Провадження № 11-кп/803/602/26 Справа № 182/5370/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018040340001296 від 27.04.2018 року за апеляційними скаргами заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шахан Карагандинської області, Казахстан, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено в зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Вирішено питання про речові докази, -
вироком Покровський міський суд Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним в тому, що рішенням Нікопольської міської ради № 1-1/7 від 27.11.2015 року затверджено Регламент Нікопольської міської ради 7 скликання (далі за текстом - Регламент).
13.04.2018 р. розпорядженням Нікопольського міського голови ОСОБА_9 № 82-р на 27.04.2018 року було скликано 35 сесію міської ради 7 скликання. Згідно даного розпорядження на розгляд сесії було винесено 15 питань, серед яких були питання щодо оренди землі, комунальні питання та інші.
Згідно ст. 10 Регламенту, вищезазначене розпорядження було розміщено на офіційному Веб-сайті Нікопольської міської ради та у газеті «Нікопольська правда».
Так, 27 квітня 2018 року близько 10:00 год. розпочалася сесія, під час проведення якої, депутат Нікопольської міської ради ОСОБА_10 запропонував включити до порядку денного питання «Про затвердження складу Громадської ради при Нікопольській міській раді». Після обговорення даного питання депутатами, міський голова ОСОБА_9 поставив на голосування пропозицію, щодо включення до порядку денного питання «Про затвердження складу Громадської ради при Нікопольській міській раді». Міський голова ОСОБА_9 оголосив проведення поіменного голосування. Проголосували: за - 11; проти - немає; утримались - 4 (з урахуванням голосу міського голови ОСОБА_9 ); не голосували - 19. Дану пропозицію не підтримано депутатами міської ради.
Приблизно об 10:50 год. міський голова ОСОБА_9 поставив на повторне голосування пропозицію депутата ОСОБА_10 щодо включення до порядку денного питання «Про затвердження складу Громадської ради при Нікопольській міській раді». Міський голова ОСОБА_9 оголосив проведення поіменного голосування. Проголосували: за - 12; проти - немає; утримались - 6 (з урахуванням голосу міського голови ОСОБА_9 ); не голосували - 17. Дану пропозицію не підтримано депутатами міської ради.
В цей час, у ОСОБА_7 , що перебував в сесійній залі Нікопольської міської ради разом з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження, що були організовані невстановленими слідством особами, з метою участі в грубому порушенні громадського порядку, виник злочинний умисел, спрямований на активну участь у групових діях, що призводять до грубого порушення громадського порядку та порушення нормального режиму роботи установи, а саме - Нікопольської міської ради.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення вказаних дій, усвідомлюючи, що вчинювані ними дії є незаконними і кримінально караними, розуміючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, бажаючи настання вказаних дій, а саме зірвання пленарного засідання З 5-ї сесій Нікопольської міської ради, ОСОБА_7 та інші невстановлені слідством особи, грубо порушуючи встановлені правила поведінки у громадських місцях, без хуліганських мотивів, при значному скупченні людей, які знаходилися у сесійній залі, діючи злагоджено, одночасно та переслідуючи єдиний умисел, вийшовши в центр сесійної зали, почали зневажливо та грубо висловлюватися в бік міського голову ОСОБА_9 , вимагати повторного переголосування пропозиції, щодо включення до порядку денного питання «Про затвердження складу Громадської ради при Нікопольській міській раді».
В той же день, приблизно об 11:12 год. ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, що були організовані невстановленими слідством особами, з метою участі в грубому порушенні громадського порядку, діючи умисно, перебуваючи в сесійній залі Нікопольського виконавчого комітету за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3а, маючи намір на активну участь у групових діях, що призвело до групового порушення громадського порядку, діючи злагоджено та синхронно, заблокували трибуну, а також усвідомлюючи, що вчинювані ними дії є незаконними і кримінально караними, розуміючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, бажаючи настання вказаних дій, а саме - зриву пленарного засідання З 5 -ї сесій Нікопольської міської ради, грубо порушуючи встановлені правила поведінки у громадських місцях, без хуліганських мотивів, при значному скупченні людей, які знаходилися у сесійній залі, почали хаотично переміщуватись по сесійній залі, викрикувати образи у бік головуючого та депутатів, при цьому не звертаючи уваги на зауваження оточуючих, та вимагати повторного переголосування за вказаним питанням.
Так, одночасно з цим ОСОБА_7 , в порушення ст. 14 Регламенту почав читати текст звернення до депутатів міської ради, а також запропонував присутнім невстановленим особам розпустити депутатів Нікопольської міської ради 7-го скликання. Під час зазначених подій ОСОБА_7 , ігноруючи законні вимоги головуючого та депутатів міської ради, продовжував кричати у мікрофон, що порушувало громадський порядок, унеможливлювало роботу сесії та продовження розгляду питань винесених на розгляд сесії.
У зв'язку з неможливістю проведення пленарного засідання сесії Нікопольської міської ради, її було закрито Нікопольським міським головою ОСОБА_9 , через групове порушення громадського порядку, що призвело до неприйняття низки питань та порушило нормальний порядок роботи сесії Нікопольської міської ради.
Із вказаним судовим рішенням не погодився заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 та подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Виключити з вироку суду посилання на призначення ОСОБА_7 покарання за ст. 293 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Вважати останнього винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 293 КК України.На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, з урахуванням положень ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_7 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формувань «Звільнення від покарання» (ч.ч. 4 і 5 ст. 74, ч.1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» (ст.ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ч. 1 ст. 78 КК України), дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому. Тобто суд, не визначає його конкретний вид і розмір за вчинене кримінальне правопорушення.
Зауважує, що суд першої інстанції визнав винним ОСОБА_7 , призначив покарання, а потім звільнив від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що призвело до неправильного застування закону України про кримінальну відповідальність.
Наголошує, що, крім того, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за санкцією статті, яка чинна на момент ухвалення вироку суду, однак, санкція статті 293 КК України на час вчинення кримінального правопорушення передбачала значно менший розмір покарання, чим призначено судом.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити та ухвалити виправдувальний вирок.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що у самому обвинувальному акті у викладені обставин, відсутній склад злочину, а тому взагалі відсутні підстави для його розгляду.
Зауважує, що сторона обвинувачення не встановила осіб, якими вчинялись протиправні дії, а тому відсутня ознака групових дій, при цьому норма ст. 293 КК України передбачає вчинення саме групових протиправних дій і активну участь у цих діях. За відсутністю складу кримінального правопорушення, суд першої інстанції повинен був закрити кримінальне провадження ще зі стадії підготовчого судового засідання.
Звертає увагу, що місцевим судом за його клопотанням витребувані матеріали кримінального провадження, в яке виділено обставини, щодо інших осіб, в групі яких інкриміновано вчинення злочину, та встановлено, що вказане кримінальне провадження закрито 29.08.2019 року, отже не встановлено, що інші особи були учасниками кримінального правопорушення. Тобто відсутні підстави вважати факт вчинення групових протиправних дій в розумінні ст. 293 КК України, такий, що настав.
Вказує, що прокурор у судових дебатах зазначив, що сторона обвинувачення не встановила осіб, які вчинили протиправні дії та організаторів.
Зауважує, що у висновках суду відсутні об'єктивні дані, які мають обов'язкові ознаки складу злочину, у висновку суду навіть не згадуються групові дії на сесії міської ради і активна участь у них, що свідчить про відсутність в його діях складу злочину.
Наголошує, що закон вимагає встановити активну участь саме у групових діях, тобто з початку треба встановити наявність групових дій з певними критеріями та ознаками, потім його активну участь у них. Досудовим розслідуванням не встановлено наявність групових дій, жодного учасника та протиправних дій вчинених ними, організаторів. Без вказаних елементів відсутній склад злочину.
Стверджує, що він своїми діями відстоює інтереси громади, не заподіяв будь-якої шкоди, відсутні потерпілі, не настали суспільно-небезпечні наслідки, а отже його дії не суспільно небезпечні.
Вказує, що обвинувачення було політично вмотивованим попередніми політичними силами, кримінальне провадження сфальсифіковане. Кримінальне правопорушення вчинене невстановленими особами, при цьому учасники групових дій є основоположною ознакою складу злочину.
Зауважує, що на сесії міської ради присутні правоохоронні органи по громадській безпеці, а тому при наявності порушення порядку, вони би зупинили вчинення протиправних дій.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , а апеляційну скаргу обвинуваченого просив залишити без задоволення, як необґрунтовану; обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу та закрити кримінальне провадження, через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України; перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, він відповідає приписам ст. 370 КПК України.
Суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 293 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів із зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження в ході перегляду вироку у вказаному кримінальному провадженні та спростовуються, виходячи з наступного.
Так, суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 293 КК України, полягає в тому, що зазначені дії призводять до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації. Від них потерпають суспільні відносини, що забезпечують обстановку нормального спокою і поведінку громадян, у різних сферах соціального спілкування.
З об'єктивної сторони злочин полягає в організації групових дій, що призвели до зазначених у законі наслідків, або в активній участі у вчиненні таких дій.
Активна участь полягає в особистій, значній за характером чи обсягом участі у вчиненні таких дій. Прикладом можуть бути заклики до вчинення зазначених у диспозиції дій, показ чи пояснення іншим учасникам, як треба діяти, дії, вчинені всупереч вимогам представників влади, непокора їхнім розпорядженням, створення значних перешкод для нормальної роботи підприємств, установ, організацій, блокування руху транспорту тощо.
Групове порушення громадського порядку виражається в реалізації організаційних дій. Група осіб вважається, коли в порушенні громадського порядку беру участь троє і більше осіб.
Обов'язковою ознакою такого кримінального правопорушення є порушення громадського спокою, недоторканності громадян, з прав і свобод.
В даному випадку, ОСОБА_7 визнаний винним за ст. 293 КК України як - активна участь у групових діях, що призвели до грубого порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи установи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, на переконання колегії суддів, вини ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні беззаперечно доведена, а мотиви суду є обґрунтованими, законними та узгоджуються за дослідженими доказами.
Так, незважаючи на невизнання вини, наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, в діях ОСОБА_7 підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який не заперечив, що перебував на сесії міської ради, однак зазначив, що 27.04.2018 р., як і завжди, відстоював свою громадську позицію по захисту прав та законних інтересів громадян, при цьому участі у групових діях при порушенні громадського порядку не брав та не організовував, що виключає склад правопорушення.
Однак вина ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які були безпосередніми свідками та учасниками сесії міської ради та показали, що група людей та ОСОБА_7 заважала проведенню сесії, в результаті чого вона була закрита. ОСОБА_7 підходив до трибуни, кричав, разом з іншими активістами блокували трибуну, на зауваження головуючого не реагував.
Отже, допитані свідки в повній мірі зазначили, що порушення громадського порядку відбулось групою осіб, в тому числі за участю ОСОБА_7 , та вказані дії призвели до суттєвого порушення роботи установи, а саме закриття сесії міської ради без вирішення порядку денного.
Крім того вина ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які є належними, допустимими та у взаємозв'язку із показаннями свідків та самого обвинуваченого, в достатній мірі доводять, що в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 293 КК України, зокрема:
- витягом з ЄРДР відповідно до якого 27.04.2018 року о 11:12 год. ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, діючи умисно, перебуваючи в сесійній залі Нікопольського виконавчого комітету за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3А, маючи намір на активну участь у групових діях, що призвело до групового порушення громадського порядку заблокували трибуну, а також усвідомлюючи, що вчинювані ними дії є незаконними і кримінально караними, розуміючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, бажаючи настання вказаних дій, з саме зривання пленарного засідання 35-ї сесій Нікопольської міської ради, грубо порушуючи встановлені правила поведінки у громадських місцях, без хуліганських мотивів, при значному скупчені людей, які знаходилися у сесійній залі, почали хаотично переміщуватись по сесійній залі, викрикувати образи у бік головуючого та депутатів.
Одночасно з цим ОСОБА_7 , в порушені ст. 14 Регламенту почав читати текст звернення до депутатів міської ради, а також запропонував присутнім невстановленим особам розпустити депутатів Нікопольської міської зади 7-го скликання. Під час зазначених подій ОСОБА_7 продовжував кричати у мікрофон, що унеможливлювало роботу сесії та продовження розгляду питань винесених на розгляд сесії. У зв'язку з неможливістю проведення пленарного засідання сесії Нікопольської міської ради було закрито Нікопольським міським головою ОСОБА_9 через групове порушення громадського порядку, що призвело до неприйняття низки питань та порушило нормальний порядок роботи сесії - Нікопольської міської ради;
- протоколом огляду фото таблиць з камер спостереження під час запису засідання сесії Нікопольської міської ради від 27.04.2018 року, де зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_9 де останній заявив, що на фото № 3 впізнає чоловіка, котрий 27.04.2018 року порушував своїми діями роботу депутатів Нікопольської міської ради, що призвело до зриву сесійного засідання. Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання, на фото № 3 - ОСОБА_7 на фото № 1, 2, 4 - інші особи;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_20 де останній заявив, що на фото № 4 впізнає чоловіка, котрий 27.04.2018 року разом з іншими особами своїми діями порушили порядок проведення сесійного засідання Нікопольської міської ради. Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання, на фото №4 - ОСОБА_7 на фото № 1, 2, 3 - інші особи;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_19 де останній заявив, що на фото № 3 впізнає чоловіка, котрий 27.04.2018 року порушував своїми діями роботу депутатів Нікопольської міської ради, що призвело до зриву сесійного засідання. Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання, на фото №3 - ОСОБА_7 на фото № 1, 2, 4 - інші особи;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_21 де останній заявив, що на фото № 3 впізнає чоловіка, котрий 27.04.2018 року своїми діями зірвав сесійне засідання Нікопольської міської ради. Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання, на фото № 3 - ОСОБА_7 на фото № 1, 2, 4 - інші особи;
-протоколом огляду відеозапису з камер спостереження під час запису засідання сесії Нікопольської міської ради від 27.04.2018 року, де зафіксовано обстановку на місці вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 293 КК України, колегія суддів зауважує, що причинний зв'язок між поведінкою учасників групового порушення громадського порядку і наслідками (грубе порушення громадського порядку; суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації), вказаними в диспозиції ст. 293 КК, характеризується наявністю проміжної ланки поведінки групи, учасники яких безпосередньо і викликають відповідну шкоду. Тому для констатації причинного зв'язку в аналізованому складі злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести що: 1) дії винного викликали відповідну поведінку групи; 2) передбачені ст. 293 КК наслідки викликані саме груповими діями.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22 вересня 2005 р., під громадським місцем розуміється частина (частини) будь якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Вчинення злочину публічно обстановка при якій активні учасники групових дій з прямим умислом спрямовують свою поведінку у громадських місцях на порушення громадського порядку (зокрема, суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи або організації) таким чином, щоб все це стало зрозумілим для невизначеного кола фізичних або юридичних осіб й спрямоване на привернення уваги громадськості чи держави до певних проблем винних осіб.
Даний злочин у формі організації групових дій буде вважатися закінченим, коли дії по організації групових дій призвели до вказаних у диспозиції ст. 293 КК наслідків (окремі з них за своїм змістом є діями): грубого порушення громадського порядку та суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи організації. Злочин у формі активної участі у групових діях буде вважатися закінченим з моменту вчинення дій.
Як вбачається з матеріалів справи, суд обґрунтував винуватість ОСОБА_7 не тільки показаннями свідків, а й сукупністю інших належних та допустимих доказів, зокрема письмових та електронних.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки в діях ОСОБА_7 наявні всі складові кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України.
Колегією суддів поза розумним сумнівом встановлено, що порушення громадського порядку вчинене низкою осіб, тобто грубою осіб за участю ОСОБА_7 , при цьому посилання останнього про відсутність складу кримінального правопорушення через недоведеність вчинення групою осіб, спростовуються дослідженими доказами, адже низка свідків зазначила, що ОСОБА_7 разом із групою осіб (активістами) своїми активними діями перешкодили проведенню сесії, крім того сам ОСОБА_7 зазначив, що відстоював громадську позицію.
Закриття кримінального провадження стосовно інших осіб, не нівелює наявність складу інкримінованого кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 , оскільки показаннями свідків, письмовими доказами та відеодоказами доведено, що порушення громадського порядку вчинене, як ОСОБА_7 особисто так і рядом інших осіб, що призвело до закриття сесії міської ради, вказані ознаки утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України. Не встановлення інших осіб та не притягнення їх до кримінальної відповідальності не виключає окремо в діях ОСОБА_7 ознак інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 07.12.2020 року в справі № 728/578/19, згідно ст. 85 КПК України, належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, чинний КПК України, не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Також відомості, отримані підчас допиту свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які безпосередньо вказали на порушення громадського порядку ОСОБА_7 разом із іншими особами, що призвело до закриття сесії міської ради та свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які кожен окремо підтвердили, що під час проведення сесії було дуже гучно, суперечки, сварки та голова закрив сесію, але про причини закриття не пам'ятають, об'єктивно узгоджуються з іншими матеріалами провадження, зокрема, відеозапису з камер спостереження під час запису засідання сесії Нікопольської міської ради та у сукупності підтверджують вчинення саме ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Також колегією суддів враховується, що стороною захисту не надано суду переконливих та об'єктивних доказів, які б спростовували сукупність досліджених доказів, та які переконливо вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_7 разом із групою інших осіб, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, навіть з урахуванням не встановлення таких осіб.
Версія та доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про незгоду з висунутим обвинуваченням, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого діяння мають суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом його версії подій.
Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, за обставин, наведених у вироку.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що на час судового розгляду кримінального провадження, закінчився строк давності, передбачений ст. 49 КК України, відповідно до якої, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», надано роз'яснення щодо порядку звільнення від покарання на підставі ст. 49 КК.
Зокрема в п. 11 вказаної Постанови зазначено, що судам слід мати на увазі, що з передбачених у статтях 48, 49 КК підстав особу може бути звільнено також від покарання.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
При цьому, суд може ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК лише за наявності згоди особи на закриття справи з такої підстави. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі і загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та може звільнити обвинуваченого від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК.
Наведені підстави та порядок застосування положень ст. 49 КК є сталою судовою практикою, зокрема викладений у правовій позиції в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 515/331/17, та від 09.04.2019 року у справі № 760/18016/15-к.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2018 року вчинив кримінальний проступок, який карається штрафом та пробаційним наглядом. Протягом кримінального провадження ОСОБА_7 не притягався у встановленому законом порядку до кримінальної відповідальності на підставі вироку суду, який набрав законної сили, тобто обмежень зазначених у частині 2 та 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено.
Отже, на момент ухвалення вироку Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року закінчився встановлений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 293 КК України, тому суд першої інстанції за відсутності згоди обвинуваченого, обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним та звільнив від покарання, однак не звернув увагу, що положення ч. 5 ст. 74 КК України передбачають звільнення від покарання в цілому, а не від призначеного покарання.
Тобто, в даному випадку, суд першої інстанції повинен визнати особу винною та звільнити від покарання на підставі вимог ч. 5 ст. 74 КК України, без визначення виду та розміру покарання.
На вказані вимоги закону, суд першої інстанції не звернув увагу, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Більш того, як слушно зазначив прокурор, судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає санкції статті, в редакції, на момент вчинення кримінального правопорушення, чим допустив призначення посилення покарання, призначення більш тяжкого, ніж передбачено санкцією відповідної статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни вироку суду єнеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Суд першої інстанції в порушення ст. 413 КПК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню, що тягне за собою зміну вироку.
У зв'язку із тим, що в апеляційній інстанції ОСОБА_7 також не погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за спливом строків давності, останній підлягає звільненню від покарання за ст. 293 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, прокурора задовольнити, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , - задовольнити.
Вирок Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 рокустосовно ОСОБА_7 , визнаного винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України,- змінити в частині призначеного покарання.
Виключити з вироку Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 посилання на призначення ОСОБА_7 покарання за ст. 293 КК України в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок Покровського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: