Справа № 375/599/26
Провадження № 3/375/427/26
07 квітня 2026 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Смик М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали, які надійшли від прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Олексія Дубченка, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Криничне Болградського району Одеської області, з вищою освітою, який працює у військовій частині НОМЕР_1 заступником командира такелажної роти, капітана, який зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_1 , не судимого, не депутата, до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 КУпАП та частиною 2 статті 172-15 КУпАП,-
Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, від 6 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року № 607/2014, затвердженого Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VII, від 14 січня 2015 року № 15/2015, з 18 березня 2014 року дотепер в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 січня 2024 року № 17 капітана ОСОБА_1 , прийнятого на військову службу за контрактом, призначено на посаду командира роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , дислокованої в АДРЕСА_2 , яку він обіймав до 11 липня 2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2024 року № 7, рапорту від 30 січня 2024 року вх. № 58 капітан ОСОБА_1 справи та посаду командира роти охорони батальйону охорони цієї ж військової частини прийняв, у тому числі і наступне майно: кожух звичайний у кількості 1 шт; ковдра тканна - 25 шт; каремат - 6 шт; подушка для військовослужбовців ЗСУ вид 2 - 30 шт; матрац пінопуліуретановий вид 2 - 48 шт; бронежилет « Корсар МЗС 1-4» - 31 шт; шолом кулезахисний Каска 1 М - 33 шт; бахіли утеплені вид 2 - 5 шт; простирадло бавовняне - 75 шт; підсумок на 3 магазини АК до бронежилета КОРСАР - 23 шт; термос ТВН - 12 - 4 шт; цистерна ЦВ -4 - 2 шт; АМЗІ (аптечка мед. загальновійськова індивідуальна) - 30 шт; АМЗІ IFAK - 18 шт; бінокль Б6х30 - 1 шт; бінокль Б12х1 - 2 шт; підсумок на 4 магазини до АКМ - 11 шт; перехідник швидкого заряджання до АК-74 - 3 шт.
Капітан ОСОБА_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України, під час виконання обов'язків командира роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повинен був керуватися вимогами ст.ст. 4, 9, 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 3.1.1., 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, які зобов'язували його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, організовувати правильну експлуатацію, збереження озброєння, техніки, речового, технічного та іншого майна роти, перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік, перевіряти наявність озброєння і техніки роти після повернення із занять та навчань, раз на місяць звіряти дані ротного обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини; керувати господарством роти, слідкувати за наявністю матеріальних засобів та їх якісним станом; суворо виконувати правила зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків нестач.
Крім того, відповідно до статті 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, капітан ОСОБА_1 , обіймаючи посаду командира роти охорони батальйону охорони був прямим начальником для всього особового складу роти.
Таким чином, капітан ОСОБА_1 з 30 січня 2024 року до 11 липня 2025 року виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки, а відтак, відповідно до примітки 1 статті 425 КК України та примітки до статті 172-13 КУпАП був військовою службовою особою.
У свою чергу, відповідно до статей 1,3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», пункту 13 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 4 серпня 2000 року, військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників, умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати, а зберігання майна організовується в установленому порядку.
Разом з тим, капітан ОСОБА_1 , достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, недбало ставлячись до служби в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у випадку порушення порядку зберігання ввіреного йому під звіт військового майна, хоча повинен був і міг їх передбачити, в період з 30 січня 2024 року до 4 липня 2025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, являючись військовою службовою особою, в порушення вказаних вище вимог нормативно-правових актів, зберігання ввіреного йому під звіт військового майна не організував, умови зберігання які б виключили можливість втрати військового майна на території військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 в установленому порядку не забезпечив, за наявності охоронюваних сховищ допустив розміщення майна у не призначених для належного зберігання військового майна місцях чим створив умови для допуску до ввіреного йому військового майна сторонніх осіб, командування військової частини про обставини, що загрожують збереженню ввіреного йому майна, та про його нестачу встановленим порядком не повідомляв, внаслідок чого, як особа, яка несе повну матеріальну відповідальність, допустив нестачу військового майна, а саме: речового майна: кожуха звичайного у кількості 1 шт; ковдри тканної у кількості 25 шт; каремата у кількості 6 шт; подушка для військовослужбовців ЗСУ вид 2 у кількості 30 шт; матрац пінопуліуретановий вид 2 у кількості 48 шт; бронежилет « Корсар МЗС 1-4» у кількості 24 шт; шолом кулезахисний Каска 1 М у кількості 27 шт; бахіли утеплені вид 2 у кількості 5 шт; простирадло бавовняне у кількості 75 шт на загальну суму 203 443,91 грн; майна продовольчої служби: термос ТВН - 12 у кількості 4 шт; цистерна ЦВ -4 у кількості 2 шт, на загальну суму 2 094,07 грн; медичного майна: АМЗІ (аптечка медична загальновійськова індивідуальна) у кількості 30 шт; АМЗІ IFAK - 18 шт, на загальну суму 85 833,00 грн, засобів розвідки: бінокль Б6х30 у кількості 1 шт; бінокль Б12х1 у кількості 2 шт на суму 4 701,40 грн., а всього на загальну суму 296 072,38 грн., які відсутні у військовій частині дотепер, чим створив загрозу для бойової готовності військової частини.
Відповідно до пункту 2 примітки до статті 425 КК України, істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто станом на 2025 рік становила 378 500 грн.
Таким чином, внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, як військовою службовою особою до служби, допущено нестачу військового майна на загальну суму 296 072,38 грн., що не перевищує у в двісті п'ятдесят і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже не становить істотної шкоди.
За таким обставин, у зв'язку з встановленням в діях ОСОБА_1 відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України, кримінальне провадження № 42026112360000006 від 20 лютого 2026 року постановою слідчого від 6 березня 2026 року закрито в частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Згідно зі статтею 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до статті 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби є діянням, що віднесене до адміністративних правопорушень.
Таким чином, капітан ОСОБА_1 , являючись військовою службовою особою, вчинив в умовах особливого періоду недбале ставлення до військової служби.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП.
Крім того, відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, від 6 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року № 607/2014, затвердженого Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VII, від 14 січня 2015 року № 15/2015, з 18 березня 2014 року дотепер в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 січня 2024 року № 17 капітана ОСОБА_1 , прийнятого на військову службу за контрактом, призначено на посаду командира роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , дислокованої в АДРЕСА_2 , яку він обіймав до 11 липня 2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2024 року № 7, рапорту від 30 січня 2024 року вх. № 58 капітан ОСОБА_1 справи та посаду командира роти охорони батальйону охорони цієї ж військової частини прийняв.
Капітан ОСОБА_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України, під час виконання обов'язків командира роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повинен був керуватися вимогами статей 4, 9, 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 3.1.1., 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, які зобов'язували його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, організовувати правильну експлуатацію, збереження озброєння, техніки, речового, технічного та іншого майна роти, перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік, перевіряти наявність озброєння і техніки роти після повернення із занять та навчань, раз на місяць звіряти дані ротного обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини; керувати господарством роти, слідкувати за наявністю матеріальних засобів та їх якісним станом; суворо виконувати правила зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків нестач.
Крім того, відповідно до статті 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, капітан ОСОБА_1 , обіймаючи посаду командира роти охорони батальйону охорони був прямим начальником для всього особового складу роти.
Таким чином, капітан ОСОБА_1 з 30 січня 2024 року до 11 липня 2025 року виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки, а відтак, відповідно до примітки 1 статті 425 КК України та примітки до статті 172-13 КУпАП був військовою службовою особою.
У свою чергу, відповідно до статей 1,3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», пункту 13 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 4 серпня 2000 року, військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників, умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати, а зберігання майна організовується в установленому порядку.
Разом з тим, капітан ОСОБА_1 , достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, недбало ставлячись до служби в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, діючи із недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у випадку порушення порядку зберігання ввіреного йому під звіт військового майна, хоча повинен був і міг їх передбачити, в період з 30 січня 2024 року до 4 липня 2025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, являючись військовою службовою особою, в порушення вказаних вище вимог нормативно-правових актів, а також в порушення вимог Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440, та Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 березня 2021 № 81, правильну експлуатацію техніки роти охорони, а саме: автомобілів марки ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_3 , ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_4 , КАМАЗ-43101 військовий номер НОМЕР_5 , ГАЗ-66 військовий номер НОМЕР_6 підлеглими йому водіями на території військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 не забезпечив, неналежну перевірку оформлення дорожніх листів на вказану техніку не здійснював, внаслідок чого в період з 5 лютого 2024 року до 11 вересня 2024 року допустив перевитрату автобензину А-80 у кількості 2346 л та дизельного палива у кількості 13 л під час експлуатації зазначеної техніки на загальну суму 95 780,19 грн, які відсутні у військовій частині дотепер, чим створив загрозу для бойової готовності військової частини.
Відповідно до пункту 2 примітки до статті 425 КК України, істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто станом на 2025 рік становила 378 500 грн.
Таким чином, внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, як військовою службовою особою до служби, допущено нестачу військового майна на загальну суму 95 780,19 грн, що не перевищує у в двісті п'ятдесят і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже не становить істотної шкоди.
За таким обставин, у зв'язку з встановленням в діях ОСОБА_1 відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України, кримінальне провадження № 42026112360000006 від 20 лютого 2026 року постановою слідчого від 6 березня 2026 року закрито в частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Згідно зі статтею 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до статті 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби є діянням, що віднесене до адміністративних правопорушень.
Таким чином, капітан ОСОБА_1 , являючись військовою службовою особою, вчинив в умовах особливого періоду недбале ставлення до військової служби.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП.
Статтею 172-15 КУпАП передбачено недбале ставлення військової службової особи до військової служби
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено, відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі; у цій же заяві зазначив, що вину у скоєному правопорушенні визнав в повному обсязі, протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно нього просив об'єднати в одне провадження.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться матеріалами, поданими прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії від 6 березня 2026 року № 12, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 172-15 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП;
- копія витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань - кримінальне провадження № 42026112360000006 від 20 лютого 2026 року;
- копія постанови слідчого у кримінальному провадженні - слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві про закриття кримінального провадження в частині від 6 березня 2026 року ОСОБА_2 ;
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 6 березня 2026 року;
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 25 лютого 2026 року;
- копія рапорта головного сержанта-командира зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу батальйону охорони старшого сержанта ОСОБА_4 від 4 липня 2025 року;
- копія рапорта головного сержанта-командира зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу батальйону охорони старшого сержанта ОСОБА_4 від 7 липня 2025 року;
- копія рапорта головного сержанта-командира зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу батальйону охорони старшого сержанта ОСОБА_4 ;
- копія рапорта тимчасово виконуючого обов'язки КБО к-н ОСОБА_5 від 10 липня 2025 року;
- копія акту службового розслідування;
- копія відомості залишкової вартості втраченого майна речової служби капітаном ОСОБА_1 2025 року;
- копія довідки-розрахунку вартості втраченого майна продовольчої служби (поточного забезпечення), яке підлягає відшкодуванню за рахунок матеріально відповідальної особи;
- копія довідки-розрахунку вартості майна служби забезпечення засобами ближнього бою та розвідки, яке підлягає відшкодуванню за рахунок матеріальної відповідальної особи;
- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2024 року № 7;
- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11 липня 2025 року № 197;
- копія обов'язків командира роти;
- копія службової характеристики від 7 липня 2025 року;
- копія посвідчення офіцера ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ;
- копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ;
- копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 ;
- заява ОСОБА_1 ;
- протокол про адміністративне правопорушення серії від 6 березня 2026 року № 13, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 172-15 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП;
- копія витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань - кримінальне провадження № 42026112360000006 від 20 лютого 2026 року;
- копія постанови слідчого у кримінальному провадженні - слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві про закриття кримінального провадження в частині від 6 березня 2026 року ОСОБА_2 ;
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 6 березня 2026 року;
- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 25 лютого 2026 року;
- копія довідки за результатами аудиторського дослідження (щодо питань обліку, зберігання та використання майна номенклатури служби ПММ від 14 листопада 2025 року;)
- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11 липня 2025 року № 197;
- копія реєстру шляхових листів, за якими встановлено понаднормове списання у витрату пального у підрозділах військової частини НОМЕР_2 за період з 1 лютого 2024 року до 30 вересня 2025 року;
- копія акту службового розслідування;
- копія обов'язків командира роти;
- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2024 року № 7;
- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11 липня 2025 року № 197;
- копія службової характеристики від 7 липня 2025 року;
- копія посвідчення офіцера ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ;
- копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ;
- копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 ;
- заява ОСОБА_1 .
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколів особу ОСОБА_1 установлено на підставі посвідчення офіцера серії НОМЕР_7 , йому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
Зазначені протоколи ОСОБА_1 підписав без будь-яких заперечень щодо їх форми, складання та/або змісту.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративних протоколів, відповідають вимогам КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним в недбалому ставленні до військової служби, до нього необхідно застосувати передбачене законодавством адміністративне стягнення, при накладенні якого враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 є визнання вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність судом (суддею) не встановлено.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчинені правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 КУпАП та частиною 2 статті 172-15 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідних частин статті 172-15 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.
На підставі викладеного суд (суддя) дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 КУпАП та частиною 2 статті 172-15 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду (судді), є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справ встановленими у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи загальні правила накладення стягнення суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, за порушення частини 2 статті 172- 15 КУпАП та адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, за порушення частини 2 статті 172- 15 КУпАП.
Остаточне визначення виду і тривалості стягнення визначається за правилами та положеннями статті 36 КУпАП.
Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 статті 172-15 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про розстрочку виконання постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 7 квітня 2026 року, в якій просить розстрочити сплату штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на строк 6 (шість) місяців з огляду на його скрутний майновий стан.
Згідно з статтею 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до частини 2 статті 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
З урахуванням зазначеного, суд (суддя) вважає за можливе розстрочити сплату штрафу на 6 (шість) місяців, адже внесення повної суми у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень одним платежем становитиме для вказаної особи надмірний тягар, оскільки останній має скрутне матеріальне становище, яке зумовлює певні фінансові обмеження.
У порядку статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 172-15, 268,276,277,279,280,283,285,294, 307, 308 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 КУпАП та частиною 2 статті 172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.
- реквізити для сплати штрафу: (рахунок отримувача: UA638999980313070106000010842; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету:21081100)
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
- реквізити для сплати судового збору: (рахунок отримувача:UA908999980313111256000026001,код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу строком на 6 (шість) місяців, шляхом внесення одного платежу в сумі 2 833,34 грн (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні тридцять чотири копійки) кожного місяця до 30 числа. Повну суму штрафу виплатити до 7 жовтня 2026 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до частин 1-3 статті 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Марина СМИК