07 квітня 2026 р. Справа № 902/1537/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі:
арбітражний керуючий Томашук М.С.
АТ "Державний ощадний банк України": Драч Д.Л.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1537/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1537/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Томашука М.С. Призначено попереднє засідання на 27.04.2026 року.
28.01.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
09.02.2026 року до суду від представника АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява № 55/5.8-03/15253/2026 від 04.02.2026 року (вх. № 01-36/213/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 843 347,75 грн. у справі № 902/1537/25.
Ухвалою від 12.02.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 07.04.2026 року.
19.03.2026 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло повідомлення № 02-17/76 від 19.03.2026 року про розгляд вимог кредиторів.
27.03.2026 року до суду від представника АТ "Державний ощадний банк України" надійшло уточнення № 55/5.8-03/41484/2026 від 24.03.2026 року до заяви про грошові вимоги до боржника.
В судове засідання на визначену дату з'явились представник заявника та арбітражний керуючий. Боржник правом участі в судовому засіданні не скористалась.
В ході розгляду справи представник заявник надала пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, з урахування уточнення, підтримала заявлені вимоги та просила їх задоволити.
Арбітражний керуючий не заперечив щодо заявлених кредиторських вимог.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що 10.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", надалі - Банк) та Боржником ОСОБА_1 укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 1589 (надалі - Кредитний договір).
Згідно п. п. 1.1, 1.2 Кредитного договору Позичальнику Банком надано кредит в сумі 1 000 000,00 грн на споживчі потреби, зі сплатою 14,5 % річних, на 5 років, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09.12.2012.
18.12.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено Іпотечний договір, посвідчений Рудик В.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 13438 (далі - Іпотечний договір).
Згідно п 1.2 Іпотечного договору:
- предметом іпотеки є розташований на земельній ділянці жилий будинок АДРЕСА_2 , та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме:
- житлова прибудова - під літерою "А1", мезонін - під літерою "М/А1", погріб - під літерою "п/А1", сарай - під літерою "1/2Б", гараж - під літерою "1/2Б", оглядова яма - о/я, убиральня - під літерою "В", огорожа за № 1-4, вигрібна яма № 5 (к/я), загальною площею 443,7 кв.м, житловою площею 293,2 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка загальною площею 0,1159 га, кадастровий номер 0520655900:02:003:0007, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Марунько О.Г., приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу 26.12.2006 за реєстровим № 1643, після одержання нею державного акту на земельну ділянку зобов'язано її передати в іпотеку та в подальшому оформити додатковий договір.
У зв'язку з невиконання зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору та виселення зі зняттям з реєстрації з житлового будинку, який є предметом іпотеки.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТВБВ № 10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1 250 365,87 грн. В рахунок погашення боргу по кредиту звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_2 та належні до нього відповідні надвірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № 13439 від 18.12.2007) Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10001/0160 ВАТ "Ощадбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою іншою особою-покупцем. з отриманням всіх необхідних витягів з Державних реєстрів, а також наданням ВАТ "Ощадбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено та знято з реєстрації ОСОБА_2 з житлового будинку, який є предметом іпотеки і розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України у Вінницькій обл.
В ході виконавчих проваджень, відкритих з примусового виконання виконавчих листів № 2-870/10, стягнень не проводилось.
Під час добровільної реалізації предмета іпотеки було реалізовано предмет іпотеки та було частково стягнуто кошти в сумі 356 000,00 гри.
Грошові вимоги, стягнуті за рішенням суду, що набрало законної сили, не потребують повторного доведення.
Вимогами AT "Ощадбанк" є грошові вимоги на суму 809 668,62 грн, серед яких, вимоги за тілом кредиту та вимоги за відсотками (згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2- 870/2010 р.).
За даними обліку Банку розмір пені згідно Кредитного договору № 1589 від 10.12.2007 (згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.) становить 33 679,13 грн.
А відтак, розмір незабезпечених вимог Банку згідно Кредитного договору № 1589 від 10.12.2007 (згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.) становить 843 347,75 грн, з яких: сума основного боргу та сума відсотків - 809 668,62 грн, пеня - 33 679,13 грн.
Таким чином, розмір незабезпечених вимог становить 850 003,75 грн., з яких:
809 668,62 гри - вимоги за основним боргом та відсотками згідно Кредитного договору № 1589 від 10.12.2007 (згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.);
33 679,13 грн - пеня згідно Кредитного договору № 1589 від 10.12.2007 (згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2- 870/2010 р.);
6 656,00 грн - судовий збір за подачу заяви Кредитором.
Отже, загальна сума незабезпечених вимог AT "Ощадбанк" до ОСОБА_1 складає 850 003,75 грн.
Посилаючись на наведене, заявник просить суд визнати зазначені грошові вимоги до боржника.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Арбітражний керуючий у повідомленні № 02-17/76 від 19.03.2026 року про розгляд вимог кредиторів, зазначив наступне.
У керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 наявні заперечення проти визнання АТ "Державний ощадний банк України" кредитором у справі, які полягають у наступному.
Так, відповідно до заявлених грошових вимог, їх розмір ґрунтується на підставі рішення Вінницького районного суду у справі №2-870/2010р. відповідно до якого вирішено стягнути солідарно із боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 250 365,87 грн., а також звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу. По тексту судового рішення у справі №2- 870/2010р. вбачається, що сума боргу в розмірі 1 250 365,87 грн. виникла на підставі Договору відновлювальної кредитної лінії №1589 від 10.12.2007 року та складається із суми кредиту в розмірі 999 603,83 грн., несплачених відсотків в розмірі 217 082,91 грн. та пені в розмірі 33 679,13 грн.
Отже, відповідно до рішення Вінницького районного суду у справі №2-870/2010р. сума основного боргу (тіло кредиту + відсотки) становить 1 216 686,74 грн., пеня становить 33 679,13 грн.
Як вбачається зі змісту заяви кредитора, в ході примусового виконання судового рішення стягнень не проводилось. Разом із тим, відповідно до заяви кредитора вбачається, що в ході виконання судового рішення у справі №2-870/2010р. відбулась добровільна реалізація предмета іпотеки на загальну суму 356 000 грн., в зв'язку з чим залишок боргу становить 850 003,75 грн. із яких: 809 668,62 грн. основного боргу, 33 679,13 грн. пені, що разом становить 843 347,75 грн. боргу та 6656,00 грн. відшкодування судового збору за подання заяви із кредиторськими вимогами.
Однак, здійснивши розрахунок погашення боргу за рахунок реалізації предмета іпотеки вбачається невідповідність заявлених вимог, що полягає в наступному 1 250 365,87 грн. (сума боргу) - 356 000 грн. (сума реалізації іпотеки) = 894 365,87 грн., що не відповідає сумі заявлених вимог в розмірі 843 347,75 грн. (основний борг та пеня).
Різниця до заявлених вимог складає 51018,12 грн., однак в заяві про визнання кредитором АТ "Ощадбанк" не зазначено ким і за рахунок чого погашено дані вимоги.
Разом з тим, до заяви про визнання кредитором додано банківські виписки по рахунках боржника ОСОБА_1 , відповідно до яких вбачається, що протягом 2017-2024 років проводилось стягнення грошових коштів із боржника на рахунок кредитора в якості погашення боргу згідно із рішенням суду від 22.06.2010 року.
В зв'язку з цим, на думку арбітражного керуючого, заява кредитора має бути уточнена кредитором із наданням пояснень щодо надходження коштів в якості погашення боргу ОСОБА_1 на рахунок кредитора із зазначенням сум надходжень та джерел надходження таких коштів відповідно до наданих виписок по рахунку боржника (примусове стягнення, добровільна сплата та ін.).
Крім того, відповідно до рішення Вінницького районного суду у справі №2- 870/2010р. судом вирішено стягнути солідарно із боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг в сумі 1 250 365,87 грн., однак в заяві про визнання кредиторських вимог кредитором не зазначається про те чи проводилось примусове стягнення боргу із солідарного боржника ОСОБА_2 , крім факту продажу предмета іпотеки.
В зв'язку з цим та з метою повного та об'єктивного розгляду заявлених кредиторських вимог, на думку арбітражного керуючого, є необхідність встановити наведені у даному повідомлені обставини стосовно надходження коштів в якості погашення боргу ОСОБА_1 на рахунок кредитора із зазначенням сум надходжень та джерел надходження таких коштів відповідно до наданих виписок по рахунку боржника (примусове стягнення, добровільна сплата та ін.), а також встановити чи проводилось примусове стягнення боргу із солідарного боржника ОСОБА_2 крім факту продажу предмета іпотеки.
АТ "Державний ощадний банк України" в уточненні № 55/5.8-03/41484/2026 від 24.03.2026 року до заяви про грошові вимоги до боржника, зазначає таке.
Щодо надходження коштів в якості погашення боргу ОСОБА_1 на рахунок Кредитора із зазначенням сум надходжень та джерел надходження таких коштів відповідно до наданих виписок по рахунку боржника.
Відповідно до наданих по рахунку Боржника виписок у межах примусового стягнення заборгованості на рахунок Кредитора надходили наступні кошти від Боржника ОСОБА_1 :
09.02.2017 - 345,60 грн;
13.03.2017 - 345,60 грн;
28.03.2017 - 345,60 грн;
27.04.2017 - 345,60 грн;
17.08.2017 - 1 036,78 грн;
29.09.2017 - 345,60 грн;
04.12.2017 - 1 207,06 грн;
15.03.2018 - 1 292,21 грн;
31.05.2018 - 863,30 грн;
13.07.2018 - 432,56 грн;
02.10.2018 - 865,13 грн;
23.11.2018 - 432,56 грн, 3 538,95 грн, 1 423,42 грн;
27.11.2018 - 4 962,37 грн;
24.04.2019 - 2 234,53 грн;
27.11.2019 - 4 013,86 грн;
31.03.2020 - 8 914,67 грн;
27.05.2020 - 1 059,44 грн;
31.07.2020 - 1 112,04 грн;
26.10.2020 - 1 671,08 грн;
02.12.2020 - 557,03 грн;
03.03.2021 - 1 675,75 грн;
23.04.2021 - 1 229,44 грн;
19.11.2021 - 3 697,58 грн;
24.11.2021 - 617,04 грн;
22.12.2021 - 619,22 грн;
28.01.2022 - 619,22 грн;
18.02.2022 - 619,22 грн;
26.09.2024 - 4 304,95 грн.
Загалом за період з 09.02.2017 по 26.09.2024 шляхом примусового виконання рішення суду з Боржника ОСОБА_1 стягнуто 50 727,41 грн.
Натомість, у матеріалах виконавчих проваджень № 22599303, № 33301054, № 37463513, № 75896266, № 42679399 відсутня інформація щодо проведених стягнень.
Щодо проведення примусового стягнення боргу із солідарного боржника ОСОБА_2 , крім факту продажу предмета іпотеки.
22.04.2014 іпотекодавцем ОСОБА_2 було добровільно реалізовано предмет іпотеки (земельну ділянку та житловий будинок) та було частково погашено заборгованість в загальному розмірі 356 000,00 грн.
У матеріалах виконавчих проваджень № 22598937, № 28349445, № 33771169, № 49923294, № 46663544 та у виписках по рахунку Боржника інформація щодо проведених стягнень з іпотекодавця ОСОБА_2 відсутня.
У повідомленні про розгляд вимог кредиторів від 19.03.2026 арбітражний керуючий Томашук М.С. зазначав про необхідність уточнення Кредитором, ким і за рахунок чого погашено вимоги Кредитора в розмірі 51 018,12 грн.
У відповідь на це Кредитор повідомляє, що часткове погашення в розмірі 50 727,41 грн здійснено в результаті примусового виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.), що підтверджується виписками з рахунку Боржника ОСОБА_1 .
У свою чергу, часткове погашення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 290,71 грн (що є різницею між запитуваною арбітражним керуючим Томашуком М.С. та підтвердженою виписками з рахунку Боржника сумою погашень) у виписках не відображено, з огляду на обмежений строк зберігання таких відомостей у Банку. Вірогідно, що зазначене часткове погашення заборгованості було здійснено до 2017 року, що документально підтвердити технічно неможливо.
Посилаючись на наведене, заявник просить суд: врахувати дані уточнення до заяви про грошові вимоги до Боржника в межах провадження у справі № 902/1537/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; задовольнити заяву про грошові вимоги до Боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 55/5.8-03/15253/2026 від 04.02.2026 в повному обсязі.
В судовому засіданні, арбітражний керуючий Томашук М.С. зазначив щодо відсутності заперечень щодо заявлених кредиторських вимог, в зв'язку з наданими поясненнями.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 28.01.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/15253/2026 від 04.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1537/25 надійшла до суду 09.02.2026 року (здана на відправку до органу поштового зв"язку 06.02.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10.12.2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", надалі - Банк) та Боржником ОСОБА_1 укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 1589 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику Банком надано кредит в сумі 1 000 000,00 грн на споживчі потреби, зі сплатою 14,5 % річних, на 5 років, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09.12.2012.
18.12.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено Іпотечний договір, посвідчений Рудик В.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 13438 (далі - Іпотечний договір).
Згідно п 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є розташований на земельній ділянці жилий будинок АДРЕСА_2 , та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме: житлова прибудова - під літерою "А1", мезонін - під літерою "М/А1", погріб - під літерою "п/А1", сарай - під літерою "1/2Б", гараж - під літерою "1/2Б", оглядова яма - о/я, убиральня - під літерою "В", огорожа за № 1-4, вигрібна яма № 5 (к/я), загальною площею 443,7 кв.м, житловою площею 293,2 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка загальною площею 0,1159 га, кадастровий номер 0520655900:02:003:0007, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Марунько О.Г., приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу 26.12.2006 за реєстровим № 1643, після одержання нею державного акту на земельну ділянку зобов'язано її передати в іпотеку та в подальшому оформити додатковий договір.
У зв'язку з невиконання зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору та виселення зі зняттям з реєстрації з житлового будинку, який є предметом іпотеки.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТВБВ № 10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1 250 365,87 грн. В рахунок погашення боргу по кредиту звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_2 та належні до нього відповідні надвірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № 13439 від 18.12.2007) Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10001/0160 ВАТ "Ощадбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою іншою особою-покупцем. з отриманням всіх необхідних витягів з Державних реєстрів, а також наданням ВАТ "Ощадбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено та знято з реєстрації ОСОБА_2 з житлового будинку, який є предметом іпотеки і розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України у Вінницькій обл.
Вказане рішення суду у встановленому законом порядку ніким не оскаржено та не скасовано, набрало законної сили 23.07.2010 року та є чинним на даний час.
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 22.06.2010 року у справі № 2-870/2010 р. обставини щодо наявної заборгованості боржника за договором відновлюваної кредитної лінії № 1589 від 10.12.2007 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
В подальшому, відповідно до наданих виписок по рахунку Боржника, у межах примусового стягнення заборгованості на рахунок Кредитора надходили наступні кошти від Боржника ОСОБА_1 : 09.02.2017 - 345,60 грн; 13.03.2017 - 345,60 грн; 28.03.2017 - 345,60 грн; 27.04.2017 - 345,60 грн; 17.08.2017 - 1 036,78 грн; 29.09.2017 - 345,60 грн; 04.12.2017 - 1 207,06 грн; 15.03.2018 - 1 292,21 грн; 31.05.2018 - 863,30 грн; 13.07.2018 - 432,56 грн; 02.10.2018 - 865,13 грн; 23.11.2018 - 432,56 грн, 3 538,95 грн, 1 423,42 грн; 27.11.2018 - 4 962,37 грн; 24.04.2019 - 2 234,53 грн; 27.11.2019 - 4 013,86 грн; 31.03.2020 - 8 914,67 грн; 27.05.2020 - 1 059,44 грн; 31.07.2020 - 1 112,04 грн; 26.10.2020 - 1 671,08 грн; 02.12.2020 - 557,03 грн; 03.03.2021 - 1 675,75 грн; 23.04.2021 - 1 229,44 грн; 19.11.2021 - 3 697,58 грн; 24.11.2021 - 617,04 грн; 22.12.2021 - 619,22 грн; 28.01.2022 - 619,22 грн; 18.02.2022 - 619,22 грн; 26.09.2024 - 4 304,95 грн. Загалом за період з 09.02.2017 по 26.09.2024 шляхом примусового виконання рішення суду з Боржника ОСОБА_1 стягнуто 50 727,41 грн.
Також, 22.04.2014 року іпотекодавцем ОСОБА_2 було добровільно реалізовано предмет іпотеки (земельну ділянку та житловий будинок) та було частково погашено заборгованість в загальному розмірі 356 000,00 грн.
В уточненнях кредитор повідомляє, що часткове погашення в розмірі 50 727,41 грн здійснено в результаті примусового виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2010 (справа № 2-870/2010 р.), що підтверджується виписками з рахунку Боржника ОСОБА_1 .
У свою чергу, часткове погашення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 290,71 грн (що є різницею між запитуваною арбітражним керуючим Томашуком М.С. та підтвердженою виписками з рахунку Боржника сумою погашень) у виписках не відображено, з огляду на обмежений строк зберігання таких відомостей у Банку. Вірогідно, що зазначене часткове погашення заборгованості було здійснено до 2017 року, що документально підтвердити технічно неможливо.
Отже, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором становить 843 347,75 грн., з яких: 809 668,62 грн - вимоги за основним боргом та відсотками та 33 679,13 грн - пеня.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед АТ "Державний ощадний банк України" в загальній сумі 843 347,75 грн. не надано.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" не надано.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/15253/2026 від 04.02.2026 року (вх. № 01-36/213/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1537/25 та визнання заявлених вимог в розмірі 843 347,75 грн., які підтверджені наданими доказами, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства..
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 656,00 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУзПБ, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 119, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Заяву АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/15253/2026 від 04.02.2026 року (вх. № 01-36/213/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1537/25, задоволити повністю.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 850 003,75 грн., з яких: 843 347,75 грн., з яких: 809 668,62 грн - основний борг, відсотки (друга черга задоволення) та 33 679,13 грн - пеня (третя черга задоволення); а також 6 656,00 грн. - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1537/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1537/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ОСОБА_1 адвокату Грабіку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Державний ощадний банк України" - contact-centre@oschadbank.ua.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи