Справа №: 164/2154/25
п/с: 2/164/413/2026
7 квітня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Невара О.В.,
при секретарі Шумік О.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, посилаючись на те, що з 3 жовтня 2014 року вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 7 листопада 2019 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають одну спільну малолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір?юОСОБА_3 за місцем її реєстрації, що по АДРЕСА_1 . Малолітній син ОСОБА_5 зареєстрований за місцем проживання батька ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .18 вересня 2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 за її місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , де фактично постійно проживає дитина, однак у реєстрації місця проживання сина за вказаною адресою їй було відмовлено у зв?язку з відсутністю згоди батька на реєстрацію дитини за місцем реєстрації матері. Отримати вказану згоду від відповідача у позасудовому порядку не виявилося можливим, оскільки він проживає окремо, участі у вихованні та утриманні дитини не бере, прохання позивача ігнорує.Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, просив надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнав у повному обсязі та проти їх задоволенняне заперечував.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з'явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , які не заперечували відносно розгляду справи у відсутності вказаних учасників судового процесу, враховуючи те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_3 та представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров?я, в якому вона проживає.
Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров?я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім?ї разом з батьками або в сім?ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п.п. 5, 51 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 7 лютого 2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», батьки або інші законні представники зобов?язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.
В судовому засіданні встановлено, що з 3 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 7 листопада 2019 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають одну спільну малолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір?ю ОСОБА_3 за місцем її реєстрації, що по АДРЕСА_1 . Малолітній син ОСОБА_5 зареєстрований за місцем проживання батька ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . 18 вересня 2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 за її місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , де фактично постійно проживає дитина, однак у реєстрації місця проживання сина за вказаною адресою їй було відмовлено у зв?язку з відсутністю згоди батька на реєстрацію дитини за місцем реєстрації матері. Отримати вказану згоду від відповідача у позасудовому порядку не виявилося можливим. Зазначені обставини підтвердив представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, вказані обставини не оспорюються відповідачем ОСОБА_2 , а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 7 листопада 2019 року, витягу з реєстру територіальної громади № 2025/008466250 від 25 червня 2025 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 2022 року, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00036068842 від 7 липня 2022 року, заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 18 вересня 2025 року.
Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ст. 81 ЦПК України будь-яких заперечень на позовні вимоги станом на час розгляду справи не подано, як і не подано доказів, що свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з матір?ю ОСОБА_3 , але не зареєстрована за адресою свого фактичного проживання, відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання її матері суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на освіту, охорону здоров?я та соціальний захист, беручи до уваги, що спір між батьками про місце проживання їх малолітньої дитини відсутній, батьки дитини зареєстровані за різними адресами, згоди батька на реєстрацію дитини за місцем проживання матері позивачем у позасудовому порядку не було отримано, враховуючи інтереси малолітньої дитини, слід надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідача ОСОБА_2 , враховуючи, що ним до початку розгляду справи по суті було визнано позовні вимоги у повному обсязі, підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 605 гривень 60 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 підлягає поверненню з державного бюджету 605 гривень 60 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову згідно квитанції № 4380-8902-6052-0321 від 24 вересня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст.ст. 160-161 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Зобов'язати територіальний орган Державної казначейської служби України - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок сплаченого згідно квитанції № 4380-8902-6052-0321 від 24 вересня 2025 року судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35709, с. Здовбиця, вул. Шосова, 105 Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04385830.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 8 квітня 2026 року.
Суддя районного суду О.В. Невар