Справа № 594/1263/25Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.
Провадження № 22-ц/817/390/26 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
09 квітня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №594/1263/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Черничинець Світлана Петрівна на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2025 року (ухвалене суддею Губіш О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ “Українські фінансові операції») звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 26 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», та відповідачем укладено Договір №4767836 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно умов цього договору, сума кредиту складає 10 000 грн., строк договору 360 днів: із 26.06.2024 року по 21.06.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,525 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1, 5 % в день. На виконання зазначеного договору відповідачу, були перераховані грошові кошти у сумі 10 000 гривень.
Крім того, 30 червня 2024 року відповідачем було підписано додатковий договір до Договору №4767836 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на виконання якого, відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 8 000 грн.
Вказували на те, що ОСОБА_1 , в свою чергу, не виконав в повному обсязі обов'язків щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами, внаслідок чого порушив умови зобов'язання.
В подальшому, 27.02.2025 року, внаслідок укладення Договору факторингу №27/02/2025, право вимоги за договором № 4767836 від 26.04.2024, перейшло до позивача, як нового кредитора.
Враховуючи наведене, просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №4767836 від 26.06.2024 року в загальному розмірі 114 600 грн., з яких: 18 000 грн. сума заборгованості за основним боргом; 66 090 грн. сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 30 510 грн. сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем.
Також просили в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за відповідною формулою, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4767836 від 26 червня 2024 року в сумі 87 240 грн.., яка складається із: 18 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 69 240 грн. - заборгованість по процентах.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» сплачені судові витрати в сумі - 1 843, 93 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Черничинець С.П. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з заборгованості за кредитним договором №4767836 від 26 червня 2024 року в сумі 87 240 грн., яка складається із: 180 00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 69 240 грн - заборгованості по процентах та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на отримані докази від АТ КБ «ПриватБанк» щодо підтвердження факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , а отже вважає, що відсутні належні та допустимі докази виконання умов договору про надання споживчого кредиту зі сторони ТОВ «Лінеура Україна».
За таких підстав вважає, що позивачем не доведено факту виникнення зобов'язання ОСОБА_1 по поверненню грошових коштів згідно договору №4767836 від 26.06.2024 року.
Зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів виконання умов договору про надання споживчого кредиту зі сторони ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем.
Також вказує на те, що “неправильність розрахунку позивача полягає в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях».
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенко Д.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що у сукупності із досліджуваними доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 26.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4767836 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 97997, яким погоджено, що сума кредиту становить 10 000 грн. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, строк кредиту становить 360 днів, тобто з 26.06.2024 року до 21.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Згідно з п. 1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 договору.
Додатком №1 до Договору про надання коштів між сторонами договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором, який також підписано електронним підписом.
За умовами п. 2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
30.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору №4767836 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39233, яким погоджено відповідачу суму кредиту 8 000 грн., загальний розмір кредиту становить 18 000 грн. (п. 1.2 договору).
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250306-1167 від 06.03.2025 року, між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024 року. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.06.2024 року на суму 10 000 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250306-1168 від 06.03.2025 року, між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 30.06.2024 на суму 8000 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
27.02.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4767836 від 26 червня 2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 93 090 грн, з яких: 18 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 66 090 грн сума заборгованості за відсотками, 9 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором № 4767836 від 26 червня 2024 року, станом на 27.02.2025 року заборгованість відповідача становить 93 090 грн, з яких: 18 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 66 090 грн. сума заборгованості за відсотками, 9 000 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором № 4767836 від 26 червня 2024 року, сума нарахованих процентів за 113 календарних днів (28.02.2025-20.06.2025) за користування грошовими коштами становить 30 510, 00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: - ТОВ «Українські фінансові операції» є правонаступником ТзОВ «Лінеура Україна», та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 ; - позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 18 000 грн. на рахунок відповідача; - водночас суд вважав за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4767836, оскільки за весь період кредитування була застосованою процентна ставка у розмірі 1,5 % щоденно, що суперечить пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, місцевий суд вважав, що не підлягає задоволенню вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суд не наділено правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих дій.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог та в частині відмовлених позовним вимог не переглядається.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, судом вірно встановлено, що позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 18 000 грн. на рахунок відповідача, який вчасно не повернув грошові кошти, порушивши умови договору.
Зокрема, згідно з інформацією АТ КБ «Приватбанк» наданою на запит суду першої інстанції, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Також підтверджується зарахування на вказаний картковий рахунок 10 000 грн. від 26.06.2024 року та 8 000 грн. від 30.06.2024 року (а.с.116).
Як встановлено, відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250306-1167 від 06.03.2025, між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.06.2024 року на суму 10 000 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250306-1168 від 06.03.2025, між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 30.06.2024 року на суму 8 000 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відтак, сукупність цих доказів підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, а отже висновки суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт перерахування грошових коштів первісним кредитором у сумі 18 000 грн на рахунок відповідача, є правильними.
Відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на отримані докази від АТ КБ «ПриватБанк» щодо підтвердження факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , не дають підстав вважати, що відсутні належні та допустимі докази виконання умов договору про надання споживчого кредиту зі сторони ТОВ «Лінеура Україна», тому доводи апеляційної скарги щодо цього, апеляційний суд відхиляє.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2, 5 %; протягом наступних 120 днів - 1, 5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1, 5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що за весь період кредитування була застосованою процентна ставка у розмірі 1,5 % щоденно, що суперечить пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а відтак обґрунтовано здійснив перерахунок заборгованості за відсотками, з яким колегія суддів погоджується та вважає таким, що узгоджується із вищенаведеними нормами Закону.
Так, сторони погодили між собою, що строк дії кредитного договору становить 360 днів календарних.
Отже, судом правильно здійснено розрахунок процентів: за період з 26.06.2024 року по 20.08.2024 року минуло 56 днів, відсотки розраховуються за ставкою 1,5 % та становлять 14 520 грн (10 000 грн*1,5% (150 грн*5 днів) + 18000 грн*1,5 % (270 грн*51 день).
За період з 21.08.2024 року по 20.06.2025 року минуло 304 днів, відсотки розраховуються за ставкою 1% та становлять 54720 грн (18000 грн*1% (180 грн*304 днів).
Відтак місцевий суд вірно виснував про те, що загальна сума відсотків становить 69 240 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, колегія суддів відхиляє, оскільки з урахуванням встановлених обставин висновки місцевого суду не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повна постанова складена 09 квітня 2026 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Храпак Н.М.
Хома М.В.