Справа № 638/24006/25 Головуючий суддя І інстанції Поляков О. В.
Провадження № 33/818/840/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
03 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 212-6 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Постановою встановлено, що 12 листопада 2025 року о 10:00 год. у приміщеннях опорного командного пункту 13 БрОП 2 корпусу НГ України «Хартія» за адресою: м. Харків, пр-т Науки, в ході проведення перевірки стану кібернетичної захищеності було встановлено факт незаконного зберігання ОСОБА_1 на особистому засобі стільникового зв'язку марки iPhone 13 128gb (IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ) інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування». А саме: файл «Ppp.docx», 82,2 КВ, що містить - Інструкцію з організації обміну електронними повідомленнями в Національній гвардії України, має гриф обмеження доступу «Для службового користування»; файл «БР інформ водії docx», розміром 21 КВ, що містить Бойове розпорядження командира НОМЕР_3 бригади оперативного призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », має гриф обмеження доступу «Для службового користування». Отже, ОСОБА_1 скопіював і зберігав службові документи із нанесеним грифом обмеження доступу «Для службового користування», чим порушив вимоги законодавства України в сфері захисту інформації з обмеженим доступом (Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Правила забезпеення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах», затверджених постановою КМУ від 29.03.2006 № 373, Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ від 19.10.2016 № 736) та створив передумови до витоку (розголошення) інформації з обмеженим доступом в сфері оборони. Поруч із цим фактів розголошення такого роду відомостей чи їх витоку технічними каналами не виявлено. ОСОБА_1 своїми діями свідомо здійснив порушення вимог законодавства України в сфері захисту інформації з обмеженим доступом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 212-6 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що судом першої інстанції не встановлено об'єкт та об'єктивну сторону, а також суб'єктивну сторону правопорушення. Вважав, що в матеріалах справи відсутні докази його винуватості, а також вказував на використання судом недопустимих доказів. Вважав, що висновку суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам цієї справи. також посилався на практику ЄСПЛ.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 3-5) зазначено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме на цю адресу судом апеляційної інстанції було направлено судову повістку ОСОБА_1 з викликом його в судове засідання в суд апеляційної інстанції.
Відповідно до відомостей поштового зворотного повідомлення вбачається, що судова повістка з викликом ОСОБА_1 в судове засідання в Харківський апеляційний суд на 03.04.2026 року була вручена 19.03.2026 року ОСОБА_2 за вказаною адресою.
Поряд з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_1 ,, а саме НОМЕР_4 . Саме цей номер телефону ОСОБА_1 зазначав в своїй апеляційній скарзі, як свій контактний номер мобільного телефону.
Відповідно до відомостей довідки про доставку СМС вбачається, що 11.03.2026 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_5 отримав СМС-повідомлення про виклик в судове засідання в суд апеляційної інстанції, яке було призначене на 03.04.2026 року.
Крім цього, належить врахувати, що ОСОБА_1 особисто звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, а тому, враховуючи усталену практику ЄСПЛ, повинен був цікавитись її розглядом, однак в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні відомості про те, що ОСОБА_1 цікавився станом розгляду його апеляційної скарги.
Оцінюючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду своєї апеляційної скарги
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах цієї справи.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції об'єктивно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, у тому числі, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП підтверджується доказами, що містяться у матеріалах цієї справи, а саме відомостям:
- протоколу про адміністративне правопорушення № 30П від 12.11.2025 року (арк. 3), відповідно до якого, 12.11.2025 року о 10:00 год. у приміщеннях опорного командного пункту 13 БрОП 2 корпусу НГ України «Хартія» за адресою: м. Харків, пр-т Науки, в ході проведення перевірки стану кібернетичної захищеності було встановлено факт незаконного зберігання ОСОБА_1 на особистому засобі стільникового зв'язку марки iPhone 13 128gb (IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 ) інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування». А саме: файл «Ppp.docx», 82,2 КВ, що містить - Інструкцію з організації обміну електронними повідомленнями в Національній гвардії України, має гриф обмеження доступу «Для службового користування»; файл «БР інформ водії docx», розміром 21 КВ, що містить Бойове розпорядження командира НОМЕР_3 бригади оперативного призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », має гриф обмеження доступу «Для службового користування». Отже, ОСОБА_1 скопіював і зберігав службові документи із нанесеним грифом обмеження доступу «Для службового користування», чим порушив вимоги законодавства України в сфері захисту інформації з обмеженим доступом (Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Правила забезпеення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах», затверджених постановою КМУ від 29.03.2006 № 373, Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ від 19.10.2016 № 736) та створив передумови до витоку (розголошення) інформації з обмеженим доступом в сфері оборони. Поруч із цим фактів розголошення такого роду відомостей чи їх витоку технічними каналами не виявлено.
Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вказав конкретні обставини вчинення правопорушення та визнав свою провину, що виражалась в здійсненні незаконного зберігання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах. У паперовій чи електронній формі, із нанесеним грифом обмеження доступу «Для службового користування», використовуючи свій особистий мобільний телефон ;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 (арк. 6-7), в яких зазначав, що вказані файли він зберігав на власному мобільному телефоні, який не є атестованим встановленим порядком для обробки інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування» із метою подальшого використання цих відомостей у своїй службовій діяльності. Вказане порушення він здійснив через злочинну недбалість та необережність. Свою провину визнав у повному обсязі;
Поряд з цим належить врахувати, що ОСОБА_1 , є начальником відділення документального забезпечення і контролю.
Відповідно до функціональних обов'язків начальника відділення документального забезпечення та контролю секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальник відділення, в тому числі, зобов'язаний перевіряти порядок ведення обліку, зберігання, використання нетаємних наказів, директив, розпоряджень, вказівок вище стоячих інстанцій, нетаємних документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, та які містять службову інформацію з грифом «Для службового користування», а також книг, журналів та інших матеріалів поточного і минулих років, які зберігаються у відділенні.
Отже, перебуваючи на посаді начальника відділення ОСОБА_1 достеменно знав свої функціональні обов'язки, в тому числі, про заборону незаконного копіювання інформації, яка зберігається у паперовій формі.
Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував, того, що зазначені файли дійсно зберігались на його телефоні, проте хто їх скопіював на його телефон йому не відомо.
Поряд з цим, відповідно до відомостей фотознімків, які були надані до суду першої інстанції керівником СіЗ ДВКР СБ України УОС вбачається, що саме файли з документами, які мають гриф «Для службового користування» зберігаються в телефоні, який належить ОСОБА_1 .
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні відомості про те що ці файли були скопійовані не ОСОБА_1 , а будь-якою іншою особою без відома ОСОБА_1 , що свідчить про необґрунтованість таких тверджень апелянта, які суд апеляційної інстанції розцінює як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Крім того, належить врахувати, що в матеріалах цієї справи відсутні відомості про те, що мобільний телефон ОСОБА_1 , в якому зберігались копії документів з грифом «Для службового користування», є атестованим для зберігання такої інформації, а тому ця інформація не могла зберігатись на цьому мобільному пристрої.
Крім того, порядок роботи з документами, які мають гриф «Для службового користування» регулюється Постановою КМУ № 736 від 19.10.2016 року, якою затверджено Типову інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів, в тому числі, що містять службову таємницю.
Відповідно до вимог цієї Інструкції заборонено фотографування, сканування або копіювання документів «ДСК» без спеціального дозволу та обліку, оскільки копії цих документів прирівнюються до оригіналу та мають бути обліковані.
Поряд з цим, оцінюючи положення цієї Інструкцій вбачається, що документи з грифом «ДСК» повинні зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх захист, однак заборонено їх зберігати, в тому числі, в мобільних особистих телефонах, які не мають акредитованого захисту.
Тобто зберігання документів з грифом «ДСК» на приватних пристроях без службової потреби та відповідного дозволу - заборонено та є порушенням цієї Інструкції.
Крім того в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказував, що зберігав ці документи на своєму мобільному телефоні, оскільки використовував цю інформацію під час виконання своїх функціональних обов'язків, що свідчить про існування прямого умислу.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що долучені до протоколу докази повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Відомості наявних письмових доказів у цій справі в своїй сукупності свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП, а його доводи про протилежне, на переконання апеляційного суду, свідчать про намагання уникнути відповідальності.
Таким чином, переконливих доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 212-6 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд дійшов висновку про необхідність накладення стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних.
При цьому в резолютивній частині постанови на ОСОБА_1 накладено стягнення лише у вигляді штрафу.
Наявність зазначених розбіжностей не дає суду апеляційної інстанції процесуальних підстав для їх усунення, оскільки на це рішення не подавалася скарга щодо погіршення процесуального стану правопорушника.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.01.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 212-6 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков