ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2026Справа № 910/2128/20 (910/3861/26)
Суддя Мандичев Д.В., розглянувши
Позовну заяву Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражного керуючого Каленчук Олкаси Іванівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інвест Плюс"
про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги та застосування наслідків недійсності правочину
в межах справи №910/2128/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтайм» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Д, ідентифікаційний номер 41357724)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,8, офіс 1, ідентифікаційний номер 38601043)
про банкрутство
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/2128/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс".
06.04.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражного керуючого Каленчук Олкаси Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інвест Плюс" про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги та застосування наслідків недійсності правочину.
Відповідно до вимог частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Суд відзначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір вираховується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому, судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 19.01.2021 у справі 916/1415/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 1-3 ч. 1 ст. 163 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.
У постанові від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
В поданій позовнй заяві позивачем заявлено вимоги:
- визнати недійсним договір;
- застосувати наслідки недійсності правочину.
Відповідно до ч. 1 п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Натомість суд вказує, що із сукупного аналізу п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 та п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 вбачається, що вимога про застосування наслідків недійсності провочину (реституція) є саме майновою вимогою.
Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.
Пунктом 2.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.
Вказане положення дублюється і в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, де, серед іншого, зазначено, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно зі ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Оскільки позивач заявив одну вимогу немайного характеру та одну вимогу майнового характеру (застосуванн наслідків недійсності правочину, а вданому випадку це стягнення 1 930 000,00грн), то останній повинен доплатити судовий збір як за немайновий та за майновий спір у відповідності до пункту 2 частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» .
Отже, позивачу необхідно сплатити 2 662,40 грн.- за немайновий спір та 23 160,00грн. за майновиу вимогу.
У відповідності до частини 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху, адже позивачем не було дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України при зверненні з нею (не надано доказів оплати судового збору у визначені законом розмірі або доказів неможливості сплати позивачем судового збору).
Суд звертає увагу Позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Д.В. Мандичев