09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 287/566/23
провадження № 61-4462ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2026 року витребувано із Олевського районного суду Житомирської області цивільну справу № 287/566/23.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року залишено без руху.
Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження
із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку.
Роз'яснено заявнику, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк, то
у відкритті апеляційного провадження судом буде відмовлено у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою з порушенням процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання заявника на невміння користуватися електронним кабінетом за наявності доказів доставлення судового рішення
(в електронному вигляді) не можуть бути визнані судом поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки внутрішні труднощі користувача з інтерфейсом системи вважаються суб'єктивними факторами.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2026 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відмовляючи у відкритті апеляційної провадження, Житомирський апеляційний суд виходив з того, що наведені у клопотанні ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, те, що вона не має навичок користуватись Електронним кабінетом та не мала доступу до нього - є неповажними, оскільки внутрішні труднощі користувача з інтерфейсом системи вважаються суб'єктивними факторами.
05 квітня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2026 року (надійшла до суду 06 квітня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції постановив процесуальну ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження без урахування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, з порушення норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Ухвала суду апеляційної інстанції є невмотивованою та такою, що не відповідає нормам діючого законодавства.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу
в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів
з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»
від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях
у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 з пропуском строку на апеляційне оскарження подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку.
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій повторно навела доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження від 26 лютого 2026 року та просила витребувати
в Державній прикордонній службі України відомості про дати перетину нею державного кордону у період з 01 березня 2022 року по 01 березня 2026 року,
а також задовольнити заяву про поновлення строку та поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року про відмову у позові до Олевської міської ради про надання додаткового строку на прийняття спадщини у справі №287/566/23.
Згідно довідки про доставку електронного документу, рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року надіслано
ОСОБА_1 у її електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету -
15 січня 2026 року об 11 год. 14 хв.
Строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закінчився 16 лютого 2026 року.
ОСОБА_1 подано до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» 27 лютого 2026 року, тобто з порушенням строків, встановлених процесуальним законом.
Житомирський апеляційний суд в ухвалі від 26 березня 2026 року вірно вказав, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, що заявник не має навичок користуватись Електронним кабінетом та не мала доступу до нього - є неповажними, оскільки внутрішні труднощі користувача з інтерфейсом системи вважаються суб'єктивними факторами.
Згідно із пунктом 24 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» підсистема «Електронний суд»- це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Пунктом 37 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» цього розділу визначено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року надіслане судом
13 січня 2026 року, зареєстроване - 14 січня 2026 року, забезпечено надання загального доступу - 15 січня 2026 року.
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у рішенні Олевського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року зазначено, що «Представник позивача за довіреністю Гаврилюк О. П.
у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити».
Отже, ОСОБА_1 було достеменно відомо про результати розгляду та прийняте судове рішення.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, стосовно того що доводи заявника про перебування її за кордоном не визнаються обставиною непереборної сили, оскільки сторона знала про розгляд справи, а функціонування системи «Електронний суд» та відкритого реєстру (ЄДРСР) надавало об'єктивну можливість ознайомитися з рішенням та подати апеляційну скаргу своєчасно, у встановлений законом строк.
Заявником не надано доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які завадили їй вчасно звернутися до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Пунктом 37 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу ІІІ Порядку функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС визначено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Такий правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області
від 13 січня 2026 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржником не надано обґрунтованого клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги та не зазначено поважних причин пропуску строку, тому були відсутні підстави для поновлення строку.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк