вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.04.2026м. ДніпроСправа № 904/315/26
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/315/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (далі - відповідач) про стягнення 65.210,52 грн основної заборгованості, 2.641,94 грн пені, 2.129,99 грн трьох процентів річних, 5.482,34 грн інфляційних втрат.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на оплату професійної правової допомоги (у розмірі 20.000,00 грн) покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/315/26 визначено суддю ЗОЛОТАРЬОВУ Яну Сергіївну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026.
Ухвалою від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату від 11.03.2026 №248 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів даної справи, оскільки суддю Золотарьову Я.С. відраховано зі штату.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/315/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026.
Ухвалою від 13.03.2026 справу прийнято до провадження, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Ухвала від 13.03.2026 (про прийняття справи до провадження) направлена на адресу відповідача (51660, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, місто Верхівцеве, вул.Нова, будинок 50-А) і особисто одержана його представником 17.03.2026, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 19.03.2026.
Відповідачу(ам) в ухвалі про прийняття справи до провадження встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 01.04.2026.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення вантажу, однак відповідач не здійснив оплату отриманих послуг.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; повної/часткової оплати послуг; правомірності нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 01.05.2024 між позивачем (далі - позивач, перевізник) та відповідачем (далі - відповідач, замовник) був укладений договір №ВПАТ-087-ВОЕЗ-Н на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього договору за завданням замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, а саме насіння соняшникове доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг) (п. 4.2 договору).
Цей договір, згідно з п. 9.1, набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024, строк дії цього договору автоматично продовжується до 31 числа місяця наступного календарного року якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення.
Надання послуг підтверджується:
актом надання послуг №40 від 11.11.2024 на суму 19.310,40 грн;
актом надання послуг №45 від 13.12.2024 на суму 6.563,52 грн;
актом надання послуг №46 від 14.12.2024 на суму 6.594,48 грн;
актом надання послуг №47 від 14.12.2024 на суму 6.408,72 грн;
актом надання послуг №48 від 15.12.2024 на суму 6.186,84 грн;
актом надання послуг №49 від 15.12.2024 на суму 6.155,88 грн;
актом надання послуг №50 від 14.12.2024 на суму 7.618,08 грн;
актом надання послуг №51 від 19.12.2024 на суму 6.372,60 грн.
Оскільки відповідач не оплатив отримані послуги позивач звернувся до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 65.210,52 грн основної заборгованості, 2.641,94 грн пені, 2.129,99 грн трьох процентів річних, 5.482,34 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Відповідно до п. 4.1 договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника та замовника і засвідчується печатками сторін.
Факт надання послуг з перевезення підтверджується, зокрема, актом виконаних робіт (послуг) (п. 4.5 договору).
Між сторонами складено і підписано акти наданих послуг на загальну суму 65.210,52 грн, а саме №40 від 11.11.2024 на суму 19.310,40 грн; №45 від 13.12.2024 на суму 6.563,52 грн; №46 від 14.12.2024 на суму 6.594,48 грн; №47 від 14.12.2024 на суму 6.408,72 грн; №48 від 15.12.2024 на суму 6.186,84 грн; №49 від 15.12.2024 на суму 6.155,88 грн; №50 від 14.12.2024 на суму 7.618,08 грн та №51 від 19.12.2024 на суму 6.372,60 грн.
Пунктом 4.6 договору визначено, що замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно з п. 4.5 цього договору.
Строк оплати послуг є таким, що настав. Докази повної (часткової) оплати послуг матеріали справи не містять.
Таким чином позовні вимоги про стягнення 65.210,52 грн визнаються обґрунтованими, документально доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі порушення строків оплати послуг, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 19.11.2024 до 26.01.2026 на загальну суму 2.641,94 грн.
Суд вбачає помилки при нарахуванні пені з огляду на таке.
Строк оплати за актом наданих послуг №40 від 11.11.2024 на суму 19.310,40 грн настав 20.11.2024 (7 банківських днів), отже правомірним є нарахування пені з 21.11.2024 до 20.05.2025.
Строк оплати за актами наданих послуг №45 від 13.12.2024 на суму 6.563,52 грн, №46 від 14.12.2024 на суму 6.594,48 грн, №47 від 14.12.2024 на суму 6.408,72 грн та №50 від 14.12.2024 на суму 7.618,08 грн, №48 від 15.12.2024 на суму 6.186,84 грн та №49 від 15.12.2024 на суму 6.155,88 грн настав 24.12.2024, отже правомірним є нарахування пені з 25.12.2024 до 24.06.2025.
Строк оплати за актом наданих послуг №51 від 19.12.2024 на суму 6.372,60 грн є таким, що настав 30.12.2024, отже правомірним є нарахування пені з 31.12.2024 до 30.06.2025.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (яка діяла до 28.08.2025, а отже у спірний період) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 визначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
Проаналізувавши зміст договору суд встановив, що його положеннями не визначено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій.
Під час перевірки розрахунку пені суд встановив, що сторони не передбачили в договорі інший строк нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України (яка діяла до 28.08.2025, а отже у спірний період).
Таким чином, на позивач мав право нараховувати пеню лише до 30.06.2025 включно (а не до 26.01.2026), оскільки це право припинилося саме під час дії ГК України, згідно з ч. 6 ст. 232 якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково, у розмірі 1.185,06 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 19.11.2024 до 20.01.2026 та з грудня 2024 року до грудня 2025 року відповідно на загальну суму 2.129,99 грн та 5.482,34 грн відповідно.
Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати
Позивач в якості судових витрат заявив до стягнення з відповідача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3.387,90 грн та витрати на оплату професійної правової допомоги у розмірі 20.000,00 грн.
14.01.2026 між позивачем (далі - позивач, клієнт) та адвокатом Ломакіним Володимиром Володимировичем (далі - адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх його справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).
Цей договір, відповідно до п. 3.1, набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату у справі для клієнта.
Згідно з п. 2.3.1 договору клієнт зобов'язаний сплати гонорар адвокату в розмірі та строк окремо погодженні між ними.
Тобто фіксованого гонорару договір не містить.
До справи долучено специфікацію №1 витраченого часу адвоката (додаток №1 до договору), у якій конкретизовано перелік послуг наданих адвокатом та їх вартість.
Отже попередне вивчення матерiалiв справи, договору та первинних документiв коштує 3.000,00 грн; перша консультацiя з клiєнтом - 1.500,00 грн; аналіз законодавства та судової практики, що регулює спірні взаємовідносини - 3.000,00 грн; формування правової позицiї щодо розмiру грошових вимог, перевiрка правильностi нарахувань та визначення перiодiв прострочення - 3.000,00 грн; пiдготовка та оформлення позовної заяви до суду - 6.000,00 грн; узгодження позовної заяви з клiєнтом, доопрацювання за заyваженнями - 1.500,00 грн; пiдготовка додаткiв до позовної заяви та процесуальне оформлення матерiалiв - 2.000,00 грн.
Повноваження адвоката позивача підтверджуються ордером серії АЕ №1131351 від 14.01.2026.
Між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2026 за №1 до договору на 20.000,00 грн.
Оцінюючи правові відносини позивача з адвокатом суд доходить таких висновків.
Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).
Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; той факт, що обсяг виконаної роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання доказів на підтвердження заперечень. Також суд враховує, що попереднє вивчення матеріалів справи, договору та первинних документiв, перша консультація з клієнтом, аналіз законодавства та судової практики, що регулює спірні взаємовідносини, формування правової позицiї щодо розмiру грошових вимог, перевiрка правильностi нарахувань та визначення перiодiв прострочення, узгодження позовної заяви з клiєнтом, доопрацювання за заyваженнями, підготовка додатків до позовної заяви та процесуальне оформлення матеріалів охоплюються послугою пiдготовки та оформлення позовної заяви до суду, вартість якої сторони договору про надання правової допомоги визначили у сумі 6.000,00 грн.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 25 серпня 2025 року у справі №924/1334/23, від 02 липня 2025 року у справі № 910/10776/24, від 01 липня 2025 року у справі №916/1986/24, від 13 травня 2025 року у справі №870/1/25, від 06 лютого 2025 року у справі №904/4463/23 тощо.
Також суд виходить з того, що Верховний Суд неодноразово вказував, що послуги з вивчення позову (відзиву, апеляційної чи касаційної скарг тощо), аналізу актуальної судової практики та підготовки правової позиції у справі охоплюється послугою з підготовки позову (або відзиву, апеляційної чи касаційної скарг тощо) (зокрема у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21, від 20.05.2024 у справі № 910/14588/21, від 14.01.2025 у справі № 9141/1689/23).
Крім того, така послуга як підготовка додатків до позовної заяви не відноситься до правничої допомоги, а витрати на неї не підлягають відшкодуванню як витрати на оплату правничої допомоги.
Верховний Суд неодноразово вказував, що підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів не є професійною правничою допомогою, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних знань/навичок; витрати, пов'язані з виготовленням (друком) копій, скануванням документів та іншими технічними операціями, не мають характеру самостійної юридичної послуги, а зазначені витрати є організаційно-технічним процесом, що є невід'ємною частиною надання адвокатом правничої допомоги клієнту, відтак їх виокремлення у складі витрат на професійну правничу допомогу є недоцільним (зокрема у постановах від 11 грудня 2025 року у справі №910/10798/23, від 16 січня 2024 року у cправі №903/87/23).
Приймаючи рішення суд також виходить із того, що згідно з п. 2.3.1 договору клієнт зобов'язаний сплати гонорар адвокату в розмірі та строк окремо погодженні між ними, тобто фіксованого гонорару договір не містить.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви (2.662,40 грн) та на професійну правничу допомогу (6.000,00 грн) покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.611,02 грн та 5.884,20 грн відповідно, з урахуванням того, що 98,07 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Позовна заява у справі №904/315/26 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.
Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (51660, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, місто Верхівцеве, вул.Нова, будинок 50-А; ідентифікаційний код 36933660) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СП-ТрансТрейд" (51650, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, селище міського типу Дніпровське, вул.Шкільна, будинок 10, квартира 56; ідентифікаційний код 45492759) 65.210,52 грн (шістдесят п'ять тисяч двісті десять грн 52 к.) основної заборгованості, 1.185,06 грн (одну тисячу сто вісімдесят п'ять грн 06 к.) пені, 2.129,99 грн (дві тисячі сто двадцять дев'ять грн 99 к.) трьох процентів річних, 5.482,34 грн (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн 34 к.) інфляційних втрат, 2.611,02 грн (дві тисячі шістсот одинадцять грн 02 к.) судового збору, 5.884,20 грн (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн 20 к.) витрат на оплату професійної правничої допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1.456,88 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк