Справа № 953/11020/25 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.
Провадження № 33/818/858/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
03 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Поліканова А.М. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2025 року про закриття провадження стосовно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, -
Цією постановою
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Постановою встановлено, 27.08.2025 о 15:20 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, 258, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху, змінюючи напрямок руху, не впевнився в безпечності, не впорався з керуванням, здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 , після чого виїхав за межі дороги та здійснив наїзд на бетонну електроопору, яка переломилася та впала на дах автомобіля ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого були отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки транспортним засобам. Дії водія ОСОБА_2 були кваліфіковані як порушення п.12.1; п.2.3(б), п. 10.1 Правил Дорожнього руху, тобто вчинення правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погодившись із судовим рішенням захисником ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в якій він просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення без визнання вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилався на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував того, що недоліки, зазначені в постанові суду першої інстанції про повернення матеріалів справи для належного оформлення, не було виконано в повному обсязі. Крім того, захисник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення автотехнічної експертизи у зв'язку з чим, на його думку, судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставин цієї справи. Разом з тим, захисник у свої апеляційній скарзі зазначає про недопустимість визнання вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності після спливу строків накладення адміністративного стягнення.
Разом з поданою апеляційною скаргою захисник Поліканов А.М. просилв суд апеляційної інстанції призначити автотехнічну експертизу у цій справі. В обгрунтування поданого клопотання, посилався на те, що судом першої інстанції у задоволенні аналогічного клопотання було відмовлено, а проведення автотехнічної експертизи, на думку апелянта, надасть можливість повно та всебічно дослідити всі обставин цієї справи.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши фактичні обставини, а також відомості, наявні в матеріалах справи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку із наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.
Судова експертиза- це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (статті 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
З відомостей клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи вбачається, що єдиною підставою для її проведення сторона захисту зазначає розбіжність пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди. Разом з цим, суд апеляційної інстанції критично ставиться щодо наданих ОСОБА_4 пояснень, оскільки вона первинних пояснень не надавала, а зазначені пояснення були нею надані суду першої інстанції разом з клопотанням про призначення експертизи 16.12.2025, тобто зі сплином значного часу з моменту події, яка мала місце 27.08.2025. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_2 мала можливість надавати пояснення на стадії складання матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки запрошувалась до УПП в Харківській області ДПП про що свідчать відомості повідомлення (а.с. 32). Належить врахувати, що повідомлення про запрошення, було направлено на дійсну адресу ОСОБА_1 оскільки ця адреса зазначена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у своїх поясненнях, доданих до клопотання про призначення експертизи. Крім того, дійсність цієї адреси також підтверджується тим, що ОСОБА_2 за цією адресою отримувала повістки про виклик, направлені судами першої та апеляційної інстанцій в письмовій формі, про що свідчать відомості зворотних повідомлень. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає такі дії сторони захисту способом захисту ОСОБА_1 у цій справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в матеріалах справи наявно достатньо відомостей для ухвалення судового рішення у цій справі, зокрема відомості протоколу огляду місця події, а також пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, відомостей схеми ДТП, з метою забезпечення апеляційного розгляду у розумні строки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про призначення автотехнічної експертизи.
В судове засідання для апеляційного розгляду сторона захисту не з'явилася. До початку апеляційного розгляду від захисника ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшла заява про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту.
Потерпілі у цій справі повідомлялись про місце, день та час апеляційного розгляду шляхом направлення на їх адресу судової повістки в паперовій формі, які повернулися неврученими.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Приписами ч. 1 ст. 268 зокрема встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи наявність заяви про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту, а також сповіщення про місце день та час апеляційного розгляду інших учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомлених учасників справи, а апеляційний розгляд здійснювати в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з відомостей матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог чинного законодавства.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Натомість вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі відомостями, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№475282 від 06.10.2025, відповідно до відомостей якого 27.08.2025 о 15:20 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, 258, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху, змінюючи напрямок руху, не впевнився в безпечності, не впорався з керуванням, здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 , після чого виїхав за межі дороги та здійснив наїзд на бетонну електроопору, яка переломилася та впала на дах автомобіля ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого були отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки транспортним засобам. Дії водія ОСОБА_2 були кваліфіковані як порушення п.12.1; п.2.3(б), п. 10.1 Правил Дорожнього руху, тобто вчинення правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП.
Відомостями протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться у м. Харкові вул. Шевченка, 258, проїжджа частина, якої становить горизонтальну ділянку, загальною шириною 17,8 м у двох напрямках, по дві смуги для руху у кожному, огороджений бардюрним каменем. На дорозі присутні інші елементи, а саме: стовпи; об'єкти, що обмежують видимість відсутні. Локалізація пошкоджень транспортних засобів складає: Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 - деформація передньої частини, нашарування гуми від переднього бамперу автомобілю ГАЗ, подряпини по всій лівій стороні кузову; автомобіля ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 - деформація даху від контакту зі стовпом, подряпини та зчіс гумової накладки на передньому бампері ліворуч. Крім того, переднє праве колесо автомобілю Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 було без тиску.
Схемою ДТП встановлено остаточне положення транспортних засобів після настання події дорожньо-транспортної пригоди, а також відомості щодо напрямків руху транспортних засобів. До схеми ДТП долучені також світлини з місця події.
Відповідно до пояснень ОСОБА_6 (а.с.20) він керував транспортним засобом рухаючись по вул. Шевченка в напрямку Салтівки у крайньому правому ряду. Під час руху, його транспортний засіб почав випереджати Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 , який під час випередження різко перестроївся, зачепивши його автомобіль, та порушив електроопору, яка впала на автомобіль ГАЗ, яким керував потерпілий.
З відомостей пояснень потерпілої ОСОБА_7 (а.с.21), вона рухалась на службовому транспорті під керуванням ОСОБА_8 знаходячись на пасажирському сидінні. Під час руху їх транспортний засіб ГАЗ почав випереджати автомобіль Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 , який раптово почав перестроюватись на їх - праву смугу для руху, зачепивши при цьому бампер автомобілю ГАЗ. Внаслідок зіткнення Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 виїхав за межі дороги зіткнувшись при цьому з бетонною опорою, яка впала на автомобіль ГАЗ.
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона 27.08.2025 керувала транспортним засобом Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 та їхала по вул. Шевченка у лівій смузі зі швидкістю 50 км/год. Під час випередження автомобілю ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_2 , який рухався на відстані 2,5 метри від правого краю проїзної частини із значно меншою швидкістю, раптово почав маневрувати в момент того, як автомобілі зрівнялися передніми бамперами та здійснив зіткнення з її транспортним засобом. Внаслідок зіткнення її автомобіль Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 в некерованому стані здійснив зіткнення із бетонною опорою.
З відомостей рапорту слідчого О. Шостки (а.с. 13) вбачається, що 27.08.2025 приблизно о 15 год 20 хв в районі будинку 258 на вул. Шевченка у м. Харкові сталося зіткнення з автомобілем ГАЗ 3110 н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 та автомобілю Smart Fortwo н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який внаслідок зіткнення виїхав за межі дороги та здійснив зіткнення із бетонною опорою, яка переламалася та впала на автомобіль ГАЗ. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждалі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 отримали легкі тілесні ушкодження.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_2 та йїїого захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі та схемі ДТП відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.
За таких обставин, відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що ОСОБА_2 не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну чим порушила вимоги п. 2.3 б, а також порушила правила перестроювання, зміни напрямку руху та порушив умови повороту/розвороту при зеленому сигналі основного світлофора, чим порушив вимоги п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що недоліки, зазначені в постанові суду першої інстанції про повернення матеріалів справи для належного оформлення, не було виконано в повному обсязі, а також щодо відмови у призначенні судової автотехнічної експертизи суперечать прохальній частині апеляційної скарги в якій апелянт просить закрити адміністративне провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення без встановлення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому оцінка апеляційних доводів в цій частині, на думку суду апеляційної інстанції, не має процесуального значення та розцінюється, як спосіб захисту ОСОБА_1 .
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо можливості закриття адміністративного провадження у цій справі без визнання вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Правовими приписами ст. 280 КУпАП зокрема встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до правових висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 25.08.1987 року «Лутц проти Німеччини», визнання особи винною, яка вчинила адміністративне правопорушення, є обов'язковим навіть при закритті провадження у справі за строками давності.
Таким чином, правовим аналізом вищезазначених правових приписів у їх нерозривному взаємозв'язку встановлена імперативність обов'язку органу, чи посадової особи, яка розглядає справи, зокрема і судів, при закритті адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення визнавати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не забороняє встановлювати винуватість особи при закритті провадження, а лише вимагає, щоб це було зроблено в рамках відповідної судової процедури, передбаченої національним законом, з дотриманням гарантій статті 6 Конвенції.
Водночас, встановлення винуватості особи, навіть у разі спливу строків накладення стягнення, є необхідним для досягнення завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема у таких категорія справ, які пов'язані із заподіянням збитків потерпілим та не порушує гарантії, визначені ст. 6 Конвенції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що метою судового рішення є не тільки правильний розгляд справи судом із дотриманням принципу правової визначеності, але і також встановлення судової практики, яка може попередити виникнення інших, зокрема і можливих пов'язаних справ, та забезпечити суспільну злагоду. Зазначене вочевидь обумовлює дотримання судами якості судових рішень та відповідає висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень № 11 від 2008 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, правильним та обов'язковим визнання вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення, оскільки застосування ст. 38 КУПАП не реабілітує особу, яка вчинила правопорушення. Водночас належить врахувати, що не визнання вини у таких справах, особливо в тих де завдані майнові збитки, можуть суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів осіб, яким було завдано матеріальних збитків у пов'язаних справах, оскільки покладають на них додатковий тягар доведення своїх вимог. Таким чином не дотримання вимог ст. 280 в частині визнання вини у діях правопорушника у справах про адміністративні правопорушення, на переконання суду апеляційної інстанції, суперечить принципу правової визначеності судового рішення в цій частині, який є частиною загального принципу верховенства права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними та суб'єктивними.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.3(б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі
Відповідно до вимог п. 16.6 ПДР, Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Вимогами п. 10.1 встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколів та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 п. 2.3б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Поліканова А.М. про поновлення строку апеляційного оскарження - задовольнити, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2025 року.
У задоволенні клопотання захисника Поліканова А.М. про призначення судової автотехнічної експертизи - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника Поліканова А.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков