Справа № 175/21703/25
Провадження № 1-кп/175/2130/25
іменем України
09 квітня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025042210001266 від 26.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кадіївка, Луганської області, громадянин України, пенсіонер за віком, одружений, на утримані неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
За правилами ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Позиція сторони обвинувачення
Прокурор просить призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, вважаючи, що дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 КПК України.
Позиція учасників судового засідання
До початку судового розгляду до суду надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна.
Потерпілий ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти призначення до судового розгляду.
До початку судового розгляду, а саме 18.03.2026, представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 подав позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти призначення до судового розгляду, захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Щодо клопотання про скасування арешту майна не заперечували.
Оцінка та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
З урахуванням задач підготовчого провадження суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному-процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).
У ч. 2 ст. 291 КПК України визначено відомості, які має містити обвинувальний акт, серед яких виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.
У заявленому суду клопотанні, адвокат ОСОБА_6 ставить питання про повернення обвинувального акту, оскільки обвинувальний акт в супереч вимог ст. 291 КПК України містить посилання на докази сторони обвинувачення, які є недопустимими під час судового розгляду, та неможливість їх дослідження.
Разом з тим, судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення прокурору, оскільки повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.
Зі змісту обвинувального акта, складеного у даному кримінальному провадженні , вбачається, що він складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому правові підстави для його повернення прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.
Твердження захисника - адвоката ОСОБА_6 про те, що обвинувальний акт в супереч вимог ст. 291 КПК України містить посилання на докази сторони обвинувачення, та їх кримінально-правову оцінку, суд не приймає до уваги, оскільки зміст викладу формулювання обвинувачення є правом особи, яка складає обвинувальний акт.
За таких обставин, вказані доводи сторони захисту у клопотанні про повернення обвинувального акту є необґрунтованими і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, а тому в задоволенні поданого клопотання про повернення обвинувального акта прокурору слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.
Крім того, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).
Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.11.2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Щодо розгляду клопотання скасування арешту майна
До початку судового розгляду до суду надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що майно зазначене в клопотанні є речовим доказом у кримінальному провадженні, доля речових доказів вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України при постановленні вироку або іншого рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а тому клопотання є передчасним.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти скасування арешту майна.
Суд, вислухавши думку учасників суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 30.07.2025 року накладено арешт, шляхом заборони будь-яким особам права відчуження, розпорядження та користування, на тимчасово вилучений 25.07.2025 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 1242, належить на праві власності ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_2 . Метою ж накладення арешту на майно було його збереження, оскільки воно відповідало критеріям ст. 98 КПК України.
Статтею 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За нормами ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження не завершено, а заявником клопотання не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а також, те, що майно, арешт якого просить скасувати представник заявника ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_9 є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, тому з огляду на вказані норми закону, вимоги клопотання є необгрунтованими та передчасними і відповідно задоволенню не підлягають.
За таких обставин справи у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Щодо розгляду позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Розглянувши цивільний представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінал ьному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як передбачено ч.3 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як встановив суд, форма і зміст вказаної позовної заяви відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України, потерпілий має право протягом кримінального провадження на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
У зв'язку з пред'явленням представником потерпілого цивільного позову до початку судового розгляду, його слід визнати цивільними позивачем, а обвинуваченого - цивільним відповідачем.
Щодо досудової доповіді
У підготовчому судовому засіданні з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Особливості складення досудової доповіді передбачені ст. 314-1 КПК України.
У відповідності до положень ст. ст. 314, 314-1 КПК України, підстави для складання досудової доповіді стосовно обвинувачених - відсутні.
Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Заслухавши думку учасників процесу щодо можливості призначення судового розгляду, перевіривши підготовчі дії, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 316 КПК України судовий розгляд має бути призначено не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення і перешкоди для призначення судового розгляду по даній справі відсутні.
Підстав для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні немає.
Клопотань про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження та про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло.
Обвинувальний акт складено у відповідності до ст. 291 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314-316, 369-372, КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту - відмовити.
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна - відмовити.
Прийняти позовну заяву представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином
Визнати в даному кримінальному провадженні цивільним позивачем: ОСОБА_5 , а цивільними відповідачами ОСОБА_4 , ПРАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП".
Роз'яснити цивільному позивачу та цивільним відповідачам їх права відповідно до ст. 61 та ст. 62 КПК України.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, вважаючи, що дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 КПК України на 19 травня 2026 року о 10:30 год в приміщенні суду.
Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 09 квітня 2026 року. У відповідності до положень ч.2 ст.376, ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частини ухвали.
Суддя ОСОБА_1