Справа № 346/5608/24
Провадження № 22-ц/4808/26/26
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
31 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю апелянта ОСОБА_1 ,представни апелянта ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Яремин М. П. в місті Коломиї, у справіза заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Коршівська сільська рада Коломийського району, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Міністрество оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Коршівська сільська рада Коломийського району, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви зазначала, що 20 травня 2004 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2010 року шлюб між ними розірвано, неповнолітніх дітей залишено на її вихованні. Проте у січні 2012 року вона разом із ОСОБА_3 вирішили знову проживати разом та відновити подружні відносини, але вже без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син ОСОБА_6 . Оскільки вони не перебували у шлюбі, то відомості про батька у актовий запис про народження сина внесено відповідно до частини першої статті 135 СК України - за вказівкою матері.
20 листопада 2023 року ОСОБА_3 було призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 він загинув під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Зазначала, що з січня 2012 року вона з ОСОБА_3 та трьома дітьми проживали в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, виховували разом дітей. Під час несення військової служби ОСОБА_3 приїжджав у відпустку додому, перераховував кошти на банківський рахунок їхніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки у неї немає відкритого банківського рахунку, а найбільше часу проводив із сином ОСОБА_9 , водив його на зимовий каток, у дитячу кімнату, забирав із дитячого садка.
З 01 вересня 2024 року син ОСОБА_9 навчається у першому класі та вона звернулася до дирекції школи з метою отримання пільг на його харчування, проте, у цьому їй було відмовлено, оскільки у свідоцтві про його народження батько вказаний на підставі частини першої статті 135 СК України. Відповідно встановлення факту батьківства необхідне їй для отримання пільг на харчування сина в школі, оформлення пенсії по втраті годувальника та отримання інших, передбачених законом, соціальних виплат, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька під час оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії проти України під час воєнного стану. Також вказувала, що вона не працює, так як здійснює догляд за наймолодшим сином, ОСОБА_3 був єдиним годувальником у сім'ї, повністю забезпечував їх сім'ю, тому коштів на проживання зараз майже не вистачає, допомагають старші діти, які отримують пенсію по втраті годувальника після смерті батька. Вважає, що вона також має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки не працює та син ОСОБА_9 не досягнув 8-річного віку, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду з вимогою про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
За таких обставин, враховуючи заяву про зміну вимог заяви від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 просила суд встановити факти, що мають юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі «Відомості про батька» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України; встановити факт її проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також факт її перебування на повному утриманні ОСОБА_3 на час його смерті (загибелі).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовлено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що мають значення для справи та безпідставно визнав неналежними докази, подані нею на підтвердження обґрунтованості заяви. Так, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги подані нею фотографії, переписки із загиблим, довідки із сільської ради, довідки із садочка, показання свідків, які достеменно доводять, що вона та ОСОБА_3 проживали протягом заявленого нею періоду як подружжя, піклувалися один про одного, разом виховували дітей, мали спільний бюджет. Крім того, суд не надав жодної оцінки сповіщенню сім'ї про загибель ОСОБА_3 , в якому саме її як жінку останнього повідомлено про його загибель. Зазначає, що коли ОСОБА_3 призвали на військову службу, то у анкеті він повинен був вказати всіх членів його сім'ї, відповідно він і вказав її як жінку, оскільки вони справді жили разом як подружжя, вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, спільно виховували дітей, але без реєстрації шлюбу. Також суд проігнорував її доводи про те, що вона не мала власного відкритого банківського рахунку, а тому чоловік перераховував кошти їх дітям, які в подальшому такі кошти знімали та передавали їй, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів. Поза увагою суду залишився й той факт, що вона не працює та не працювала раніше, оскільки здійснює догляд за наймолодшим сином, а тому перебувала на повному утриманні загиблого чоловіка, який повністю забезпечував сім'ю. На підтвердження зазначеного вона надала суду довідку ОК-7, однак і їй суд не надав жодної оцінки.
Крім того, вказувала, що перше судове засідання у справі було призначено на 02 квітня 2025 року. В якості свідка у судове засідання викликалася матір її чоловіка - ОСОБА_11 . Між матір'ю загиблого та її сином - Денисом вони планували провести ДНК-експертизу для підтвердження факту батьківства. Однак ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 померла, що унеможливило проведення вказаної експертизи. В подальшому суд першої інстанції не роз'яснив їй про право заявити клопотання про призначення ДНК-екпертизи між рідними братами та сестрами для визначення біологічної спорідненості між ними по батьковій лінії. Такі дії суду свідчать про недотримання судом принципу якнайкращих інтересів дитини та виявлення надмірного формалізму під час ухвалення рішення.
Враховуючи викладене, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її заяву задовольнити.
Позиція інших учасників справи
Заінтересовані особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
25 серпня 2025 року до Івано-Франківського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2025 року (скарга направлена засобами поштового зв'язку 22 серпня 2025 року).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 05 вересня 2025 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою від 07 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_12 .
Ухвалою від 20 листопада 2025 року призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено такі запитання:
Чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір'ю яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , як братами та сестрою по батьківській лінії? Чи мають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спільних батька і матір? Чи може бути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ?
Проведення експертизи доручено експертам судово-експертної установи «Івано-Франківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України» (вул. Національної Гвардії, 14, м. Івано-Франківськ, 76005).
Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
05 грудня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України О. Мицканюк про необхідність надання зразків біологічного матеріалу ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 або забезпечення явки вказаних осіб до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС для відбору експериментальних зразків, а також про перегляд формулювання питання, поставленого експерту(ам) відповідно до наданих зразків та винесення його в наступній редакції: «Чи можуть ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 бути повнорідними братами і сестрою, матір'ю яких є ОСОБА_1 .?»
Для проведення дослідження з 2, 3 питання експертизи, експертом повідомлено про необхідність наданя зразків біологічного матеріалу (кров, кісткова тканина) ОСОБА_3 , відібраних належним чином.
Ухвалою від 10 грудня 2025 року провадження у справі відновлено та призначено клопотання експерта для вирішення у судове засідання на 11 год 13 січня 2026 року.
Ухвалою від 13 січня 2026 року витребувано у Державної спеціалізованої установи «Івано-Франківське обласне бюро судово-медичної експертизи» письмову інформацію про наявність чи відсутність біологічних зразків крові або іншого біологічного матеріалу, придатних для проведення ДНК експертизи, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 військовослужбовця ОСОБА_3 , а також у Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України письмову інформацію щодо того, чи наявні у базі даних централізованого обліку генетичних ознак людини, що входять до єдиної інформаційної системи МВС Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, ДНК-зразки (біологічні матеріали, ДНК-профіль), померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 військовослужбовця ОСОБА_3 .
Ухвалою від 27 січня 2026 року внесено зміни до поставленого експерту питання № 1, зазначеного в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, та викладено його в такій редакції:
Чи можуть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , бути повнорідними братами та сестрою, матір'ю яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ?
Зобов'язано Державну спеціалізовану установу «Івано-Франківське обласне бюро судово-медичної експертизи» для проведення призначеної судом молекулярно - генетичної експертизи надати експерту Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Оксані Мицканюк наявний в архіві відділення судово-медичної імунології Державної спеціалізованої установи «Івано-Франківське обласне бюро судово-медичної експертизи» зразок крові військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 через уповноважену особу суду.
Зобов'язано ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та за її участі забезпечити явку ОСОБА_10 з'явитися до експертної установи для відібрання біологічного матеріалу протягом двох тижнів з часу винесення цієї ухвали.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
10 березня 2026 року на адресу суду надійшов висновок експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центр МВС України від 03 березня 2026 року № СЕ-19/109-25/16918-БД.
Ухвалою від 16 березня 2026 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апелянтка ОСОБА_13 та її представник - адвокат Перцович Н. В. підтримали доводи апеляційної просили таку задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_3 , його батьками вказані: ОСОБА_14 та ОСОБА_11 .
10 жовтня 2004 року та ІНФОРМАЦІЯ_12 народилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їхніми батьками вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , його батьками вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно із даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_10 , державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері ОСОБА_1 , про яку зазначені дані у відомостях про заявника; підстава внесення відомостей про батька - заява про державну реєстрацію народження дитини відповідно до ч. 1 ст.135 СК України № 2/5-18 від 12.03.2018 року.
Відповідно до сповіщення сім'ї (близьких родичів) загиблого № 3236, виданого 29.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , навідник 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно - штурмового взводу 2 десантно - штурмової роти 1 десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу 20.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_15 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_16 під час виконання бойового завдання в районі с.Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
У відповідності до даних довідки № 196 від 01.04.2024, причиною смерті ОСОБА_3 вказано: вибухова травма з уламковими ушкодженнями голови, грудної клітки, обох рук.
Згідно з даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.04.2024 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_16 в с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Відповідно до довідки № 248/02-26, виданої 24.09.2024 Коршівською сільською радою, членами сім'ї загиблого ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , були: колишня дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , та сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , які були зареєстровані і спільно проживали за даною адресою.
Згідно з даними довідки (без вихідної дати та номера), виданої Коршівським закладом дошкільної освіти (дитячий садок ) «Малятко», ОСОБА_10 відвідував вказаний заклад з 2021 року по 2024 роки. Батько ОСОБА_3 відвідував батьківські збори, часто забирав сина з дитячого садка, допоки не був призваний на військову службу. ОСОБА_10 називав ОСОБА_3 своїм батьком, пишався ним, розповідав дітям у групі та вихователям, що його батько військовий.
У відповідності до листа Коршівської сільської ради №84-м від 12.09.2024, орган місцевого самоврядування повідомив про неможливість внесення змін у свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане виконавчим комітетом Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Згідно із платіжними інструкціями, ОСОБА_3 систематично перераховував грошові кошти на рахунки ОСОБА_12 та ОСОБА_12 .
Відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 28.12.2024 стверджується, що за 2011 рік сукупний дохід ОСОБА_1 становив 11 557 грн, за 2012 рік - 13 177 грн, за 2013 рік - 13 835 грн, за 2014 рік - 14 616 грн, за 2015 рік - 15 256 грн, за 2016 рік - 16 279,74 грн, за 2017 рік - 38 400 грн, за 2018 рік - 41 673,58 грн, за 2019 рік - 50 076 грн, за 2020 рік - 57 784 грн, за 2021 рік - 13 354,84 грн.
Згідно з даними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_20 №8736 від 04.09.2024 після отримання відповідних документів з в/ч НОМЕР_1 , членам сім'ї ОСОБА_3 (батько ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_21 ; мати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , нотаріально оформлена відмова від ОГД) - дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , та сину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , була оформлена одноразова грошова допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МОУ № 45 від 25.01.2023, а також пенсія по втраті годувальника (а.с. 113 - 114 ).
Відповідно до заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Сахро Г.В. 18.02.2025 року, та зареєстрованої в реєстрі за № 157, ОСОБА_11 підтверджує, що ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_16 , є її сином. На день його смерті разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: невістка ОСОБА_1 , їхні діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Її син був єдиним годувальником в сім'ї, забезпечував сім'ю всім необхідним, невістка та онуки були на повному його утриманні до дня його смерті. ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_10 ; вона визнає ОСОБА_10 своїм онуком та підтверджує: факт того, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_10 ; факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_16 ; факт перебування ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_16 .
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктами 2, 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначено статтею 294 ЦПК України. Так, частинами першою-третьою вказаною статті визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Щодо встановлення факту батьківства
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно і частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
У спірному випадку суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви в частині встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_10 , виходив із того, що така вимога не доведена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає його передчасним, оскільки суд не сприяв учасникам справи у здійсненні їхніх прав та не вжив заходів для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема не встановив наявності біологічного матеріалу загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Схожих висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).
Отже, не з'ясування судом першої інстанції питання щодо наявності біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_3 унеможливило проведення молекулярно-генетичної експертизи у справі, висновок якої має вирішальне значення для встановлення факту батьківства.
Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а також усунення допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального справа, суд апеляційної інстанції забезпечив проведення у справі молекулярно-генетичної експертизи.
Згідно із висновком експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центр МВС України Мицканюк О. Ю. від 03 березня 2026 року № СЕ-19/109-25/16918-БД, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ймовірність походження ДНК-профілю ОСОБА_10 від біологічних батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 становить не менше ніж 99,999 %.
Отже, беручи до уваги зазначений висновок, який є достатньою підставою для категоричного висновку щодо встановлення кровної спорідненості між особами, наявні підстави для скасування рішення суду у наведеній частині та ухвалення нового про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_10 та внесення відповідних змін до актового запису про народження останнього.
Щодо встановлення факту проживання однією без реєстрації шлюбу
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Надавши оцінку поданим заявницею доказам на підтвердження факту її проживання разом з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у цій частині.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, заявницею надано докази, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про існування між сторонами усталених подружніх відносин, зокрема, підтверджують їх проживання та реєстрацію за однією адресою, факт повідомлення саме заявниці про смерть ОСОБА_3 як близької особи, наявність особистого листування, народження дитини в спірний період, батьківство щодо якої встановлено у цій справі, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків. Окрім письмових доказів, зазначені обставини підтверджуються також показаннями свідків, наданими в суді першої інстанції, а також поясненнями заінтересованих осіб - ОСОБА_12 та ОСОБА_12 , які є дітьми заявниці та загиблого ОСОБА_3 , викладеними у відповідних заявах, справжність підписів на яких засвідчено нотаріально.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити нове, яким встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_16 .
Щодо встановлення факту перебування на утриманні
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 зазначено, що за сімейним законодавством України зв'язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 СК України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання (аліменти).
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.
Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім'ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18).
Відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного факту.
Зокрема, заявниця не надала жодних доказів отримання нею матеріальної допомоги від ОСОБА_3 , яка була б основним джерелом її засобів до існування. Крім того, протягом тривалого часу (з 2011 по 2021 рік) вона отримувала соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації, тобто мала самостійний дохід.
Посилання на те, що ОСОБА_3 переказував грошові кошти на банківські картки дітей у зв'язку з відсутністю у неї власної картки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі твердження спростовуються наявними матеріалами справи.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення факту перебування заявниці на утриманні померлого.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у цій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2025 року скасувати в частині відмови у встановленні факту батьківства та спільного проживання сім'єю та в цій частині ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Коршівська сільська рада Коломийського району, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 ,Головне управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Міністрество оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині вимог про встановлення факту батьківства та факту спільного проживання сім'єю задоволити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У зв'язку з цим, зобов'язати Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі, Івано-Франківської області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 14 про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначивши в графі «Відомості про батька» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_16 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта