Справа № 727/5790/25
Провадження № 2/727/150/26
10 квітня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Підгайної Надійки Йосифівни про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Ухвалою суду від 24 березня 2026 року задоволена заява представниці позивача - адвокатки Янчук Л.І., та позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, залишена без розгляду.
31 березня 2026 року представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Підгайна Н.Й., подала суду заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65000,00 грн.
Як підставу для стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу заявниця посилається на норми частини 8 статті 141 ЦПК України та зазначає, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокакою Підгайною Надійкою Йосифівною, останньою були надані такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи (вивчення позовної заяви, доданих до неї документів та доказів, аналіз фактичних обставин справи, визначення правової позиції клієнта, оцінка ризиків та перспектив судового розгляду); підготовка та подання відзиву на позовну заяву (формування правової позиції відповідача, аналіз доводів позивача, підбір норм матеріального та процесуального права, підготовка мотивованого відзиву із викладенням заперечень проти позову, оформлення та подання відзиву до суду з дотриманням вимог процесуального законодавства); підготовка та подання процесуальних документів (клопотань, письмових пояснень), що включає: збір, підготовку та подання доказів, формування доказової бази, витребування необхідних документів, підготовка адвокатських запитів, аналіз отриманих доказів, належне оформлення та подання їх до суду; проведення переговорів щодо врегулювання спору мирним шляхом (участь у переговорах із стороною позивача з метою судового врегулювання спору, напрацювання взаємоприйнятних умов, консультування клієнта щодо доцільності укладення мирової угоди); аналіз та погодження умов мирової угоди; забезпечення участі в судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему ВКЗ ЄСІТС; аналіз доказової бази у справі; представництво інтересів клієнта та ведення справи в суді першої інстанції.
Зазначає, що загальна вартість правничої допомоги склала 65000,00 грн, що підтверджується такими документами: Договір про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025року; Акт приймання-передачі послуг від 26 березня 2026 року; Протокол погодження договірної ціни.
Посилається на те, що позивач, який ініціював судовий процес без належного обґрунтування своїх вимог та згодом припинив розгляд справи, повинен нести ризик покриття витрат, понесених іншою стороною, та на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України, просить стягнути понесені витрати в повному обсязі.
Від представниці позивача ОСОБА_2 - адвокатки Янчук Л.І., надійшло заперечення на клопотання в якому адвокатка зазначила, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 65000,00 грн є явно завищеним та таким, що не відповідає принципам співмірності та розумності, та беручи до уваги конкретні обставини справи, її складність, обсяг наданих правничих послуг, а також принципи справедливості та пропорційності, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Адвокатка Підгайна Н.Й в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі та просила подану заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити повністю.
Адвокатка Янчук Л.І. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи та доводи учасників справи щодо поданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.
У частинах п'ятій, шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Положення частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п'ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); при застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12).
Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22).
У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19).
Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20).
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, зазначено, що саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179св18) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Підставою для звернення з позовом до суду ОСОБА_2 вказував те, що відповідачка ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні із донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки в позасудовому порядку його намагання реалізувати батьківські права та забезпечити емоційний контакт із дитиною систематично блокуються матір'ю дитини, він вимушений був звернутись до суду.
В ході розгляду справи сторони кілька разів звертались до суду із заявами про відкладення судових засідань для надання можливості врегулювати питання мирним шляхом. Представник позивача брала участь в судових засіданнях, позивач брав участь в засіданнях в режимі відеоконференії. Заява про залишення позову без розгляду була подана представником позивача до початку розгляду справи по суті.
Зловживань процесуальними правами з боку позивача судом не встановлено. Судом також не встановлено підстав для визнання дій ОСОБА_2 необґрунтованими.
Суд звертає увагу на те, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому вони не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрат на правову допомогу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/16936/24.
Звертаючись до суду із заявою про стягнення судових витрат у розмірі 65000,00 грн, пов'язаних із правничою допомогою, сторона відповідачки не довела, які саме дії позивача слід розцінювати, як неналежне обґрунтування своїх вимог, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Таким чином, з огляну на наведене, суд доходить висновку, що підстави для покладення на позивача витрат відповідачки на правову допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 142, 258-261, 353-354 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Підгайної Надійки Йосифівни про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дубець О.С.