пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 березня 2026 року Справа № 903/1207/25
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту житлово - комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс"
про стягнення 90 924,89 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від прокуратури: Гудков М.В., прокурор
від позивача: н/з
від відповідача: Шевчук В.С., адвокат
встановив: заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" про стягнення 90 924,89 грн., з яких: 83 863,15 грн. інфляційних втрат та 7 061,74 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено в підготовчому засіданні на 17 лютого 2026 року на 11:00 год.
27.01.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" надійшов відзив на позовну заяву.
30.01.2026 на адресу суду від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
13.02.2026 на адресу суду від Департаменту житлово - комунального господарства та капітального будівництва Волинської оьласної державної (військової) адміністрації надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника позивача.
Ухвалою суду від 16.02.2026 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.
Суд протокольною ухвалою від 17.02.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.03.2026 об 12: 45 хв.
02.03.2026 на адресу суду від Департаменту житлово - комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
10.03.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.
Ухвалою суду від 10.03.2026 розгляд справи по суті відкладено на 31 березня 2026 на 11:50 год.
30.03.2026 на адресу суду від Департаменту житлово - комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
Представник прокуратури в судовому засіданні 31.03.2026 з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, докази, долучені до справи, пред'явлені позовні вимоги підтримав та просили суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.03.2026 заявлені позовні вимоги визнав частково на суму 25 086,09 грн., з яких 23 012,14 грн.інфляційних та 2 073,95 грн. 3% річних.
Відповідач посилається також на те, що основа для проведення нарахувань має бути визначена саме із сум фактично повернутого авансу замовнику, а не із робіт, які передані замовнику із запізненням та оплачені за рахунок раніше отриманого авансу.
Згідно з поясненнями відповідача на можливість вчасного виконання зобов'язань вплинув і той факт, що частина працівників, які є військовозобов'язаними, та були залучені до виконання робіт на об'єкті, на виконання наказу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року “Про загальну мобілізацію» була примусово мобілізована, що призвело до пошуку нових працівників, які могли б завершити виконання робіт з будівельного підряду.
У відзиві відповідач зазначає, що з огляду на відсутність в діях ТОВ “Бетон Брук Сервіс» прямої вини за допущене порушення в частині строків повернення авансу, а також відповідного інформування позивача щодо вчасного виконання робіт, то керуючись ст. 3 статті 551 ЦК України, та ст. 233 ГК України відповідач просить зменшити розмір нарахованих позивачем процентів річних та інфляційних втрат.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи , що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
30.08.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації як замовником та ТОВ «Бетон Брук Сервіс» як підрядником було укладено договір підряду №325/24 на будівництво фортифікаційних споруд.
Договірна ціна робіт згідно з п. 2.1 договору становила 17 853 787,20 грн.
Фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок бюджетних коштів.
За умовами п. п. 6.1. п. 6 договору у первинній редакції замовник може здійснювати виплату авансу в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 15.11.2024.
Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику.
Додатковою угодою від 15.11.2024 №2 сторонами договору внесено зміни до п. п. 6.1. п. 6 договору, а саме: «В п.п. 6.1 пункту 6 договору слова та цифри «до 15 листопада 2024 року» замінити на слова та цифри «до 10 грудня 2024 року».
У відповідності до п.п. 12.5 п. 12 договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1. договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
На підставі розпорядження начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 19.03.2025 №202 було змінено найменування Департаменту інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390) на Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390).
Розпорядженням начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 16.06.2025 №350 затверджено Положення про Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.
Пунктом 1 розпорядження начальника Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 02.07.2025 №383 вирішено припинити Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390), реорганізувавши його шляхом приєднання до Департаменту економіки, інвестиційної діяльності та регіональної політики Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 43564564).
Пунктом 3 вказаного розпорядження визначено:
- Департамент економіки, інвестиційної діяльності та регіональної політики Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов'язань, прав та обов'язків управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузях розвитку капітального будівництва дорожнього господарства, транспорту (авіаційного, автомобільного, залізничного, річкового та міського електричного), інженерно-транспортної інфраструктури на території Волинської області;
- Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов'язань, прав та обов'язків Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузях будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), ремонту, модернізації інфраструктури, об'єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисних споруд цивільного захисту, інших об'єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, а також щодо військових інженерно-технічних об'єктів і фортифікаційних споруд та об'єктів спеціального призначення тощо.
У позовній заяві прокурор зазначає, що з огляду на припинення Управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (42304390) позов подано в інтересах держави в особі правонаступника - Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 позовні вимоги Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» (вул. Вахтангова, 12, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34928439) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 39843109) 67 647,38 грн пені та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 70069,78 (сімдесят тисяч шістдесят дев'ять грн 78 коп).
Оскільки, звертаючись із позовом до суду (справа № 903/520/25) Департаментом не здійснювалося нарахування та не ініціювалося питання про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією, через порушення останнім грошового зобов'язання, заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" про стягнення 90 924,89 грн., з яких: 83 863,15 грн. інфляційних втрат за грудень 2024 та 7 061,74 грн. процентів річних з 11.12.2024 по 25.12.2024 за договором підряду від 30.08.2024 № 325/24.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання він з огляду на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити кредитору, крім суми основного боргу, також суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
А у кредитора на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника про сплату інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, і вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 цієї постанови).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовано, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
За змістом ст.ст. 509, 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплатити кошти кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошові зобов'язання Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 дійшла висновку, що на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з вищевикладеного, обставини, встановлені рішенням від 21.07.2025 по справі № 903/520/25, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Заперечення відповідача, викладені у відзиві спростовуються обставинами, які встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі №903/520/25, яке набрало законної сили.
Суд зауважує, що позивачем у справі № 903/520/25 не здійснювалося нарахування, не заявлялося до стягнення з ТОВ «Бетон Брук Сервіс» інфляційних втрат і процентів річних за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
Нарахування інфляційних втрат, процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути з ТОВ «Бетон Брук Сервіс» 90 924,89 грн. з яких: 83 863,15 грн. інфляційних втрат за грудень 2024 та 7 061,74 грн. процентів річних з 11.12.2024 по 25.12.2024 .
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру збитків, завданих інфляцією, та процентів річних.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено про те, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду, проценти річних обчислив у розмірі 3%, тобто нарахував у мінімальному розмірі, а тому такий розмір з урахуванням висновків Верховного Суду не може бути зменшений судом.
Щодо посилань відповідача на запровадження на території України правового режиму воєнного стану, то ці обставини вже існували на момент укладення договору, були відомі відповідачу.
Укладаючи договір в умовах введення в Україні воєнного стану, відповідач діяв на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов'язань у погоджені строки, попри існування об'єктивних перешкод, на які посилається відповідач.
Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді за наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
В умовах триваючої збройної агресії побудова фортифікаційних споруд має важливе стратегічне, оборонне, гуманітарне значення.
Фортифікаційні споруди разом із іншими засобами оборони дозволяють ефективно стримувати ворога, створюючи фізичні бар'єри для його просування.
Тому усім без винятку суб'єктам правовідносин у цій важливій сфері потрібно забезпечувати належне виконання своїх зобов'язань, в тому числі й за договорами, укладеними для виконання заходів із підвищення обороноздатності держави, на фінансування яких із бюджету виділяються значні кошти.
Отже, пред'явлення прокурором позову спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення коштів з підрядника сприятиме забезпеченню фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже й укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
За таких обставин позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури спрямований на захист інтересів держави.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
Волинською обласною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 17.09.2025 №15-1187вих-25 повідомлено позивача про порушення інтересів держави, а також витребувано відомості з приводу запланованих заходів із їх захисту.
Позивач листом від 26.09.2025 № 1347/01-05/2-25 повідомив про те, що питання щодо нарахування і стягнення з підрядника, який прострочив виконання грошового зобов'язання (в частині своєчасного повернення коштів попередньої оплати), інфляційних витрат і процентів річних Департаментом не ініціювалося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. відповідно до ст.ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» (43006, вул. Скорика Мирослава, 12, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 34928439) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної (військової) адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 39843109) 90 924,89 грн. з яких: 83 863,15 грн. інфляційних втрат та 7 061,74 грн. процентів річних .
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» (43006, вул. Скорика Мирослава, 12, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 34928439) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, Код ЄДРПОУ 02909915) 2 422,40 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
09.04.2026
Суддя Микола ШУМ