07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 761/29453/23
провадження № 61-3891ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у вигляді 3 % річних,
20 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала
до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 28 січня 2026 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
Разом із касаційною скаргою заявниця подала клопотання про звільнення
від сплати судового збору за подання касаційної скарги, у якому просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на підпункт 1 та підпункт 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», або (у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору) зменшити суму судового збору або (у разі відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору) відстрочити сплату судового збору.
Клопотання мотивоване відсутністю достатніх та доступних коштів для сплати судового збору, відсутністю доходів і майна, одноосібне утримання неповнолітньої дочки, а також допомога і догляд за батьками похилого віку.
Також заявниця вказала на наявність відкритого виконавчого провадження
ВП № 78614969 та арешт усіх грошових коштів.
На підтвердження вказаних обставин заявниця надала копії наступних документів: відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2023 року по грудень 2025 року; довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 17 березня 2026 року про залишки грошових коштів на рахунку; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 467371802 від 10 березня 2026 року; свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78614969 від 14 липня 2025 року; довідки № 316040141 від 25 лютого 2026 року з ДПС України про відсутність доходів; довідки № 316040144 від 25 лютого 2026 року з МВС України про відсутність транспортних засобів; постанови про арешт коштів боржника ВП № 78614969
від 14 липня 2025 року.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободсудові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої
чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору
або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору
або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який
не враховує фінансове положення заявника, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення
від 26 липня 2011 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу
до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб,
які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою
на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи,
що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа
№ 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення
від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність
на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).
Наведені заявницею у клопотанні обставини та додані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про її складний майновий стан, а тому суд касаційної інстанції вважає клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги обґрунтованим.
Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, і приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за можливе клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вбачається, що оскаржену постанову Київський апеляційний суд ухвалив
28 січня 2026 року, повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року,
отже останнім днем для подання касаційної скарги на вказане судове рішення було 16 березня 2026 року (понеділок).
Касаційну скаргу надіслано засобами поштового зв'язку 20 березня 2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке мотивовано тим, що з повним судовим рішенням заявниця ознайомилася 19 лютого 2026 року.
А тому заявник вважає, що існують поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та просить його поновити.
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення
чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Проаналізувавши наведені заявницею обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність вказаних обставин дає підстави для поновлення строку
на касаційне оскарження судового рішення на підставі частини третьої статті 390 ЦПК України.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного
провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну
скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України щодо
її форми і змісту.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення в малозначних справах та в справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи,
який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує
двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 10 000,00 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день подання касаційної скарги становить 554 000,00 грн.
За таких обставин ухвалені у цій справі судові рішення можуть бути оскаржені
в касаційному порядку виключно за наявності випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики,
а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця вказує,
що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме формування практики щодо єдиного застосування у судових рішеннях відповідальності за статтею 625 ЦК України у вигляді 3 % річних, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, у випадку, якщо втрачена можливість примусового стягнення за основним зобов'язанням, та єдиного застосування у судових рішеннях підходів щодо валюти стягнення 3 % річних
за статтею 625 ЦК України відмінної від валюти основного зобов'язання.
Право на справедливий суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції,
має тлумачитися з урахуванням верховенства права, одним з основних аспектів якого є принцип правової визначеності, який вимагає, щоб усі заявники мали ефективний засіб судового захисту, що дозволив би їм захищати свої громадянські права (справа Brumarescu v. Romania [GC], N 28342/95, § 61, ECHR1999-VII). Європейський суд з прав людини також нагадує, що правила, які регулюють формальні заходи, які необхідно вжити, та строки, які мають бути дотримані
при оскарженні, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя
та дотримання, зокрема, вищезазначеного принципу правової визначеності.
У зв'язку з цим, згадані правила або спосіб їх застосування не повинні перешкоджати сторонам судового процесу використовувати наявні засоби правового захисту (справа Miragall Escolano and Others v. Spain, N 38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41787/98
та 41509/98).
У справі «Golder v. The United Kingdom» (заява N 4451/70, рішення від 21 лютого
1975 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що було б немислимим,
щоб стаття 6 пункт перший містила детальний опис наданих сторонам процесуальних гарантій у цивільних справах і не захищала би в першу чергу те,
що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Такі характеристики процесу, як справедливість, публічність, динамізм, позбавляються сенсу, якщо немає самого судового розгляду. Все вищенаведене свідчить про те, що право доступу до правосуддя є одним із невід'ємних складових права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Дослідивши касаційну скаргу, на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, враховуючи наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження
у цій справі на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі необхідно відкрити.
Крім того, заявниця просить зупинити виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Дослідивши матеріали клопотання та зміст оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання
про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення
або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення
або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить
з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення
є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення
у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові
для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за
її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях, кожна сторона повинна довести і обставини, на які посилається
як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судового рішення та незгода сторони із цим рішенням не є підставою для зупинення його виконання.
Зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом і має застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно необхідно для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
Отже, враховуючи обов'язковість судового рішення, клопотання про зупинення його виконання або зупинення його дії має бути достатньо обґрунтованим та відповідати законодавчо закріпленим гарантіям врахування прав та інтересів усіх учасників справи, забезпечувати збалансованість їх інтересів.
Враховуючи предмет спору, з метою усунення необхідності вирішення
у майбутньому процесуального питання повороту виконання судового рішення
в разі можливого його скасування, задля забезпечення дотримання балансу інтересів сторін та запобігання порушенню конституційних прав та свобод, зокрема, заявниці, Верховний Суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору
за подання касаційної скарги задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва справу
№ 761/29453/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у вигляді 3 % річних,
до закінчення касаційного провадження.
Зупинити виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року до закінчення касаційного провадження.
Іншим учасникам справи надіслати копії касаційної скарги та доданих до неї документів.
Роз'яснити учасникам справи, які відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України зобов'язані зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрували його, що вони мають обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет
та можливість ознайомитися із копією касаційної скарги та доданих документів,
що подані у цій справі, виключно через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який
за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк
до 20 травня 2026 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву
та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров