08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 759/1074/17
провадження № 61-15213св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Юрій Володимирович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна, про визнання договору довічного утримання недійсним.
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова М. О. (далі - приватний нотаріус Фурдакова М. О.), про визнання договору довічного утримання недійсним.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір довічного утримання від 21 січня 2014 року № 23.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову/правничу допомогу у розмірі 58 600,00 грн, а також судові витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 187,47 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 271,48 грн на відшкодування витрат пов'язаних із розглядом справи.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Тільний А. О., про розгляд справи за участю сторін залишено без розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тільний А. О., на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року залишено без змін.
Касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Тільний А. О., та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Стеценко Ю. В., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року залишено без задоволення.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стеценко Ю. С., подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, а також витрат пов'язаних із розглядом справи у розмірі 288,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року, ОСОБА_1 зазначав про те, що судовими витратами, які він поніс та очікує понести під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, є витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн. Відповідні докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення Верховним Судом.
До заяви про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Ю. С., додав копію додаткової угоди № 5 до договору про надання правничої допомоги від 17 лютого 2016 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2025 року, платіжну інструкцію від 03 жовтня 2025 року № @2PL004307, копії описів вкладеного у конверт про направлення ОСОБА_2 відзивів на касаційні скарги та заяви про ухвалення додаткового судового рішення, копії фіскальних чеків.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тільний А., О. про залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, мотивоване тим, що оскільки постановою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено, то судові витрати розподілу не підлягають.
Крім того, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Позиція Верховного Суду
Згідно із статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні цієї справи Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2025 року не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
Процесуальний кодекс побудовано за принципом універсальності процесуальних норм, відповідно подання доказів у підтвердження понесення сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи, (якщо сторона бажає отримати за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції відшкодування таких витрат) повинно відбуватися з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Зважаючи на те, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана 04 жовтня 2025 року тобто, з пропуском п'ятиденного строку, після ухвалення постанови Верховного Суду від 25 вересня 2025 року, з клопотанням про поновлення зазначеного процесуального строку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стеценко Ю. В., не звертався; факт отримання представником ОСОБА_1 - адвокатом Стеценком Ю. В. постанови Верховного Суду від 25 вересня 2025 року - 30 вересня 2025 року не впливає на перебіг процесуального строку, а тому заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає залишенню без розгляду.
Зазначене дає підстави для висновку про наявність правових підстав для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.
Керуючись статтями 126, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Юрій Володимирович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна, про визнання договору довічного утримання недійсним залишити без розгляду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник