Постанова від 24.03.2026 по справі 908/6167/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 м. Дніпро Справа № 908/6167/15 (908/2593/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 і Щолкіна Миколи Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 (суддя Черкаський В.І.; повне рішення складено 16.06.2025) у справі № 908/2593/23

за позовом ОСОБА_2 , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», м. Запоріжжя

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , м. Запоріжжя

треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_4 , м. Запоріжжя

- ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва

за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», м. Запоріжжя

про визнання майнових права і зобов'язання вчинити певні дії,

розглянутої в межах справи № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа».

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Запорізької області у межах справи про банкрутство з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Позов мотивований невиконанням відповідачем умов мирової угоди від 29.05.2012, укладеної у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» щодо вводу в експлуатацію будинку, чим порушені договірні зобов'язання стосовно передання позивачу права власності на житло.

ОСОБА_5 заявив самостійні вимоги щодо предмета спору і просить суд визнати майнове право, що є предметом спору, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа», зобов'язавши його передати таке право до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Позов третьої особи за самостійними вимогами щодо предмета спору обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» не є власником спірних недобудов, оскільки відсутні докази здійснення ним фінансування будівництва цих об'єктів, водночас положення підпункту 11 частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачають обов'язок органів місцевого самоврядування організувати завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків, у разі фінансової неплатоспроможності забудовників цієї нерухомості, тому на підставі вимог статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства та Законі України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», така недобудова підлягає переданню до органів місцевого самоврядування для виконання покладених на них Законом обов'язків.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.02.2025 позов ОСОБА_2 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) задовольнив, визнавши за ОСОБА_2 майнові права на фактично оплачену площу житлового приміщення у розмірі 82,00 м2, розташованого по АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

З огляду на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20) та від 28.09.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20), місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач набув майнові права на об'єкт незавершеного будівництва у розмірі здійсненої оплати за інвестиційним договором.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про застосуванні позовної давності, оскільки здійснення ОСОБА_2 майнових внесків за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» інвестиційним договором, встановлено чинною ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11, якою затверджено мирову угоду, невиконання якої і стало підставою звернення з позовом у справі № 908/6167/15 (908/3314/23).

Відмову у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору місцевий господарський суд мотивував відсутністю доказів порушення її прав, оскільки вона не має стосунку до предмета спору, яким є майнові права позивача, а не третьої особи.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

ОСОБА_5 і ОСОБА_1 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а позов ОСОБА_5 задовольнити.

Скаржники вважають, що у даному випадку відсутній предмет спору, оскільки в матеріалах справи немає доказів звернення позивача з заявою до державного реєстратора про реєстрацію майнових прав і отримання відмови.

На думку скаржників, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки реєстрації підлягає саме спеціальне майнове право, своєю чергою на об'єкти або складові частини майна, що вже продані до прийняття рішення про поширення дії Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», передбачена реєстрація права інвестора, а на об'єкти, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» ще не продала, передбачена реєстрація спеціального майнового права. Тобто, визнання майнових прав за відсутності можливості їх державної реєстрації свідчить про неефективний спосіб захисту.

Скаржники зауважили, що звертаючись з грошовими вимогами в процедурі банкрутства кредитори забудовника, - інвестори, трансформують належні їм за відповідними інвестиційними договорами зобов'язань-речові вимоги в грошові, тому з моменту визнання грошових вимог і включення їх до реєстру кредиторів майнові права на частини нерухомості припиняються, оскільки замість них виникають грошові вимоги.

Скаржники вважають, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував позовну давність до вимог позивача, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 31.12.2016, що є граничним строком виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11, тому строк позовної давності сплив 01.01.2020, водночас мораторій на задоволення кредиторів, введений ухвалою про відкриття провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», його не зупиняє.

ОСОБА_5 вважає, що місцевий господарський суд не надав оцінки доводам третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, тому безпідставно відмовив у задоволенні її позову, пославшись на відсутність доказів порушення прав заявника.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відзиві заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення місцевого господарського суду без змін.

Позивач і третя особа зазначили, що відповідач не виконав умови мирової угоди щодо обов'язку введення в експлуатацію будинку, чим порушив договірні зобов'язання стосовно передання прав власності на придбану позивачем квартиру, тому доводи скаржника про відсутність предмета спору у даній справі є безпідставними.

Позивач і третя особи зауважили, що Верховний Суд у постанові від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20) дійшов висновку, що у інвесторів, яким також є і позивач у даній справі, наявне право очікування на житло і що фізичні особи які здійснили оплату за нерухоме майно, яке буде збудоване у майбутньому, є власниками майнових прав, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов у даній справі. Своєю чергою, звернення з грошовими вимогами у справі про банкрутство забудовника, не припиняє майнових прав інвесторів, зокрема позивача у даній справі, про що зазначив Верховний Суд у справі № 908/6167/15 (908/1258/20).

Позивач зазначив, що Господарський суд Запорізької області ухвало від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 затвердив мирову угоду зазначивши, що до закінчення терміну відстрочки Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» зобов'язується передати покупцям (кредиторам) право власності на квартири, а також встановив, що ОСОБА_2 до порушення провадження у справі про банкрутство сплатив грошові кошти за квартири, що будуються, водночас погашення його майнових вимог у справі про банкрутство не відбулося.

Позивач вважає, що з позовом він звернувся у межах строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 27.07.2023 з пояснень арбітражного керуючого у справі № 908/6167/15, водночас третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору не є суб'єктом подання заяви про застосування позовної давності.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалами від 15.08.2025 і від 03.09.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23).

У судовому засіданні 24.03.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» затвердив мирову угоду між боржником та кредиторами з урахуванням заяв представника боржника та розпорядника майна, клопотань кредитора ОСОБА_6 , представника кредитора ОСОБА_7 та представника кредитора ОСОБА_8 , провадження у справі припинив, скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 12.08.2010 року. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Згідно умов затвердженої Господарським судом Запорізької області у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» мало грошові зобов'язання перед ОСОБА_2 у сумі 410376,56 грн.

Апеляційним господарським судом встановлені обставини звернення до місцевого господарського суду фізичних осіб-вкладників, грошові кошти яких залучалися боржником для фінансування будівництва житлових комплексів «Зірковий» і «Тихий центр» у місті Запоріжжя, із заявами про визнання кредиторами боржника з грошовими вимогами, що виникли у зв'язку з невиконанням боржником умов мирової угоди від 29.05.2012, укладеної у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа».

Пунктами 3.1, 4.3, 7.4 Мирової угоди визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред'явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов'язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов'язань боржник зобов'язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах «Зірковий» і «Тихий центр»; у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Пунктами 3.1, 4.3, 7.4 Мирової угоди (з урахування ухвали від 02.03.2023 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11) визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред'явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов'язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов'язань боржник зобов'язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Тихий центр»; передати ОСОБА_2 фактично оплачену площу житлового приміщення у розмірі 82,00 м2 у двокімнатній квартирі номер АДРЕСА_2 .

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 27.01.2016 порушив провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа».

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 07.04.2016, постановленою за результатами попереднього засідання у справі № 908/6167/15, визнав ОСОБА_2 конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» з грошовими вимогами у сумі 410376,56 грн (ІІ черга).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Частиною п'ятою статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Положення статті 321 Цивільного кодексу України встановлюють, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини) щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у також «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland).

Матеріалами справи підтверджується, що для розташування багатоповерхового житлового комплексу по АДРЕСА_1 на підставі договору від 13.11.2006 № 040626100984 Запорізькою міською радою надано Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» земельну ділянку загальною площею 0,6392 га з кадастровим номером 2310100000:04:032:0237. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» 18.10.2012 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЗП 11412193187 від 18.10.2012.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 29.05.2012 затвердив мирову угоду у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», відповідно до якої боржник зобов'язався передати ОСОБА_2 фактично оплачену площу житлового приміщення у розмірі 82,00 м2 у двокімнатній квартирі номер АДРЕСА_2 .

В межах провадження у справі № 908/6167/15 встановлено, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» обліковується об'єкт незавершеного будівництва « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований по АДРЕСА_1 .

Апеляційний господарський суд зазначає, що метою укладення зазначеної мирової угоди є врегулювання спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа», яке є забудовником багатоповерхового житлового будинку, з інвесторами цього будівництва, одним з яких є ОСОБА_2 .

У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» зобов'язань за вказаною мировою угодою не виконало, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 07.04.2016 визнав ОСОБА_2 конкурсним кредитором боржника у справі № 908/6167/15, з грошовими вимогами у сумі 410376,56 грн (ІІ черга).

Таким чином, у ОСОБА_2 виникло право очікування (обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому), оскільки він здійснив інвестицію у будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» житлового комплексу «Зірковий» у розмірі 410376,56 грн, що надає йому право отримати у власність нерухоме майно за фактично оплаченою площею житлового приміщення у розмірі 82,00 м2, розташоване по АДРЕСА_1 .

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, що позивач не набув майнових прав на об'єкт інвестування через відсутність доказів їх повної оплати, оскільки чинними судовими рішеннями господарського суду у справах № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 і № 908/6167/15 встановлено, що ОСОБА_2 сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю 410376,56 грн, що надає йому право отримати у власність нерухоме майно за фактично оплаченою площею житлового приміщення у розмірі 82,00 м2. З цих же підстав апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржників на відсутність предмету спору у даній справі, оскільки невиконання забудовником зобов'язань з передачі нерухомого майна інвестору будівництва і є предметом спору у даному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц дійшла висновку, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.

Таким чином, доводи скаржників щодо обрання позивачем неефективного способу захисту є безпідставними, оскільки після сплати ОСОБА_2 пайових внесків, Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» не виконало взятих на себе зобов'язань із введення експлуатацію багатоповерхового житлового будинку і передачі його у власність фактично оплаченого нерухомого майна.

Своєю чергою, визнання Господарським судом Запорізької області грошових вимог ОСОБА_2 у справі № 908/6167/15, в розмірі фактично сплаченої Товариству з обмеженою відповідальністю «Константа» інвестиції у сумі 410376,56 грн, не позбавляє такого кредитора майнових прав, які засвідчують правомочність отримати у власність нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об'єкта цивільних прав, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 28.09.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20) і від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20).

В межах провадження у справі № 908/6167/15 встановлено, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» обліковується об'єкт незавершеного будівництва «Бородинський-Зоряний», розташований по АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 майнові права на фактично оплачену площу житлового приміщення у розмірі 82,00 м2 у двокімнатній квартирі номер АДРЕСА_2 .

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржників щодо наявності підстав для застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 , з огляду на такі обставини.

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України суб'єктом подання заяви про застосування позовної давності є саме сторона у спорі. Тобто, законодавець передбачає можливість подання такої заяви виключно стороною спору.

Велика Палата Верховного Суду в постано від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зазначила, що для цілей застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі». Сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Апеляційний господарський суд зазначає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - це учасники процесу, які вступають у вже розпочату справу до закінчення судового розгляду, пред'являючи позов до однієї або обох сторін для захисту власних прав на предмет спору. Тобто, така особа має самостійну позовну вимогу, яка може бути відмінною від позовної вимоги позивача.

З огляду на правову природу позовної давності, вона застосовується в разі порушення права особи, тому необхідно встановити факт порушення права, на підставі якого третя особа звертається з самостійним позовом.

У даному випадку позов ОСОБА_2 стосується його спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» щодо наявності або відсутності у позивача майнових прав «права очікування» на житлове приміщення.

Своєю чергою, позов ОСОБА_5 стосується його спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» щодо наявності або відсутності у відповідача обов'язку з передавання у комунальну власність недобудованого багатоквартирного будинку, у складі якого знаходиться приміщення, майнові права на яке є предметом спору за позовом ОСОБА_2 .

Таким чином, не зважаючи на один і той самий предмет спору, - майнові права, зміст правовідносин і сторони спору за позовом ОСОБА_2 і за позовом ОСОБА_5 не є тотожними. Третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_5 , не є стороною спору за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа», оскільки саме дії (бездіяльність) останнього призвели до порушення права ОСОБА_2 щодо отримання у власність нерухомого майна, визнання майнових прав на яке є предметом спору між ними.

Крім того, статус третьої особи з самостійними вимогами (позивач) не надає стороні прав заявляти про застосування позовної давності.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову третьої особи, оскільки ОСОБА_5 не має правового зв'язку з майновими правами ОСОБА_2 , спір щодо визнання за останнім яких виник з Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа», тому не може вимагати їх передання у комунальну, чи будь-яку іншу власність, тобто є неналежним позивачем у даному випадку, що є самостійною підставою для відмови у позові третьої особи у справі № 908/6167/15 (908/2593/23).

7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

ОСОБА_5 не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, пославшись на положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно із якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, водночас скаржник не є позивачем, а залучений до участі у справі як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, який не пов'язаний із захистом його права споживача, що виключає можливість застосування положень зазначеної норми права. Аналогічні висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 14.10.2024 у справі № 908/6167/15 (908/3312/23).

Верховний Суд в постанові від 13.03.2025 у справі № 908/6167/15 (908/3314/23) зазначив, що відповідно до частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України суд не позбавлений права виправити свою помилку у випадку, якщо провадження відкрито у справі, у якій заяву було подано без додержання вимог цього кодексу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. А у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, він підлягає стягненню зі скаржника на користь Державного бюджету України

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Щолкіна Миколи Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) залишити без змін.

Стягнути з Щолкіна Миколи Володимировича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/22030101, код за ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача UA678999980313131206082004628, код класифікація доходів бюджету 22030101) 6441,60 грн (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 09.04.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ