником з чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
При цьому, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №920/1122/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами, підтверджено факт необґрунтованого нарахування та списання вищезазначених зборів в загальному розмірі 83727,91 грн, які, у подальшому, були частково повернуті відповідачем самостійно в сумі 36051,55 грн, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 47676,36 грн, як решти необґрунтовано нарахованих та списаних коштів, підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути заявлені до стягнення грошові кошти.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що долучений позивачем до позову ордер на надання правової допомоги суперечить Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, оскільки спірний ордер містить підпис адвоката, який виготовлений за допомогою факсиміле, водночас, такий ордер не містить на звороті позначки щодо обмежень правомочності адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ СП «Нібулон» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», шляхом його направлення в електронній формі до суду підсистемою ЄСІКС «Електронний суд».
У якості додатків до позову, на підтвердження повноважень представника адвоката Слободяника О.П., було долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія ВЕ №1111878 від 22.02.2024.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Частиною 6 статті 42 Господарського процесу кодексу України визначено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
Пункт 9 частини 2 статті І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації» вирішено внести зміни до таких законодавчих актів України: у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): у тексті Кодексу слово "інформаційно-телекомунікаційна" в усіх відмінках і числах замінити словом "інформаційно-комунікаційна" у відповідному відмінку і числі.
Згідно з пунктом 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
За приписами абзацу 1 пункту 9 Положення про ЄСІТС процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Пунктом 24 Положення про ЄСІТС визначено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до пункту 5.4 Положення про ЄСІТС електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Згідно з пунктом 27 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
За приписами пункту 16 Положення про ЄСІТС процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.
Пунктом 26 Положення про ЄСІТС передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
У пункті 27 Положення № 1845/0/15-21 визначено, що до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Поняття ордеру міститься у частині другій статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та означає письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів, встановлює Положення про ордер на надання правничої допомоги (нова редакція), яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Пунктом 9 Положення визначено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
За умовами підпункту 12.15 пункту 12 Положення встановлено, що ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «зобов'язання використовувати електронний зв'язок для звернення до апеляційного суду має на меті гарантувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності шляхом прискорення, полегшення та підвищення надійності процедурних обмінів. Усвідомлюючи бум дематеріалізації правосуддя в державах-членах і виклики, пов'язані з цим, Суд переконаний, що цифрові технології можуть сприяти кращому відправленню правосуддя і бути поставленим на службу правам, гарантованим статтею 6 § 1 Конвенції тому Суд погоджується, що така мета є законною» (CASE OF XAVIER LUCAS v. FRANCE, 15567/20 § 46, ЄСПЛ, від 09.06.2022).
Варто зазначити, що: гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров'я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами; ордер має бути підписаний адвокатом; ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що: він містить власноручний («фізичний») підпис, він підписаний електронним підписом, він є додатком до документа, який підписано електронним підписом; у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису на ордер не вимагається.
Отже, у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») підпису на ордер не вимагається.
Таким чином, ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що подається до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", вважається належним чином оформленим та підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи в суді, якщо такий ордер підписаний (засвідчений) кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) адвоката, який ідентифікує його особу, а відповідність ордера типовій формі, затвердженій Радою адвокатів України, та наявність у ньому всіх обов'язкових реквізитів може бути перевірена судом за допомогою загальнодоступних засобів, зокрема через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 483/346/24, від 16 грудня 2024 року у справі № 916/4258/23, від 14 березня 2025 року у справі № 343/1061/24.
За таких обставин, долучений позивачем до позову ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія ВЕ №1111878 від 22.02.2024, є належним доказом підтвердження повноважень представника адвоката Слободняка О.П.
Посилання ж відповідача на наявність факсимільного підпису на ордері на надання правничої (правової) допомоги, серія ВЕ №1111878 від 22.02.2024, судом не приймаються, адже вказаний ордер було долучено позивачем у електронному вигляді, що виключає можливість встановлення обставин застосування факсимільних засобів чи інших технічних засобів для проставлення підпису.
Разом з тим, не приймає суд до уваги і доводи про те, що спірний ордер не містить на звороті позначки щодо обмежень правомочності адвоката, адже як вбачається з долученого позивачем ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серія ВЕ №1111878 від 22.02.2024 у графі обмеження повноважень адвоката згідно договору про надання правової допомоги, зазначено: «відмови від позову та визнання договору, примирення та підписання мирових угод».
Відхиляє суд і посилання відповідача на те, що позивач після ініціювання оформлення відомостей в паперовому вигляді, у встановленому законом та погодженому сторонами порядку не з'явився для її підписання із зауваженнями на станцію Мар'янівка Південно-Західної залізниці, оскільки в матеріалах справи наявні відомості плати за користування, які підписані позивачем із зауваженнями, що спростовує доводи відповідача в цій частині.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 47676,36 грн задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Каботажний узвіз, буд. 1; ідентифікаційний код 14291113) основний борг у розмірі 47676 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026.
СуддяТ.В. Васильченко