Справа № 373/1166/26
Номер провадження 2-з/373/7/26
01 квітня 2026 року суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Хасанова В.В. розглянула заяву адвоката Овсієнка Ю.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, -
30.03.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Того ж дня, 30.03.2026 представник позивачів ОСОБА_5 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки КАМАЗ 5511 VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що ФОП « ОСОБА_4 » є роботодавцем ОСОБА_6 , якого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом; звільнено на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України. Під час вчинення злочину ОСОБА_6 керував автомобілем марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ФОП « ОСОБА_4 » та на якого законом покладено обов'язок відшкодувати потерпілим від злочину особам моральну шкоду.
На думку представника є всі підстави вважати, що транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефектний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
В силу вимог частини 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Оцінюючи доводи представника позивачів у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що запропоноване вжиття заходу забезпечення позову у даній справі не відповідає зазначеним у ст.149 ЦПК України критеріям щодо можливих наслідків невжиття таких заходів.
Підстави вважати, що невжиття зазначених заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відсутні.
Більше того, на переконання суду, використання у своїй підприємницькій діяльності ОСОБА_4 транспортного засобу, на який заявник просить накласти арешт, навпаки сприятиме швидкому та повному виконанню рішення суду.
Враховуючи предмет спору, обставини справи, а також те, що заява про забезпечення позову не містить доказів та належного переконливого обґрунтування про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання з боку відповідача рішення суду у справі у разі задоволення позову, суд вважає, що правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні.
Таким чином, у задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, ст. 369 ЦК України,
В задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки КАМАЗ 5511 VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя В. В. Хасанова