Справа №295/14359/25
1-кс/295/2328/26
(про відвід судді)
08.04.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 , про відвід головуючої судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 було подано заяву про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_4 у справі № 295/14359/25 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.
В обгрунтування заяви про відвід вказав, що суддя ОСОБА_4 у судових засіданнях 03.04.2026 та 06.04.2026 продовжила судовий розгляд за відсутності захисника ОСОБА_5 , та відмовила в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, чим порушила право ОСОБА_3 на захист.
В порядку ст. 81 КПК України вказану заяву передано для розгляду слідчому судді Богунського районного суду м. Житомира - ОСОБА_1 .
08.04.2026 адвокат ОСОБА_6 направив клопотання про відкладення розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_4 у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні, яке призначено в Господарському суді Житомирської області.
Суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, направила письмові пояснення, в яких вказала, що заяву ОСОБА_3 про відвід судді вважає безпідставною, спрямованою на затягування строків розгляду справи та тиском на суд.
Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечила проти задоволення клопотання про відвід судді ОСОБА_4 у зв'язку з необґрунтованістю відводу.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання не прибули , належним чином повідомлені про розгляд справи, причини неявки суду не повідомили.
Участь осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), за змістом ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 81 КПК України, не є обов'язковою.
Враховуючи положення вказаних статей, з метою дотримання розумних строків розгляду заяви, дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, суддя дійшов висновку, що відсутність судді ОСОБА_4 , прокурора, обвинуваченого та захисників, не перешкоджає розгляду заяви про відвід, та вважає можливим провести її розгляд за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід судді Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Обставини, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні, передбачені ч. 1 ст. 75 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі Веттштайна (Wettstein)).
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 80 КПК України відвід має бути вмотивованим.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, слідчий суддя звертає увагу на те, що ключовим аспектом відводу, як цілісного інституту кримінального провадження, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у провадженні такого судді. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв'язку з наявністю у судді родинних, професійних зв'язків, іншого процесуального статусу тощо.
Разом із цим, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа №311/3428/18) для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до цінності 2 принципу «Об'єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі Бангалорські принципи), об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Пунктами 49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» передбачено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об'єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Разом з цим, на переконання суду, заявником у поданій заяві не наведено обґрунтованих й вмотивованих доводів існування інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючої у справі судді ОСОБА_4 .
Фактично доводи заяви про відвід зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді ОСОБА_4 , ухваленим у справі №295/14359/25 під час судових засідань 03.04.2026 та 06.04.2026 щодо проведення судових засідань за участю одного з двох захисніків обвинуваченного, чим на думку обвинуваченого порушено його право на захист під час зазначених засідань.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до правових позицій Верховного суду незгода з процесуальними рішеннями та діями судді не є підставою відводу.
Вчинення суддею певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, не може розцінюватись як прояв упередженості, заінтересованості та відсутності безсторонності судді під час розгляду справи, оскільки у випадку незгоди з такими рішення або діями законом забезпечено право сторін кримінального провадження на їх оскарження в установленому законом порядку.
Незгода з процесуальними рішеннями судді має втілюватися в апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення (ч. 1 ст. 392 КПК України).
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа № 800/592/17) та від 01.10.2018 (справа № 9901/673/18).
За змістом роз'яснень, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відтак незгода сторони з судовим рішенням не може бути підставою для відводу судді.
Доказів, які б вказували на упередженість судді Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_4 , стороною захисту не надано.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. ст. 75, 80, 309 КПК України,-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_4 у справі № 295/14359/25 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1