Вирок від 10.04.2026 по справі 343/741/22

Справа №: 343/741/22

Провадження №: 1-кп/343/53/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Долина Івано-Франківської області кримінальне провадження №1-кп/343/53/26, справа №343/741/22 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болехів, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Болехів, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, згідно зі ст. 89 КК України, є таким, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілого - ОСОБА_12 ,

представника потерпілого - ОСОБА_13 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія кримінального провадження:

18 травня 2022 року у Долинський районний суд Івано-Франківської області для розгляду по суті, в силу вимог ч. 9 ст. 615 КПК України в редакції в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022, поступили матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091160000057 від 18.03.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та іншої особи, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Згідно із ухвалою від 25.07.2022, суд об'єднав в одне провадження матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091160000089 про обвинувачення іншої особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091160000057 від 18.03.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, іншої особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, присвоївши об'єднаному кримінальному провадженню єдиний унікальний номер - 343/741/22.

Відповідно до ухвали від 29.01.2024, суд з кримінального провадження № 343/741/22 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, іншої особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України, виділив в окреме провадження матеріали про обвинувачення іншої особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України, присвоївши виділеному провадженню новий реєстраційний номер. Розгляд виділеного кримінального провадження про обвинувачення іншої особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України, зупинив у зв'язку із його призовом на військову службу на особливий період до звільнення з військової служби. Продовжив розгляд кримінального провадження за № 343/741/22 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

З урахуванням указаного вище, зважаючи на те, що в матеріалах кримінального провадження є посилання на вчинення злочину іншою особою, провадження відносно якої зупинено і виділено в окреме провадження, тому, з метою дотримання презумпції невинуватості, суд у вироку використовує деперсоніфіковані дані його імені, прізвища, по батькові, як особи, провадження відносно якої зупинено і виділено в окреме провадження.

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів, а також наслідків кримінального правопорушення та стаття КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, виннними у вчиненні якого визнаються обвинувачені:

17 березня 2022 року о 15:11 годин до стадіону, що по вул. Січових Стрільців у м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, на автомобілі марки "ВАЗ" моделі "21140" із реєстраційним номером НОМЕР_1 , приїхали ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та трьома іншими особами. Вийшовши зі транспортного засобу, вони підійшли до потерпілого ОСОБА_12 та його двох братів-близнюків ОСОБА_14 і ОСОБА_14 . Привітавшись, вони почали розмову, в тому числі з приводу конфлікту, який мав місце на мініфутбольному полі між одним із вказаних братів, особою з інвалідністю та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Коли до них наблизилась остання, між нею та одним із братів ОСОБА_15 продовжився конфлікт, в ході якого ОСОБА_14 обізвав першу, а та у свою чергу вдарила його. Між присутніми розпочалася штовханина, під час якої у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, внаслідок раптово виниклих неприязних відносин та невирішеної конфліктної ситуації з приводу дій братів ОСОБА_15 по відношенню до особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на захист яких став потерпілий, виник єдиний та спільний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому.

У ході конфлікту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою реалізації свого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень підбігли до вказаного вище автомобіля "ВАЗ", який знаходився неподалік, з якого взяли предмети довгої форми та повернулись в епіцентр конфлікту. Знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи умисно, спільно та злагоджено, цілеспрямовано, протиправно, групою осіб, з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_12 ,ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження,спричинили потерпілому умисні тілесні ушкодження. Перші два за допомогою предметів довгої форми нанесли численні удари по тулубу, голові та кінцівках ОСОБА_12 , а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, - за допомогою каменю, який він підняв на дорозі і кинув у бік останнього, попавши йому в обличчя. Такими діями ОСОБА_12 були завдані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді перелому кісток носу без зміщення і без порушення функцій носового дихання і рани, та легкі тілесні ушкодження у вигляді садна з травматичним набряком м'яких тканин у волосистій частині голови справа, забійної рани, синця з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя справа, садна в ділянці спинки носа справа з травматичним набряком м'яких тканин, забійної рани в ділянці лівого передпліччя, забійно-скальпованої рани по задній долонній поверхні лівої кисті, синців та садна по задній поверхні грудної клітки зліва, синця та садна в лівій клубовій ділянці.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинене групою осіб.

ІІІ. Позиція обвинувачених кримінального провадження:

в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні поставленого йому у провину злочину не визнав, показав суду, що 17 березня 2022 року він працював разом з братом у гаражі. Згодом під'їхав ОСОБА_16 на мотоциклі. Він попросив в останнього дати йому мотоцикл, щоб проїхатись на ньому. Коли зробив коло по місту, заїхав на стадіон. Дорога від гаражів до стадіону займає близько п'яти хвилин їзди. Футбол ніхто не грав, на одній зі сторін футбольного поля діти били м'ячем по воротах. Там він побачив, як бігла особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а за нею бігли два брати ОСОБА_15 . Коли він зупинився, до нього підбігла ця особа, з якою вони були знайомі. Вона була у крові. За нею бігли брати, яких він запитав у чому справа. Вони почали обзивати особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вказували, що вона до них "лізе". Брати ОСОБА_15 були на емоціях, хотіли і надалі бити особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Він (обвинувачений) почав їх заспокоювати, вказуючи, що у країні війна, потрібно об'єднюватись, а не сваритись. Розмова тривала близько 10 хвилин. Присутній ОСОБА_17 розповів йому, що його побили брати ОСОБА_15 , а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заступилася за нього, через що йому також було заподіяно тілесних ушкоджень. Один із братів ОСОБА_15 під час їхньої розмови до когось телефонував. Згодом він (обвинувачений) зрозумів, що вони тягнули час, щоб приїхав їхній брат, до якого вони телефонували. Він уважав, що примирив їх, оскільки у підсумку всі потиснули один одному руки. Однак, коли він завів мотоцикл і почав розвертатись, один із братів ОСОБА_15 смикнув його за куртку зі словами, що "вони ще не договорили". В цей час під'їхав ОСОБА_12 (коли саме, він не бачив, оскільки був повернутий до його автомобіля спиною), який також почав викрикувати "Ти куди?". Проте на його вигуки він не повертався, оскільки не було про що з ним розмовляти. Він (обвинувачений) повернувся в гараж та віддав мотоцикл. Його брат закінчив роботу, тому вони закрили гараж і сіли до нього в автомобіль. ОСОБА_18 з ОСОБА_19 , які приїхали на мотоциклі, попросили відвезти їх на стадіон. Коли вони туди прямували, він розповів хлопцям про те, що особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, побили. Коли приїхали на стадіон, то там були хлопці ( ОСОБА_20 , брати ОСОБА_15 та інші), з якими вони привітались. Битися вони наміру не мали. Коли виходили з автомобіля, в них у руках нічого не було. Він закрив транспортний засіб, а ключі поставив у кишеню, тому його брат не мав доступу до багажного відділення транспортного засобу. Спілкувались вони спокійно. До ОСОБА_12 він підійшов з метою привітатися, оскільки останній його кликав, хотів йому пояснити, що було. Коли прийшла особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, один з братів ОСОБА_15 почав її обзивати, казав, що від неї "смердить". Тоді перша вдарила другого, від чого останній впав. В один момент всі почали сутичку: один із братів ОСОБА_15 та ОСОБА_12 стали бити його. Інший із ОСОБА_15 підійшов ззаді, взяв його за шию і став душити, нахилив і притиснув до землі. Хтось їх розігнав і один із ОСОБА_15 почав бігти від нього в сторону дерева, під яким була палиця близько 40 см. Поки ОСОБА_15 оббігав ту всю сутичку, він випередив його і взяв палицю першим. Після того він повернувся і подивився, хто де знаходиться. Побачив, що особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, була біля ОСОБА_12 . Він підбіг до останнього, хотів його відігнати, тому замахнувся на нього. Потерпілий спочатку відійшов від нього, однак згодом знову підійшов. Відстань між ними була близько одного метра. Надалі він ще раз замахнувся на ОСОБА_12 , тому той відійшов. Коли замахувався на нього, брата Володі поруч не було. ОСОБА_12 поводив себе агресивно, йшов на нього, ставав у стійку. Потерпілий хотів битися на кулаках, але він не бажав бійки, тому лише відганяв його палицею, але не бив нею. Він бачив, як у кінці конфлікту особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, взяла камінь із землі і кинула в ОСОБА_12 . Останній після цього схопився за обличчя. Конфлікт закінчився тим, що він відігнав потерпілого від себе і пішов до автомобіля. ОСОБА_21 він забрав із собою у транспортний засіб. Бачив, як брат його також сідав у автомобіль із палицею, які вони потім повикидали. Після сутички він мав синець на шиї і під бородою. Слідчий це бачив, але експертизу не призначав. Вважає, що ОСОБА_12 його оговорює, що він його вдарив. Його дії не обумовлювались хуліганськими спонуканнями, неповагою до суспільства та порушенням громадського порядку з особливою зухвалістю. Він лише намагався вияснити причини конфлікту між деякими учасниками футбольної команди, зокрема побиття братами Гошовськими старшого від них ОСОБА_22 , який є особою з інвалідністю, надалі побиття особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, який заступився за останнього, подальше апелювання до старшого брата ОСОБА_12 , який приїхав спеціально і почав конфліктувати з іншими учасниками події та з ним у тому числі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинені поставленого йому у провину злочину не визнав, показав суду, що 17 березня 2022 року він був на роботі, де працює в себе в гаражі. Коли закінчував роботу, приїхали його знайомі ОСОБА_23 та ОСОБА_18 на мотоциклі. ОСОБА_24 попросив у них мотоцикл, щоб покататись. Його не було близько 10-15 хвилин. Закінчивши роботу, він чекав на повернення брата ОСОБА_25 , щоб поїхати додому. Коли останній повернувся і вони мали намір їхати додому, хлопці ОСОБА_23 та ОСОБА_18 попросили підвезти їх на стадіон, бо в їхньому транспортному засобі мало бензини. Мотоцикл залишили в нього гаражі. В тому, що хлопці захотіли їхати на стадіон, немає нічого дивного, там всі гуляють. За кермом їхав ОСОБА_4 . По дорозі останній розповів, що вже був на стадіоні, де йому стало відомо про побиття особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Коли вони приїхали на стадіон, підійшли до присутніх там хлопців та привітатись з ними. ОСОБА_12 одразу почав висловлювати претензії, у зв'язку з тим, що ОСОБА_25 з'ясовував стосунки з його братами, вчив їх як вони мають поводитись. Тоді підійшла особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка вдарила одного з братів ОСОБА_15 , в результаті чого зав'язалася бійка. Він намагався їх розборонити, тоді підбіг й інший із братів ОСОБА_15 , який став копати згадану особу. Він забрав другого з братів ОСОБА_15 і між ними стався інцидент. Останній почав кидати в нього камінням, вдарив по руці, неодноразово підбігав до нього, нападав на нього, тому він (обвинувачений) його відкинув, від чого той впав. Потім ОСОБА_14 знову накинувся на нього з палицею в руках. Він забрав її у нього і надалі "страшив" його нею, таким чином відганяючи від себе. Тобто один із братів ОСОБА_15 (останні є близнюками, тому розрізнити їх сторонній особі дуже важко) поводив себе агресивно, тому він весь час відганяв його, оскільки той був у двічі більший за нього. Однак будь-кому він тілесних ушкоджень не наносив. Інші хлопці щось кричали, було шумно. Всі кудись бігали, прослідкувати, хто де був, було неможливо. Де в той час був ОСОБА_12 , пригадати не може, конфлікту в нього з останнім не було, ударів йому не наносив. ОСОБА_21 забрав із собою, бо відходив. Якщо б кинув її біля автомобіля, хтось міг би нею побити транспортний засіб. Особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження,також кидала камінням. Бачив у ОСОБА_12 розсічену брову. Інцидент тривав десь 1-2 хвилини, в ньому брали участь близько 10 чоловік. Коли сутичка закінчилася, вони поїхали додому. Згодом до нього телефонував ОСОБА_26 , який назвався товаришем потерпілого, та вказав, що він є юристом, тому знає, як бути з тим, що сталося. Він відмовився йти на зустріч з останнім, оскільки не знав, що від нього очікувати. На зустріч пішов його брат.

IV. Докази на підтвердження обставин, які встановив суд, та мотиви неврахування окремих доказів.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, за наведених судом обставин підтверджується сукупністю зібраних доказів, які досліджені та перевірені в судовому засіданні, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_12 , який вказав, що ті події мали місце 17 березня 2022 року в м. Болехів позаду Народного дому біля мініфутбольного поля. Того дня він був на службовому автомобілі, працював дистанційно і знаходився у м. Болехові. Все почалось з дзвінка молодших братів Гошовських, які повідомили, що у них виник конфлікт із місцевими мешканцями. Коли він під'їхав до братів, вони розповіли про події того дня. Буквально через кілька хвилин під'їхав автомобіль "ВАЗ", з якого вийшли чотири особи: брати ОСОБА_27 та дві інші особи, яких він не знає. Вони підійшли та почали з'ясовувати, що сталося, обговорювали конфлікт. Під час розмови прибігла особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, тананесла удар ОСОБА_28 . Почалися крики, ситуація стала загострюватись. ОСОБА_29 взяв із автомобіля "ВАЗ", який стояв поруч, арматуру та палицю, яку дав ОСОБА_30 . На його (потерпілого) прохання поставити ці предмети і поговорити, ОСОБА_25 опустив палицю, однак ОСОБА_31 підійшов ззаду та наніс йому удар арматурою по голові. Він обернувся, щоб зрозуміти, що сталося, та отримав ще удар. Тоді зрозумів, що приєднався до таких дій і ОСОБА_24 , який наніс ще кілька ударів по голові, тулубу. Спочатку особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, стояла з боку, а коли почалась шарпанина, кинула в нього каменем, який потрапив йому в передносицю. Він отримав такі тілесні ушкодження як: розсічення голови, ліктя і носа, гематому на нирці, на лопатці, численні гематоми на руках, зокрема на руці, якою прикривався. ОСОБА_32 він не прикривався рукою, тілесних ушкоджень на голові було б більше. Всі події відбувалися в радіусі 10 кв.м. Конфліктів із обвинуваченими до цієї події не мав. Після інциденту останні сіли в автомобіль і поїхали, забравши з собою арматутру та палицю. Тоді він подзвонив до ОСОБА_33 , розповів, що сталося, та просив зорієнтувати його, як діяти. Вони зателефонували за невідкладною медичною допомогою. Згодом приїхали і працівники поліції, які зафіксували подію. На приймальному покої йому зробили рентген, наклали шви. Від госпіталізації він відмовився, оскільки змушений був працювати, так як не мав заміни, лікувався амбулаторно. Шкоду йому обвинувачені не відшкодували. Просив урахувати, що обвинувачені неодноразово були учасниками таких подій, тому їх слід суворо покарати;

- показаннями свідка ОСОБА_34 , який вказав, що, коли сталася подія, він був у Филика Володі в гаражі, де допомагав йому. ОСОБА_24 від'їхав на мотоциклі в місто. Його не було близько 10-15 хвилин. Коли він повернувся, то сказав, щоб ОСОБА_35 поїхав із ним на стадіон, де з ним хочуть поговорити якісь хлопці. Він (свідок) також поїхав із ними. Коли вони приїхали на стадіон та вийшли з автомобіля, до них підійшов одни із братів ОСОБА_15 , який почав розмову. ОСОБА_12 також був присутній. Тоді до них підійшла побитою особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, і брати ОСОБА_15 почали її обзивали "бомжем", говорили, що від неї "смердить". Коли останні обзивали особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та шарпнула одного з братів рукою за одяг і потягнула в районі плеча. Брати ОСОБА_15 теж почали тягнути за одяг особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Почалась шарпанина. Він та ОСОБА_23 почали всіх розбороняти. Відвели особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в протилежну сторону від автомобіля. Брати ОСОБА_27 в той час стояли біля транспортного засобу, він посередині, а ОСОБА_15 пішли до Филиків. Він пробував відсунути в бік братів ОСОБА_15 , але не вдалось, оскільки вони трималися за особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Це все тривало до хвилини часу. Особисто він не бачив, як ОСОБА_35 наносив удари і як ішов до автомобіля, оскільки було велике скупчення людей. "Шарпались" тоді всі: він, ОСОБА_23 , ОСОБА_36 і ОСОБА_37 , два брати ОСОБА_15 і ОСОБА_38 братів Филиків з потерпілим виник конфлікт, під час якого вони шарпали його руками. Дій ОСОБА_39 він не бачив. Після цього, вони четверо, окрім особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, сіли в автомобіль і поїхали;

- показаннями свідка ОСОБА_40 , який в судовому засіданні показав, що того дня він приїхав мотоциклом до гаража ОСОБА_4 і той пропросив дати йому проїхатись мотоциклом. Приблизно за 20 хв він повернувся і сказав, щоб ОСОБА_41 поїхав з ним, бо невідомі особи хочуть з ним поговорити. Він також пропросився з ними поїхати. Коли вони вийшли з автомобіля, привітались з братами ОСОБА_42 та ОСОБА_31 розмовляли з кимось із ОСОБА_15 . Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшов у крові, а один із ОСОБА_15 почав його обзивати. Тоді почалась бійка. Бачив як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, штовхнув ОСОБА_15 . Тоді він з ОСОБА_43 почав їх розбороняти: він відтягував особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а ОСОБА_16 відтягував ОСОБА_15 за живіт. Потім другий ОСОБА_15 побіг до ОСОБА_4 і почав його душити. Бачив як ОСОБА_20 йшов на ОСОБА_5 зі словами "Я тебе завалю", а той почав відходити;

- дослідженим за участю учасників кримінального провадження у судовому засіданні відеозаписом допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_44 від 31 березня 2022 року, допит якого зафіксовано за допомогою технічних засобів відеофіксації (т. 3 а.п. 182), під час якого останній показав, що 17 березня 2022 року він прийшов до братів Филиків у гараж. До них також приїхав на мотоциклі ОСОБА_23 ОСОБА_18 попросив у нього проїхатись на мотоциклі, а коли він повернувся - на ньому проїхався і ОСОБА_45 . Коли останній повернувся до гаражу, то сказав, що на мініполі стався конфлікт, під час якого образили особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, тому потрібно туди поїхати й у всьому розібратися. Вони всі сіли в автомобіль ВАЗ темного кольору та поїхали на стадіон. ОСОБА_46 взяв із собою арматуру, а ОСОБА_35 - патик. Він, ОСОБА_23 та ОСОБА_18 сиділи на задньому пасажирському сидінні, ОСОБА_25 був за кермом, ОСОБА_37 збоку на передньому пасажирському сидінні. Коли вони вийшли, то на місці зустріли братів ОСОБА_15 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 . ОСОБА_46 хотів нанести удар долонею по обличчі ОСОБА_49 , від чого останній ухилився та спитав, що він ( ОСОБА_25 ) собі дозволяє. Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, вдарив ОСОБА_14 , від чого він упав на землю. Брати ОСОБА_27 пішли до автомобіля, з якого ОСОБА_25 взяв арматуру, а ОСОБА_50 , якими почали розмахувати. ОСОБА_46 розмахував арматурою в сторону ОСОБА_39 , якою надалі вдарив йому по брові. Останній намагався захиститись, прикривався руками, у зв'язку з чим отримував удари по руці. ОСОБА_51 підбіг із патиком та теж ударив ОСОБА_39 по спині. Особа, матеріали відносно якої виделено в окреме провадження, підняла із землі камінь та кинула його в ОСОБА_39 , попавши під око. Вони побились, після чого сіли в автомобіль та поїхали назад у гараж. З ними вже поїхала і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Брати ОСОБА_27 предмети, які привезли, забрали з місця події із собою;

- дослідженим за участю учасників кримінального провадження у судовому засіданні відеозаписом допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_52 від 24 березня 2022 року, допит якого зафіксовано за допомогою технічних засобів відеофіксації (т. 3 а.п. 179), під час якого останній показав, що він із ОСОБА_53 та ОСОБА_54 прийшли на мініполе для футболу, де приєдналися до гри у футбол. Відбувся спортивний момент, під час якого ОСОБА_17 штовхнув корпусом ОСОБА_14 . Останній на емоціях наніс першому удар. До конфлікту приєднався візуально знайомий йому мешканець м. Болехова, який почав сваритися з приводу того, що не можна бити старших. ОСОБА_55 наніс йому удар, вони впали і між ними виникла шарпанина. Після цього хлопець, який заступився за ОСОБА_22 , почав телефонувати до своїх друзів, а ОСОБА_55 - до свого старшого брата. Через деякий час до місця конфлікту приїхав на мотоциклі ОСОБА_24 , біля якого зібралися ОСОБА_17 , брати ОСОБА_15 та особа, яка заступилася за старшого. Вони поспілкувалися, після чого потиснули один одному руки. ОСОБА_24 на мотоциклі поїхав. Потім приїхав старший брат ОСОБА_56 ОСОБА_57 повернувся зі свом старшим братом ОСОБА_58 на автомобілі. З ними також приїхали ОСОБА_23 та ОСОБА_59 . Вони підійшли до ОСОБА_39 та братів ОСОБА_60 до конфлікту в руках не мали нічого, тільки під час конфлікту вони здається щось дістали. В бійці він участі не брав, про сам конфлікт нічого не може сказати, хто, кого і чим бив не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_61 , який в судовому засіданні показав, що вони того дня грали у футбол. До них підійшли два близнюки (брати ОСОБА_15 ), хотіли з ними грати у футбол. Один з них зачепив його плечем, відбився і присів. Він підійшов до нього і запитав чи все добре, бо він правил не порушував. Той змовчав, а він продовжив далі грати. Однак той став його наздоганяти і вдарив рукою по обличчі. Він запитав його, що це було, а останній відповів, що погарячкував. Вони продовжили гру, однак у цього близнюка виник конфлікт з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, оскільки вона зробила зауваження, чому старших б'є, на що один з ОСОБА_15 відповів: "І ти зараз дістанеш!". Почався конфлікт між особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, так як один з близнюків почав бити його. Він розбороняв і заспокоював братів, вказуючи на неприпустимість такої поведінки. Надалі вони розійшлись, але спір та активне спілкування продовжились. Потім особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, піднявся. Тоді під'їхав ОСОБА_57 на мотоциклі. Виглядало так, що він приїхав випадково, а не спеціально. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, почав розказувати йому, що його вдарили ні за що, а близнюки розказували свою версію подій. Він у свою чергу також розповів ОСОБА_25 , що сталось, і останній запропонував помиритись. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вибачився перед ОСОБА_62 , а той перед ним. ОСОБА_24 поїхав, а вони продовжували грати в футбол. Через 15-20 хвилин приїхав автомобіль під керуванням потерпілого. Брати ОСОБА_15 побігли до ОСОБА_39 жалітися. Він залишився на футбольному полі, тому не чув, про що вони розмовляли. Згодом приїхали брати ОСОБА_27 . Він має поганий зір, тому всього не бачив. Але помітив як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, щось піднімав із землі і кидав. Ще бачив, що в ОСОБА_39 було почервоніння біля брови. Він не бачив, щоб щось було у руках Филиків. Свої покази на досудовому розслідування читав, заперечував, що бачив у руках братів Филиків палки, але слідчий сказав, що він мусів їх бачити, тому протокол підписав. Але якщо б він писав протокол своєю рукою, то писав би все як було. Він не знав про те, що можна вказати, що не згідний з викладеним. Протокол йому читав слідчий, бо був дрібний шрифт;

- показами свідка ОСОБА_63 , слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, який в судовому засіданні показав, що подія мала місце давно, тому всіх детелай не пригадує. У чергову частину звернувся ОСОБА_12 щодо конфлікту, який мав місце на стадіоні в м. Болехів. Останній надав пояснення, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР за порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. ОСОБА_20 вказав на братів Филиків, які вчинили провакативні дії. Також було допитано братів ОСОБА_15 та інших причетних, оглянуто відео та встановлено, що злочин вчинено групою осіб. Із заявою в поліцію звернувся ОСОБА_20 він зазначив, що візуально знає братів ОСОБА_27 , але до інциденту з ними не перебував у жодних відносинах. На місці з'явився за дзвінком братів ОСОБА_15 . Тобто мотиви нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_64 - хуліганські. Інших причин не було. На момент подачі заяви та кваліфікації дій відео з камер спостереження не бачив. Жодного тиску ні на кого не чинилось. Під час досудового розслідування допитував свідків під відеозапис, розуміючи їх дружні відносини з обвинуваченими та можливість зміни ними показів. Їм ро'яснював усі права та обов'язки;

- показаннями свідка ОСОБА_65 , який показав, що на стадіоні його не було, але в березні 2022 року йому зателефонував ОСОБА_20 , який повідомив, що йому завдано тілесні ушкодження і в нього розсічення в районі голови. В потерпілого також були синці на руках, оскільки він, мабуть, закривався від ударів, та спині. Він зателефонував у поліцію, після чого разом з ОСОБА_66 вони відправились у медичний заклад. Коли до них приїхали працівники поліції, почали розпитувати про обставини конфлікту. Тоді в медичному закладі, зі слів ОСОБА_39 , йому стало відомо, що у братів ОСОБА_15 , братом яких є потерпілий, на стадіоні стався конфлікт, який приїхали вирішувати брати ОСОБА_27 . На цей кофлікт приїхав і сам ОСОБА_67 приїхали на автомобілі "Лада". Вони наносили потерпілому тілесні ушкодження арматурою чи якимось металічним предметом, який привезли з собою. Після цього вони сіли в автомобіль і поїхали. Він не вникав у деталі конфлікту, а більше намагався допомогти ОСОБА_68 . До цієї події він не був зйомий з братами Филиками. Однак того дня увечері один із них зателефонував йому, запитував, який стан здоров'я у потерпілого.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується письмовими та речовими доказами, зібраними в порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, а саме:

- даними з рапорту від 17.03.2022, в якому вказано, що 17.03.2022 о 15:37 год від невідомої особи (контактний телефон НОМЕР_2 ) надійшло повідомлення про те, що 17.03.2022 о 15:31 год у м. Болехові невідомі особи нанесли ОСОБА_64 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , удари арматурою по голові. Самостійно повіз потерпілого в лікарню. Більше інформації не надав, просить наряд поліції до лікарні (т. 2 а.п. 80). Рапорт не є безпосереднім доказом винуватості обвинувачених, однак він вказує на підставність реагування працівників поліції на отримане повідомлення та встановлення обставин вчинення правопорушення;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.03.2022, відповідно до якого ОСОБА_12 заявив, що 17.03.2022 близько 15:30 год на стадіоні в м. Болехів ОСОБА_29 та ОСОБА_24 нанесли йому удари металевою арматурою по голові. Просить притягнути даних осіб до кримінальної відповідальності (т. 2 а.п. 81);

- даними з диска DVD-R 4.7 GB 1-16х марки VS (т. 2 а.п. 109) (згідно з постановою про визнання речового доказу та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 18.03.2022, визнаний речовим доказом (т. 2 а.п. 110-111) та був предметом огляду як речовий доказ, про що складено відповідний протокол від 18.03.2022 (т. 2 а.п. 92-109)), який суд переглянув у судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження та з якого встановив, що на ньому є два відеофайли, на яких зафіксована відеозйомка території стадіону та футбольного мініполя, який розташований поруч з ним, в м. Болехів. Вона здійснена 17.03.2022, починаючи з 14:31:43 на відеокамеру, яка оберталася та змінювала ракурси зйомки по периметру. О 14:32:55 зафіксовано мініполе для гри у футбол, на якому знаходяться гравці у різних формах та грають у футбол. О 14:44:47 до воріт стадіону під'їжджає мотоцикл, водій якого розвертається і їде назад. Одягнений він у штани чорного кольору із білими полосками, в куртку камуфляжного кольору та кофту чорного кольору з капішоном (свідок ОСОБА_69 ). Присутні на мініфутбольному полі особи грають футбол. О 14:48:43 між особою в чорній кофті та світлих штанах (є особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) і особою в синій кофті та чорних штанах (один із братів Гошовських) виникає словесний конфлікт, під час якого перший звертається до другого в агресивній манері. Конфлікт пробує зупинити особа, яка вдягнута у штани чорного кольору, кросівки чорного кольору та футболку синього кольору (свідок ОСОБА_70 ). О 14:57:42 особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, стоїть поза межами мініполя для футболу та розмовляє по телефону. О 15:00:29 біля останньої у напрямку до входу на центральний стадіон зафіксовано мотоцикл (рульову його частину) (на відеозаписі він зафіксовний при повороті камери в лівому нижньому куті. Чіткіше проглядається при уповільненому перегляді відеозапису). О 15:05 біля будівлі вже зафіксовано автомобіль червоного кольору з логотипом "Coca Cola". Присутні на мініполі особи продовжують копати м'яч. Брати Гошовські перебувають ближче до червоного автомобіля, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, залишається ближче до входу на стадіон. О 15:11 до майданчика приїхав автомобіль "ВАЗ 21140". З нього виходять: особа в темній куртці та світлих штанах і з капішоном на голові (обвинувачений ОСОБА_5 ), особа в темній куртці та світлосірих штанах (обвинувачений ОСОБА_4 ), особа у штанах чорного кольору із білими полосками та в куртці камуфляжного кольору (свідок ОСОБА_69 ), особа у білій куртці з червоними вставками та особа у темному одязі і безрукавці, які направляються в сторону, де раніше були зафіксовані брати Гошовські. В цей час присутні на міністадіоні особи, які копали м'яч, спочатку звертають увагу у сторону руху осіб, які приїхали, а надалі продовжують свою гру (бити м'ячем по воротах). О 15:13:29 та о 15:13:30-15:13:31 у верхньому лівому куті зафіксована тінь помахів довгим предметом. О 15:13:40 ОСОБА_5 відбігає від потерпілого, після чого о 15:13:41 із простягнутою наперед палицею йде в напрямку до хлопця у синій кофті, поверх якої чорна безрукавка (один із братів Гошовських), надалі опускає її і розвертається. В цей час особа у світлих штанах та синій курці (особа, відносно якої виділено матеріали кримінального провадження) кидає щось у ОСОБА_12 , від чого останній намагається ухилитися. До потерпілого о 15:13:44 підбігає ОСОБА_4 із палицею в руках, якою замахується та о 15:13:46 ударяє його в ліву руку, якою потерпілий намається прикритись. О 15:13:47 особа, відносно якої матеріали кримінального виділено в окреме провадження, підбирає із землі камінь та кидає його в іншу сторону. У потерпілого на обличчі о 15:13:48 проглядається кров на верхній частині голови справа. Він прикладає руку до голови, оглядає її, після чого намагається підійти до ОСОБА_4 . Останній із палицею в руках оминає його та відбігає до автомобіля. ОСОБА_5 присідає на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_4 із палицею в руці сідає за кермо транспортного засобу;

- даними із CD-R диска, який, згідно із протоколом огляду речового доказу від 28.04.2022 і протоколом про визнання речового доказу та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 28.04.2022 (т. 2 а.п. 82-83, 118-119), оглянутий та визнаний речовим доказом, з яких при їх дослідженні в судовому засіданні встановлено, що на фотосвітлині відображений транспортний засіб марки "ВАЗ 21140", д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого сидить ОСОБА_4 , на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_5 ;

- даними з диску DVD-R 4,7 GB 120 min, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту від 31.03.2022 (т. 2 а.п. 116), який переглянуто в судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження, з якого суд установив, що слідчий експеримент проведено на місцевості поблизу мініполя для гри у футбол, поблизу Народного дому, що по вул. Січових Стрільців в м. Болехові Болехівської ТГ Калуського району Івано-Франківської області. В ході проведення слідчого експерименту відтворюються події 17.03.2022, що відбувалися у даній місцевості, за участі потерпілого ОСОБА_12 , який зазначив, що 17.03.2022 о 15:00 год він приїхав у дану місцевість для того, щоб зустрітися із братами ОСОБА_71 та ОСОБА_72 . Вони йому повідомили, що в дану місцевість повинні приїхати "якісь старші хлопці", щоб з'ясувати з ними відносин. В цей час приїхав автомобіль "ВАЗ 21140", д.н.з. НОМЕР_3 , з якого вийшло п'ятеро осіб, серед яких були два брати ОСОБА_27 . По відношенню до братів ОСОБА_15 він знаходився позаду. Коли особи, які приїхали, наблизились до них, він (потерпілий) обійшов своїх братів, щоб з'ясувати в них, у чому справа. Вони пробували говорити. ОСОБА_24 намагався вдарити рукою чи взяти за верхній одяг ОСОБА_73 , однак останній відступив. В цей час особа, яку потерпілий особисто не знає, підбігла до ОСОБА_73 та нанесла удар (кулаком чи ляпасом, точно не може вказати). Після цього старший з братів ОСОБА_74 побіг до автомобіля, з якого дістав два предмети. Як пізніше він зрозумів, це була арматура та палиця. Важко було їх ідентифікувати, оскільки вони були пофарбовані. Один із предметів він передав брату ОСОБА_30 . Він (потерпілий) попросив викинути арматуру з рук, оскільки можна вирішити конфлікт іншим чином. Однак ОСОБА_24 не мав наміру розмовляти. Тоді потерпілий пробував забрати предмет із рук ОСОБА_25 , однак у цей час він відчув удар по голові та по спині (вказав рукою на поперек). Після чого потерпілий повернувся корпусом у напрямку ОСОБА_5 , під час чого ОСОБА_24 наніс удар у лопатку. А коли він знову обернувся у сторону ОСОБА_4 , то отримав удар від нього по голові. Тоді між усіма учасниками виникла шарпанина. Потерпілий лівою рукою оборонявся від ОСОБА_4 , тому його удари припали по руці, від чого він мав розриви. Крім того, особа, яка нанесла удар ОСОБА_28 , із землі взяла камінь та кинула його йому в обличчя в сторону переносиці. Коли присутні побачили, що в нього з носа та голови тече кров, активна фаза конфлікту закінчилась. Після цього, шість осіб, серед яких ОСОБА_29 та ОСОБА_24 , сіли до автомобіля "ВАЗ 21140", д.н.з. НОМЕР_3 , та покинули місце події. Потерпілий перед тим, як особи покинули місце події, зробив фото осіб, які перебували в автомобілі. Також потерпілий зазначив, що предмети, якими йому нанесли тілесні ушкодження, брати ОСОБА_27 забрали з собою (т. 2 а.п. 112-116);

- висновком експерта № 7 від 06.04.2022, відповідно до якого у ОСОБА_12 мались тілесні ушкодження: садно з травматичним набряком м'яких тканин у волосистій частині голови справа; забійна рана, синець з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя справа; садно в ділянці спинки носа справа з травматичним набряком м'яких тканин; перелом кісток носа без зміщення і без порушення функції носового дихання; забійна рана в ділянці лівого передпліччя; забійно-скальпована рана по долонній поверхні лівої кисті; синці та садно по задній поверхні грудної клітки зліва; синець та садно в лівій клубовій ділянці. Про те, що у волосистій частині голови зліва в ділянці садна була припухлість м'яких тканин, а не підшкірна гематома, як описано в догоспітальному клінічному протоколі, вказує відсутність флюктуації і пункції. Описані ушкодження, спричинені дією тупих твердих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів останніми в ділянки волосистої частини голови, обличчя, лівої руки, грудної клітки по задній поверхні, в ліву клубову ділянку, так і при ударах, вказаними ділянками до таких, можливо в термін, вказаний у постанові. Перелом кісток носа без зміщення і без порушення функції носового дихання та рани відносяться до ушкоджень легких, як таких, що викликали короткочасний розлад здоров'я; решта ушкоджень відносяться до легких (т. 2 а.п. 88-91).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_75 підтримала описаний вище висновок експерта № 7 від 06.04.2022. Зазначила, що до складення висновка вона з правами та обов'язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК України, ознайомлена. Крім того їй відомо, що за завідомо неправдивий висновок передбачено кримінальну відповідальність, в чому вона і розписалася, складаючи висновок. Слідчий під розписку її не попереджав про кримінальну відповідальність. Постанову про призначення експертизи із супровідним листом приніс слідчий. У журналі постанову реєструє медична сестра. Висновок був складений на підставі огляду потерпілого, а також на підставі витребуваних медичних документів. Їй були надані догоспітальний протокол, рентгенограми, оптичний диск з дослідження кісток черепа, лицього скелета, хребта, головного мозку та амбулаторну карту. Тобто для складення висновку достатньо мати медичну документацію та оглянути потерпілого. ОСОБА_12 звернувся за медичною допомогою відразу після отримання травми. Вона оглядала його на наступний день 18.03.2022. Потерпілий вказував, що били його арматурою. Отримані пояснення вона не покладає в основу висновку при визначенні ступеня тілесних ушкоджень, але враховує їх при встановленні обставин та механізму їх нанесення. При огляді потерпілого вона виявила на правій надбрівній ділянці рану, на яку накладено шов. Рана могла утворитися від подовгуватого предмета, а також від падіння на такий предмет. При описі тілесних ушкоджень вона зазначила, що в лівій клубовій ділянці є синець овальної форми у поперечному напрямку. На його тлі - світлий проміжок продовгуватої форми, в тому ж напрямку. Під світлим проміжком мається на увазі ділянка неушкодженої тканини на фоні синця, який свідчить про форму предмета. В даному випадку предмет був продовгавої форми тупий, коли довжина більша за ширину. Синці продовгованої форми не могли бути утворені руками. Натомість могли бути утворені різними предметами, або одним предметом. Судово-медичних даних, щоб конкретизувати який саме це був предмет (дерев'яний чи металевий), нема. Це все вважається видовженими тупими твердими предметами. По задній ділянці грудної клітки було 4 удари. На волосистій частині голови було садно з припухністю м'яких тканин, яке утворилося в результаті ковзання. Це могла бути як палиця, так і інший видовжений тупий твердий предмет з обмеженою поверхнею. Кулак не може бути, бо нема обмежених поверхонь. Синці могли утворитися від падіння на предмети видовженої форми, але їх характер дає підстави вважати, що все ж таки вони утворилися від удару. Перелом носа встановлено по медичних документах. Лінійна форма тілесних ушкоджень свідчить, що предмет мав би бути не менше 2,2 см. Більш імовірно, що це інший предмет, ніж кулак;

- даними догоспітального клінічного протоколу № 8 хворого ОСОБА_12 , копій ренгенограм й оптичного диска з дослідженням кісток черепа, лицього скелета, хребта, головного мозку та описом дослідження на ім'я ОСОБА_12 , які, відповідно до постанови про визнання речового доказу та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 04.04.2022, визнано речовими доказами (т. 2 а.п. 86-87), та оглянуто в судовому засіданні, в яких зафіксовано, що у хворого над правою бровою наявна забійна рана з нерівними краями 1,5х0,5 см, в ділянці носа забійна зсадина. В ділянці лівого ліктього суглоба є рана 1,5х0,5 см....В ділянці кисті забійна зсадина. В потиличній ділянці голови наявна підшкірна гематома 3х4 см. Д-з: ЗЧМТ. Струс головного мозку? Забійна рана брови, забійна рана ліктьового суглоба. Забійна рана носа. Забійна зсадина кисті. Забій потиличної ділянки...При КТ серед іншого встановлено забій м'яких тканин надбрівної ділянки голови справа... .

Суд, оцінивши здобуті у судовому засіданні описані вище докази, визнає їх, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, належними та допустимими, тому покладає їх в обгрунтування вироку.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку як докази вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рапорти від 21.03.2022 (т. 2 а.п. 84, 85), постанову про визнання речовим доказом від 18.03.2022 (т. 2 а.п. 152), що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження.

Водночас суд уважає слушними заперечення захисника до протоколу про проведення слідчого експерименту від 31.03.2022, в якому конкретизовано предмети, якими наносили тілесні ушкодження обвинувачені, хоча на відеозаписі таких ідентифікуючих даних потерпілий самостійно не зазначає, тому в основу вироку покладає безпосередньо досліджену ним відеофіксацію проведення слідчого експерименту,а не сам протокол його проведення.

На виконання вимог ст. 22 КПК України, під час розгляду кримінального провадження суд з метою забезпечення принципу змагальності забезпечував сторонам можливість обстоювати свої позиції і надавати докази, а також доводити перед судом їх переконливість.

Спростування доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів та неспроможності обвинувачення в доказовому аспекті.

Так, захисник ОСОБА_11 зазначив, що відеозаписи показань неповнолітніх свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_52 , які були надані під час досудового розслідування, не можуть покладатися в основу обвинувачення, оскільки не відомо при яких обставинах вказані свідки допитувались та чи не було тиску на них із боку сторони обвинувачення. ОСОБА_76 на відміну від ОСОБА_52 відчував себе скуто, що дає підстави припускати про можливість вказівки перед допитом на те, що слід говорити. Крім того їхні показання суперечать показанням потерпілого. І ці суперечності не можливо було усунути без їх допиту в судовому засіданні. Також сторона захисту була позбавлена можливості задавати їм питання. Вважає, що застосування ч. 11 ст. 615 КПК України не може суперечити основним засадам кримінального судочинства та підміняти безпосередність дослідження доказів судом.

Даючи оцінку зазначеному, суд ураховує, що відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України, показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

В судовому засіданні суд установив, що сторона обвинувачення при визначенні обсягу доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення клопотала, у тому числі про виклик для допиту як свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_52 з участю їх законних представників, яке суд задоволив. Однак, на неодноразові виклики суду вказані свідки не з'явилися, рекомендовані повідомлення поверталися із відмітками "Адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 1 а.п. 113-115, 158-160, 168-170, 193-195, т. 2 а.п. 4-6). Водночас законний представник неповнолітнього свідка ОСОБА_44 - ОСОБА_77 , отримавши повідомлення про виклик до суду (т. 1 а.п. 182), 20.03.2023 подала заяву, в якій повідомила, що неповнолітній ОСОБА_76 у судове засідання з'являтися не зможе, оскільки перебуває за кордоном і в неї відсутній зв'язок із ним (т. 1 а.п. 190).

Про те, що свідки ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_78 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають за кордоном, вказує інформація ГУНП в Івано-Франківській області та адміністрації Державної прикордонної служби України про перетин кордону останнніми, а саме: ОСОБА_79 востаннє перетнув ДКУ на пункті пропуску Рава-Руська 30.12.2022 о 01:16, напрям перетинання - виїзд; ОСОБА_80 - на пункті пропуску Шегині 31.01.2023 о 14:14, напрям перетинання - виїзд. Виїзд останні здійснили, будучи неповнолітніми.

На момент розгляду кримінального провадження судом воєнний стан в Україні, який введений на території України згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався та діє на даний час. Вказані обставини позбавляють можливості сторону обвинувачення надати докази та забезпечити безпосередній допит судом вказаних свідків у зв'язку з обставинами, які склалися в державі та не були передбачуваними на початку повномасштабного вторгнення.

Таким чином, показання неповнолітніх свідків ОСОБА_52 та ОСОБА_44 не могли бути отримані безпосередньо під час судового засідання, оскільки у матеріалах провадження наявні докази на підтвердження їх перебування за межами України. Точні країни їх перебування не відомі, зв'язок із ними відсутній.

Однак, допити неповнолітніх свідків ОСОБА_52 та ОСОБА_44 були здійснені на досудовому слідстві під час дії воєнного стану та зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, що відповідає положенням ч. 11 ст. 615 КПК України. Під час проведення їх допиту були присутні їх законні представники, слідчий перед проведенням допиту ознайомив зі змістом ст. 63 Конституції України, ст. 18, 66 КПК України, а також роз'яснив про обов'язок говорити тільки правду і попередив про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання. Будь-якого тиску на неповнолітніх свідків суд не встановив. Стороні захисту була надана можливість ознайомитись з їх показаннями на досудовому слідстві та подавати докази на їх спростування, клопотати про одночасний допит із метою усунення суперечностей, про які вони заявляють, а також під час судового слідства задавати питання як потерпілому, так і свідкам з приводу обставин, про які повідомили ОСОБА_78 та ОСОБА_81 . Водночас суд безпосередньо дослідив відеозаписи та поклав у основу вироку обставини подій, які мали місце 17.03.2022 та підтверджені іншими доказами.

Про відсутність порушення такої засади кримінального провадження як безпосередність дослідження показань та прав обвинуваченого при дослідженні відеозаписів показань свідка відповідно до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України вказав Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 337/2104/22.

Щодо показань свідка ОСОБА_65 , який не був присутній під час конфлікту, а про події повідомив зі слів потерпілого, то, відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

В даному випадку потерпілий був допитаний у судовому засіданні, його показання є послідовними, а показання свідка ОСОБА_65 фактично підтверджують ті обставини, які були повідомлені потерпілим. Їхні показання узгоджуються між собою за змістом, часом і обставинами подій. Тому суд оцінює їх не як самостійний доказ, а в сукупності з іншими доказами по справі. Крім того ОСОБА_82 був безпосереднім свідком наявних на потерпілому тілесних ушкоджень, ініціював надання йому медичної допомоги та повідомляв в поліцію про обставини, які йому стали відомі.

Враховуючи, що джерело таких показань встановлено, потерпілий допитаний судом, а самі показання свідка ОСОБА_65 є логічними, послідовними та взаємопов'язаними, тому суд виснує, що вони можуть бути покладені в основу вироку.

Що стосується мотивів захисника ОСОБА_11 про визнання неналежним і недопустимим висновку експерта № 7 від 06.04.2022, суд дійшов такого висновку.

Так, захисник зазначає, що експерт перед проведенням експертизи не був попереджений про кримінальнальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Однак, суд звертає увагу на те, що у згаданому висновку експерта зазначено про обізнаність експерта про те, що за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку чи за розголошення даних досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність за ст. 384, 385, 387 КК України, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 102 КПК України. Містить висновок експерта № 7 від 06.04.2022 і підпис судово-медичного експерта про роз'яснення йому процесуальних прав та обов'язків і про його відповідальність, що свідчить про дотримання вимог п. 3.2.7 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 № 6. Про свою обізнаність про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку вказала і в судовому засіданні експерт ОСОБА_75 , яка дає висновок від свого імені та несе за нього особисту відповідальність (ч. 3 ст. 101 КПК України).

Судово-медична експертиза була проведена на підставі постанови старшого слідчого від 18.03.2022, тобто експерт була обізнана, що підготовлений нею висновок буде використаний як доказ у рамках кримінального провадження.

Клопочучи про визнання висновка експерта недопустимим, захисник фактично підміняє під нього поняття експертного дослідження, яке проводиться поза межами судових проваджень та без указівки в ньому про попередження про кримінальну відповідальність. Однак у даному випадку складено саме висновок експерта, в якому, відповідно до п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) та п. 3.2.7 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 № 6, у вступній частині висновку зазначено про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. Ні у КПК України, ні у вказаних Інструкціях не міститься вимога про необхідність попередження експерта про кримінальну відповідальність в інших документах, у тому числі на підставі яких проводиться експертиза.

На час призначення експертизи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебували у статусі підозрюваних, тому твердження захисника про порушення їх прав під час призначення експертизи, які полягали в неможливості поставити свої питання, не заслуговують на увагу. Натомість вони не були позбавлені можливості після відкриття їм матеріалів кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і під час судового слідства клопотати про проведення додаткової, повторної чи комісійної експертиз.

Посилання ж на ненадання експертам матеріалів кримінального провадження, в тому числі предметів, якими наносилися тілесні ушкодження, не повідомлення про всі обставини кримінального провадження, не впливають на об'єктивність висновку експерта та допустимість його як доказу, оскільки судово-медична експертиза проведена шляхом безпосереднього огляду потерпілого на наявність на ньому тілесних ушкоджень та на підставі додатково витребуваної медичної документації, що містила відомості про стан здоров'я останнього після події. Саме такі дані є визначальними для вирішення поставлених перед експертом питань і не потребують обов'язкового дослідження інших матеріалів кримінального провадження.

При складенні висновку судово-медичної експертизи суд не встановив інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які б свідчили про істотне порушення прав учасників кримінального провадження або були б підставою для визнання такого висновка недопустимим доказом. Висновок експерта містить опис проведених досліджень, дані безпосереднього огляду потерпілого, посилання на використані медичні документи, а також мотивовані та логічно обґрунтовані відповіді на поставлені питання, які підтримала та додаткового роз'яснила експерт ОСОБА_75 у судовому засіданні. Порушень порядку призначення чи проведення експертизи, які б ставили під сумнів достовірність отриманих результатів, або позбавили сторону захисту можливості їх перевірити, суд не встановив.

За таких обставин, суд виснує, що висновок експерта № 7 від 06.04.2022 є допустимим доказом та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у даному провадженні і може бути покладений в основу висновків суду.

Щодо тверджень сторони захисту з приводу того, що органом досудового розслідування не дано оцінку діям інших учасників конфлікту, зокрема братів Гошовських, то суд зазначає, що такі дії не впливають на кваліфікацію дій обвинувачених. А обставинам, які передували діям останніх, суд надасть оцінку нижче.

Щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого органами досудового розслідування за ч. 4 ст. 296 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження прокурор підтримав обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, при таких обставинах.

17 березня 2022 року близько 15:15 годин ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в громадському місці по вул. Січових Стрільців у м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, неподалік майданчика для гри у футбол, діючи з єдиним умислом, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи існуючими правилами та нормами поведінки в суспільстві, з метою демонстрації переваги, використовуючи малозначимий привід, затіяли сварку з ОСОБА_12 , в ході якої висловлювали на його адресу образи та погрози застосування фізичного насильства з використанням ненормативної лексики. Після чого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи хуліганські дії, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , діючи спільно та злагоджено, умисно за допомогою дерев'яної палиці та металевої труби, які ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заздалегідь заготовили та привезли в автомобілі марки "ВАЗ" моделі "21140" із реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким користувалися, нанесли численні удари по тулубу, голові та кінцівках, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою каменю, який він підняв на дорозі і кинув прицільно у бік потерпілого, попав в обличчя, спричинивши цими діями ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді перелому кісток носу без зміщення і без порушення функцій носового дихання, та легкі тілесні ушкодження у вигляді садна з травматичним набряком м'яких тканин у волосистій частині голови справа, забійної рани, синця з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя, садна в ділянці спинки носа справа з травматичним набряком м'яких тканин, забійної рани в ділянці лівого передпліччя, забійно-скальваної рани по задній поверхні грудної клітки зліва, синця та садна в лівій клубовій ділянці.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 ККУкраїни, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та із застосуванням предмета, спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Даючи оцінку кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд зазначає, що безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к зазначила, що хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Суд установив, що вчиненню обвинуваченими протиправних дій, передували конфлікти, які виникли між братами Гошовськими, свідком ОСОБА_83 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що коли він на мотоциклі приїхав на стадіон, до нього підбігла особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та вказала на неприпустиму поведінку братів ОСОБА_15 (ображали його та старшого за себе ОСОБА_22 , який є особою з інвалідністю). За ним прибігли і згадані брати, які надалі хотіли "бити" особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Також підійшов і свідок ОСОБА_17 , який висловив свою версію подій. Він (обвинувачений) просив їх примиритися. Як йому здалося, він залагодив сварку, сторони потиснули один одному руки, проте згодом він зрозумів, що брати ОСОБА_15 просто тягнули час, очікуючи на брата, до якого вони зателефонували. А коли останній під'їхав, наполягали на продовженні з'ясування стосунків. Однак, він не став залишатися біля стадіону, а повернувся у гараж.

Про наявність конфліктних ситуацій зі братами Гошовськими вказали в судовому засіданні свідок ОСОБА_70 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Частина з них зафіксована і на відеозаписі з камери спостереження (конфлікт (словесна перепалка) з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та одним із братів ОСОБА_15 ).

Неповнолітній свідок ОСОБА_84 , який допитувався в присутності представника органу опіки і піклування Долинської міської ради ОСОБА_85 , також показав, що 17.03.2022 він бачив як хлопці мирилися. Все відбувалось біля лавки, поруч мініфутбольного поля. Присутніми були ОСОБА_57 , брати ОСОБА_15 і ОСОБА_86 .

Однак під час розгляду кримінального провадження суд установив, що конфліктна ситуація не вичерпала себе: брати ОСОБА_15 , як вказано вище, зателефонували до старшого брата - потерпілого ОСОБА_12 , який приїхав на стадіон, після чого обвинувачений ОСОБА_4 по приїзді у гараж запропонував своєму брату - обвинуваченому ОСОБА_5 поїхати на стадіон, щоб поговорити з "якимись хлопцями". Твердження ж обвинуначених про те, що вони на стадіон тільки підвозили своїх знайомих, а не їхали туди цілеспрямовано для "розмови", спростовуються показаннями свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_40 та ОСОБА_87 . Приїхавши на стадіон, обвинувачені відправились до місця, де вже перебував потерпілий ОСОБА_12 та його брати ОСОБА_15 , що вони не заперечили в судовому засіданні та підтверджується відеозаписом із камери спостереження і показаннями свідків.

Під час розгляду кримінального провадження суд неодноразово вживав заходи для допиту неповнолітніх свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_14 за участю їх законного представника, яких викликав у судове засідання (т. 1 а.п. 106, 154, 184, т. 3 а.п. 4-6, 38, 44, 47-48, 81), а після з'ясування того, що вони виїхали за кордон, де перебувають і на даний час (т. 3 а.п. 170, 171, 175), надавав їм можливість брати участь у допиті в режимі відеоконференції (т. 1 а.п. 187-188, т. 3 а.п. 17-18), однак такі на викликики суду не з'являлися, свою участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не реалізували (через технічні несправності власних технічних засобів) (т. 2 а.п. 36-40, т. 3 а.п. 19-22, 25-26).

Як установив суд із матеріалів кримінального провадження в їх сукупності у ОСОБА_5 , ОСОБА_5 виникло раптове неприязне ставлення до потерпілого, оскільки він пристав на захист своїх братів, які були ініціаторами попередніх конфліктів та продовжили своє зневажливе ставлення до особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка вже була побита (в крові). Це підтверджується показаннями обвинувачених, які вказували на те, що вони підійшли з добрими намірами (хотіли поговорити), але вже в ході інциденту між ОСОБА_14 (на захист якого став ОСОБА_12 ) та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відреагували на поведінку потерпілого та його братів, у тому числі спрямовану і в їх сторону; потерпілого ОСОБА_12 , який стверджував, що брати Филики, підійшовши до нього, почали обговорювати конфлікт, який передував їхньому приїзду, під час чого особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, нанесла удар його молодшому братові, що спровокувало штовханину, в ході якої обвинувачені, взявши зі свого автомобіля палиці, нанесли ними йому удари по різних частинах тіла, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, кинула в нього каменем; свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_40 , ОСОБА_52 , ОСОБА_61 , ОСОБА_44 , які підтвердили виникнення конфліктної ситуації під час гри у футбол, для врегулювання якої приїхали обвинувачені та потерпілий, намагаючись вирішити її мирним шляхом. Однак, у ході спілкування склалися неприязні відносини між ними, що призвело до конфлікту. Вказані обставини зафіксовані на відеозаписі з камери спостереження та під час фіксування слідчого експерименту. Крім того свідки ОСОБА_78 та ОСОБА_70 вказали, що саме ОСОБА_55 наніс удар особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, а свідки ОСОБА_69 , ОСОБА_88 підтвердили, що коли вони приїхали, остання була побита (в крові). Свідок ОСОБА_88 також вказав на неправомірну поведінку ОСОБА_14 , яка послужила причиною конфлікту, та погрозливі вигуки ОСОБА_12 у сторону обвинуваченого. Свідок ОСОБА_69 підтвердив, що саме поведінка братів ОСОБА_15 та ОСОБА_12 була причиною виникнення бійки, учасниками якої стали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже коли така розпочалась між іншими присутніми, зачепивши й їх. Будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , приїхавши на місце події, підійшли з палицями до присутніх, затіяли сварку через малозначимий привід, почали демонструвати свою перевагу, прагнули показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, виражалися нецензурною лексикою, зневажаючи норми суспільної моральності, в судовому засіданні не здобуто.

Тобто обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинувачених до потерпілого свідчать про те, що вона була зумовлена раптово виникнутою особистою неприязню до нього, спричиненою прагненням завдати йому шкоди з особистих спонукань (відстоювання осіб, які вчинили негідно по відношенню до інших осіб, які є слабшими), а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Жодні докази, які дослідив суд, не вказують, що безпосереднім об'єктом посягання обвинувачених була саме громадська безпека.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини свідчать, що мотивом конфлікту між обвинуваченими та потерпілим у цьому кримінальному провадженні стали раптово виниклі особисті неприязні відносини між ними, що призвело до заподіяння умисних тілесних ушкоджень останньому.

Зазначене вище дає підстави для висновку суду про відсутність у діях обвинувачених мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

Сторона обвинувачення не надала достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діяннях обвинувачених складу кримінально караного хуліганства за ознакою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб. Також не доведено, що головною рушійною силою дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було бажання протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки шляхом тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства, а не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому та його братам. Твердження ж сторони обвинувачення про те, що обвинувачені та потерпілий не були знайомі до події, та короткочасність події, не спростовують вказаних обставин. Воночас хоча конфлікт і відбувався в громадському місці, однак основним безпосереднім об'єктом посягання обвинувачених було здоров'я потерпілого, а не громадська безпека. Їхні дії тривали незначний проміжок часу та були припинені ними самостійно шляхом відходу до свого автомобіля, що свідчить про відсутність наміру порушити громадський порядок та спокій громадян.

Крім того, суд погоджується з доводами сторони захисту в тій частині, що доказів того, що обвинувачені використовували спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень предмети (тобто такі, які спеціально готувалися для вказаної цілі шляхом їх переробки, оброблення тощо), сторона обвинувачення не надала. Дані предмети досудовим слідством не встановлені, такі не оглянуті, будь-яких заходів для встановлення їх місця знаходження не проведено, як і не встановлено їх ідентифікуючих детальних ознак з допиту свідків, а суд, з огляду на засади безсторонності суду та змагальності сторін, усунути неповноту досудового розслідування в цій частині з власної ініціативи позбавлений можливості. Більше того, сторона обвинувачення не розмежовує однозначно такі предмети, підтримуючи обвинувачення, в якому у провину поставлено вчинення злочину як із заздалегідь заготованими предметами (перші абзаци фабул обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), так і з використанням предметів спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень (кваліфікація дій обвинувачених), що є різними кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та вважає, що їх дії були зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і повинні бути кваліфіковані за наслідками, які настали в результаті їх протиправних дій, а саме як умисне легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинене групою осіб (ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України).

Щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України.

Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень та умисних легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, доведена описаними вище доказами.

Відсутність у обвинувальному акті розмежування того, які саме тілесні ушкодження та ким саме із обвинувачених та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, наносились, не спростовують спричинення вказаних вище тілесних ушкоджень, оскільки матеріалами кримінального провадження підтерджується, що у потерпілого мали місце численні легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я, які стали результатом спільних та узгоджених дій особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та обох обвинувачених. Кожен з них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим вносив свій вклад у кінцевий результат, наслідком чого стало отримання ним легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я. Вказані ушкодження завдавались у рамках єдиного часового проміжку без відчутної різниці в інтенсивності кожного з обвинуваченого, а тому суд уважає, що їхні дії були складовою єдиного умислу, у зв'язку з чим неможливо їхні дії виокремити та піддати окремій кваліфікації. Про вчиненя проступку групою осіб свідчить і узгодженість їх дій, оскільки після того як особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, нанесла удар одному з братів Гошовських, за якого заступався ОСОБА_12 , обвинувачені взяли предмети довгої форми та у свою чергу також завдали почергово удари потерпілому, до дій яких пристала і особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, кидаючи в останнього каменем.

Локалізація та характер тілесних ушкоджень, які описані у висновку експерта № 7 від 06.04.2022, відповідають показанням, які зафіксовані під час проведення слідчого експерименту від 31.03.2022, показанням потерпілого в судовому засіданні, у ході яких він пояснив та показав механізм виникнення тілесних ушкоджень, які були виявлені на його тілі, а також даним відеозапису з камери спостереження, де зафіксовано як потерпілий прикривається руками під час нанесення йому ударів довгим предметом та як на його голові появляється кров.

Водночас не заслуговують на увагу твердження обвинувачених, що вони будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 не наносили, які суд розцінює як такі, що подані з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються встановленими під час розгляду провадження обставинами.

Так, на відеозаписі з камер спостереження тільки в руках ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зафіксовані предмети довгої форми, якими вони неодноразово замахувалися. В інших осіб, які були присутні під час події, таких предметів не було. У висновку експерта № 7 зазначено, що тілесні ушкодження мають форму, яка дає підстави вважати, що вони були спричинені дією тупих твердих предметів та могли утворитися як при нанесенні ударів останніми, так і при ударах вказаними ділянками до таких. В судовому ж засіданні експерт ОСОБА_75 уточнила, що характер тілесних ушкоджень дає підстави вважати, що вони спричинені при нанесенні ударів тупими твердими предметами, а не руками. Про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_89 обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджував і сам потерпілий, а також свідок ОСОБА_82 , який дав показання зі слів потерпілого, та неповнолітній свідок ОСОБА_76 , який був допитаний на досудовому слідстві під відеозапис. Будь-яких доказів того, що мала місце необхідна оборона, про що стверджували обвинувачені, під час розгляду кримінального провадження не здобуто.

Щодо перекваліфікації злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення.

Вирішуючи питання щодо можливості перекваліфікації судом злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення, суд ураховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к (провадження №13-28кс19), в яких зазначено, що звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.

Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.

У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК України.

Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, 17.03.2022 від ОСОБА_12 було прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення, в якій він стверджував, що 17.03.2022 близько 15:30 на стадіоні в м. Болехів ОСОБА_35 та ОСОБА_46 нанесли йому удари металевою арматурою по голові. Просив притягнути вказаних осіб до кримінальної відповідальності (2 п.а. 81).

Під час досудового розслідування кримінального провадження дії обвинувачених були кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, проте вказана кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, тому суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати їх дії з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні саме цього кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Дійшовши такого висновку, суд керується вимогами ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. На обов'язок суду перевірити наявність у діях обвинувачених іншого менш тяжкого кримінального правопорушення в разі встановлення відсутності умислу на порушення громадського порядку звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 у справі № 404/5227/17 (п. 27).

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:

суд обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно зі ст. 66 КК України, не встановив.

Щодо поставленої у провину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такої обтяжуючої обставини як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, то таку слід виключити з обвинувачення з таких підстав.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.

Зміст цієї норми свідчить, що для її застосування необхідно встановити: факт дії воєнного стану, причинний зв'язок між умовами такого стану та способом вчинення злочину; використання винним об'єктивних обмежень або особливостей правового режиму для полегшення реалізації злочинного наміру.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення саме з використанням умов воєнного стану чи обстановки, що склалась під час воєнного стану, в тому числі її використання для полегшення реалізації злочинного наміру.

Крім того аналіз норм законодавства України про кримінальну відповідальність у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що передбачена в п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжуюча покарання обставина (вчинення злочину з використанням умов воєнного стану), законодавцем поширена на кримінальні правопорушення, вчинені у формі злочинів. Натомість суд прийшов до висновку, що обвинувачені винуваті у вчиненні кримінального проступку, а відтак визнання в даному випадку обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану вказує на неправильне застосування закон України про кримінальну відповідальність.

В силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати інші обставини, які обтяжують покарання обвинувачених та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинувачених.

Мотиви призначення покарання:

вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання, та особи винних.

Так, вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше несудимий (т. 2 а.п. 141),зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , скарг на його поведінку від сусідів не поступало (т. 2 а.п. 144), в наркологічному та психоневрологічному кабінетах КНП "Болехівська ЦМЛ" не знаходиться(т. 2 а.п. 145, 146). Згідно із досудовою доповіддю, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як середні (т. 1 а.п. 55-56).

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд бере до уваги конкретні обставини скоєного правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який хоч і згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, однак конкретні обставини його вчинення свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, адже тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні умисно, групою осіб, із застосуванням сторонніх предметів, що об'єктивно посилює інтенсивність та небезпечність насильницьких дій. Суд також враховує поведінку обвинуваченого під час та після вчинення протиправних дій, байдуже ставлення до вчиненого та наслідків: шкоду потерпілому не відшкодовано, вибачень не принесено, щирого каяття не висловлено, що свідчить про відсутність критичного ставлення до вчиненого; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 найсуворішого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 суд установив, що він зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , скарг на його поведінку від сусідів не поступало (т. 2 а.п. 132), в наркологічному та психоневрологічному кабінетах КНП "Болехівська ЦМЛ" не знаходиться(т. 2 а.п. 133, 134), згідно зі ст. 89 КК України, є таким, що не має судимості (т. 2 а.п. 127). 06 вересня 2025 року призваний по призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 у військову частину НОМЕР_4 (т. 3 а.п. 94). Надалі самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_5 та не повертався (т. 3 а.п. 107). Згідно із досудовою доповіддю, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як середні (т. 1 а.п. 52-53).

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд ураховує обставини вчинення кримінального правопорушення, яке хоч і відноситься до кримінальних проступків, однак спосіб його вчинення свідчить про підвищену суспільну небезпечність: дії були вчинені у складі групи осіб, із застосуванням предметів довгої форми, як знаряддя насильства, що об'єктивно підвищує інтенсивність впливу на потерпілого, ставлення до вчиненого, його наслідків, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, яка не свідчить про прагнення до виправлення того, що сталось, та усвідомлення неправомірності своїх дій, а також дані про особу обвинуваченого, який не судимий згідно зі ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, призваний на військову службу, однак самовільно залишив військову частину, тому вважає, що йому слід призначити найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

Водночас суд ураховує, що обвинувачені перебували під вартою, тому при остаточному призначенні покарання застосуванню підлягають вимоги ч. 5 ст. 72 КК України.

Відповідно до ухвали від 30.03.2022, суд застосував до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19:11 год 18 березня 2022 року. Одночасно суд визначив запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, та визначив її у розмірі 198480,00 гривень. Підозрюваний або заставодавець мали право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 16.05.2022 (т. 2 а.п. 155-157).

Згідно з випискою Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області від 21.03.2022 на рахунковий рахунок № НОМЕР_6 територіального управління зараховані кошти в сумі 198480,00 грн - застава за ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 142, 209). У квитанції про здійснену сплату (внесену заставу) платником зазначено ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 143, 210, 211).

Тобто обвинувачений ОСОБА_4 перебував під вартою з 18.03.2022 до 21.03.2022 (4 дні).

З урахуванням наведеного, суд уважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання до моменту звільнення з-під варти (4 дні) з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Відповідно до ухвали від 29.03.2022, суд застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 09:55 год 29 березня 2022 року. Одночасно суд визначив запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України та визначив її у розмірі 124050,00 гривень. Підозрюваний або заставодавець мали право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 27.05.2022 (т. 2 а.п. 120-123).

Згідно з випискою Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області від 29.03.2022 на рахунковий рахунок № НОМЕР_6 територіального управління зараховані кошти в сумі 124050,00 грн - застава за ОСОБА_5 (т. 2 а.п. 135, 206). У квитанції про здійснену сплату (внесену заставу) платником зазначено ОСОБА_5 (т. 2 а.п. 136, 207, 208).

Тобто обвинувачений ОСОБА_5 перебував під вартою 1 день - 29.03.2022.

Зважаючи на викладене та призначену міру покарання, суд уважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання 1 день попереднього ув'язнення, виходячи зі співвідношення один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.

Однак, суд уважає, що наявні підстави для застосування до обвинувачених положень ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України з таких підстав.

Санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі на строк до двох років і, відповідно до ст. 12 КК України, це кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

Згідно із ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Кримінальне правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили 17 березня 2022 року.

На момент розгляду кримінального провадження, з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад три роки.

За таких обставин, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають звільненню від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні.

У даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_12 заявив цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, та просив стягнути з останніх на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 300000,00 грн. (т. 1 а.п. 83-90).

Після постановлення ухвали від 29.01.2024 про виділення матеріалів кримінального провадження та його зупинення, 01 травня 2024 року представник потерпілого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 завдану моральну (немайнову) шкоду кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 296 КК України, в розмірі по 100000,00 гривень з кожного (т. 2 а.п. 226-227).

Згідно із ухвалою від 01.05.2024, суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінальних правопорушень, та позовні вимоги ОСОБА_12 до особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінальних правопорушень, виділивши останні для розгляду в рамках кримінального провадження відносно останньої.

Позовні вимоги потерпілий - цивільний позивач мотивує тим, що внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень він був вимушений деякий час перебувати на амбулаторному лікуванні, що створювало для нього біль та дискомфорт. Обвинувачені байдуже віднеслися до свого вчинку, пробачення не попросили.

Представник потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 - в судовому засіданні просив уточнені позовні вимоги задовольнити повністю. Додатково зазначив, що його довірителю завдано матеріальну шкоду, пов'язану з проходженням лікування, проте квитанцій потерпілицй не зберіг, тому її не заявлено до стягнення. Однак завдання моральної шкоди мало місце. Така обґрунтовується вимушеними змінами у житті ОСОБА_12 , його моральними стражданнями та переживаннями, хвилюваннями, тривалістю розгляду кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_4 цивільний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що моральну шкоду своїми діями потерпілому не завдавав.

Обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні цивільний позов також не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Моральну шкоду потерпілому не завдавав, тому підстави для її відшкодування відсутні.

Захисники обвинувачених у судовому засіданні підтримали позиції своїх підзахисних, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України, абз. 1 п. 9 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі" від 28.05.1985 зазначено, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський Суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Факт спричинення моральної шкоди протиправними діями кожного з обвинувачених доводиться сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показаннями потерпілого, які є послідовними та узгодженими між собою, свідка ОСОБА_65 , який вказав на стан потерпілого після отриманих тілесних ушкоджень та їх наслідки для його морального та фізичного стану, оглянутими в судовому засіданні медичними документами, а також показаннями свідків, які підтверджували обставини події.

Водночас суд ураховує характер та обсяг моральних страждать ОСОБА_12 , пов'язаних із пережитими негативними емоціями, необхідністю витрачати свій час та фізичні зусилля на відновлення свого здоров'я через завдані тілесні ушкодження, що, як наслідок, зумовило зміну життєвого циклу, підвищило внутрішнє емоційне напруження, знизило його емоційну стійкість та призвело до душевних переживань, а також іншими немайновими втратами, в тому числі вимушеністю тривалий час відстоювати через свого представника в суді справедливої сатисфакції, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями обвинувачених.

Окрім указаного вище, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з кожного з обвинувачених, суд виходить із меж заявлених вимог та враховує характер протиправних дій обвинувачених, кількість тілесних ушкоджень, які були завдані твердими предметами, в той час коли потерпілий оборонявся без сторонніх засобів, лише руками, що також викликало додаткові побоювання за своє життя та здоров'я, у різні ділянки тіла, в тому числі і обличчя, що спричинило занепокоєння за свій зовнішній вигляд, психологічний дискомфорт, зниження самооцінки, а також обумовило порушення звичного способу життя та соціальних зв'язків, поведінку ОСОБА_5 і ОСОБА_4 після вчинення правопорушення.

З огляду на викладене, виваженим і справедливим розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди суд оцінює в сумі 120000,00 грн. Оскільки моральну шкоду потерпілому завдано спільними діями обвинувачених, кожен із них несе самостійний обов'язок щодо її відшкодування, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з кожного з обвинувачених по 50 % визначеного розміру моральної шкоди, що становить по 60000,00 грн.

А відтак цивільний позов слід задовольнити частково.

Щодо понесених витрат на правову допомогу, то, зважаючи, що адвокат ОСОБА_13 надавав правову допомогу потерпілому, у зв'язку із заявленням цивільного позову та розглядом кримінального провадження, враховуючи долучену квитанцію на обгрунтування її розміру та відсутність заперечень з даного приводу зі сторони захисту (цивільних відповідачів), суд вважає за необхідне вказані витрати в розмірі 5000,00 грн стягнути з обвинувачених на користь ОСОБА_12 , із кожного по 2500,00 грн.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були звільнені з-під варти у зв'язку зі внесенням застави, тому вони вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Під час розгляду кримінального провадження обвинувачені виконували свої процесуальні обов'язки, з'являлися за викликами суду. Їх неявка мала місце тільки в тих випадках, коли захисники клопотали про відкладення судових засідань, про що їх заздалегідь повідомляли, що перші підтверджували в наступних судових засіданнях, про що свідчать матеріали кримінального провадження (заяви захисників та журнали судових засідань). Крім того суд звертає увагу на те, що в більшості таких випадків мала місце неявка й усіх інших учасників провадження, що спростовує твердження сторони обвинувачення про відкладення судових засідань саме у зв'язку з невиконанням обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків, на що вказують відповідні довідки по справі про нездійснення фіксування судових засідань, у зв'язку з неявкою учасників процесу. Також у період із 28 лютого 2025 року до 09 червня 2025 року представник потерпілого у зв'язку з тяжким захворюванням перебував на тривалому лікуванні, про що надавав підтверджуючі документи, одночасно наполягаючи на своїй участі у розгляді провадження з метою непорушення прав потерпілого ОСОБА_12 , який у той час проходив військову службу, про що обвинувачені та їх захисники були обізнані. І саме клопотання представника потерпілого були причиною відкладення судових засідань, а не неявка в такі обвинувачених.

Крім того обвинувачений ОСОБА_90 із 06 вересня 2025 року призваний по призову на військову службу під час мобілізації, тому його неявки в судові засідання з цього часу не можна вважати такими, що були зумовлені неповажними причинами. Більше того, його захисник із метою забезпечення участі свого підзахисного в судовому засіданні клопотав про його участь у розгляді кримінального провадження в режимі відеоконференції. Неможливість обвинуваченого під'єднатись до ВКЗ була зумовлена втратою телефону під час мобілізації, про що він пояснив, з'явившись у судове засідання. Посилання ж сторони обвинувачення на необхідність звернення застави, внесеної за ОСОБА_5 , у дохід держави, в тому числі з причин самовільного залишення військової частини, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку визначальним є виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого саме в рамках даного кримінального провадження. Натомість щодо факту самовільного залишення військової частини, то такий не є предметом дослідження вказаного кримінального провадження, однак суд зверне увагу на наявність ознак порушення закону ОСОБА_5 , шляхом постановлення окремої ухвали.

Згідно із ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд не встановив, а відтак внесені розміри застав підлягають поверненню обвинуваченим після набрання вироком законної сили.

Ухвалою про арешт майна від 20.03.2022 накладено арешт на верхній одяг, а саме на джинси світло-синього кольору, які вилучені під час затримання ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 153-154).

Питання про скасування арешту суд вирішує відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України та враховує міру покарання, яку слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , майно, на яке накладено арешт, яке не підлягає спеціальній конфіскації.

Питання речових доказів та документів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування процесуальні витрати, які підлягають стягненню з обвинувачених, не понесені.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (місяців) обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання 8 (вісім) днів обмеження волі за 4 (чотири) дні попереднього ув'язнення.

Звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (місяців) обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання 2 (два) дні обмеження волі за 1 (один) день попереднього ув'язнення.

Звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Запобіжний захід у виді застави обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 заставу в розмірі 124050,00 (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят) гривень повернути ОСОБА_5 .

Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 заставу в розмірі 198480,00 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень повернути ОСОБА_4 .

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2022, на верхній одяг, а саме джинси світло-синього кольору, скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 60000,00 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди та 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 60000,00 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди та 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Після набрання вироком законної сили речові докази та документи, а саме:

CD-R диск із файлом, який наданий ОСОБА_12 28 кітня 2022 року, та DVD-R диск найменуванням "VS", які зберігаються при матеріалах кримінального провадження 343/741/22 (1-кп/343/53/26), залишити при матеріалах кримінального провадження 343/741/22 (1-кп/343/53/26);

догоспітальний клінічний протокол № 8 на ім'я ОСОБА_12 , копії рентгеноргам та CD-R диску з інформацією щодо результатів комп'ютерної томографії, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження 343/741/22 (1-кп/343/53/26), повернути в КНП "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області;

джинси світло-синього кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1