вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
09.04.2026м. ДніпроСправа № 904/5051/24 (904/5183/24)
За позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
до Відповідача-1: Товариство з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ", с.Георгіївка, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.
Відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
Відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
в межах справи № 904/5051/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550)
до боржника Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (52523, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Георгіївка, вул. Агропромислова, буд. 1-С, ідентифікайний код 03563117)
про визнання банкрутом
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
01.07.2025 рішенням господарського суду позов Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Відповідача-1: Товариство з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: ОСОБА_2 задоволено.
23.07.2025 на виконання вказаного рішення було видано накази.
28.07.2025 до господарського суду від відповідачів 1, 2, 3 надійшла заява про визнання такими, що не підлягають виконанню накази господарського суду від 23.07.2025.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги, справу № 904/5051/24 (904/5183/24) було направлено до ЦАГС.
21.01.2026 постановою ЦАГС апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/5051/24 (904/5183/24) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 р. у справі № 904/5051/24 (904/5183/24) - залишено без змін.
25.03.2026 справа повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області.
26.03.2026 ухвалою господарського суду призначено розгляд заяви відповідачів 1, 2, 3 про визнання наказів від 23.07.2025 такими, що не підлягають виконанню у судовому засіданні на 09.04.2026 на 11:25.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 по справі №904/5051/24 (904/5183/24), з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.25р. по даній справі, позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк») задоволено в повному обсязі - стягнуто солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «Агротехсервіс-Синельникове» (далі - ТДВ «Агротехсервіс-Синельникове», позичальник, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , поручитель, відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , поручитель, відповідач-3) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1501.52769/FW1501/2348 від 20.04.2023, який є невід'ємною частиною Рамкової кредитної угоди №FW1501.2348 від 20.04.23р., в сумі 4129427,17 грн., яка складається з капіталу в розмірі 3999240,77 грн та процентів у розмірі 130186,40 грн; заборгованість за Кредитним договором № 1501.52770/FW1501.2348 від 20.04.2023, який є невід'ємною частиною Рамкової кредитної угоди №FW1501.2348 від 20.04.23р. в сумі 5976580,13 грн., яка складається з капіталу в розмірі 5720000,00 грн. та процентів у розмірі 256580,13 грн., а також 40424,03 грн. судового збору з кожного з відповідачів.
Як зазначено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.25р. по справі №904/5051/24 (904/5183/24), його повний текст складено 01.07.25р. Відповідно, строк на апеляційне оскарження рішення становить до 21.07.2025 включно.
Позивачі зазначають, що у зв'язку з незгодою з прийнятим рішенням 21.07.25р. ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку (АТ «Укрпошта») подано апеляційну скаргу. Таким чином, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.25р. по справі №904/5051/24 (904/5183/24) в межах встановленого ст.265 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження, а відтак вказане рішення суду не набрало законної сили за приписами ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на думку позивачів рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.25р. по справі №904/5051/24 (904/5183/24) не набрало законної сили у зв'язку з поданням апеляційної скарги, вказані накази видано передчасно (помилково).
У зв'язку з викладеним, позивачі просять суд накази Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.25р. по справі №904/5051/24 (904/5183/24) про стягнення грошових коштів за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.25р. по справі №904/5051/24 (904/5183/24) визнати такими, що не підлягають виконанню, з одночасним застосування заходів, визначених ч.З ст.328 Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області року у справі №904/5051/24 (904/5183/24) судом було видано наказ від 23.07.2025 року про стягнення солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «Агротехсервіс-Синельникове» (далі - ТДВ «Агротехсервіс-Синельникове», позичальник, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , поручитель, відповідач -2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , поручитель, відповідач-3) заборгованість за Кредитним договором №1501.52769/FW1501/2348 від 20.04.2023.
Разом з цим, у поданій заяві б/н від 25.07.2025 року, відповідачі просять визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 року по справі № 904/5051/24 (904/5183/24) таким, що не підлягає виконанню, як виданий помилково та передчасно до набранням рішенням суду законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
У відповідності до правової позиції, яка викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17 підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі в справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому КГС ВС виходить з того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов'язується з наявністю самого обов'язку.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 року у справі №904/5051/24 (904/5183/24), повний текст цього рішення складено 01.07.2025.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, враховуючи наведені приписи ГПК України та встановлені обставини, останнім днем на апеляційне оскарження зазначеного вище рішення суду було 21.07.2025 року.
Водночас, згідно інформації з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", станом на 21.07.2025 року були відсутні відомості щодо апеляційного провадження по справі №904/5051/24 (904/5183/24), а тому у виданому наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 року у справі №904/5051/24 (904/5183/24) зазначено, що відповідне рішення набрало законної сили 22.07.2025 року.
Разом із тим, як вбачається із долучених до заяви б/н від 25.07.2025 року документів, апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 року у справі №904/5051/24 (904/5183/24) була направлена поштовим відправленням до Центрального апеляційного господарського суду 21.07.2025 року.
Згідно ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відтак, зазначена вище апеляційна скарга надіслана у межах строку, встановленого процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Водночас, про подання апеляційної скарги Відповідач не повідомив Господарський суд Дніпропетровської області у строк до 23.07.2025 року.
Більше того, із відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що описана вище апеляційна скарга надійшла до Центрального апеляційного господарського суду 29.07.2025 року.
Отже, беручи до уваги те, що станом на момент видачі наказу від 23.07.2025 у справі №904/5051/24 (904/5183/24) про обставини подання представником Відповідача відповідної апеляційної скарги, Господарському суду Дніпропетровської області не було відомо, а тому у суду не було наявної іншої інформації, ніж та, що днем набрання законної сили рішення суду від 01.07.2025 року у цій справі є 22.07.2025 року.
Разом з тим, Відповідач не був позбавлений можливості повідомити суд про оскарження рішення суду в цій справі у день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, тобто 21.07.2025 року, що, крім іншого, відповідало би його інтересам.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що зазначення в наказі від 23.07.2025 у справі №904/5051/24 (904/5183/24) про набрання рішенням суду законної сили 22.07.2025, що фактично не відповідає дійсності (судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення по цій справі було направлено поштою в останній день на подання апеляційної скарги), свідчить про формальну помилковість його видання, однак не може бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки, обов'язок Відповідача зі сплати заборгованості за вказаним наказом не спростовано.
Більш того, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі № 904/5051/24 (904/5183/24) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі № 904/5051/24 (904/5183/24) - залишено без змін.
Таким чином, у суду немає жодних передбачених законом підстав для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 по справі № 904/5051/24 (904/5183/24) таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача 1 ТОВ "Агротехсервіс-Синельникове", відповідача 2 ОСОБА_1 , відповідача 3 ОСОБА_2 про визнання наказів суду від 23.07.2025 року такими, що не підлягають виконанню у справі № 904/5051/24 (904/5180/24).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 18, 73-79, 86, 232-236, 242, 326, 328 ГПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви відповідача-1: Товариство з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: ОСОБА_2 про визнання наказу суду від 23.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 904/5051/24 (904/5183/24).
Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Примак