вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви про забезпечення позову
10.04.2026м. ДніпроСправа № 904/1992/26
за заявою Громадської організації ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ''
про забезпечення позову до подачі позову
особи, яка можуть набути статус учасників справи:
позивач: Громадська організація ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'', м. Київ
відповідач Фізична особа - підприємець Тупало Роман Володимирович, м. Дніпро
предмет майбутнього позову стягнення 414 818, 29 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Громадська організація ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'' звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Тупало Роману Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться на всіх відкритих банківських рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 414 818, 29 грн до набрання рішенням по справі законної сили.
- накласти арешт на все нерухоме, рухоме майно, що належать на праві власності Фізичній особі-підприємцю Тупало Роману Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми 414 818, 29 грн до набрання рішенням по справі законної сили.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову є стягнення з Фізичної особи - підприємця Тупало Романа Володимировича заборгованості у розмірі 414 818,29 грн., що виникла внаслідок невиконання Фізичною особою - підприємцем Тупало Романом Володимировичем зобов'язань за Договором № 1/08-12-25 від 08.12.2025 в частині виконання робіт.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, оскільки, Фізична особа - підприємець Тупало Роман Володимирович ухиляється від виконання зобов'язань, враховуючи таку поведінку, є підстави вважати, що ним можуть бути вчинені дії щодо зняття грошових коштів з банківських рахунків та відчуження належного йому на праві власності майна, з метою уникнення виконання рішення суду, включно з поверненням заявнику вже сплачених грошових коштів у сумі 378 720,00 грн.
Виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватимуть у власності відповідача - Фізичної особи - підприємця Тупало Романа Володимировича активів (грошові кошти, майно), за рахунок яких майбутнє рішення суду може бути виконано, а тому застосування заходів забезпечення позову, обраних заявником, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її повернення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений в постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, щодо моменту виникнення в юридичної особи, зареєстрованої за законодавством України, мати електронний кабінет. Так, Об'єднана палата виснувала, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи" від 19.10.2023 №3424-IX) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет.
Ураховуючи викладене, незалежно від наявності зареєстрованого електронного кабінету адвоката, позивач (юридична особа), зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет.
Відповідно до абзацу 2 частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову направлена до суду у електронній формі та підписана адвокатом Гороховською Альоною Олександрівною, яка має зареєстрований електронний кабінет.
Проте, Громадська організація ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'', яка (юридична особа) в розумінні статті 6, 45, 139, 140 Господарського процесуального кодексу України є особою, яка звертається до суду (заявник, позивач, сторона у справі), не дотримано приписів абз. 1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю №33450645 від 10.04.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС за параметром пошуку код ЄДРПОУ 46034182.
Відповідно до абзацу 2 частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Згідно з частиною 5 статті 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову ставка судового збору складає 0,5 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.
Таким чином, за заяву про забезпечення позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (3 328,00 x 0,5 x 0,8)
Громадська організація ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'' в якості доказів оплати судового збору додала платіжну інструкцію №145 від 07.04.2026 на суму 1 664,00 грн.
Разом з тим, начальником відділу документального забезпечення (канцелярія) Господарського суду Дніпропетровської області складено довідку №61/26 від 10.04.2026, яку видано в тому, що платіжний документ №145 від 07.04.2026 використано у справі № 904/1919/26.
Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 у справі № 904/1919/26 заяву Громадської організації "Інститут незалежного впливу" про забезпечення позову до подачі позовної заяви за № б/н від 07.04.2026 з додатками повернуто заявнику.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Незвернення заявників станом на даний момент до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 904/1919/26 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжної інструкції №145 від 07.04.2026 як належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі № 904/1992/26 заявник, після ухвалення судом рішення у цій справі, не будуть позбавлені можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у справі № 904/1919/26.
При цьому, під час розгляду такої заяви у справі № 904/1919/26 у суду не буде правових підстав для відмови у задоволенні клопотання заявників про повернення судового збору, оскільки механізм повторного використання платіжних доручень при повторному зверненні до суду з позовом (після повернення заяви) відсутній. Норма пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" є формальною та визначає тільки одну умову для повернення судом стороні судового збору - факт повернення судом заяви або скарги.
За таких обставин, прийняття платіжної інструкції №145 від 07.04.2026 як належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі № 904/1992/26 з високою імовірністю буде мати наслідком фактичне безпідставне повернення Західній окружній прокуратурі міста Дніпра Дніпропетровської області з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 1 664,00 грн.
За таких обставин, платіжна інструкція №145 від 07.04.2026 не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у цій справі.
Отже, до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №904/4585/22.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.
Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява Громадської організації ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'' про забезпечення позову підлягає поверненню.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Громадської організації ''ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНОГО ВПЛИВУ'' про забезпечення позову повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили 10.04.2026 та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Примітка: У зв'язку з тим, що матеріали заяви про забезпечення позову заявником подано через систему "Електронний суд", тому матеріали вказаної заяви судом заявнику не повертаються.
Суддя Ю.А. Бажанова