Єдиний унікальний номер 722/1621/25
Номер провадження 2/722/58/26
(заочне)
07 квітня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,-
ОСОБА_1 звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області із вказаною вище позовною заявою до ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що 20 червня 2019 року у справі №722/515/19 за провадженням №2-н/722/33/19 суддею Сокирянського районного суду Чернівецької області Побережною О. Д., видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.04.2019 року. За вказаним судовим наказом 01.10.2019 року відкрите виконавче провадження №6019578 із примусового стягнення аліментів.
Зазначала, що станом на дату цієї позовної заяви, стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь неї на утримання спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.04.2019 року, що становить 1598,00 грн на місяць не здійснювалося та згідно відповіді на скаргу до Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області від 26.05.2025 року, складає 79442 грн 34 коп, що перевищує у сукупному розмірі суму платежів за три роки.
Крім того, державним виконавцем, у ході вчинення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, у військовій частині НОМЕР_1 , у зв?язку з чим державним виконавцем 25.03.2025 року до вище вказаної частини направлено постанову про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання.
Вказувала також на те, що спільний з відповідачем малолітній син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з віку 1 рік 7 місяців, внаслідок отриманої травми (хімічного опіку стравоходу), хворіє на тяжке захворювання і наразі декілька разів на рік проходить курс лікування в НДСЛ «Охмадит», а вартість ліків та інших медичних препаратів за один курс лікування в середньому складає 15000,00 грн, а тому розмір аліментів, який було встановлено судовим наказом від 20.06.2019 року є недостатнім.
Просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь неї на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , на підставі судового наказу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20.06.2019 року до однієї чверті, заробітку (доходу) платника аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на користь неї на додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , у розмірі 50% від загальної суми цих витрат, а саме 7500 (сім тисяч п?ятсот) гривень, з дати подання цієї позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином та завчасно повідомлявся про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився та не повідомив суду про причини своєї неявки, а також не подав відзив на позов.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує позивачка.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що на підставі судового наказу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20.06.2019 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно відповіді начальника Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №29.6-41/9289 від 26.05.2025 року вбачається, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №60195178 з примусового виконання судового наказу №722/515/19 виданого 20.06.2019 року Сокирянським районним судом Чернівецької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, який надійшов на виконання 01.10.2019 року. ОСОБА_2 було роз'яснено порядок сплати аліментів, їх розмір та попереджено про кримінальну відповідальність.
Станом на 26.05.2025 року заборгованість зі сплати аліментів, згідно розрахунку складає 79442,34 грн.
28.11.2019 року, 21.04.2023 року, 07.08.2023 року та 25.03.2025 року державним виконавцем відділу винесено постанови та накладено арешт на всі рахунки боржника, що містяться у банківських установах. Крім того, державним виконавцем, у ході вчинення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, у військовій частині НОМЕР_1 , у зв?язку з чим державним виконавцем 25.03.2025 року до вище вказаної частини направлено постанову про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання.
Позивачка зазначала, що такий розмір аліментів не є достатнім для повноцінного утримання дитини. Визначена сума аліментів не покриває базових потреб дитини, з огляду на те, що дитині встановлено інвалідність з дитинства.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1ст. 181 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, статтею 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, положення ст. 192 СК України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
При цьому, частиною 3 ст. 181 СК України встановлено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину: у частці від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.4 ст. 183 СК України, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде менший ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду із позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів батько дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища матері може бути підставою для її вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).
Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 05.02.2014 (справа № 6-143цс13).
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд зазначає, що оскільки на даний час позивачка самостійно виховує дитину та несе витрати на її утримання, натомість відповідач є працездатним та вимог позивачки не спростував, а тому суд погоджується з доводами позивачки щодо збільшення розміру аліментів.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів, суд вважає за необхідне також зазначити, що розмір аліментів має бути розумним та виправданим, не суперечити нормам матеріального права, а також бути справедливим балансом між захистом прав дітей, обов'язок по утриманню, який покладений також і на відповідача, та захистом прав відповідача, а тому вважає за можливе їх визначити у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а тому у цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача ОСОБА_2 щомісячно додаткових витрат на дитину у розмірі 7500,00 грн, суд зазначає таке.
Судом також було встановлено, що син сторін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до медичного висновку №6 про дитину-інваліда віком до 16 років від 10.02.2025 року, є особою з інвалідністю, внаслідок захворювання, спричиненого хімічним опіком стравоходу.
З виписок №13674 та №14862 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що останній у періоди з 19.08.2024 року по 21.08.2024 року та з 09.09.2024 року по 12.09.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у НДСЛ «Охмадит».
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України № 789-XII від 27.02.1991 визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).
Пунктом 18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 постановлено, до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Проте, в окремих випадках, через особливі обставини (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо) потрібні значні додаткові витрати. Тому розмір додаткових витрат, що стягуються повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами, наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Звертаючись до суду, позивачка просила стягнути з відповідача суму додаткових витрат на дитину у розмірі 7500 грн, щомісячно, з дня подання позову до суду і до повноліття дитини.
Разом з тим, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги, а саме в частині позову щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 7500,00 грн (1/2 частину від 15000,00 грн) разово, оскільки до позовної заяви позивачкою ОСОБА_1 були долучені квитанції про купівлю ліків на загальну суму 15000,00 грн, придбання яких було здійснено під час перебування дитини ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, що саме по собі не може визнаватися обґрунтуванням потреби майбутніх витрат, а є підтвердженням вже понесених позивачкою витрат, а інших доказів на підтвердження необхідності щомісячного стягнення додаткових витрат на дитину суду не було надано.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивачка згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 180, 194, 195, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого 20.06.2019 року Сокирянським районним судом Чернівецької області у справі №722/515/19.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , додаткові витрати на лікування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Судовий наказ, виданий 20.06.2019 року Сокирянським районним судом Чернівецької області у справі №722/515/19, відкликати з Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В.Унгурян
Повний текст судового рішення складено 09.04.2026 року.