ЄУН193/521/26
Провадження №1-кс/193/65/26
іменем України
08 квітня 2026 року сел. Софіївка
Слідчий суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровської області капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026041580000062 від 04.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
06.04.2026 до слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання слідчого, погоджене з начальником Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 в обґрунтування якого вказано, що слідчим відділенням ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000062 від 04.04.2026 за ч.1 ст. 382 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.04.2026 о 00:27 год. працівниками ППП в місті Кривий Ріг УШІ в Дніпропетровській області під час здійснення патрулювання на трасі Н-11 в межах селища Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області було зупинено легковий автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого за рішенням суду позбавлено права керування транспортним засобом строком на 7 років.
Під час виїзду на місце події 04.04.2026 в період часу з 20:00 год по 20:30 год було проведено огляд місцевості, а саме частини паркувального майданчику біля магазину «33 кв.м.» за адресою: мікрорайон 5-й Зарічний, 53-А в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на якому виявлено транспортний засіб - легковий автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO», н/з НОМЕР_1 , сірого кольору, який перебуває у власності ОСОБА_7 , але знаходиться у користуванні ОСОБА_6 . За результатом огляду вищевказаний автомобіль вилучено до ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Слідчий наголошує, що за даними інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» автоматизованого обліку адміністративних правопорушень, відносно ОСОБА_6 неодноразово складались адміністративні матеріали за ст. 126 КУпАП санкція, яких передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк. Зокрема за постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 ОСОБА_6 було позбавлено права керування транспортним засобом на строк 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Посилаючись на те, що автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO», н/з НОМЕР_1 , використовується ОСОБА_6 всупереч діючим нормам чинного законодавства та є предметом вчинення злочину в даному кримінальному провадженні, оскільки останній умисно та систематично, достовірно знаючи про те, що він був позбавлений права керування транспортними засобами, неодноразово керував транспортними засобами, тим самим умисно не виконував постанови та вироки суду, що набрали законної сили, слідчий просив накласти арешт на вказаний транспортний засіб, який є речовим доказом, з метою його збереження.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт вказаного автомобіля підтримала з наведених підстав і просила його задовольнити.
ОСОБА_6 , стосовно майна якого вирішується питання про арешт, до суду не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду цього клопотання належним чином, що відповідно до ч.1 ст.172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Вислухавши доводи слідчого, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що у його задоволенні слід відмовити з таких підстав.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.167 та ч.2 ст.168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000062 від 04.04.2026 за ч.1 ст.382 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 04.04.2026 о 00:27 год. співробітники ППП в місті Кривий Ріг УШІ в Дніпропетровській області на автодорозі Н-11 в межах сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області зупинили автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого за рішенням суду позбавлено права керування транспортним засобом строком на 7 років.
Цього ж дня, згаданий автомобіль був виявлений на паркувальному майданчику біля магазину «33 кв.м.» за адресою: мікрорайон 5-й Зарічний, 53-А в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області і за протоколом огляду від 04.04.2026, проведеного в період часу з 20:00 год по 20:30 год, вищевказаний автомобіль вилучено та переміщено на майданчик ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO», н/з НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання про арешт вказаного транспортного засобу, слідчий зазначає, що, оскільки цей автомобіль був вилучений під час проведення огляду 04.04.2026 та визнаний речовим доказом, а тому існують підстави вважати, що вилучення вказаного майна сприяє цілям та меті проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а арешт вказаного майна обумовлюється метою збереження речових доказів.
Слідчий суддя не погоджується з такими доводами слідчого з огляду на таке.
По-перше, слідчим не додано до суду постанову за якою ним було визнано вказаний автомобіль речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а по-друге у клопотанні не вказано, які відомості може містити вилучене майно і яким чином воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або що вказаний автомобіль є предметом чи об'єктом кримінально-протиправного посягання.
При цьому варто зауважити, що сам по собі факт прийняття слідчим постанови про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом не свідчить про його відповідність, визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна, оскільки в протилежному тлумаченні та застосуванні вищезазначених норм арешт на майно накладався б автоматично без здійснення судового контролю законності обмеження права власності.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК України, полягає в одному з таких зазначених у диспозиції альтернативних діянь, як невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь: дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя у тому числі виходив з того, що зі змісту матеріалів справи не убачається взаємозв'язок між вилученим майном, яке належить на праві власності ОСОБА_7 та розслідуваним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.382 КК України. Насамперед, відсутні докази на підтвердження значимості транспортного засобу, про який йде мова, для потреб досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.1 ст.382 КК України.
Не доведено існування ризиків, наведених у клопотанні стосовно можливості відчуження, знищення транспортного засобу і наслідки настання таких для досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ст.382 КК України.
Також жодних аргументів щодо можливості застосування у подальшому до тимчасового вилученого майна, у разі його арешту, спеціальної конфіскації, слідчий не навів. До того ж до клопотання слідчим не долучено документів, які б давали підстави для висновку, що ОСОБА_7 є лише титульним (номінальним) власником вказаного автомобіля, тоді як фактичним власником майна, яке перебуває в його постійному користуванні, є саме ОСОБА_6 .
Слідчим суддею враховується і те, що станом на час розгляду цього клопотання жодній особі, у даному кримінальному провадженні не вручено письмового повідомлення про підозру, відповідно до ст. 278 КПК України.
Таким чином, на переконання суду, слідчим під час судового розгляду клопотання про арешт майна не доведено необхідності у накладенні на нього арешту, не доведено факту того, що вилучене майно, яке на праві власності належать ОСОБА_7 набуто кримінально-протиправним шляхом, відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК та на нього може бути накладено арешт у даному кримінальному провадженні.
Водночас суд звертає увагу на те, що ані слідчий у своєму клопотанні, ані прокурор який погоджував це клопотання, в порушення вимог ст. 171, 173 КПК, не оцінили розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для власника майна.
Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна з метою недопущення порушення права власності особи на володіння належним майном.
Керуючись ст. 131, 132, 170-175 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровської області капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026041580000062 від 04.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - відмовити.
Майно, вилучене в ході огляду місця події - транспортний засіб марки «ЗАЗ-DAEWOO», р/н НОМЕР_1 , повернути власнику.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, або отримання її копії.
У зв'язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 10 квітня 2026 року звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.
Слідчий суддя ОСОБА_1