Номер провадження 2/754/4613/26
Справа №754/2121/25
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.
представника позивача Дейка Є.А.
представника відповідачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОСТО МАНІ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 1 058 217,32 грн
Стислий виклад позицій сторін
1.04.02.2025 представник Позивача, адвокат Дейко Є.А., надіслав до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до Відповідачки про стягнення заборгованості за Договором № 07-09-21-02-26/8102 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07 вересня 2021 року у розмірі 1 058 217,32 грн, з яких:
1)заборгованість за тілом кредиту у розмірі 416 562,40 грн;
2)заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 259 139,13 грн за період з 31 грудня 2021 року по 25 грудня 2024 року;
3)заборгованість зі сплати суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 235 816,69 грн з 07 вересня 2021 року по 25 грудня 2024 року;
4)заборгованість зі сплати суми девальвації на відсотки у розмірі 146 699,10 грн з 07 вересня 2021 року по 25 грудня 2024 року.
2.Позов обґрунтовано тим, що Відповідачка отримала кредитні кошти в загальній сумі 418 000,00 грн на виконання кредитного договору та договору про внесення змін від 11 листопада 2021 року. Відповідачка здійснювала часткові погашення, проте свої зобов'язання в повному обсязі не виконала та не повернула суму кредиту до 06 вересня 2022 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі. Позивач стверджує, що кредит надавався із чітко визначеним у п. 1.3 Договору цільовим призначенням - для створення бізнесу. Тому, на переконання Позивача, до цих правовідносин не застосовується законодавство у сфері споживчого кредитування та захисту прав споживачів. Крім заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими та несплаченими відсотками, що нараховувались протягом всього часу фактичного неповернення коштів аж до дати подання розрахунку заборгованості. Позивач наголошує, що це є погодженим договірним механізмом компенсації знецінення гривні до долара США, а не збільшенням суми кредиту чи штрафом.
3.Також Позивач просив стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 15 873,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21000,00 грн.
4.12 лютого 2026 року представник Відповідачки, адвокат Лукомський П.В., подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в частині вимог щодо стягнення суми процентів, суми девальвації гривні на суму кредиту та процентів по ньому, з таких підстав:
(1)кредитний договір за своєю правовою природою є договором про споживчий кредит, тому має застосовуватися законодавство у сфері споживчого кредитування. На підтвердження цього представник зазначає, що кредитні кошти були перераховані на балансовий рахунок фізичної особи 2620 для власних потреб, а не на рахунок суб'єкта господарювання. Крім того, зміст договору, термінологія та додана до нього таблиця обчислення загальної вартості кредиту повністю відповідають вимогам Закону України "Про споживче кредитування". Умова про цільове використання коштів на створення бізнесу була включена Позивачем умисно для уникнення дії законодавства про захист прав споживачів. На переконання представника Відповідача, інших підстав для внесення такої умови до тексту договору, окрім як обману споживача, не існує. Така умова дозволяє Позивачу виключити договір із регулювання законодавства України про споживче кредитування та умисно позбавити Відповідачку законних гарантій;
(2)Позивач не надав усіх доказів, необхідних для всебічного з'ясування обставин справи. Зокрема, у матеріалах відсутні Правила надання коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту; паспорт споживчого кредиту;
(3)Позивач безпідставно нарахував відсотки за користування кредитом за межами строку кредитування, оскільки це суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти як плату за правомірне користування позикою за статтею 1048 ЦК України. Замість цього мають застосовуватися норми статті 625 ЦК України за прострочення зобов'язання, однак її застосування у спірний період заборонено законодавством (п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України) через дію воєнного стану в Україні;
(4)нарахування курсової різниці (девальвації на суму кредиту та процентів) суперечить вимогам статті 1046 ЦК України, оскільки позичальник зобов'язаний повернути таку саму суму грошових коштів, яку він отримав. Також представник вказує на порушення статті 533 ЦК України, оскільки у кредитному договорі не було погоджено грошового еквівалента в іноземній валюті, тому визначення розміру сум стягнення за офіційним курсом на дату проведення платежу є безпідставним. Умови договору щодо девальвації містять неоднозначності та суперечності, тому представник Відповідачки просить суд застосувати доктрину contra proferentem і витлумачити ці неясності на користь споживача, який не складав текст договору;
(5)розрахунок заборгованості не є обґрунтованим, оскільки з нього неможливо встановити методику розрахунку. У позовній заяві наведена лише одна формула для обчислення курсової різниці, проте Позивач не вказує, який саме курс валют застосовувався для цього розрахунку;
(6)розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір кредиту, тому умови договору в цій частині не відповідають засадам справедливості. Враховуючи те, що прострочення було викликане об'єктивними обставинами, військовою агресією та вимушеною зміною країни проживання, представник Відповідачки просить суд скористатися правом, передбаченим частиною третьою статті 551 ЦК України, та зменшити розмір цих нарахувань з огляду на засади розумності та справедливості;
(7)дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (який звільняє від відповідальності та списує неустойку і "інші платежі" за прострочення зобов'язань у період воєнного стану) застосовується до будь-яких грошових зобов'язань позичальників. Тому ця заборона розповсюджується і на "інші платежі", встановлені договором, якими є суми девальвації гривні, нараховані Позивачем як на суму позики, так і на суму процентів після настання прострочення.
5.У відзиві на позовну заяву представник Відповідачки заявив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу становить 25 000,00 грн.
6.16 лютого 2026 року представник Позивача, адвокат Дейко Є.А., подав до суду відповідь на відзив, а 02 квітня 2026 року надав додаткові письмові пояснення, в яких стверджує:
(1)посилання Відповідачки на норми законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів є безпідставними, оскільки у пункті пункт 1.3 договору сторони визначили цільове призначення кредиту, а саме для створення бізнесу;
(2)Правила є лише внутрішнім нормативним документом, тоді як усі істотні умови кредитування містяться безпосередньо у підписаному договорі. Відсутність у матеріалах справи паспорту споживчого кредиту та правил надання коштів у позику не впливає на факт укладення договору, факт отримання коштів, факт прострочення, порядок розрахунку відповідно до умов договору;
(3)підстави для припинення нарахування відсотків після закінчення погодженого строку кредитування у вересні 2022 року відсутні, оскільки умови укладеного договору чітко передбачають нарахування відсотків за користування кредитом до повного розрахунку, а відповідно до пунктів 1.4 та 9.1 договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Позивач вважає правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на які посилається Відповідачка, нерелевантними до їхніх правовідносин, оскільки у вказаному судовому спорі одночасно розглядалися різні підстави для нарахування відсотків, зокрема за статтями 1048 та 625 ЦК України. Натомість позовна заява у цій справі не містить жодних вимог, аргументованих застосуванням статті 625 ЦК України. Представник Позивача окремо зауважує, що у справі № 910/4518/16 вирішувалося питання стягнення коштів зі зруйнованого вітчизняного підприємства з міста Маріуполь на користь фінансової установи, кінцевими бенефіціарними власниками якої є громадяни країни-агресора. Окрім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 прийнята з двома окремими думками суддів, підписані п'ятьма суддями. За твердженням представника Позивача, наявність окремих думок свідчить про існування юридичної невизначеності, а тому це рішення не може розглядатися як таке, що остаточно вирішує правову проблему та формує сталу судову практику. Водночас Позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 і просить суд його врахувати. У цій постанові Верховний Суд визнав правомірним нарахування відсотків щоденно по день фактичного та повного повернення кредиту, оскільки такий порядок був прямо погоджений сторонами;
(4)сторони були вільними в укладенні кредитного договору та добровільно передбачили умову щодо прийняття позичальником ризиків девальвації національної валюти відносно долара США. Договір містить чіткий порядок перерахунку з прямим посиланням на офіційний курс НБУ, що виключає неоднозначне тлумачення. Договір є кредитним договором у розумінні статті 1054 ЦК України, а не простою позикою. Зміна збільшення гривневого еквіваленту заборгованості внаслідок зміни курсу іноземної валюти не є збільшенням суми кредиту, а є наслідком погодженого сторонами валютного ризику;
(5)наданий Позивачем розрахунок заборгованості є обґрунтований, Відповідач заперечуючи проти розрахунку не скористався правом подання контррозрахунок та не довів арифметичної помилки.
7.Також представник Позивача стверджує, що представник Відповідача заявивши 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу не надав докази їх підтвердження.
8.У своїх додаткових поясненнях від 02 квітня 2026 року Позивач детально пояснив методику розрахунку сум девальвації, відображених у Додатку №8. Представник стверджував, що для обчислення девальвації у поданій електронній таблиці застосовується конкретна математична формула. Зокрема, для тіла кредиту застосовано алгоритм, за яким сума тіла кредиту множиться на результат ділення курсу НБУ на дату нарахування на курс НБУ на дату видачі кредиту мінус одиниця. Позивач наголошує, що ця таблична формула є абсолютно тотожною до базової формули, закладеної у тексті підписаного кредитного договору. Представник роз'яснив, що початкова договірна формула СД=Сх(К2-К1)/К1 при звичайному математичному розкритті дужок точнісінько перетворюється на застосовану в таблиці формулу Сх(К2/К1-1), що повністю підтверджує правомірність алгоритму. За таким самим математичним принципом була чітко розрахована і сума девальвації, нарахована на відсотки.
9.Представник Позивача окремо підкреслив, що Відповідачка зі свого боку не надала контррозрахунку та належних доказів сплати заборгованості, не довела наявності арифметичних помилок в обчисленнях Позивача, тому її спростування заявлених до стягнення сум ґрунтується виключно на припущеннях, і не може братися судом до уваги як належне заперечення позовних вимог.
10.23 лютого 2026 року адвокат Лукомський П.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на відмові в частині вимог щодо стягнення суми процентів, суми девальвації гривні на суму кредиту та процентів по ньому, оскільки:
(1)постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, на яку посилається Позивач для обґрунтування нарахування відсотків після спливу строку кредитування, містить окремі думки суддів, що повністю підтверджує сталу практику про неможливість одночасного застосування статей 1048 та 625 ЦК України. Позивач свідомо маніпулює суперечливими умовами кредитного договору (зокрема пунктами 3.5, 3.6 та 5.7) щодо строків нарахування відсотків, намагаючись довести чинність договору, тому ці неясності мають тлумачитися не на його користь;
(2)кредитний договір містить суперечності щодо застосування курсової різниці (в абз. 2 п. 1.1 девальвація визначається як наслідок неналежного виконання, а в п. 1.11 застосовується до щомісячних планових процентів), тому Відповідачка просить застосувати доктрину contra proferentem та витлумачити сумнівні умови проти тієї сторони, яка їх розробила;
(3)умова договору про надання кредиту на створення бізнесу була включена до договору умисно для того, щоб штучно виключити його із регулювання законодавства про споживче кредитування та позбавити Відповідачку гарантій, зокрема звільнення від штрафних санкцій у період дії воєнного стану. Фактичний споживчий характер кредиту підтверджується тим, що вебсайт Позивача рекламує саме споживче кредитування, а кошти були перераховані на поточний балансовий рахунок фізичної особи 2620, використання якого для підприємницької діяльності прямо заборонено нормативними актами НБУ;
(4)Позивач не надав обґрунтованого розрахунку з чітким зазначенням курсу валют, який застосовувався у формулі розрахунку курсової різниці, а з поданого Додатка №8 неможливо встановити методику обчислень.
ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН,
11.Спір між сторонами виник з приводу виконання грошових зобов'язань за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Позивач вимагає стягнення заборгованості, яка, окрім залишку непогашеного тіла кредиту, включає відсотки за користування коштами та курсову різницю (суму девальвації), нараховані у тому числі поза межами погодженого строку кредитування. Відповідачка, не заперечуючи факту укладення договору та наявності непогашеного основного боргу, не погоджується з його правової природою (метою кредитування), правомірністю нарахувань процентів після настання прострочення, а також нарахувань сум девальвації.
12.Отже зміст спірних правовідносин складається з вирішення питання щодо правової природи кредитного договору (споживчий чи фінансовий) з метою встановлення норм законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; встановлення періоду правомірного нарахування відсотків за користування кредитом (виключно у межах строку кредитування чи до моменту повного погашення боргу); оцінка правомірності застосованого механізму нарахування курсової різниці (девальвації), в тому числі перевірка її математичного розрахунку та можливості стягнення таких сум за період прострочення в умовах дії воєнного стану.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ОЦІНКА СУДУ
13.Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
14.07 вересня 2021 року ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОСТО МАНІ" (Кредитодавець) уклало зі ОСОБА_2 (Позичальник) договір № 07-09-21-02-26/8102 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. За умовами цього правочину Кредитодавець зобов'язався надати Позичальниці грошові кошти в початковому розмірі 330 000,00 грн.
15.Згодом, 11 листопада 2021 року сторони підписали договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 07-09-21-02-26/8102 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Цим договором сторони погодили, зокрема, збільшити суму кредиту на 88 000,00 грн. Внаслідок укладення цієї додаткової угоди загальна сума наданої Відповідачці позики склала 418 000,00 грн.
16.Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав зазначені кредитні кошти Відповідачці у загальному розмірі 418 000,00 грн.
17.Фактична видача коштів відбувалася двома частинами на підставі підписаних Відповідачкою заяв на отримання позики та її прямих письмових доручень здійснити оплату обов'язкових супутніх послуг за рахунок частини цих кредитних коштів.
18.Зокрема, 7 вересня 2021 року на виконання основного договору Позивач перерахував 318 000,00 грн безпосередньо на картковий рахунок Відповідачки в АТ "ПУМБ", що підтверджується платіжною інструкцією № 13120.
19.Крім того, на виконання пунктів 1.8.3., 1.9.1 кредитного договору згідно з дорученням Відповідачки, викладеним у заяві на отримання позики, Позивач перерахував з суми кредиту 7 500,00 грн приватному нотаріусу Дячук О.Б. як оплату за вчинення нотаріальних дій (платіжна інструкція № 13121 від 7 вересня 2021 року)) та 4 500,00 грн фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 як оплату послуг кредитного посередника (платіжна інструкція № 13122 від 7 вересня 2021 року). Загалом сума першого траншу склала початково погоджені 330 000,00 грн.
20.Надалі, 11 листопада 2021 року, на виконання додаткової угоди про збільшення розміру кредиту, Позивач додатково перерахував 80 000,00 грн на картковий рахунок Відповідачки згідно з платіжною інструкцією № 13484. Також за дорученням Відповідачки частину кредитних коштів було перераховано як оплату послуг третіх осіб: 4 000,00 грн приватному нотаріусу Кабаєвій А.А. (платіжна інструкція № 13485 від 11 листопада 2021 року) та ще 4 000,00 грн кредитному посереднику ФОП ОСОБА_3 (платіжна інструкція № 13486 від 11 листопада 2021 року).
21.Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Позивач перерахував безпосередньо на рахунок Відповідачки кошти в загальному розмірі 398 000,00 грн та сплатив за її вказівкою в рахунок тіла кредиту 20 000,00 грн вартості супутніх послуг нотаріусів і кредитного посередника. У підсумку це становить загальну погоджену суму кредиту у розмірі 418 000,00 грн, що свідчить про повне та належне виконання Кредитодавцем своїх договірних зобов'язань щодо надання кредиту.
22.Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком на 365 днів від дати отримання позичальником коштів. З урахуванням дати фактичної видачі першого траншу, строк кредитування за цим договором був визначений по 06 вересня 2022 року.
23.Порядок виконання зобов'язань за кредитним регламентовано пунктом 3.2 договору та окремим Додатком №1, у якому сторони погодили Графік платежів. Одночасно із підписанням додаткової угоди від 11 листопада 2021 року сторони затвердили оновлений Графік платежів (Дотаток № 2), який став невід'ємною частиною кредитного договору.
24.Відповідно до пункту 3.6 договору та оновленого графіка Відповідачка взяла на себе обов'язок здійснювати планові щомісячні платежі кожного першого числа місяця для погашення нарахованих процентів за користування кредитом, а в останній день погодженого строку кредитування, тобто 06 вересня 2022 року, повернути повну суму основного боргу разом із залишком неоплачених процентів. Тобто протягом усього періоду дії договору Відповідачка мала сплачувати поточними платежами виключно суми нарахованих відсотків без зменшення самого тіла кредиту. При цьому реальна річна процентна ставка за оновленим графіком була зафіксована сторонами на рівні 43,18 % річних.
25.Відповідачка здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості. Зокрема, згідно з розрахунком заборгованості, Відповідачка здійснювала погашення кредиту (погашення основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, сум девальвації) до закінчення строку кредитування, зокрема:
(1)05.10.2021 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 7 000,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 6509,59 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 490,41 грн - у рахунок погашення основної суми боргу;
(2)31.10.2021 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 8800,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 8397,34 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 402,66 грн - у рахунок погашення основної суми боргу;
(3)01.12.2021 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10000,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 9562,53 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 288,72 грн - у рахунок погашення основної суми боргу; 148,75 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(4)31.01.2022 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10 850,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 10 106,18 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 0,01 грн - у рахунок погашення основної суми боргу; 743,81 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(5)09.02.2022 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 11 880,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 11 134,42 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 255,80 грн - у рахунок погашення основної суми боргу; 489,78 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(6)16.06.2022 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 2 000,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 1832,84 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 167,16 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(7)01.08.2022 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 2 000,00 грн, які позивач розподілив таким чином: 1466,27 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 533,73 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
26.Таким чином Відповідачка у межах строку кредитування сплатила загальну суму 52 530,00 грн, з яких: 49 009,17 грн - погашення відсотків за користування кредитом; 1 437,60 грн - погашення основної суми боргу; 2 083,23 грн у рахунок курсової різниці (девальвації).
27.Після спливу строку кредитування Відповідачка сплатила:
(1)01.12.2022 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 6 000,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 4398,83 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 1601,17 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(2)10.03.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 40 010,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 29 332,84 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 10 677,16 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(3)14.06.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10001,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 7332,11 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 2668,89 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(4)29.09.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10000,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 7331,38 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 2668,52 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(5)16.10.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10001,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 7372,65 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 2628,35 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(6)11.11.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 20223,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 15045,76 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 5177,24 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(7)08.12.2023 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 30003,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 21935,22 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 8067,78 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
(8)02.01.2024 сплачено грошові кошти у загальному розмірі 10000,00 грн, які Позивач розподілив таким чином: 7052,69 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 2947,31 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації).
28.Таким чином після спливу строку кредитування Відповідачка сплатила загальну суму 136 238,00 грн, з яких: 99 801,48 грн - у рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 36 436,52 грн - у рахунок курсової різниці (девальвації). Погашення основної суми боргу за межами строку кредитування не здійснювалося.
29.Загалом за весь період дії договору Відповідачка здійснила платежі на суму 188 768,00 грн.
30.Отже, згідно з розрахунком Позивача, із загальної суми отриманого кредиту Відповідачка сплатила в рахунок погашення тіла позики лише 1 437,60 грн. Решта здійснених нею платежів, відповідно до встановленої договором черговості, зараховувалася в рахунок погашення нарахованих відсотків та сум девальвації, що відповідає пункту 3.11 кредитного договору за яким кошти, що спрямовуються Позичальником на виконання зобов'язань за цим договором, вносяться з додержанням ним наступної черговості з урахуванням суми девальвації:
у першу чергу на сплату суми девальвації, що нарахована на проценти;
у другу чергу на сплату процентів;
у третю чергу на сплату суми девальвації, що нарахована на часткову або повну суму кредиту, що повертається;
у четверту чергу на погашення (повернення) кредиту;
у п'яту чергу на сплату нарахованої неустойки;
у шосту чергу на відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору.
31.Можливість встановлення урегулювання у договорі черговості погашення вимог у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання встановлена у частині першій статті 534 ЦК України.
32.За розрахунком Позивача залишок непогашеної заборгованості безпосередньо за тілом кредиту становить 416 562,40 грн.
33.Суд звертає увагу на те, що обставини щодо факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у загальному розмірі 418 000,00 грн, здійснення часткових платежів та наявності непогашеного залишку за тілом кредиту у розмірі 416 562,40 грн Відповідачка не оспорює. У своїх заявах по суті справи, зокрема у відзиві на позовну заяву та запереченнях, представник Відповідачки просить Суд відмовити у задоволенні позову виключно в частині стягнення нарахованих процентів та сум девальвації гривні на тіло кредиту і проценти.
34.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
35.Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
36.Суд встановив, що розмір непогашеного основного боргу за тілом кредиту у сумі 416 562,40 грн є об'єктивно доведеним, визнаним сторонами та таким, що підлягає стягненню на користь Позивача.
37.Надаючи правову оцінку вимогам Позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих в тому числі після закінчення погодженого строку, Суд визнає обґрунтованими заперечення Відповідачки.
38.Згідно з пунктом 1.5 договору строк кредитування був встановлений на 365 днів, тобто по 06 вересня 2022 року включно.
39.Відповідно до усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
40.Велика Палата Верховного Суду у пункті 146 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, тому Суд визнає безпідставними доводи Позивача про правомірність нарахування відсотків як плати за користування кредитом поза межами погодженого строку кредитування (тобто після 06 вересня 2022 року) лише на тій підставі, що умовами кредитного договору (зокрема пунктами 1.4 та 9.1) передбачено його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
41.Суд відхиляє посилання Позивача на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 в аспекті правомірного нарахування процентів за користування кредитом поза межами погодженого строку кредитування, оскільки висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 Велика Палата Верховного Суду уточнила у пункті 141 більш пізньої постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зазначивши, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
42.З огляду на це, нарахування Позивачем відсотків поза межами погодженого строку кредитування, тобто починаючи з 07 вересня 2022 року, є неправомірним. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після вказаної дати, судом відхиляються.
43.Суд встановив, що Позивач за вересень 2022 року здійснив нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 10 271,40 грн, виходячи з 30 календарних днів. Однак умовами кредитного договору передбачено строк кредитування до 06 вересня 2022 року, тобто у вересні 2022 року нарахування відсотків могло здійснюватися правомірно лише за 6 днів. У зв'язку з цим Суд здійснив власний перерахунок заборгованості та встановив, що правильна сума відсотків за користування кредитом за вересень 2022 року становить 2 054,28 грн.
44.З урахуванням частково сплачених Відповідачкою коштів у рахунок погашення процентів за період до 06 вересня 2022 року, а саме: платежі 05.10.2021 на суму 6 509,59 грн, 04.11.2021 на суму 8 397,34 грн, 01.12.2021 на суму 9 562,53 грн, 31.01.2022 на суму 10 106,18 грн, 09.02.2022 на суму 11 134,42 грн, 16.06.2022 на суму 1 832,84 грн та 01.08.2022 на суму 1 466,27 грн, загальна сума заборгованості за відсотками становить 71 341,41 грн.
45.Саме ця сума є правомірно нарахованою як плата за користування кредитом і підлягає стягненню на користь Позивача, тому в цій частині Суд задовольняє позов частково.
46.Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування курсової різниці (девальвації), Суд ураховує, що відповідно до пунктів 1.10 та 1.11 кредитного договору сторони домовились, що Позичальник приймає на себе ризик девальвації національної валюти - гривні відносно іноземної валюти - долара США. У разі збільшення курсу (вартості) долара США, що встановлений НБУ на момент укладання цього договору, сума позики, відсотки, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитодавця збільшуються на суму девальвації гривні до долара США (далі - сума девальвації) за формулою: СД=Сх(K2-К1)/К1, де СД - сума девальвації; С - сума відсотків визначена в гривнях в Графіку платежів на дату сплати відсотків або сума позики для цілей повного погашення; К1 - курс долара США, що встановлений НБУ, на момент укладення договору; К2 - курс долара США, що встановлений НБУ, на день здійснення платежу. У випадку повернення суми позики, для розрахунку суми девальвації К2 приймає значення курсу долара США встановленого НБУ на день здійснення платежу. Сума процентів та сума позики, збільшені на суму девальвації, сплачуються одночасно з поверненням суми позики та/або процентами за користування позикою відповідно до умов договору та Графіку платежів визначеним Додатком №1 до даного Договору. Сторони домовилися, що при розрахунку суми девальвації береться до уваги курс долара США, що встановлений Національним банком України.
47.Отже, сторони добровільно узгодили, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму девальвації, визначених за відповідною формулою. Відповідачка, підписавши договір, погодилася з такими умовами.
48.Своїм підписом у договорі, заяві на отримання кредиту позичальниця засвідчила, що всі умови договору, зокрема і щодо нарахування суми девальвації, на яку збільшується сума процентів та сума позики, є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків сторін (пункт 9.14 договору).
49.Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
50.Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
51.Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
52.Суд звертає увагу, що Відповідачка не заявляла жодних зустрічних позовних вимог, спрямованих на спростування презумпції правомірності умов кредитного договору в частині покладення на неї валютних ризиків.
53.З огляду на закріплений у статтях 3, 6 та 627 ЦК України принципу свободи договору, а також враховуючи принцип обов'язковості договору за статтею 629 ЦК України, погоджені сторонами умови підлягають безумовному виконанню.
54.Умова щодо визначення та застосування суми девальвації є чіткою, математично визначеною та не містить неоднозначного тлумачення, що повністю виключає необхідність застосування доктрини contra proferentem для тлумачення тексту проти тієї сторони, яка його розробила.
55.При цьому нарахування суми девальвації не є збільшенням розміру наданого кредиту, який підлягає поверненню, а виступає погодженим механізмом компенсації знецінення національної валюти.
56.Правомірність покладення на позичальника ризику девальвації за гривневим кредитним договором як умови, узгодженої сторонами на підставі свободи договору відповідно до статей 3, 6, 627 ЦК України, підтверджується висновком у постанові Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 464/7007/24. У цій справі Верховний Суд визнав обґрунтованим стягнення з боржника суми девальвації, нарахованої на непогашене тіло кредиту, а також суми девальвації, нарахованої на відсотки, проте наголосив, що девальвація на відсотки нараховується правомірно виключно в межах погодженого строку кредитування.
57.З огляду на це Суд повністю відхиляє доводи представника Відповідачки щодо безпідставності нарахування сум девальвації та посилання на порушення статей 1046 і 533 ЦК України.
58.Суд окремо зауважує, що відповідно до засад змагальності та обов'язку доказування, закріплених у статтях 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
59.Суд бере до уваги, що Відповідачка не спростувала наданий Позивачем детальний розрахунок нарахованих сум девальвації, наявність арифметичної помилки не доводила, обґрунтований власний контррозрахунок не надала. Заперечення Відповідачки зводяться виключно до незгоди з позовними вимогами з підстав необґрунтованості без надання альтернативних математичних обчислень та розрахунків. Відсутність контррозрахунку Відповідачки позбавляє суд можливості перевірити альтернативну версію обчислень.
60.Надаючи оцінку запереченням Відповідачки щодо неможливості встановлення методики обчислень та загальної необґрунтованості заявлених сум та перевіряючи обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, Суд зауважує, що методика обчислення сум девальвації прямо встановлена умовами кредитного договору. Позивач у своїх додаткових поясненнях детально пояснив, що застосований в електронній таблиці розрахунку (Додатку №8) алгоритм розрахунку, довівши, що використана ним формула обчислення є математично тотожною базовій договірній формулі.
61.Разом з тим, Суд раніше встановив, що після 06 вересня 2022 року нарахування договірних відсотків є неправомірним, тому й нарахування на них компенсації курсової різниці (девальвації) після цієї дати також не узгоджується з вимогами закону, що також відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 06.03.2026 у справі № 464/7007/24, де суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, виснував, що сума девальвації на відсотки підлягає стягненню виключно "у межах строку кредитування".
62.Суд, враховуючи імперативні норми законодавства щодо захисту позичальників у період дії воєнного стану, вважає за необхідне застосувати часове обмеження і до нарахування суми девальвації на тіло кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
63.Суд погоджується з доводами Відповідачки, що нарахування курсової різниці (суми девальвації) на залишок боргу після спливу погодженого строку кредитування (тобто після 06 вересня 2022 року), коли настає прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою підпадає під законодавче визначення "інших платежів", передбачених договором за прострочення виконання.
64.Аналізуючи зміст пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, Суд звертає увагу, що відповідна норма регулює питання не лише "неустойки (штраф, пеня)", а й інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами... за прострочення виконання". Отже, законодавець визначив невичерпний перелік фінансових нарахувань, які підлягають списанню кредитодавцем у період дії воєнного стану.
65.Метою таких законодавчих змін є максимальний захист майнових інтересів позичальників від надмірного фінансового тягаря, викликаного об'єктивною неможливістю своєчасно виконувати грошові зобов'язання в умовах війни. Тому застосування терміну "інші платежі" вказує на те, що заборона поширюється на будь-які договірні механізми збільшення боргу, які виникають або продовжують діяти внаслідок несвоєчасного повернення кредиту, незалежно від того, яку саме назву цим нарахуванням визначено у договору (курсова різниця, девальвація, компенсація).
66.Після 06 вересня 2022 року строк правомірного користування кредитом сплив, і Відповідачка перебувала у стані прострочення, тому подальше застосування формули девальвації фактично є іншими платежами за несвоєчасне повернення коштів.
67.Зважаючи на те, що перелік платежів за прострочення, які підлягають списанню, не є вичерпним, Суд дійшов висновку, що у цій справі суми девальвацій нараховані у період після 6 вересня 2022 року та протягом дії воєнного стану підлягають списанню в силу прямої вказівки закону.
68.З огляду на це розрахунок обґрунтованої суми девальвації як на правомірно нараховані відсотки, так і на непогашене тіло кредиту має здійснюватися виключно станом на кінцеву дату строку кредитування - 06 вересня 2022 року, коли ще не було прострочення і кредит мав бути своєчасно повернутий.
69.Здійснюючи власний диференційований перерахунок суми девальвації на тіло кредиту станом на 06 вересня 2022 року, коли офіційний курс НБУ (К2) становив 36,5686 грн за долар США, Суд враховує, що кредит видавався двома траншами з різними базовими курсами (К1).
70.Позивач помилково застосував до всієї суми непогашеного тіла кредиту, що становить 416 562,40 грн, єдиний початковий базовий курс долара США (К1) у розмірі 26,8102 грн. Позивач залишив поза увагою, що кредит видавався двома траншами з різними базовими курсами. Згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року, якою суму кредиту було збільшено на 88 000,00 грн, базовий курс (К1) для цієї частини кредиту був зафіксований на рівні 28,1963 грн.
71.Суд встановив, що залишок першого траншу становить 328 562,40 грн (330 000,00 грн - 1 437,60 грн), а залишок другого траншу залишається незмінним - 88 000,00 грн.
72.З огляду на це Суд здійснив власний перерахунок девальвації на тіло кредиту станом на 06 вересня 2022 року (де офіційний курс НБУ К2 становить 36,5686 грн окремо для кожної частини кредиту та визначив, що сума девальвації на залишок першого траншу становить 119 590,46 грн (328 562,40 грн х (36,5686 / 26,8102 - 1)), а девальвація на залишок другого траншу - 26 129,75 грн (88 000,00 грн х (36,5686 / 28,1963 - 1)).
73.Таким чином, обґрунтована сума девальвації на тіло кредиту становить 145 720,21 грн, а не 235 816,69 грн, як помилково заявлено Позивачем.
74.Щодо суми девальвації, нарахованої на відсотки, розрахунок здійснюється виключно станом на 06.09.2022, коли офіційний курс НБУ К2 становив 36,5686 грн.
75.Суд враховує, що всі відсотки, нараховані до видачі другого траншу, були повністю погашені, тому загальний залишок несплачених правомірно нарахованих відсотків у розмірі 71 341,41 грн (69 287,13 грн (залишок несплачених відсотків станом на 31 серпня 2022 року) + 2 054,28 (відсотки за 6 днів у вересні 2022 року)) підлягає пропорційному розподілу відносно залишку тіла кредиту.
76.Суд визначив, що частка відсотків, нарахованих на залишок першого траншу, становить 56 270,83 грн (71 341,41 грн х 78,87 % (328 562,40 грн / 416 562,40 грн)), а сума девальвації на неї за базовим курсом К1 26,8102 грн дорівнює 20 481,50 грн (56 270,83 грн х (36,5686 / 26,8102 - 1)).
77.Водночас частка відсотків, нарахованих на другий транш, становить 15 070,58 грн (71 341,41 грн х 21,13 % (88 000,00 грн / 416 562,40 грн)), а відповідно сума девальвації на неї за базовим курсом К1 28,1963 грн дорівнює 4 474,89 грн (15 070,58 грн х (36,5686 / 28,1963 - 1)).
78.За таких обставин, Суд встановив, що загальна обґрунтована сума девальвації на правомірно нараховані відсотки становить 24 956,39 грн.
79.Надаючи правову оцінку запереченням Відповідачки щодо обов'язкового застосування до спірних правовідносин законодавства про споживче кредитування та стверджуваного введення Відповідачки в оману, Суд виходить з того, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
80.Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
81.Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору сторони прямо визначили цільове призначення, а саме для створення бізнесу, що свідчить про намір на здійснення підприємницької діяльності, а не на задоволення особистих, побутових чи інших споживчих потреб позичальника.
82.Відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
83.Суд наголошує, що Відповідачка добровільно підписала договір із такою умовою, своїм підписом засвідчила, що умови є зрозумілими та справедливими, не скористалася своїм правом на відмову від договору у передбачений законом строк та не заявляла жодних зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним з підстав введення її в оману.
84.При цьому, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок фізичної особи (балансовий рахунок НОМЕР_1 ) чи наявність на вебсайті Позивача загальної рекламної інформації про споживчі кредити не спростовує письмової домовленості сторін про комерційну мету саме цього кредитування. Цільове призначення, прямо та неоднозначно закріплене у підписаному договорі, превалює над типом банківського рахунку, на який відбулося зарахування.
85.Суд враховує, що чинне законодавство не забороняє фізичній особі використовувати власні чи позичені кошти як стартовий капітал для започаткування підприємницької діяльності. Відповідно до статті 81 ЦПК України обов'язок доказування обставин покладається на сторону, яка на них посилається. Стверджуючи про удаваність пункту 1.3 Договору та фактичне використання коштів на задоволення особистих побутових потреб, Відповідачка не надала Суду жодних доказів (наприклад, фіскальних чеків, квитанцій, договорів купівлі-продажу товарів широкого вжитку тощо), які б підтверджували фактичне використання спірних 418 000,00 грн саме на споживчі цілі.
86.Тому Суд відхиляє аргументи Відповідачки щодо застосування до цих правовідносин норм законодавства про захист прав споживачів.
87.З огляду на встановлену комерційну мету кредитування Суд також відхиляє посилання представника Відповідачки на відсутність у матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту та Правил надання коштів у позику як на перешкоду для з'ясування обставин справи. Відсутність вказаних документів не позбавляє Суд можливості надати належну оцінку правовідносинам, оскільки істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, порядок повернення, розмір відсоткової ставки та точний математичний алгоритм розрахунку сум девальвації, прямо та вичерпно визначені у тексті самого кредитного договору та додатках до нього, які власноруч скріплені підписом Відповідачки.
88.Підстави для застосування частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру заявлених до стягнення нарахувань через суттєву зміну життєвих обставин та військову агресію відсутні, оскільки Позивач у межах даної справи не заявляє вимог про стягнення пені чи штрафів. Водночас Суд зауважує, що майнові інтереси Відповідачки вже були ефективно та справедливо захищені Судом шляхом самостійного диференційованого перерахунку та суттєвого зменшення заявлених Позивачем сум відсотків та девальвації.
89.Щодо доводів Відповідачки про відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості, Суд зазначає, що з'ясував обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Відповідний розрахунок Позивачем було здійснено з помилками щодо періоду нарахування, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначив суми заборгованості на підставі умов укладеного договору, з урахуванням вимог законодавства України та сформованої судової практики.
90.Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що загальна обґрунтована сума заборгованості Відповідачки, що підлягає стягненню на користь Позивача, становить 658 580,41 грн, яка складається з: непогашеної основної суми боргу (тіла кредиту) - 416 562,40 грн; заборгованості за правомірно нарахованими відсотками за користування кредитом (у межах строку кредитування до 06.09.2022) - 71 341,41 грн; суми девальвації, нарахованої на непогашене тіло кредиту (станом на 06.09.2022, з урахуванням різних базових курсів траншів) - 145 720,21 грн; суми девальвації, нарахованої на правомірні відсотки (станом на 06.09.2022) - 24 956,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат
91.Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
92.Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
93.Позивач сплатив судовий збір у сумі 15873,26 грн. Позовні вимоги задоволено частково (стягнуто 658 580,41 грн (що включає 416 562,40 грн тіла кредиту, 71 341,41 грн нарахованих відсотків, 145 720,21 грн суми девальвації на тіло кредиту та 24 956,39 грн суми девальвації на відсотки) із заявлених 1 058 217,32 грн, що становить 62,23 % від ціни позову). Відповідно, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 9 878,71 грн.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОСТО МАНІ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОСТО МАНІ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43162329, місцезнаходження: 01021, місто КИЇВ, узвіз Кловський, будинок 7, приміщення 28) заборгованість за договором № 07-09-21-02-26/8102 від 07 вересня 2021 року у розмірі 658 580,41 грн, яка складається з непогашеної основної суми боргу у розмірі 416 562,40 грн, заборгованості за правомірно нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 71 341,41 грн, суми девальвації на тіло кредиту у розмірі 145 720,21 грн та суми девальвації на відсотки у розмірі 24 956,39 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 878,71 грн.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОСТО МАНІ" про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано 08.04.2026
Суддя Інна КОВАЛЕНКО