Справа № 572/6883/25
Провадження № 2/168/214/26
06 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Островерхої Т.С.,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до Сарненського районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 25.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит №8465167. Право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору про надання коштів у кредит у нього виникла заборгованість в розмірі 24933,98 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді Сарненського районного суду Рівненської області від 04.02.2026 року справу передано на розгляд до Старовижівського районного суду Волинської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
10.03.2026 року справа надійшла до Старовижівського районного суду Волинської області і за наслідками автоматизованого розподілу передана для розгляду головуючому Хавроні О.Й.
Відповідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою судді Старовижівського районного суду Волинської області від 10.03.2026 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення в справі не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою Укрпошти про причини/досилання поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст.280 ЦПК).
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 25.12.2024 року укладений договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8465167 (а.с.5-12).
Договір укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (541558), який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 5.8 договору.
За умовами договору товариство надає клієнту 7900 грн. на строк 30 днів до 13.01.2025, процентна ставка (фіксована) 0,01 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування за день 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1941,20% та орієнтовна загальна вартість кредиту 9243 гривень (п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору).
Договором передбачена сплата комісії за надання кредиту в розмірі 16,81% від суми наданої позики, що у грошовому виразі складає 1327,99 грн (п. 2.2.4 Договору), а також визначені підстави для нарахування пені в розмірі 5 % в день простроченого платежу (п.10).
У Додатку №1 до Договору сторони погодили графік платежів, а саме 13.01.2025 відповідач має сплатити 7900 грн. тіла кредиту, 15,01 грн процентів та 1327,99 грн комісії.
Відповідно до п.7.1 Договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало договірні зобов'язання і 25.12.2024 року перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 7900 грн. на зазначену відповідачем у договорі платіжну карту № НОМЕР_1 .
Згідно з умовами договору відповідач зобов'язувався повернути грошові кошти у день закінчення строк кридиту, або достроково, та сплатити кридитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п.2.1 договору).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач з 25.12.2024 до 13.01.2025 вніс один платіж 10.01.2025 року в сумі 948 грн., з яких 935,36 грн. зараховані на рахунок погашення комісії, 12,64 грн. на погашення відсотків, а починаючи з 13.01.2025 року до 26.06.2025 року вніс три платежі на погашення заборгованості в загальному розмірі 3436,50 грн:
- 22.01.2025 року в сумі 1580 грн., з яких 713,37 грн. зараховані на рахунок погашення відсотків, 392,63 грн. на погашення комісії, а 474 грн. на погашення основної суми боргу (тіло);
- 13.02.2025 року - в сумі 1485,20 грн., які зараховані на погашення відсотків;
- 25.02.2025 року - в сумі 371,30 грн., які зараховані на погашення відсотків;
Відповідно до цього ж розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором №8465167 від 25.12.2024 року на 26.06.2025 року становить 24933,98 грн., з яких 7426 грн. - основного боргу, 1707,98 грн. - заборгованість за відсотками, 15800 грн. заборгованість за пенею.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, Додаткової угоди №5 від 26.06.2025 року, яка укладена між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», набув право вимоги до відповідача за договором позики №8465167 від 25.12.2024 року.
Перехід права вимоги зафіксований у витязі з Реєстру боржників № 7 до Договору факторингу №27/03/25, до нього за порядковим номером 4476 включений боржник ОСОБА_1 за договором позики №8465167 від 25.12.2024 року із загальною сумою заборгованості 24933,98 грн., з яких 7426 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1707,98 грн. сума заборгованості за відсотками, 15800 грн. сума заборгованості за пенею.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).
Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Судом встановлено, що договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови договору і скористався кредитом, який був перерахований на вказаний ним у договорі рахунок.
Відтак, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення Договору надання коштів у кредит №8465167 від 25.12.2024 року на відповідних умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договорам кредиту.
У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Право вимоги за договором надання коштів у кредит №8465167 від 25.12.2024 року позивач набув на підставі додаткової угоди №5 від 26.06.2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, укладених із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
У додатковій угоді №5 від 26.06.2025 року вказано, що її положення діють виключно щодо реєстру боржників №7 та №8 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.
Суду наданий акт прийому-передачі реєстру боржників № 7 від 26.06.2025 та витяг з цього реєстру, в якому під порядковим номером 4476 зазначений боржником за договором №8465167 від 25.12.2024 року відповідач ОСОБА_1 .
Тому позивач підтвердив право вимагати стягнення заборгованості із відповідача за договором надання коштів у кредит №8465167 від 25.12.2024 року.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором в загальному розмірі 24933,98 грн. Вказана заборгованість виникла перед первісним позичальником, позивач додаткових нарахувань не здійснював.
Перевіряючи розмір заборгованості за спірним договором суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.
Відповідно до ч.1 4 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо нарахування комісії:
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
В силу ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Щодо нарахування неустойки:
Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
П.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем заявлено до стягнення 7426 грн. основного боргу (тіла), 1707,98 грн. - заборгованість за відсотками, 15800 грн. заборгованості за пенею, 0,00 гривень за комісією за надання кредиту.
Розмір заборгованості за основним боргом обрахований первісним кредитором з урахуванням внесеного відповідачем 22.01.2025 року платежу в сумі 1580 грн., з яких відповідно 474 грн. зараховані на тіло позики (7900-474).
Заявлений розмір заборгованості за відсотками складається з 15,01 грн. нарахованих первісним кредитором з другого дня кредиту в межах строку дії договору до 13.01.2025 року за ставкою 0,01% від тіла кредиту 7900 грн (7900х0,01%х19) та 1692,97 грн. - за період прострочення зобов'язання з урахуванням внесених відповідачем платежів, які первісним кредитором зараховувалися в тому числі на погашення відсотків, нарахованих після 20-денного строку кредиту.
Разом з тим, за умовами договору №8465167 від 25.12.2024 року строк користування кредитом становить 20 днів, процентна ставка (фіксована) 0,01% в день (п.2.2.3 Договору).
Пунктом 7 Договору передбачена можливість його пролонгації виключно за ініціативою позичальника, шляхом надіслання позикодавцю відповідного електронного звернення та в подальшому на його підставі укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора.
У такому правочині не передбачено пролонгації строку кредитування в будь-який інший спосіб, аніж визначений п. 7 Договору.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідачем була ініційована пролонгація строку кредитування за договором №8465167 від 25.12.2024 року.
Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості за процентами, нарахованих в тому числі після закінчення строку договору (після 13.01.2025 року), посилався на Правила надання коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», однак такі Правила, чинні на час укладення договору позики, до матеріалів справи не долучені.
Відтак, матеріали справи не містять підтверджень, що Правила надання грошових коштів у позику на момент отримання відповідачем коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів після закінчення обумовленого у договорі строку позики, а тому ці Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила надання коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що розміщені на офіційному сайті, неодноразово змінювалися.
При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене, позичальник вправі був нараховувати проценти за користування позикою виключно в період з 25.12.2024 року до 13.01.2025 року (закінчення строку дії договору) за процентною ставкою 0,01% в день (7900х0,01%=0,79 грн.), що становить 15,01 грн. (0,79 грн х 19 днів).
Позивачем вимоги в порядку ст.625 ЦК України не заявлялися.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про безпідставне нарахування заборгованості за відсотками поза межами 30-денного строку позики.
Умовами договору №8465167 від 25.12.2024 року передбачена сплата комісії за надання кредиту в розмірі 16,81% від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 1327,99 грн., яка є складовою загальних витрат за кредитом, а тому нарахування її правомірним. Відповідач уклавши договір позики погодився сплатити комісію за надання кредиту, відтак комісія підлягає сплаті відповідачем.
Окрім того, умовами договору №8465167 від 25.12.2024 року передбачене нарахування пені у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, нарахована за період з 12.03.2025 року до 23.04.2025 року пеня стягненню не підлягає.
Відтак, з огляду на неправомірність нарахування процентів поза межами 20-денного строку кредитування, а також відсутність підстав для стягнення пені у період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за договором №8465167 від 25.12.2024 року без урахування внесених відповідачем платежів складалася з 7900 грн. основного боргу (тіла), 15,01 грн процентів та 1327,99 грн. комісії.
Внесені відповідачем чотири платежі в загальному розмірі 4384,50 грн. з урахуванням черговості сплати заборгованості, передбаченої п.6.7 Договору, підлягають зарахуванню на проценти, комісію та частини тіла кредиту.
У зв'язку з вище викладеним, заборгованість відповідача за процентами та комісією відсутня, оскільки повністю покриває здійсненими відповідачем проплатами, а на решту коштів зі сплаченої суми - 3041,50 грн (4384,50 грн (проплати) - 15,01 грн (проценти) - 1327,99 грн (комісія)) необхідно зменшити загальний розмір заборгованості.
Відтак загальний розмір заборгованості за договором становить 4858,50 грн., що відповідає заборгованості за основною сумою боргу (7900 грн. - 3041,50 грн).
У ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 19,48% (4858,50 х100:24933,98), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 471,88 грн. (2422,40х19,48%:100).
Керуючись ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 267, 273, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, ст. 3, 6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1046-1049, 1056-1, 1077 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8465167 від 25.12.2024 року в розмірі 4858 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 50 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 88 коп.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місця знаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса: вул. Лісова, буд. №2, поверх №4, м.Бровари, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складене 06.04.2026 року.
Суддя О. Й. Хаврона