09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/12546/25
адміністративне провадження № К/990/13933/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 520/12546/25 за первісним позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги,
Північно-східний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», у якому просив:
- зобов'язати Державну установу «Олексіївська виправна колонія (№25)» виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 12 лютого 2025 року № 202008-14/977-2025, а саме:
забезпечити відшкодування коштів за фактично спожиті послуги з електропостачання Державною установою «Підприємство ДКВС України (№25)» на суму 3611675,24 грн, з подальшим перерахуванням коштів до доходів загального фонду Державного бюджету, на рахунок №UА048999980313050115000020649, ГУК Харківська область/МТГ Харків, код класифікації доходів 2406030, код ЄДРПОУ 37874947;
забезпечити перерахування коштів в сумі 3379230,93 грн до доходів загального фонду Державного бюджету.
Державна установа «Олексіївська виправна колонія (№25)» звернулася до суду з зустрічним позовом до Північно-східний офіс Держаудитслужби, у якому просила скасувати вимогу про усунення виявлених порушень від 12 лютого 2025 року № 202008-14/977-2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, адміністративний позов Північно-східного офісу Держаудитслужби до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Зустрічний адміністративний позов Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» - задоволено.
Скасовано вимогу про усунення виявлених порушень від 12 лютого 2025 року №202008-14/977-2025.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.
27 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 520/12546/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
У тексті касаційної скарги заявник посилається на постанови Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №820/3534/16, від 27 квітня 2020 року у справі №826/8741/16, однак таке посилання викладає без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, які зазначені у частині четвертій статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника у касаційній скарзі на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховний Суду зазначає, що зазначений пункт містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Проте, судом першої інстанції ця справа розглянута за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 520/12546/25 за первісним позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак