Справа № 727/8832/25
Провадження № 2/727/383/26
09 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Літвінової О.Г.
при секретарі Гавалешко Н.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
18.02.2026 року до суду надійшла заява позивача про відмову від позову. Позивач у заяві повідомив, що йому наслідки відмови від позову відомі та зрозумілі. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 11.02.2026 року відповідачка усунула порушене право позивача за договором позики. Позивач не підтримав свої вимоги та відмовився від позову повністю.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Позивач у заяві про відмову від позову просив розглянути справу у його відсутність.
Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Усманова М.А. надійшло клопотання про закриття провадження, просив розгляд справи провести без їх участі.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши заяву позивача, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Як вбачається зі справи, позивач у поданій позовній заяві просив стягнути заборгованість за договором позики у загальному розмірі 120 000 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
08.08.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року за клопотанням представника відповідача призначено судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів від Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області та філії Чернівецького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Ухвалою суду від 19.01.2026 року за клопотанням представника відповідача призначено повторну судову почеркознавчу експертизу.
18.02.2026 року позивача надав до суду заяву про відмову від позову, в якій просив прийняти відмову позивача від позову, оскільки відповідачка усунула порушене право позивача за договором позики.
Таким чином, судом встановлено, що сторони вирішили спір в повному обсязі, про що повідомляє позивач у його заяві.
Відмова від позову є правом позивача, підстав для відхилення заяви про відмову від позову та неприйняття такої відмови судом не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 (справа №2-2394/2009) зазначив, що подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України.
За таких обставин на підставі ч. 3 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у вказаній справі підлягає закриттю, оскільки відмова позивача від позову є формою реалізації його прав, а відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує права, інтереси сторін та інших осіб, то враховуючи, що судом невстановлені підстави для неприйняття відмови від позову, вказана відмова приймається судом.
Керуючись ст.ст. 200, 206, 255-256, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд,-
Прийняти відмову позивача від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15 денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
СУДДЯ: О.Г. Літвінова