Єдиний унікальний номер: 357/1518/26
Провадження № 2/378/303/26
08 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом звернулося ТОВ «Акцент Банк» з посиланням на те, що 01.02.2025 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101738399560432, відповідно до якого отримала кредит в розмірі 5500 грн., строком на 35 місяців (до 31.01.2028), зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 29.01.2026 становить 10605,39 грн. і складається з 5500 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4473,38 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 632,01 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10605,39 грн. та сплачений ними судовий збір.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2026 року вказану справу передано на розгляд до Ставищенського районного суду Київської області (а.с. 18-19).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, вказану справу розподілено судді Скороход Т.Н. (а.с. 26-28).
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 55).
Представник позивача в судове засідання не прибув, АТ «Акцент Банк» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 59-62), в позовній заяві зазначив, що просить справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 1-9).
Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки, за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 17, 58), проте, вказане поштове відправлення повернулось з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «відмова» (а. с. 63), тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ "А-Банк" щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" від 05.02.2024 та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 05.02.2024 (а.с. 38зв.-39, 39зв.-41).
01.02.2025 ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, звернулася до АТ "А-Банк" з заявою про надання послуги "Швидка готівка" та уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ155101738399560432, відповідно до умов якого ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення, просить надати їй в АТ "А-Банк" кредит за послугою "Швидка готівка" (а.с. 31-33).
Відповідно до п.п. 1-7 Договору кредит надається на споживчі потреби; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту 5500 грн.; строк кредиту 36 місяців, з 01.02.2025 по 31.01.2028; процентна ставка (фіксована) - 85% на рік, які сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік. Розмір щомісячного платежу - 428,98 грн..
Відповідно до п. 8. Договору денна процентна ставка, яка становить 0,17%.
Пунктом 9 Договору погоджена платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155125856128.
Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 15443,09 грн. (п. 10 договору).
На підтвердження факту укладення кредитного договору з відповідачем банк надав до позовної заяви Анкету-заяву, заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Заяву про надання послуги «Швидка готівка», таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
Також на підтвердження розміру заборгованості позивач надав складений ним документ з назвою «Розрахунок заборгованості» (а.с. 34 зв.), за яким заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 29.01.2026 становить 10605,39 грн., з яких 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4473,38 грн. - заборгованість за нарахованими процентами та 632,01грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість за пенею.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.
Як встановлено судом, виписка за картковим рахунком, відкритим на ім'я відповідача ОСОБА_1 , яка могла б вважатись належним доказом, у матеріалах цієї справи відсутня.
Доданий позивачем до позовної заяви документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 37) не містить усіх необхідних складових «Виписки по картковому рахунку» у розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц, виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Проте, надана позивачем виписка по кредиту містить відомості виключно про нарахування, здійснені банком, та інформацію щодо заборгованості. У ній відсутня інформація про здійснення чи не здійснення відповідачем сплати коштів на виконання умов цього договору, а також не містить відомості стосовно того чи користувалася вона наданими у кредит коштами.
У розрахунку заборгованості (а.с. 34 зв.) зазначено, що станом на 29.01.2026 сукупна сума заборгованості відповідача за вказаним договором від 01.02.2025 становить 10605,39 грн..
Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення.
Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.
Щодо наданих позивачем копій меморіальних ордерів, то вони також не можуть вважатись належним підтвердженням надання кредиту відповідачу, оскільки, надані дві копії меморіальних ордерів, під одним і тим же номером, TR.44044318.219318.65455 від 01.02.2025 (а.с. 35зв., 36) суперечать одна одній, тому суд позбавлений можливості перевірити, чи в зазначену дату з рахунку платника ПАТ «Акцент - Банк» знято 5500 грн. і розміщено ці кошти на рахунку отримувача ОСОБА_1 , чи з рахунку платника ОСОБА_1 знято 5500 грн. і розміщено ці кошти на рахунку отримувача ПАТ «Акцент - Банк».
Таким чином, суд виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «Акцент-Банк», будучи банківською установою мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, належну виписку по особовому банківському рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суд мав би можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості.
Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 610-611, 626, 628, 629, 638, 639, 641, 642, 1047, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 8 квітня 2026 року.
Суддя Т. Н. Скороход