Справа № 727/1075/26
Провадження № 2/727/1073/26
09 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Встановив:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 19.11.2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 , на підставі Заявки на пролонгацію до договору позики № 555159718939, був укладений Договір позики № 555164525700001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов'язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором №555159718939001 в сумі 6000.00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти.
18.12.2023 року було укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі й до відповідача за Договором №555159718939001. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, становить 15369,60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 6000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9369,60 грн.
А тому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 15369,60 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.
Рух справи в суді
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, в позовній заяві просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що є повідомлення в справі, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд
Судом встановлено, що 19.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» з Заявкою на пролонгацію по Договору позики №555159718939 від 10.11.2021 року. Вказав, що з умовами пролонгації ознайомлений, підтвердив намір пролонгувати вказаний договір позики на термін 30 днів під 640.00% річних. Крім того, підтвердив сплату процентів у сумі 6 грн. (а.с. 46).
19.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» було укладено Договір позики № 555164525700001 (пролонгація) (а.с. 23-25).
Сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості по договору позики №555159718939 в сумі 6000.00 грн. на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов'язалась повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.
Тип процентної ставки - фіксована, залежить вiд фактичного виконання позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована - 1.75 % за день (640.00 % річних) від суми позики у межах строку її надання, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку; Стандартна процента ставка, фіксована - 2.60 % за день (950.00 % річних) від суми позики та застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 ст. 1048 ЦК України.
Позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід'ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи (п. 3.1. Договору).
Згідно п. 3.2. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється за процентною ставкою відповідно до п.1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики, відповідно до п.1.1.1.
Додатком № 1 до Договору позики № 555164525700001 від 19.11.2021 року є Графік платежів № 555164525700001-1, що є невід'ємною його частиною (а.с. 41). Згідно з графіком платежів, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7640, встановлено графік платежів за користування кредитом протягом 30 календарних днів користування кредитом з 20.11.2021 року по 19.12.2021 року за процентною ставкою 640.00 % річних (1.75 % в день), з розрахунку відсотків 105,21 грн. в день, становить всього до сплати 3156,30 грн. - сума відсотків, 6000,00 грн. - сума позики.
Водночас, Додатком №2 до Договору позики № 555164525700001 від 19.11.2021, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7640, сторони погодили Розрахунок вартості кредиту, у якому зокрема зазначено: дата видачі кредиту 20.11.2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді всього 30 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період всього 9156,30 грн., сума кредиту за договором 6000 грн., проценти за користування кредитом 3156,30 грн., реальна річна процентна ставка 20337,81%, загальна вартість кредиту 9156,30 грн. (а.с.42).
Підписуючи цей договір Позичальник згоден з тим, що позикодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого Позикодавець в будь-який час має право відступити право вимоги до Позичальника будь-якій третій особі (п.6.4. Договору).
Також, невід'ємною частиною цього договору є "Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ "КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ", затверджені наказом директора Товариства від 12 жовтня 2021 року № 20211012-1, які розміщені на сайті https://loany.com.ua/pages/uk/rules (а.с. 47-51). Договір складений в електронному вигляді та розміщений в особистому кабінеті позичальника на сайті системи за адресою www.loany.com.ua та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (СМС-код) позичальника «8433» (п. 6.24., 7 Договру).
До Договору також долучається Паспорт позики від ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», інформація, яка надається позичальнику до укладення договору позики (а.с. 43-45).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №555164525700001 від 19.11.2021 року ідентифікований ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором «7640», що був надісланий 19.11.2021 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 52).
Відповідно до довідки по договору позики №555164525700001 від 19.11.2021 р., яка містить розрахунок заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить 15369,60 грн.(а.с.6-7).
18 грудня 2023 року між ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (клієнт) та ТзОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було укладено договір факторингу №18/12-2023, згідно якого клієнт зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1) (а.с.9-12).
22 грудня 2023 року між ТзОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (клієнт) та ТзОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року (а.с.18).
Відповідно до витягу з додатку №3 від 22.12.2023р. до Договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року клієнт відступає факторові наступні права грошових вимог до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №555164525700001 від 19.11.2021 р., а саме: сума заборгованості 6000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 9369,60 грн., сума заборгованості разом 15369,60 грн. (а.с. 21).
За розрахунком позивача, станом на 05.01.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №555164525700001 від 19.11.2021 становить 15369,60 грн., з яких: 6000,00 грн. - тіло кредиту та 9369,60 грн. - відсотки (а.с. 8).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 .
Враховуючи, той факт, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що він належним чином виконав зобов'язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, тому враховуючи, те, що відповідачем не повернуто своєчасно суму кредиту в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то він є таким, що зобов'язання за вказаним договором не виконав.
За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за Договором позики (пролонгація), а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», як нового кредитора необхідно стягнути суму пролонгованої позики за договором у розмірі 6000 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків в сумі 9369,60 грн., суд зазначає наступне.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53,54), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункти 6.22-6.25), від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (пункт 6.28) та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц та ряді інших.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Водночас, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У зобов'язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Подаючи заявку на пролонгацію Договору позики №555164525700001 від 19.11.2021 року ОСОБА_1 погодився на встановлений термін пролонгації на 30 днів під 640,00 % річних. Крім того, відповідний період закріплений у п.1.1 Договору позики №555164525700001, що було прописано у даному Договорі первісним кредитором.
Водночас, в паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається позичальнику до укладення договору позики, зокрема визначено: фіксований тип процентної ставки, заявлений строк користування кредитом 30 днів.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
На день закінчення строку кредитування (19.12.2021 року) розмір заборгованості за процентами склав 3150 грн., крім того ОСОБА_1 зобов'язався сплатити заборгованість по процентах у сумі 6 грн., згідно з заявкою на пролонгацію (а.с. 46)
З огляду на вищезазначене, зважаючи на погоджений строк кредитування за кредитним договором 30 днів (до 19.12.2021 року), за пунктом п.1.1. кредитного договору, із відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту 6000 грн. та відсотки в сумі 3156 грн, а всього разом 9156 грн.
Висновки за результатами судового розгляду
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №555164525700001 від 19.11.2021 р. - 9156 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 6000 грн. та відсотками - 3156 грн., задовольнивши позовні вимоги частково.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що під час звернення до суду із позовом позивачем сплачено 2662, 40 грн.
З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1585,99 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.
В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 33-35); прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» щодо вартості послуг (а.с. 37-38); заявку на надання юридичної допомоги №897 від 01.12.2025 року (а.с. 39) та витяг з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, де визначено обсяг наданих послуг та їх вартість, а саме: надання усної консультації з вивченням документів (2 години на загальну вартість 3000 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 годин загальною вартістю 6000 грн.) (а.с. 40).
Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядалася у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, а також зважаючи на те, що судом зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача з 15369,60 грн. до 9156,00 грн., а тому суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а сааме в розмірі 5361,30 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.204, 207, 512, 526, 626, 628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 134, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №555164525700001 від 19.11.2021 р. в розмірі 9156 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витратипо сплаті судового збору у розмірі 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правову допомогу в розмірі 5361 (п'ять тисяч триста шістдесят одна) гривня 30 коп.
В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 14 квітня 2026 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявоювідповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: