Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/436/26
10.04.2026 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді Федишина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Панасюк Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
16 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Українцева К.Л. звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії R395864 від 04.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 23.11.2025 у мобільному застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 виявив інформацію про те, що він перебуває в розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП). При цьому будь-яких повісток або повідомлень про необхідність прибуття до ТЦК та СП, у тому числі направлення на військово-лікарську комісію (надалі - ВЛК) для проходження медичного огляду, не отримував. Зазначає, що військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнив вчасно, що підтверджується відповідною відміткою у військово-обліковому документі в мобільному за стосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 +». Разом з тим, у зв'язку з необхідністю працевлаштування, роботодавцем було рекомендовано врегулювати питання з ТЦК та СП шляхом подання через мобільний застосунок «Резерв+» заяви про визнання адміністративного правопорушення для зняття його з розшуку, що він і зробив 04.03.2026. В той же день 04.03.2026 (через 20 хв. після подачі вищевказаної заяви) в мобільному застосунку «Резер+» з'явилася інформація, що відносно ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була винесена постанова № R395864 від 04.03.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. через те, що, як зазначено в постанові, він не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим, зазначена норма закону встановлювала обов'язок проходження ВЛК для громадян України, які були визнані обмежено придатними до військової служби. ОСОБА_1 не мав і на даний час не має жодної інформації про те, що його будь-коли було визнано «обмежено придатним до військової служби», жодних документів або інформації про це йому ніколи не надавалося. Отже, в позивача не виникало обов'язку проходити повторну ВЛК на підставі вищевказаної норми Закону. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню в зв'язку з повною відсутністю доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення, в постанові відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували наявність події та складу адміністративного правопорушення. В зв'язку з відсутністю належним чином оформленого та врученого направлення, яке, зважаючи на пп. 74 - 74-3 Порядку № 560, передує виникненню в особи обов'язку проходити ВЛК, не могла мати місце власне подія адміністративного правопорушення. Позивач сплатив половину штрафу так, як це є обов'язковою умовою припинення перебування в розшуку, що було необхідно йому для працевлаштування. Після сплати половини штрафу інформація про розшук зникла із застосунку «Резерв+».
Представник позивача вказує, що постанова R395864 від 04.03.2026 є незаконною та підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що є необґрунтованою, протиправною, винесена з порушенням особистих прав та чинного законодавства України.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник подала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності.
Представник відповідача, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом завчасного доставлення судової повістки до електронного кабінету, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав та про причини неявки суд не повідомив.
В силу вимог ч. 1 ст. 205 КАС неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановою № R395864 в справі про накладення адміністративне правопорушення від 04.03.2026 на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн. за порушення ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається зі змісту постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників військвозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови №R395864, складеної 04.03.2026 в справі про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
Згідно статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (в т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу статті 248 Кодексу України про адміністративні розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а в розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
За приписами частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється в письмовій формі в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, в тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (пункт 74-1 Порядку).
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 3 в протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3).
За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 порушив приписи п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», оскільки відмовився від проходження військово-лікарської комісії, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
П. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024, на який відповідач посилається в постанові, встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Закон набрав чинності 04.05.2024.
Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена стаття КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства.
Позивачу, як вбачається з вищезазначеної постанови, інкримінується непроходження (відмова від проходження) до 05.06.2025 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби як особі, яка до 04.05.2024 була визнана обмежено придатною до військової служби.
Як вбачається з п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024, суб'єкт цього адміністративного правопорушення спеціальний - це громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2024.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідачем суду не надано належних та допустимі доказів того, що ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до 04.05.2024.
Отже, зміст оскаржуваної постанови унеможливлює визначення чіткої кваліфікації правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також у постанові зазначено, що 04.03.2026 від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста надійшла заява, в якій він зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Враховуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що визнання позивачем вчинення адмінправопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності не має вирішального значення. Ст. 280 КУпАП саме на посадову особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, покладає обов'язок з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, оцінюючи докази, які є в справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 в справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень».
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов'язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки узгоджується з правовими позиціями, що викладені в постановах Верховного Суду від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 в справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 в справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 в справі № 607/7987/17.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 в справі № 263/15738/16-а.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас, оскільки зміст оскаржуваної постанови унеможливлює визначення чіткої кваліфікації правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, що привело до порушень прав позивача, викладених у ст. 268 КУпАП, суд дійшов висновку, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У ході нового адміністративного провадження відповідачу слід виконати вимоги стст. 268, 279 КУпАП та визначитись з кваліфікацією правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд не встановлює інші фактичні обставини та не надає оцінку наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб'єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена стст. 268, 279 КУпАП.
Також суд не вирішує питання закриття провадження в справі, оскільки вирішення цього питання є передчасним.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1064,96 грн., відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України мають бути відшкодовані позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись стст. 7, 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 279, 280 КУпАП, стст. 2, 3, 5, 6, 9, 12, 19, 20, 22, 25-27, 71, 72, 77, 79, 132, 143, 241, 243, 246, 255, 286, 292-297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R395864 від 04.03.2026 в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя І. В. Федишин