Справа № 466/170/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойта П.С.
Провадження № 22-ц/811/2397/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
10 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячої води,
06.01.2025 ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячої води.
Просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 35 953 грн 91 коп.
Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з теплопостачання. Для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачам щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості наданих послуг. Житловий будинок за вказаною адресою обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником), а також вузлом обліку гарячої води. З відповідачами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Всупереч встановленим вимогам відповідачі не сплачували за надані та спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35953 грн 91 коп., а саме: - за період з 01.12.2021 по 31.10.2024 за послуги з постачання теплової енергії (в т.ч. на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, абонплата) у розмірі 28337 грн 84 коп., пеня у розмірі 973 грн 30 коп., інфляційні нарахування у розмірі 398 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 100 грн 26 коп.; - за період з 01.12.2021 по 31.10.2024 за послуги з постачання гарячої води (в т.ч. витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, абонплата) у розмірі 5915 грн 14 коп., пеня у розмірі 115 грн 20 коп., інфляційні нарахування у розмірі 93 грн 51 коп., 3% річних у розмірі 19 грн 86 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 35 953 грн 91 коп.
Стягнуто порівно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати у розмірі 3028 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позовна заява ЛМКП «Львівтеплоенерго» підписана представником Лутчин Романою Богданівною, котра є не уповноваженою особою, однак суд в порушення вимог п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України не повернув позовну заяву та незаконно прийняв її до розгляду. Вважає, що надані позивачем відомості та розрахунки є неогрунтованими та недостовірними. Позивач не надав належних доказів існування у відповідачів заборгованості, а тому позов до задоволення не пілягає. Звертає увагу на те, що між позивачем ЛМКП "Львівтеплоєнерго" та відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні будь-які договірні відносини про надання послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Права та обов'язки виконавця комунальної послуги та споживача визначені зазначеним вище Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.
Пунктом 4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, зокрема до будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , який обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником), а також вузлом обліку гарячої води.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з теплопостачання, що убачається з довідки №4 з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації від 16.12.2024 (а.с.7).
Для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідачам відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 та щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості наданих послуг.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, заборгованість відповідачів за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 до 31.10.2024 становить 28 337, 84 грн; за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 31.10.2024 становить 5915,14 гривень (а.с.14-17).
Задовольняючи позов ЛМКП «Львівтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що з відповідачів, як споживачів послуг, підлягає стягненню сума боргу за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 31.10.2024 у розмірі 35953,91 грн, а саме: за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28337,84 грн, пені у розмірі 973,30 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 398,80 грн та 3 відсотки річних в розмірі 100,26 грн, та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 5915,14 грн, пені у розмірі 115,20 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 93,51 грн та 3 відсотки річних в розмірі 19,86 грн.
З таким висновком колегія суддів погоджується повністю.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачі не укладали договори з позивачем про надання послуг, слід зазначити наступне.
Згідно з п.1, п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тобто, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не як право споживача.
За змістом ст.ст.12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені «Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.
Зміни, що були внесені до правил №830 та №1023, набрали чинності 01.10.2021.
Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 за № 830, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, зокрема до будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Оскільки, мешканці будинку АДРЕСА_2 не прийняли модель організації договірних відносин, то між споживачами-мешканцями будинку та ЛМКП
«Львівтеплоенерго» вважаються укладеними публічні індивідуальні договори про надання
послуг.
Як убачається з Інформації про вузол обліку теплової енергії №1330 та Інформації про вузол обліку ГВП №1072, позивач надавав послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинку на АДРЕСА_2 . Крім того, відповідачем подавались покази квартирних лічильників гарячої води, що підтверджує надання послуги з постачання гарячої води. А також відповідачами було здійснено часткову оплату за надані послуги.
З огляду на вищевказане, сторонами було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, що є публічними договорами приєднання.
Щодо суми заборгованості слід зазначити наступне.
Сума заборгованості відповідачів за послугу з постачання теплової енергії складається з суми нарахувань за послугу постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.10.2024 у розмірі 28434грн 08 коп., суми корекції за даний період у розмірі
3грн 76коп. і за мінусом оплати за цей період у розмірі 100 грн 00 коп., що становить
28337 грн 84 коп.
Аналогічно сума заборгованості за послугу з постачання гарячої води складається з суми нарахувань за послугу постачання гарячої води за період з 01.12.2021 по 31.10.2024 у розмірі 5635 грн 69 коп., суми корекції за даний період у розмірі 338 грн 29 коп. і за мінусом оплати за цей період у розмірі 58 грн 84 коп., що становить 5915 грн 14 коп.
А отже, сума заборгованості, що виникла до 01.12.2021 у позовних вимогах не заявлялась.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки відповідачі не провели періодичну повірку квартирних лічильників гарячої води, з 01.04.2024 нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалось відповідачам як для приміщень не оснащених приладами розподільного обліку.
Доказів на спростування вказаних обставин стороною відповідача не подано.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідає обставинам та матеріалами справи та відповідачами не спростований, свого контррозрахунку відповідачами не подано.
Щодо повноважень представника позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважону діяти від в імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредсиавництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до довіреності №Д-2-01/24 від 05.01.2024, Лутчин Романі Богданівні надається право підписувати, подавати позовні та інші заяви, скарги, клопотання та ін.
Довіреність підписана директором ЛМКП «Львівтеплоенерго» (а.с.20).
Таким чином, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції ст.185 ЦПК України є необгрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 10.04.2026.
Головуючий
Судді