номер провадження справи 9/11/26
10.04.2026 Справа № 908/228/26
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК»
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення суми 66320,73 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» (документ сформований в системі 01.02.2026, вх. №331/08-07/26 від 02.02.2026) про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суми 47002,73 грн інфляційних втрат та суми 19318,00 грн 3% річних, всього - загальної суми 66320,73 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.02.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/228/26 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, зокрема, наступне. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2024 по справі № 908/3499/23 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості, яка за платіжною інструкцією № 51761 від 09.01.2026, в рамках виконання вказаного рішення суду, Дніпровським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України перерахована на рахунок ТОВ «ВЄЛЄС-МК». У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за позивачем зберігається право на заявлення на підставі ст. 625 ГПК України вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.02.2025 по 01.01.2026.
20.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2026, вх. № 3947/08-08/26 від 23.02.2026), в якому зазначено, зокрема, про наступне. Станом на дату подання цього відзиву, в Україні введений і продовжений строк дії воєнного стану. Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. Договір №408(1)20УК/53 121-01-20-09905 від 24.11.2020 укладений між позивачем та ВП «Запорізька АЕС» НАЕК «Енергоатом», який знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, вулиця Промислова, 133. При цьому, первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання, листування та інше знаходяться за місцезнаходженням відповідача: місто Енергодар Запорізької області. За укладеним між сторонами Договором №408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, постачальник зобов'язувався в грудні 2020 року поставити покупцеві товар вартістю 4953777,00 грн з ПДВ. У зв'язку з неможливістю поставити товар покупцеві в грудні 2020 року, були укладені додаткові угоди № 1-4, якими змінювався строк поставки товару, спочатку до травня 2021 року, потім до вересня 2021 року, в подальшому строк поставки перенесено на грудень 2021 року. Постачальником була здійснена поставка товару за Договором 16.12.2021 суму на 3939458,50 грн, крім того ПДВ - 787891,70 грн, разом - 4727350,20 грн. Відповідно до п.3.2 Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, 14.02.2022 - останній шістдесятий день виконання грошового зобов'язання за Договором з оплати вартості товару. Станом на 19.07.2022 ВП ЗАЕС був оплачений товар за Договором в розмірі 4 023 654,60 грн. Останні платежі здійснені у липні 2022 року, до повного зупинення атомної станції. Судовим рішенням від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 стягнуто залишок заборгованості за Договором у сумі 703 695,60 грн з ПДВ. 25.06.2026 відкрито виконавче провадження №75303229 з примусового виконання рішення №908/3499/23. 25.06.2024 виконавче провадження №75303229 з примусового виконання рішення №908/3499/23 приєднано до зведеного виконавчого провадження №74496893. В подальшому ТОВ «Вєлєс-МК» звернулось до суду із вимогою про стягнення з філії «ВП ЗАЕС» додаткових сум 3% річних та інфляційних втрат у період існування обставин, які не залежать від волі відповідача - перебування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності Запорізької АЕС, повне зупинення атомної станції з 11 вересня 2022 року, відсутність доходів від діяльності Запорізької АЕС. Станом на час розгляду цієї справи № 908/228/26 заборгованість відповідача перед позивачем за рішенням суду у справі № 908/3499/23 в сумі 960886,56 грн (703 695,60 грн + 236 331,60 грн + 20 859,36 грн) є погашеною. 26.12.2025 боржником перераховано кошти на депозитний рахунок органу ДВС в розмірі 53313279,13 грн (платіжна інструкція № 8055 від 26.12.2025) для погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні №74496893, до якого входило виконавче провадження №75303229 з примусового виконання наказу №908/3499/23 від 11.03.2024, як це передбачено ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». На виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було складено Розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням №74496893. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснено в порядку, визначеному 6 розділом Закону України «Про виконавче провадження» у визначеній черговості, в міру їх стягнення. Відповідно до Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» від 05.01.2026 (позиція 14) сума до виплати за наказом №908/3499/23 від 11.03.2024 ТОВ «Вєлєс-МК» визначено в розмірі 960 886,56 грн. За рахунок коштів, що були перераховані 26.12.2025 НАЕК «Енергоатом» в порядку примусового виконання судового рішення, у межах зведеного виконавчого провадження, органом ДВС погашено заборгованість в розмірі 960 886,56 грн у ВП №75303229 з виконання рішення №908/3499/23. 14.01.2026 виконавче провадження №75303229 закінчено, рішення суду виконано фактично. Оскільки моментом фактичного виконання зобов'язання за судовим рішенням № 908/3499/23 є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС, зобов'язання боржником виконано 26.12.2025. Відповідач вважає, що оскільки грошове зобов'язання в розмірі 703695,60 грн є припиненим, нарахування інфляційних втрат та 3% річних безпідставне. Також відповідач зазначив, що своєчасному і належному виконанню грошового зобов'язання перешкодили форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. На теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. З моменту окупації ВП «Запорізька АЕС» працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11 вересня 2022 року Запорізька АЕС повністю зупинена (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої Запорізької АЕС наразі не працюють), тобто відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Постійні ракетні атаки РФ на енергетичну інфраструктуру України безпосередньо та значно вплинули на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Неможливість своєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором викликана об'єктивними негативними чинниками (дефіцит потужності енергосистеми України, наявність надзвичайних виключних обставин, які вплинули на здатність своєчасно здійснити розрахунки). 3% річних та інфляційні втрати це компенсаційні платежі, а не санкції каральної природи. Відповідач вважає, що стягнення боргу на підставі рішення суду № 908/3499/23 та нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат на підставі судового рішення № 908/154/25 у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача додатково нарахованої суми 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання. Враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, є пропорційним обмежити розмір компенсаційних втрат, які вже присуджені до стягнення судом в справі № 908/154/25, та відмовити у їх стягненні у цій справі. Оскільки основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС, збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною агресором. АТ «НАЕК «Енергоатом» сьогодні відіграє ключову роль у стабільності енергосистеми України та формуванні її експортного потенціалу, має стратегічне значення як державний лідер галузі, від діяльності якого безпосередньо залежить енергетична безпека та економічна стійкість країни. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та покласти на нього судові витрати.
20.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2026, вх. № 4028/08-08/26 від 23.02.2026), в якій позивачем зазначено, зокрема, про наступне. Щодо знаходження первинної документації у місті Енергодар, позивач зауважив, що обставини укладення та виконання умов договору досліджено в рамках справи № 908/3499/23 рішення по якій набрало законної сили. І, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, доводи відзиву в цій частині є необґрунтованими. Щодо моменту фактичного виконання зобов'язання за судовим рішенням, зазначив, що в матеріалах справи перебуває дві платіжні інструкції надані сторонами по справі, а саме: платіжна інструкція № 51761 від 09 січня 2026 року на суму 960 886, 56 грн. з призначенням платежу «зг. розп. № 75303229/6 від 08.01.2026 перерах. борг стягн. за ріш. Госп. суду Зап. обл. № 908/3499/23; 11.03.2024; ФІЛІЯ ВП ЗАЕС АТ НАЕК ЕНЕРГОАТОМ; ВП №75303229/6»; Платіжна інструкція № 8055 від 26 грудня 2025 року на суму 53313279,13грн. з призначенням платежу «заборгованість за зведеним виконавчим провадженням № 74496893». На рахунок позивача грошові кошти надійшли 09 січня 2026 року чим було виконано зобов'язання за рішенням суду по справі № 908/3499/23. При цьому, порядок завершення платіжних операцій визначено частиною 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні операції», за якою платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. В рамках виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/3499/23 отримувачем є стягувач, а відтак під поняттям належного виконання зобов'язання потрібно розуміти виключно момент отримання коштів даною особою. Більш того, наданою відповідачем платіжною інструкцією засвідчується виключно факт списання коштів в рамках зведеного виконавчого провадження, а не перерахування коштів позивачеві на виконання рішення по справі № 908/3499/23. Стосовно посилань на обставини, які ускладнили виконання грошового зобов'язання, звернув увагу, що як встановлено рішенням по справі №908/3499/23, остаточну оплату за товар мало бути проведено не пізніше 14.02.2022, а тому посилання відповідача на обставини які мали місце вже після цієї дати жодним чином не виправдовують допущеного прострочення та не звільняють боржника від належного виконання зобов'язань. Так, відповідач у відзиві підтверджує той факт, що рішенням суду яке набрало законної сили встановлено прострочення з оплати вартості поставленого позивачем товару (дата початку прострочення - 15.02.2022) та те, що сума прострочення склала 703 695, 60 грн. При цьому, за змістом відзиву, відповідач вважає, що оскільки грошове зобов'язання припинено, то і нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним. Проте в даній ситуації погодитись з відповідачем неможна, бо позов містить вимоги щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних виключно до дати припинення зобов'язання. Що стосується тверджень відносно достатності компенсації отриманих позивачем за рішенням по справі № 908/154/25, то необхідно відзначити, що ч. 2 ст. 625 ЦК України такими термінами не оперує та не встановлює обмежень для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, окрім як припинення основного зобов'язання виконаного боржником належним чином.
27.02.2026 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.02.2026, вх. № 4459/08-08/26 від 27.02.2026), в якому окрім того вказано, що відповідь на відзив надійшла до підсистеми «Електронний суд» 23.02.2026. По суті заявлених вимог, зокрема, зазначено, що усі первинні бухгалтерські документи, а також документи, що були складені на виконання умов Договору №408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 09.11.2020, знаходяться по місцю їх виконання та не були вивезені з окупованої території. Отже, зважаючи на приписи ст.ст. 14, 74, ч. 3 ст. 75 ГПК України, наявність первинної документації, зокрема, спірного договору, в матеріалах справи, є одним з визначальних доказів на підтвердження позовних вимог. Між тим, позивачем не надано до матеріалів справи разом із позовною заявою на підтвердження вимог Договору №408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 09.11.2020, тому, з урахуванням того, що у відповідача відсутня первинна документація, позовні вимоги є не доведеними. Повторно наголосив, що зобов'язання за договором, заборгованість за яким стягнута рішенням №908/3499/23, є фактично виконаним 26.12.2025, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС. 14.01.2026 виконавче провадження №75303229 закінчено, рішення суду виконано фактично. Так, вважає, що у виконавчому провадженні державний виконавець, який діє в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, на цей період стає «отримувачем» коштів. І з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов'язання перед стягувачем. Оскільки грошове зобов'язання за договором в розмірі 703 695,60 грн є припиненим, нарахування інфляційних втрат та 3% річних безпідставне, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зауважив, що позивач у відповіді на відзив не спростував доводів відповідача щодо обставин неможливістю поставити товар покупцеві в грудні 2020 року. Також наголосив, на повне зупинення атомної станції з 11 вересня 2022 року, відсутність доходів від діяльності Запорізької АЕС. Відповідно, виконання зобов'язань з 2022 року було ускладнене внаслідок таких виняткових обставин. Відповідачем здійснено оплату товару за договором в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі №908/3499/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 960 886,56 грн. основного боргу були задоволені. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» суму 960 886,56 грн. заборгованості, а також суму 14 413,30 грн. витрат зі сплати судового збору та суму 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення суду у справі № 908/3499/23, заборгованість Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» в загальній сумі 960886,56 грн складається з:
- заборгованості за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 в сумі 703 695,60 грн. з ПДВ;
- заборгованості за Договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 в сумі 236331,60 грн. з ПДВ;
- заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 становить в сумі 20 859, 36 грн.
11.03.2024 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23, яке набрало законної сили 29.02.2024, судом видані відповідні накази про примусове виконання.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі №908/3499/23 здійснено заміну боржника за судовими наказами Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/3499/23 його правонаступником, а саме: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) замінено на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП: 19355964, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133).
Як зазначив відповідач, що також не заперечується й позивачем, 25.06.2026 було відкрито виконавче провадження №75303229 з примусового виконання рішення у справі №908/3499/23.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. від 25.06.2024 виконавче провадження № 75303229 з примусового виконання рішення у справі № 908/3499/23 (наказу № 908/3499/23 виданого 11.03.2024) приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74496893.
За платіжною інструкцією № 8055 від 26 грудня 2025 року АТ «НАЕК «Енергоатом» (фактичний платник: Філія «ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом») здійснено перерахування на рахунок Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) суми 53 313 279,13 грн. з призначенням платежу «заборгованість за зведеним виконавчим провадженням № 74496893».
За платіжною інструкцією № 51761 від 09.01.2026 Дніпровським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України було здійснено перерахування на рахунок ТОВ «ВЄЛЄС-МК» суми 960 886,56 грн на виконання вказаного рішення суду у справі №908/3499/23, призначення платежу: «зг. розп. № 75303229/6 від 08.01.2026 перерах. борг стягн. за ріш. Госп. суду Зап. обл. № 908/3499/23; 11.03.2024; ФІЛІЯ ВП ЗАЕС АТ НАЕК ЕНЕРГОАТОМ; ВП №75303229/6».
Оскільки, як зазначив позивач, рішення суду у справі № 908/3499/23 було виконано лише 09.01.2026, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму 47002,73 грн інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2025 по грудень 2025 включно та суму 19318,00 грн - 3% річних за період прострочення з 01.02.2025 по 01.01.2026.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином є безпідставними доводи відповідача щодо достатності компенсації отриманої позивачем за рішенням суду у справі № 908/154/25.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання боржником грошового зобов'язання.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що оскільки грошове зобов'язання припинено, то і нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.
На підставі викладеного, в цілому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат правомірними. Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що позивач неправильно визначив період нарахування 3% річних.
Так, позивачем здійснено нарахування 3 % річних на суму 703 695,00 грн. за період прострочення з 01.02.2025 по 01.01.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Згідно з пунктом 73 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
З положень ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України слідує, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, установлених законами України.
Таким чином державний/приватний виконавець діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22).
З огляду на викладене та оскільки примусове списання грошових коштів в рамках зведеного виконавчого провадження № 74496893 (до якого було приєднане виконавче провадження № 75303229 з примусового виконання рішення у справі № 908/3499/23 (наказу № 908/3499/23 виданого 11.03.2024)) було здійснено 26.12.2025 за платіжною інструкцією №8055, зобов'язання за договором, залишок заборгованості за яким стягнуто рішенням суду від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23, є фактично виконаним 26.12.2025, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС.
На підставі викладеного, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 18970,85 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 01.02.2025 по 25.12.2025. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок здійснений позивачем правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 47002,73 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з лютого 2025 по грудень 2025 включно, задовольняються судом у заявленому розмірі.
Щодо доводів відповідача про відсутність первинної документації, у тому числі Договору № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, доказів його виконання, листування, оскільки зазначені документи залишились в м. Енергодар, яке перебуває у тимчасовій окупації, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини укладення та виконання умов Договору № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 досліджено в рамках справи № 908/3499/23, рішення по якій набрало законної сили.
Посилання відповідача на обставини, що склались у зв'язку з військовою агресію РФ та тимчасовою окупацією Запорізької АЕС і які перешкодили своєчасному і належному виконанню грошового зобов'язання; форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, судом відхиляються, оскільки наведені обставини не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних витрат.
Так, як зазначалось вище, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який, в тому числі, відповідач посилався у відзиві.
Однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.
Крім того, відповідач не надав належних доказів того, що саме наведені ним обставини унеможливлювали своєчасне виконання грошових зобов'язань. Притому, як встановлено рішенням суду у справі №908/3499/23, остаточна оплата за товар мала бути здійснена не пізніше 14.02.2022, а тому посилання відповідача на обставини, які мали місце вже після цієї дати, не виправдовують допущеного прострочення та не звільняють боржника від належного виконання зобов'язань.
Суд також зазначає, що як відповідач так і позивач під час дії воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
При цьому, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями, тобто навіть у випадку наявності форс-мажорних обставин такі нарахування підлягають стягненню, що узгоджується з правовою позицією КГС ВС, викладеною у постанові від 11.12.2024 у справі № 927/1732/23.
Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.
Поряд з цим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, практику якого згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).
На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК», код ЄДРПОУ 38753952 (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11) суму 18970 грн 85 коп. 3% річних та суму 47002 грн 73 коп. інфляційних втрат.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК», код ЄДРПОУ 38753952 (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11) суму 2648 грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 10.04.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва