09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 523/16346/24
провадження № 51 - 1312 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Пересипського районного суду м. Одеси від 25 липня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 березня 2026 року стосовно ОСОБА_6 ,
встановив:
За вироком Пересипського районного суду м. Одеси від 25 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 765 грн.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 32108 грн 80 коп.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 .
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 спричинену майнову шкоду в розмірі 792 грн 15 коп., а також моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2026 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 23 липня 2024 року о 08:38, перебуваючи у спільному коридорі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин під час конфлікту із сусідом ОСОБА_4 , діючи умисно, з прямим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, наніс останньому один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя.
Унаслідок зазначених дій ОСОБА_4 спричинено тілесне ушкодження у вигляді синця в проєкції кута нижньої щелепи справа, яке мало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм віднесене до категорії легких тілесних ушкоджень.
Представник потерпілого ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся з касаційною скаргою, у якій, не погоджуючись із вироком місцевого суду та ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову, вважаючи визначений попередніми судами розмір моральної шкоди необґрунтовано заниженим, порушує питання про їх зміну та просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 , визначивши її у сумі 1 000 000 гривень.
На обґрунтування доводів касаційної скарги представник потерпілого зазначає, що суди не врахували в повному обсязі характер і обсяг моральних страждань, завданих потерпілому, які були зумовлені систематичними протиправними діями засудженого протягом тривалого часу. За його твердженням, вказане позбавило потерпілого відчуття безпеки у власному житлі та спричинило постійне психологічне напруження. Крім того, на думку скаржника, суди не надали належної оцінки психологічній характеристиці потерпілого, оскільки його моральні страждання пов'язані не лише з подією, що є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні, а й із тривалим конфліктом із ОСОБА_6 .
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши оскаржувані судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Цією ж статтею передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 , правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК, а також виду та розміру призначеного покарання представником потерпілого ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються. У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 433 КПК, Суд не здійснює перевірку законності та обґрунтованості судових рішень у зазначеній частині.
Що стосується доводів касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення відшкодування моральної шкоди із засудженого, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. До того ж суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З матеріалів провадження вбачається, що місцевим судом частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_6 на його користь 792 грн 15 коп майнової шкоди, 25000 грн моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, суд першої інстанції врахував установлені обставини заподіяння потерпілому тілесного ушкодження з вини обвинуваченого, а також наявність між сторонами попереднього тривалого конфлікту, що, безумовно, призвело до позбавлення ОСОБА_4 певних елементів життєвого благополуччя, спричинило йому психологічні страждання та негативно вплинуло на подальший перебіг його життя.
З урахуванням характеру та тривалості моральних страждань потерпілого, обставин, за яких йому було завдано моральної шкоди, ступеня вини обвинуваченого, який своєї вини не визнав і добровільного відшкодування шкоди не здійснив, а також вимог ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника потерпілого, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином проаналізував усі обставини справи та ствердив про правильність прийнятого рішення судом першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування є справедливим, відповідає засадам розумності та виваженості, а також є співмірним характеру вчиненого протиправного діяння і завданим потерпілому моральним стражданням.
Водночас апеляційний суд зауважив, що встановлений розмір відшкодування не є надмірним для обвинуваченого та є достатнім для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, оскільки враховано реальні наслідки заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень і пов'язані з цим фізичні та душевні страждання.
Такий підхід свідчить про те, що суд першої інстанції належно оцінив як інтереси потерпілого у відновленні порушених прав, так і інтереси обвинуваченого, уникнувши покладення на нього надмірного тягаря. Це відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та забезпечує дотримання принципу справедливого судового розгляду.
З такими висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, внаслідок протиправної поведінки засудженим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_4 завдані ушкодження, зокрема у вигляді синця в проекції кута нижньої щелепи справа. Зазначені ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1038 від 02 вересня 2024 року, об'єктивно спричинили потерпілому незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм їх віднесено до категорії легкого тілесного ушкодження.
З огляду на викладене, Суд погоджується з визначеним розміром відшкодування моральної шкоди та вважає, що розмір у сумі 25 000 грн. визначено з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, характеру фізичних та моральних страждань потерпілого, конкретних обставин кримінального провадження, а також реальних наслідків вчиненого кримінального правопорушення.
Тому доводи представника потерпілого щодо заниження визначеного розміру відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переліку належних доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань у потерпілого ОСОБА_4 саме внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та обґрунтовували стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Пересипського районного суду м. Одеси від 25 липня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 березня 2026 року стосовно ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3