7 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 758/13882/23
провадження № 51 - 4070 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Подільського районного суду міста Києва від 4 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000987за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Керч Автономної Республіки Крим, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком судуОСОБА_7 засуджено за ч. 7 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Строк відбування покарання ОСОБА_7 вказано обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 , будучи громадянином України, який в установленому законом порядку не припиняв громадянство України, будучи з 1 квітня 2010 року суддею Сімферопольського районного суду АР Крим, звільнений 19 квітня 2016 року з вказаної посади Постановою Верховної Ради України № 1225- VIII, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, передбачену Кримінальним кодексом України, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10 червня 2022 року, добровільно зайняв посаду голови суду в незаконному судовому органі - Судацькому міському суді, створеному на території міста Судак на тимчасово окупованій території АР Крим, та в подальшому здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом. Перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим за адресою Судацького міського суду по вул. Леніна, 71 в м. Судак, в період після призначення на вищевказану посаду здійснював розгляд судових справ та виносив судові рішення у різних категоріях судових справ, чим забезпечував становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання. Вказує, що як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду не було та не могло бути встановлено чи вчинялось кримінальне правопорушення ОСОБА_7 добровільно та умисно, або під тиском сторонніх осіб, оскільки останній не був присутній безпосередньо в судовому засіданні. Зазначає, що в ході судового розгляду в судах попередніх інстанцій стороною обвинувачення не було надано достовірних відомостей щодо осудності ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за відсутності відповідних відомостей, які б характеризували його особу. Вказує, що незважаючи на формальне повідомлення ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду справи, він не мав можливості отримати такі відомості, оскільки перебуває поза межами України, офіційні засоби масової інформації України не читає, а тому про наявність кримінального провадження не міг знати, що позбавило його можливості належним чином захищатися від обвинувачення на відповідній стадії кримінального процесу, надавати докази своєї непричетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, можливо визнати свою провину та щиро покаятися, що могло б вплинути на покарання. Зазначає, що судами не досліджувались докази переховування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошення останнього у міжнародний розшук, оскільки згідно мотивувальної частини вироку, він зареєстрований та проживає в АР Крим та спеціально не виїжджав на тимчасово окуповані території або на територію держави агресора. Зазначає, що посилання судів на публікацію повісток про виклик ОСОБА_7 в судові засідання в офіційних періодичних виданнях України не є належним викликом обвинуваченого, оскільки за загальновідомою інформацією, поштові відправлення на тимчасово окуповані території України та територію держави-агресора, поштовими операторами України не відправляються.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому доводи про неповноту досудового розслідування, яка полягає у невжитті заходів органом досудового розслідування щодо проведення відповідних експертиз та залучення спеціалістів чи експертів, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК.
Доводи захисника про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених доказів, зокрема фактичних даних, які містяться у:
- рапорті слідчого ГСУ СБ України від 19 квітня 2023 року згідно якого, що в ході огляду в пошуковій системі «Google Сhrome» сторінки з назвою «Офіційний інтернет-портал правової інформації» встановлено, що громадяни України, займаючи посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території України, зокрема на території АР Крим та міста Севастополя, виносили рішення у різних категоріях справ за російським матеріальним та процесуальним правом як судді органів російської федерації;
- протоколі огляду від 29 серпня 2023 року, відповідно до якого під час огляду інтернет-ресурсів: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, у пошуковій системі знайдено інформацію про призначення ОСОБА_7 на посаду голови Судацького міського суду та список призначених справ. При відкритті справи №2-714/2023 у вкладці «Судові акти» в тексті судового рішення зазначено, що ОСОБА_7 розглядав справу як суддя «Судацького міського суду Республіки Крим»;
- роздруківці Указу президента рф від 10 червня 2022 року про призначення суддів, зокрема головою Судацького міського суду ОСОБА_7 ;
- протоколі огляду від 7 вересня 2023 року, відповідно до якого під час огляду інтернет-ресурсу: http://hcj.gov.ua/doc/doc/37123 (сторінка Вищої ради правосуддя) встановлено, що 24 грудня 2015 року за №1206/0/15-15 прийнято Рішення ВРП «Про внесення подань Президентові України до Верховної ради України про звільнення суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя за порушення присяги». Зі змісту рішення Комісії та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 . Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року №2009-VI обраний безстроково суддею Сімферопольського районного суду Автономної Республік Крим. До Вищої ради юстиції 20 листопада 2015 року надійшло рішення ВККС від 10 листопада 2015 року №3009/дп-15 про направлення висновку щодо встановлених Комісією фактів, які свідчать про порушення суддями присяги та рекомендування Вищій раді юстиції питання щодо внесення подання про звільнення за порушення присяги, в тому числі і ОСОБА_7 , який Указами президента рф від 13 листопада 2014 року №719, від 19 грудня 2014 року №786, від 2 січня 2015 року №4, від 16 березня 2015 року №135 був призначений суддею Сімферопольського районного суду (заступником голови суду). Комісія ВРП ухвалила Рішення внести подання про звільнення ОСОБА_7 за порушення присяги;
- протоколі огляду від 18 вересня 2023 року, відповідно до якого в пошуковій системі Google Chrome в результаті пошуку за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2/Document/View/0001201406240017, знайдено інформацію про федеральний закон рф №154-Ф3 від 23 червня 2014 року «Про створення судів рф на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя і про внесення змін в окремі законодавчі акти рф», з роздруківкою вказаного Закону про створення судів на території Республіки Крим;
- листі Офісу Президента України від 22 вересня 2023 року № 43-01/856, відповідно до якого матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_7 згідно з поданими цими особами заявами або внаслідок втрати ними громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили;
- листі Міністерства закордонних справ від 18 вересня 2023 року № 71/17- 532/2- 110860, відповідно до якого ОСОБА_7 не звертався із клопотанням про вихід із громадянства України;
- відповіді на запит Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2023 року №8197/0/9- 23, відповідно до якого Указом Президента України від 13 травня 2004 року №539/2004 "Про призначення суддів" ОСОБА_7 призначено на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років. Постановою ВРУ від 1 квітня 2010 року №2009-VI ОСОБА_7 обрано на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим безстроково. Постановою ВРУ від 19 квітня 2016 року №1225-VIII ОСОБА_7 звільнено з посади судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим у зв'язку з порушенням присяги суддів;
- рішенні Вищої ради юстиції від 10 березня 2004 року №152 про внесення подання Президенту України щодо призначення ОСОБА_7 на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років,
- рішенні Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року №1206/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України за порушення присяги судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 та звільнення його з посади;
- витягу з подання Вищої ради юстиції від 25 грудня 2015 року №69/0/12-15 у зв'язку з порушенням присяги судді ОСОБА_7 ;
- листі ВККС від 3 жовтня 2023 року №19-1999/23, відповідно до якого наявна інформація щодо ОСОБА_7 , якого обрано на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Постановою ВРУ від 1 квітня 2010 року №2009-VI, звільнено з посади Постановою ВРУ від 19 квітня 2016 року №1225-VIII;
- копії особової картки з Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_7 , відповідно до якої вказана особа як громадянин України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) отримав 25 квітня 2008 року паспорт для виїзду за кордон;
- інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 5 жовтня 2023 року, згідно якої ОСОБА_7 станом на 25 квітня 2008 року значиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- інформації Пенсійного фонду України від 26 жовтня 2023 року, про те, що ОСОБА_7 за даними інформаційних систем станом на жовтень 2023 року як одержувач пенсії та інших соціальних виплат не перебуває;
- протоколі огляду від 3 жовтня 2023 року щодо адреси розташування, відповідно до якого в мережі Інтернет у пошуковій стрічці введено дані «Судацький міський суд адреса розташування» та здійснено пошук;
- ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2023 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Дослідивши й оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, а саме у тому, що він, будучи громадянином України, добровільно зайняв посаду голови суду в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території України, а саме на тимчасово окупованій рф території АР Крим.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65-67 КК, врахувавши характер, ступінь тяжкості та наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про його особу (раніше не судимий, має вищу освіту і вперше притягується до кримінальної відповідальності).
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, дотримуючись вимог статей 404,405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив зазначені в ній доводи, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у його касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зокрема, суд погодився з висновками місцевого суду про доведеність належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки неведених у вироку доказів суд апеляційної інстанції не встановив.
Колегія суддів визнала безпідставними доводи сторони захисту про відсутність умислу у ОСОБА_7 на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотивуючи це тим, що після тимчасової окупації частини території України ОСОБА_7 не повернувся на підконтрольну уряду України територію, а натомість указом президента рф від 10 червня 2022 року був призначений на посаду судді Судацького міського суду та в подальшому здійснював правосуддя відповідно до законодавства держави-окупанта - російської федерації, що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про добровільність його дій та відсутність будь- якого тиску під час їх вчинення, оскільки останній керувався виключно корисливими мотивами та хибним почуттям кар'єризму, використовуючи факт встановлення окупаційної влади у своїх особистих інтересах під час обіймання посади судді у незаконно створеному Судацькому міському суді, що, в свою чергу також спростовує версію захисника про можливу неосудність ОСОБА_7 .
Крім цього апеляційний суд зауважив, що окупація території АР Крим та встановлення на цій території окупаційних органів судової влади мали відкритий характер, а тому ОСОБА_7 будучи повнолітнім громадянином України, займаючи у незаконному органів судової влади посаду голови суду, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Спростовуючи доводи сторони захисту про незаконність проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_7 , оскільки останній не переховувався від суду на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та не був оголошений у міжнародний розшук, колегія суддів вказала на наявність у матеріалах кримінального провадження постанови слідчого від 2 жовтня 2023 року про оголошення ОСОБА_7 у державний та міжнародний розшук.
З приводу посилання сторони захисту на незаконність вказаної постанови, оскільки вона нет передбачена КПК, суд апеляційної інстанції зазначив, що винесення такого рішення слідчим є обов'язковим для проведення досудового розслідування за правилами гл. 24-1 КПК і зазначена обставина також надала суду право провадити судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за правилами спеціального судового провадження (in absentia), про що була винесена відповідна ухвала 15 березня 2024 року.
Також безпідставними апеляційний суд визнав доводи сторони захисту про неналежне сповіщення ОСОБА_7 про час та місце розгляду кримінального провадження щодо нього, оскільки як направлення повісток про виклик у судові засідання був здійснений з дотриманням вимог абз. 6 ч. 3 ст.323 КПК.
З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду, та вважає, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, вмотивованим і відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення прав ОСОБА_7 внаслідок застосування судами попередніх інстанцій процедури in absentia, є необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судовий розгляд провадження щодо ОСОБА_7 , як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, проведено у відсутність обвинуваченого, оскільки провадження щодо нього здійснено в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з дотриманням вимог КПК про належне повідомлення його про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Однією з умов здійснення спеціального судового провадження є здійснення спеціального досудового розслідування. Неявка особи більше як два рази до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду є однією з підстав здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у зв'язку з перебуванням ОСОБА_7 на території тимчасово окупованої АР Крим, під час досудового розслідування стороною обвинувачення вжито заходів для його повідомлення про здійснюване щодо нього кримінальне провадження, зокрема, окрім повідомлень у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур'єр», розміщенням публікацій на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
22 вересня 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, яке з наведених вище підстав, було вручено його захиснику ОСОБА_6 , а також опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Також у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора були опубліковані повістки про виклик ОСОБА_7 , з метою допиту як підозрюваного та вручення повідомлення про підозру, на які він не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив.
Таким чином орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру в спосіб, передбачений КПК.
В подальшому, встановивши достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також наявність достатніх доказів для його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 3 листопада 2022 року відповідно до ст. 297- 1, 297-2, 297-4 КПК надав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
В подальшому, на підставі ухвали 15 березня 2024 року, здійснювався судовий розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження («in absentia»), з обов'язковою участю захисника.
Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19 січня 1973 року встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
Спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 здійснювалося з дотриманням вимог ст. 323 КПК, за участю захисника ОСОБА_6 , з повідомленням обвинуваченого шляхом розміщення публікацій інформації про судові засідання в газеті «Урядовий кур'єр» і на порталі судової влади України в мережі інтернет.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 297-5 КПК, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Враховуючи специфіку судового провадження (in absentia), судом першої інстанції були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченого ОСОБА_7 про здійснення стосовно нього кримінального провадження за ч. 7 ст. 111-1 КК, шляхом публікації відповідної інформації в засобах масової інформації та мережі інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила таких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засуджених у вчинені інкримінованого злочину.
Підстави для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає сторона захисту, відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 4 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника-без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3